П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
29 грудня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/1217/25
Головуючий в 1 інстанції Пекний А.С. Дата і місце ухвалення: 25.08.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 р. у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,
У січні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Атаман і К» звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці, в якому просило:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000669/2 від 11.12.2024 року;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2024/001307 від 11.12.2024 року.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В апеляційній скарзі апелянт зазначив, що декларантом позивача для здійснення митного оформлення товару до Одеської митниці подана митна декларація (МД) № 24UA500500042039U5 від 11.12.2024 року, відповідно до якої за умовами поставки CPT на митну територію України надійшов товар ТОВ «Атаман і К», а саме: мандарин свіжий, країна виробництва: Туреччина(TR). Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією (МД) № 24UA500500042039U5 від 11.12.2024 позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД.
Апелянт зазначив, що надані документи, що стосуються вартості товару не містять відомостей щодо вартісних характеристик пакування такого товару. Апелянт наголошував на тому, що відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявних в поданих зазначеними особами документів усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Таким чином апелянт вказує на те, що у митного органу наявний обов'язок перевірки всіх складових митної вартості навіть за умови, що вони включені у вартість товару.
Апелянт вважає, що судом першої інстанції не надано належної оцінки тому, що надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості.
Також апелянт зазначив, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. З огляду на те, що зазначені в оскаржуваному рішенні розбіжності усунені не були, декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 МКУ.
На переконання апелянта рішення про коригування митної вартості товарів №UA500500/2024/000669/2 від 11.12.2024 року прийнято обґрунтовано, а тому скасуванню не підлягає.
У зв'язку з вказаним апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 року та прийняти нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог товариства.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 06.02.2024 року між фірмою «YAVASLAR NARENCIYE SANAYI VE TICARE T LIMITED SIRKETI» (Туреччина) (Постачальник) і ТОВ «Атаман і К» (Україна) (Покупець) був укладений контракт на поставку № 01/24, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, зазначений в електронному Замовленні Покупця та у виставлених на його підставі Інвойсах, в порядку та на умовах, обумовлених у Контракті.
З метою митного оформлення товару (мандарин свіжий, сорту SATSUMA, у 1700 пластикових ящиках, на 26 дерев'яних палетах, врожай 2024 року; торговельна марка: YAVASLAR, виробник: YAVASLAR NARENCIYE SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI. Країна виробництва: Туреччина(TR), декларантом позивача до Одеської митниці подана митна декларація № 24UA500500042039U5 від 11.12.2024 року та документи, що підтверджують митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме:
рахунок-фактуру (інвойс) (Commercial invoice) №YVS2024000000241 від 04.12.2024;
автотранспортну накладну (Road consignment note) Б.Н. від 04.12.2024;
сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C1409044 від 04.12.2024;
зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів 01/24 від 06.02.2024;
договір про надання послуг митного брокера 20/04-20 від 20.04.2020;
інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державними органами та підприємствами за принципом «єдиного вікна» з використанням електронних засобів передачі інформації (в якості відомостей про документ зазначається ідентифікатор справи, зґенерований інформаційною системою та переданий декларанту в автоматичному режимі) 12245766.
Митним органом відповідно до частини 3 статті 53 МКУ декларанта було зобов'язано протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) виписку з бухгалтерської документації;
2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
4) копію митної декларації країни відправлення з перекладом на українську мову згідно до ст. 254 Митного кодексу України.
11.12.2024 декларантом надіслано прайс-лист, висновок про вартісні характеристики товару, калькуляцію, копію митної декларації країни відправлення, та лист ТОВ «АТАМАН І K» від 11.12.2024 №07/12-24-2, яким повідомлено митний орган, що жодних інших документів надіслано не буде.
Розглянувши подані документи, Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000669/2 від 11.12.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2024/001307 від 11.12.2024.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що за результатами перевірки митної декларації та поданих до них документів, митний орган дійшов висновку, що вони містять розбіжності, а саме:
1. відповідно до пп. в) п1 ч.10 ст.58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті додається така складова митної вартості, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням. Згідно п. 7 зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.02.2024 № 01/24 ціна за товар включає в себе пакування, маркування. У наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо згаданої складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
2. відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту) від 06.02.2024 № 01/24 та комерційного інвойсу від 04.12.2024 № YVS2024000000241 поставка товару здійснюється на умовах CPT Odessa. Вказані умови поставки CPT (фрахт/перевезення оплачені до) передбачають, що продавець доставить товар названому перевізнику. Крім цього, продавець зобов'язаний оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення. Це означає, що покупець бере на себе всі ризики, втрати чи пошкодження товару, які інші витрати передачі товару, як і інші витрати після передачі товару перевізнику. Однак в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.
3. у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація, у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів.
4. у калькуляції не зазначається вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.
5. додатково надана копія митної декларації країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення.
З огляду на зазначене митний орган дійшов висновку, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Не погоджуючись з прийнятим митним органом рішенням про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000669/2 від 11.12.2024 року та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2024/001307 від 11.12.2024 року, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення поданого ТОВ «Атаман і К» позову, з огляду на наступне:
У пунктах 23, 24 статті 4 Митного кодексу України наведено визначення понять «митне оформлення» та «митний контроль». Так, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
На підставі приписів Митного кодексу України митний орган здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою, відповідно до ст.49 МК України, є їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Поняття митної вартості є базовою категорією у системі митного законодавства з питань державної митної справи, оскільки саме на основі митної вартості здійснюється розрахунок митних платежів.
Вказане узгоджується з положеннями ст. 50 МК України, якою передбачено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Відповідно до Брюссельської Конвенції про створення уніфікованої методології визначення митної вартості товарів 1950 року (Конвенція про оцінку товарів у митних цілях), митна вартість була визначена як номінальна ціна товару, за якою відповідний товар може бути проданий в країну призначення в момент подання митної декларації (тобто ціна, що укладається між незалежними один від одного продавцем і покупцем на умов повної ринкової конкуренції).
Відповідно до Генеральної угоди про тарифи і торгівлю (ГАТТ), підписаної 30 жовтня 1947 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей (митна вартість) повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито.
Згідно Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року митною вартістю імпортованих товарів є їх контрактна вартість, тобто ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт до країни імпорту.
За змістом частин 1 та 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частинами 1, 2 статті 52 МК України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно ч. 2 ст. 53 МК України, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 4 ст. 53 МК України, у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Тобто, заявлення митної вартості товарів здійснюється виключно декларантом без жодного втручання митних органів, за винятком проведення певних консультацій за бажанням та зверненням декларанта для отримання певної інформації, необхідної йому для визначення митної вартості товарів.
Водночас, відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, перелік яких визначено вказаною нормою.
Згідно частин 5, 6 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Відповідно до ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
З огляду на зазначені вище положення Митного кодексу України, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 року у справі №815/4821/16, але не виключно.
Положення ст. 55 Митного кодексу України зобов'язують митницю у рішенні про коригування митної вартості зазначати конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Частинами 2-6 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи (ч. 7 ст. 57 МК України).
Згідно ч. 8 ст. 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Частинами другою та третьою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем були надані відповідачу для митного оформлення імпортованого товару документи, що передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Підставою для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів митниця визначила те, що декларантом до митного оформлення подані документи, які містять розбіжності, та які не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.
Так, в оскаржуваному рішенні митний орган вказував на те, що у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі тощо) відсутні числові дані щодо такої складової митної вартості товару, як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару.
З цього приводу слід зазначити наступне:
Згідно пп. в п.4 та п.6 ч.10 ст.58 Митного кодексу України до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості) як вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням та витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України лише за умови, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.
Як вбачається з матеріалів справи, разом із митною декларацією декларантом було подано Одеській митниці зовнішньоекономічний договір (контракт) від 06.02.2024 № 01/24, укладений з фірмою «YAVASLAR NARENCIYE SANAYI VE TICARE T LIMITED SIRKETI» (Туреччина), за положеннями якого товар постачається покупцеві в тарі постачальника, призначеній для транспортування свіжих цитрусових, інших фруктів і овочів, яка включається у вартість товару та поверненню або компенсації не підлягає (п. 7.1 Контракту).
Відповідно до п. 7.2 Контракту обов'язок упаковки і маркування товару покладений на постачальника. Витрати на матеріали та роботи з пакування та маркування товару покладаються на постачальника. Ці витрати закладаються самостійно постачальником до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку покупця не підлягають.
З огляду на зазначене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що у даному випадку вартість пакування не є витратами, які понесені покупцем, у зв'язку з чим не є такими, що додатково включаються у митну вартість товару, а відтак, у інвойсі та інших документах правомірно не зазначено окремо вартості пакування та тари, оскільки їх вартість входить до вартості товару та є її складовою частиною.
Крім того судом встановлено, що позивачем митному органу під час митного оформлення товару надавалася Калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як вартість тари та пакування та наведено вартість тари та пакування.
Слід також зазначити, що відповідно до Класифікатора особливостей переміщення товарів через митний кордон України, у разі поставки товару у зворотній тарі у графі « 37. Процедура» митної декларації має бути зазначено «ZZ32», в той час як у вказаній графі митної декларації, поданої позивачем, зазначено «ZZ00» (тара не зворотна та її вартість входить у ціну товару), що свідчить про відсутність особливостей переміщення товару, визначених цим Класифікатором. Тобто, товар надійшов позивачу у безповоротній упаковці та її вартість входить у ціну товару.
Таким чином, витрати на пакування не є складовими митної вартості та не підлягають додаванню позивачем з метою визначення митної вартості товару.
Відтак, вищевказані аргументи митниці є безпідставними.
Щодо зауважень митниці про те, що у калькуляції не зазначено вартість навантажувально-розвантажувальних робіт.
Відповідно до п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають.
З огляду на зазначені положення Контракту, вартість навантажувальних/розвантажувальних робіт включена до ціни товару та не підлягає додаванню Декларантом з метою визначення митної вартості товару.
У спірному рішенні митний орган також вказував на те, що в документах, що надані до митного оформлення відсутні відомості щодо витрат на транспортування, що унеможливлює проведення перевірки включення необхідних складових митної вартості та обчислення митної вартості товарів відповідно до вказаної умови поставки в повному обсязі.
Надаючи оцінку вказаним твердженням апелянта, суд зазначає наступне:
За умовами укладеного позивачем з фірмою «YAVASLAR NARENCIYE SANAYI VE TICARE T LIMITED SIRKETI» (Туреччина) контракту, поставка товару здійснювалась на умовах СРТ-Odessa, про що зазначено в інвойсі.
Відповідно до п. 4.2 Контракту Постачальник може здійснювати поставку за цим Контрактом на наступних умовах Інкотермс 2020: CPT ФРАХТ/ПЕРЕВЕЗЕННЯ ОПЛАЧЕНО ДО (місце / порт відправлення / призначення вказується в інвойсі) термін фрахт/перевезення оплачено до ...означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення. Це означає, що покупець приймає на себе всі ризики та будь-які інші витрати, що можуть виникнути після здійснення поставки товару у вищезазначений спосіб. Під словом перевізник розуміється будь-яка особа, що на підставі договору перевезення зобов'язується здійснити або забезпечити здійснення перевезення товару залізницею, автомобільним, повітряним, морським, внутрішнім водним транспортом або комбінацією цих видів транспорту. У випадку здійснення перевезення в узгоджений пункт призначення декількома перевізниками, перехід ризику відбувається в момент передачі товару першому з них. Термін CPT зобов'язує постачальника здійснити митне очищення товару для експорту. Цей термін може застосовуватися незалежно виду транспорту, включаючи мультимодальні (змішані) перевезення.
Згідно з офіційними міжнародними комерційними умовами Інкотермс-2020 за умовами поставки СРТ ((Carriage Paid To) - фрахт/перевезення оплачено до (назва місця призначення)) означає, що постачальник здійснює поставку товару шляхом його передання перевізнику, призначеному ним самим. Додатково до цього, постачальник зобов'язаний оплатити витрати перевезення товару до названого місця призначення.
Таким чином, саме на продавця покладений обов'язок оплатити витрати, пов'язані з перевезенням товару до названого пункту призначення, та при поставці товару такі витрати закладалися постачальником самостійно до вартості товару і додатковому відшкодуванню з боку позивача не підлягали.
В свою чергу докази понесення покупцем інших додаткових витрат щодо транспортування товару відсутні.
Зважаючи на зазначене витрати на перевезення товару включені у вартість товару, а тому не підлягають додатковому врахуванню до ціни товару для визначення його митної вартості, а тому доводи митного органу щодо наявності підстав для коригування митної вартості товарів, у зв'язку з не підтвердженням складових щодо транспортування товару, є безпідставними.
Крім того відповідачу до митного оформлення надавалась калькуляція, в якій зазначено, що постачальником до ціни товару додано таку складову, як транспортування товару, що додатково спростовує доводи відповідача про відсутність відомостей про вартість транспортування товару.
Щодо доводів митного органу про те, що надана до митного оформлення митна декларація країни відправлення не містить відміток митних органів країни відправлення, слід зазначити наступне:
В розумінні Митного кодексу України, декларація країни відправлення не є первинним документом підтвердження митної вартості товару, а також заповнюється контрагентом, а тому позивач не може нести відповідальність за правильність та точність заповнення експортної декларації його контрагентом.
Вказаний документ може бути поданий для митного оформлення, але лише в якості додаткового, у тому випадку, якщо виникає необхідність в уточненні показників основних документів.
В даному випадку відповідач не навів обґрунтованих доводів та не зазначив, яким чином відсутність печаток митниці відправлення на поданому інвойсі впливає на митну вартість задекларованого позивачем товару, оскільки митну вартість позивач визначив, виходячи з інвойсу, виставленого постачальником як контрагентом позивача та стороною договору купівлі-продажу.
Аналогічна правова позиція щодо безпідставності витребування митним органом експортної декларації країни відправлення та, як наслідок, безпідставності посилань на інформацію в такій митній декларації, викладена Верховним Судом у постанові від 15.02.2024 р. у справі № 815/5838/17, від 11.09.2023 у справі № 815/5414/16.
Суд також погоджується з твердженням позивача про те, що всі відомості зазначені у експортній декларації корелюють з іншими відомостями у поданих позивачем документах, що в повній мірі дозволяє використовувати цей документ в якості додатково поданого.
Щодо посилань відповідача на те, що у додатково наданому висновку експерта щодо ціни на товар зазначено, що інформація у висновку взята з незалежних джерел, але експерт не проводив спеціальної перевірки її достовірності, вищезазначений висновок носить виключно інформаційний характер і не може бути визначальними при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, колегія суддів зазначає, що висновок експерта не є обов'язковим документом, який підтверджує митну вартість товарів, у той час як таким документом є саме інвойс.
Висновок експерта містить інформацію щодо ринкової вартості товару, який заявляється до митного оформлення та не може містити в собі встановлення будь-яких інших вартостей.
Враховуючи все вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з наявністю у поданих документах розбіжностей, є необґрунтованими.
Позивачем, при здійсненні імпортування товару на митну територію України, на підтвердження заявленої ним митної вартості товару за ціною контракту, було надано повний пакет документів, у відповідності до переліку, закріпленого частиною 2 статті 53 МК України.
В той же час відповідачем ані суду першої, ані суду апеляційної інстанцій не надано жодних доказів недостовірності заявленої товариством вартості товару, а саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
При цьому, ст.53 МК України врегульовано порядок підтвердження декларантом заявленої митної вартості та її перевірки митницею, яка не містить жодних вимог щодо необхідності додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість.
Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постанові від 20.03.2024 у справі № 815/762/18.
Таким чином, товариством було подано до митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Аналіз вищевикладених норм права та фактичних обставин свідчить про те, що відповідачем необґрунтовано прийнято рішення про визначення митної вартості товару, оскільки всупереч законодавчо встановлених вимог, не було підтверджено факт обґрунтованості сумнівів у достовірності поданих позивачем відомостей про митну вартість товару, та відповідно, рішення про відмову в прийняті митної декларації.
На підставі наведеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500500/2024/000669/2 від 11.12.2024 року та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UА500500/2024/001307 від 11.12.2024 року.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не свідчать про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому, відповідно до ст. 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених ч. 5 ст. 328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук