29 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/13141/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в письмовому провадженні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року (суддя Коренев А.О.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,-
ОСОБА_1 звернулася до суду із адміністративним позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України, у якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства Оборони України викладену у витягу з протоколу засідання від 23.03.2025 № 2025-0323-0850 в частині відмови в перегляді причинно-наслідкового зв'язку захворювання ОСОБА_2 за результатами постанови 20 регіональної військово - лікарської комісії від 26.04.2023р. оформлену протоколом № 1695 від 26.04.2024 як - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так, пов'язана з проходженням військової служби.
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України Міністерства Оборони України повторно розглянути скаргу ОСОБА_1 , від 18.02.2025р. на постанову 20 регіональної військово - лікарської комісії від 26.04.2023р. оформлену протоколом № 1695 від 26.04.2024р., з урахуванням висновків суду у даній справі.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.08.2025р. у справі №160/13141/25 адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволені позову.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 24.02.2022 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було призвано на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України, що підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_1 /а.с. 11/.
Під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України перебуваючи в Запорізькій області, Пологівського району поблизу населеного пункту с. Миролюбівка, що підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 14.12.2023р. №12903, яка видана Військовою частиною НОМЕР_2 .
З наданої суду ксерокопії вищезазначеної довідки / а.с. 30/ вбачається, що ОСОБА_2 дійсно в період з 05.05.2023 по 24.08.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області Пологівського району поблизу населеного пункту с. Миролюбівка.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, калітцтва) №502 від 10.09.202023, яке видане військової частини НОМЕР_2 сержант ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , « 24 серпня 2023року, отримав поранення, діагноз: множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення правої верхньої кінцівки та правої сідниці.
За обставин: під час виконання бойового завдання внаслідок обстрілу мінометною та стрілецькою зброєю противником 24.08.2023, поблизу населеного пункту , Пологівського району Запорізької області.
Вважати, що поранення, сержанта ОСОБА_2 отримано під час проходження військової служби та пов'язано з виконанням обов'язків військової служб, пов'язане із захистом Батьківщини…».
Також, дані обставини підтверджуються витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 24.08.2023 № 244, копією виписки із медичної картки стаціонарного хворого №4101 від 05.09.2023 КНП «Міська лікарня № 1» Запорізької МР, копією виписки із медичної картки хворого № 4050 від 28.08.2023, терапевтичного відділення № 2 КНП «Міська лікарня № 9» 3МР, копії первинного огляду оториноларинголога КНП «Міська лікарня №9» ЗМР.
Згідно до зазначених виписок та огляду оториноларинголога у ОСОБА_2 діагностовано: мінно - вибухова травма 24.08.2023 , ВОСП правої сідниці, правого плеча, правої кисті, Тінітус - інших захворювань не встановлено, виписано зі стаціонарного лікування 05.09.2023 для продовження лікування до медичної роти військової частини НОМЕР_2 .
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть КУ «ЗОБСМЕ» ЗОР № 309 від 12.10.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у розташуванні військової частини НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 , причина смерті - гострий геморагічний панкреатит, шок.
19.10.2023 видано свідоцтво про смерть серія НОМЕР_3 Вільногірським ВДРАС у Кам'янському районі Дніпропетровської області ПМУ МІО (м. Одеса).
Відповідно до наданого копію акту судно-токсилогічного дослідження крові та частин внутрішніх органів трупа ОСОБА_2 № 6401 від 20.10.2023 не виявлено спиртів похідних наркотичних та психотропних речовин.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 3119 від 11.10.2023 призначено проведення спеціального розслідування за фактом смерті сержанта ОСОБА_2 11.10.2023.
За результатами службового розслідування у війьковій частині НОМЕР_2 складено акт акт (форма НВ-2), з якого вбачається що проведено спеціальне розслідування за фактом смерті сержанта ОСОБА_2 , який стався 11.10.2023 о 19-10 год і відповідно до висновку цього акту призвело до нещасного випадку - 22 - погіршення стану здоров'я.
18.04.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 направив документи на сержанта ОСОБА_2 , до 20 Регіональної ВЛК для визначення причинної зв'язку, яка призвела до смерті, пов'язаної із захистом Батьківщини під час дії воєнного стану.
26.04.2024 20 Регіональна військово-лікарська комісія МО України встановила, що захворювання, яке отримав сержант ОСОБА_2 «Шок, Острий геморагічний панкреатит», яке спричинило його смерть ІНФОРМАЦІЯ_3 - захворювання, яке призвело до смерті, та причина смерті, так пов'язані з проходженням військової служби.
29.10.2024 позивачка звернулася до Департаменту соціальної захисту населення Дніпропетровської обласної державної адміністрації щодо отримання щомісячної соціальної матеріальної допомоги, як члена сім'ї загиблого Захисника України та 15.11.2024, отримала відповідь щодо відмови на отримання посвідчення члена сім'ї загиблого Захисника України та повідомлення про звернення ДСЗН ДОДА до НОМЕР_4 РВЛК щодо можливості перегляду висновку оформленого Витягом з протоколу № 1695 від 26.04.2024 засідання штатної НОМЕР_4 РВЛК МО України.
09.01.2025 20 РВЛК відмовлено у перегляді причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 встановленого протоколом № 1695 від 26.04.2024, що підтверджується копією листа № 1854/182 від 09.01.2025.
18.02.2025 позивачка подала скаргу до Центральної ВЛК ЗС України, МО України, з проханнях скасувати рішення 20 РВЛК від 26.04.2023 у вигляді формулювання - захворювання, так пов'язане з проходженням військової служби - відзначивши формулювання - захворювання, так, пов'язане із захистом Батьківщини.
23.03.2025 Центральна військово - лікарська комісія ЗС України МО України відмовила у задоволенні скарги та вказала, що відсутні підстави для зміни чи скасування постанови 20 РВЛК від 26.04.2024. Поруч з цим вказала, що за результатами розгляду копій медичних документів сержанта ОСОБА_2 повідомляється, що будь-яких інших документів, які 6 послужили підставою для відміни, скасування, чи прийняття іншої постанови щодо встановлення причинного зв'язку його захворювання та причини смерті до ЦВЛК ЗС України не надано. З огляду на вищезазначене, постанова за протоколом засідання 20 РВЛК від 26.04.2024 р. № 1695 прийнято обґрунтовано, згідно з вимогами Положення про військово-лікарську експертизу в ЗС України, затвердженого наказом МО України від 14.08.2008 № 402 зі змінами, зареєстрованого в МЮ України 17.11.2008 за Nє 1109/15800.
Вважаючи висновок від 23.03.2025 №205-0323-0850 Центрально військово-лікарської комісії Збройних сил України протиправним, позивач звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України було введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р. строком на 30 діб, у подальшому відповідними Указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався та на момент розгляду справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, воєнний стан в Україні триває.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби, а також матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 (з наступними змінами та доповненнями, далі - Закон № 2232-XII), Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (з наступними змінами та доповненнями, далі Закон № 2011-ХІІ).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Статтею 70 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992р. №2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністерством оборони України 14.08.2008р. затверджено Положення №402 «Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України» (далі - Положенням №402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.1.2 розділу І Положення №402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це:
медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби;
визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ;
встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Згідно з абз. 1-6 п. 2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Постанова ВЛК скасовується у випадках, коли попередня постанова ВЛК на дату її прийняття не відповідала законодавству та/або була прийнята на підставі недійсних документів.
Постанова ВЛК відміняється у випадках, коли необхідно привести зміст попередньої постанови ВЛК (яка була прийнята правильно) у відповідність до чинного законодавства.
Відповідно до п.2.2 розділу І Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону.
Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров'я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров'я (установах).
Пунктом 2.3 розділу І Положення №402 передбачено, що ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Начальник ЦВЛК безпосередньо підпорядковується командувачу Медичних сил Збройних Сил України. Усі штатні ВЛК Збройних Сил України безпосередньо підпорядковуються начальнику ЦВЛК.
ЦВЛК має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи; запитувати документи в частині, що характеризують обставини отримання захворювання, поранення, травми, каліцтва, необхідні для прийняття постанови про їх причинний зв'язок; розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України; надавати роз'яснення щодо формулювання постанов ВЛК (ЛЛК).
Рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
Відповідно до п.2.4 розділу І Положення №402 за рішенням ЦВЛК на ВЛК регіону, незалежно від адміністративно-територіальної зони відповідальності ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи, покладається розгляд, контроль, затвердження постанов позаштатних постійно діючих ВЛК та прийняття, скасування, перегляд постанов про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовців, осіб звільнених з військової служби.
ВЛК регіону має право, зокрема: оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу I цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК; направляти у заклади охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України на контрольне обстеження, медичний огляд, повторний медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби), військовозобов'язаних, резервістів; приймати постанови, а за необхідності переглядати свої постанови про причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та смерті у осіб, звільнених з військової служби, з військовою службою (крім постанов ЦВЛК).
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Відповідно до пп.2.6.2 п.2.6 розділу І Положення №402 гарнізонна ВЛК створюється при поліклініках, поліклінічних відділеннях (усіх найменувань) закладів охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України.
Під час дії воєнного стану можуть створюватися додаткові гарнізонні ВЛК залежно від навантаження, що розміщуються в закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності із включенням лікарів цих закладів до складу ВЛК. Такі гарнізонні ВЛК у ході своєї діяльності використовують гербову печатку та штампи відповідного закладу охорони здоров'я в системі Міністерства оборони України, при якому вони створені.
З наведених вище норм Положення №402 слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п.1.1 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служб, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду.
Враховуючи викладене вище, суд апеляційної інстанції вважає, що перевірка свідоцтва про хворобу №9666/с, яке видане гарнізонною військово-лікарською комісією Військової частини НОМЕР_5 та затверджене постановою 20 регіональної військово-лікарської комісії від 28.11.2024 на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду з метою визначення ступнею придатності до військової служби ОСОБА_3 , у тому числі в частині встановлення причинного зв'язку діагностованих захворювань , належить до функцій ЦВЛК ЗСУ і її остаточне рішення підлягає судовому оскарженню.
Водночас, колегія суддів зазначає таке.
Пунктами 21.5 та 21.6 глави 21 розділу II Положення № 402, визначений вичерпний перелік формулювань в яких приймаються постанови ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв.
В силу положень абзаців першого, другого підпункту «є» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення № 402, постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов'язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, крім захворювань (поранень, контузій, каліцтв, травм), які виникли (одержані) в періоди служби, передбачені підпунктами «а», «ґ» цього пункту, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності.
У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні або якщо поранення (травма, контузія, каліцтво) одержане за обставин, не пов'язаних з виконанням обов'язків, крім випадків, визначених у підпункті «в» цього пункту.
За змістом підпункту «д» пункту 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402 встановлено, що постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв приймається в такому формулюванні: «Захворювання, ТАК, пов'язане із захистом Батьківщини» - якщо воно виникло під час захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, безпосередньої участі в антитерористичній операції (операції об'єднаних сил), забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією проти України».
Згідно абз. 2 пп. «е» п. 21.5 глави 21 розділу ІІ Положення №402, зазначені у підпунктах «д» та «е» постанови приймаються також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, якщо вони етіопатогенетично дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання у період участі в бойових діях.
З огляду на вищенаведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції стосовно того, що з метою об'єктивного встановлення обставин того, що захворювання позивача розпочало виникати у період його участі в бойових діях у період з 05.05.2023 по 24.08.2023, які пов'язані із заходами необхідним для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, та надалі прогресувало, необхідно встановити та перевірити усі обставини, які впливають на виникнення захворювання та надати їм оцінку у відповідному рішенні компетентного органу, яким у даному випадку з огляду на Положення №402 є ЦВЛК ЗСУ, відповідач у цій справі.
Під час розгляду цієї справи судом з наданих позивачем ксерокопій документів встановлено, що :
- під час проходження військової служби у Військовій частині НОМЕР_2 ОСОБА_4 в період з 05.05.2023р. по 24.08.2023р. брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області Пологівського районі поблизу населеного пункту с. Миролюбівка (довідка від 14.12.2023р. №12903 );
- відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) № 502 від 10.09.2023 р. сержант ОСОБА_4 24.08.2023 р. отримав множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення правої верхньої кінцівки та правої сідниці. Травмування/поранення отримане військовослужбовцем під час виконання ним обов'язків військової служби при захисті Батьківщини, не пов'язане з вчиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення, та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.
- згідно з лікарським свідоцтвом про смерть КУ «ЗОБСМЕ» ЗОР № 309 від 12.10.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у розташуванні В/Ч НОМЕР_2 у АДРЕСА_1 . Діагностована причина смерті - гострий геморагічний панкреатит, шок.
Отже досліджені судом під час розгляду справи докази дають можливість зробити висновок про те, що позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та перебував у районі ведення бойових дій до 24.08.2023. включно, і отримав поранення 24.08.2023, тобто під час безпосередньої участі у бойових завданнях, а також його подальша госпіталізація можливо свідчать про наявність причинно-часового зв'язку між виконання позивачем службових обов'язків із захисту Батьківщини та настанням смерті, і перевірка наявності (чи відсутності) цього зв'язку покладена саме на ЦВЛК ЗСУ і наслідком здійснення такої перевірки є прийняття мотивованого рішення.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне акцентувати увагу на тому, що таке рішення ЦВЛК ЗСУ, яке у спірних відносинах виступає у якості суб'єкта владних повноважень, повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення, оскільки принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб'єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації, і відповідач, як суб'єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами, і несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.
Така правова позиція узгоджується із правовою позицію Верховного Суду, яка висловлена ним у постанові ід 18.03.2021 у справі. №280/4057/19.
Але прийняте відповідачем за результатами розгляду заяви позивача рішення оформлене протоколом засідання військово-лікарської комісії ЦВЛК ЗСУ №2025-0323-0850 від 23.03.2025 не можна визнати обґрунтованим та вмотивованим рішенням.
Отже, обмежившись лише формальним твердженням про відсутність підстав для зміни встановленого причинного зв'язку діагностованих захворювань ЦВЛК ЗСУ фактично відмовила у належному розгляді заяви позивача щодо оскарження рішення військово-лікарської експертизи, що не може вважатись правомірним.
Відтак, невиконання відповідачем законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 16.04.2025р. у справі №160/31586/23, які враховуються судом апеляційної інстанції в силу приписів ч. 5 ст. 242 КАС України.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що постанова ЦВЛК ЗСУ, оформлена протоколом №2025-0323-0850 від 23.03.2025, про причинний зв'язок захворювань ОСОБА_2 не відповідає загальним вимогам, які висуваються до актів індивідуальної дії як актів правозастосування, а саме критеріям обґрунтованості та вмотивованості, відповідно до яких відповідач мав навести переконливі та зрозумілі мотиви його прийняття, а відтак вказане рішення підлягає скасуванню, а позов в цій частині вимог задоволенню.
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 , колегія суддів зазначає наступне.
Спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб'єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Адміністративний суд, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12.02.2021 у справі №820/5570/16, від 12.06.2020 у справі №810/5009/18 про те, що надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби виходить за межі судового розгляду суду касаційної інстанції.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу.
Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 10.02.2022 у справі №160/7153/20, згідно з яким перевірка правильності прийнятого військово-лікарською комісією рішення виключно за медичними показниками не входить до компетенції адміністративного суду.
Разом із тим, відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»).
Відповідно до ст.13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31.07. 2003р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття “ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Колегія суддів враховує, що оскільки під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідач як суб'єкт владних повноважень у спірних відносинах не реалізував свої дискреційні повноваження, передбачені Положенням №402, а суд, як орган уповноважений виключно на перевірку законності та обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, позбавлений можливості приймати таке рішення, оскільки це буде свідчити про перебирання на себе судом повноважень, наданих виключно відповідачу, вважає, що судом першої інстанції, з урахуванням специфіки спірних відносин, що виникли між сторонами у цій справі, обрано ефективний спосіб захисту і відновлення порушеного права позивача шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути питання щодо встановлення причинного зв'язку захворювання ОСОБА_2 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду, викладених у рішенні суду.
На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та надано їм належну юридичну оцінку, судове рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення.
Керуючись статтями 241-245, 250, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.І. Ясенова
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров