29 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/10786/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Суховарова А.В., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Тернопільської митниці
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року
у справі №280/10786/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ"
до Тернопільської митниці
про визнання протиправними та скасування рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "МОТОТЕХІМПОРТ" звернулось до суду з адміністративним позовом до Тернопільської митниці в якому просило
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000206/2 від 23.07.2024;
- визнати протиправним та скасувати Рішення Тернопільської митниці про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000209/2 від 26.07.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем для митного оформлення товару, який надійшов за зовнішньоекономічним договором від 18.12.2023 №BTKB/1, подано митну декларацію разом з усіма необхідними документами, проте, відповідач протиправно відмовив позивачу у митному оформленні товарів та прийняв спірні рішення про коригування митної вартості товарів, згідно якому митна вартість товарів визначена за резервним методом.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року адміністративний позов задоволено.
Суд виходив з того, що позивач надав митниці усі наявні у нього на момент здійснення митного оформлення платіжні та бухгалтерські документи, що підтверджують митну вартість товару. Використовуючи зазначені у цих документах відомості, митниця мала можливість перевірити числові показники вартості товару. За встановлених у справі обставин суд дійшов висновку, що митним орган не доведено, що документи, подані позивачем, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.
Також суд зауважив, що факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Тернопільська митниця подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду як таке, що винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Митний орган вважає, що суд не надав належної оцінки тому, що позивачем до митного оформлення надано документи, на підставі яких неможливо достовірно стверджувати про правильність визначення митної вартості товару. В обґрунтування своїх доводів відповідач наводить обставини, які покладені в основу рішення про коригування митної вартості товарів, зазначає, що за результатами опрацювання поданих декларантом документів встановлені невідповідності, які дають підстави для сумніву у дійсності цих документів, у зв'язку з чим наявні ризики декларування недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів та не включення всіх складових митної вартості у повному обсязі. Скаржник наполягає на правомірності визначення митної вартості товару за резервним методом, вказуючи, що за результатом проведеної консультації з декларантом, відповідно до положень частини 4 ст. 57 МК України, дійшли згоди про неможливість визначення митної вартості згідно з положеннями статей 59-63 МК України. При цьому скаржник звертає увагу, що норми статті 64 МК України не зобов'язують митний орган наводити додаткові пояснення щодо обсягу партії чи умов поставки тощо, а передбачають лише використання раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостей.
Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, між позивачем - ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» (м.Дніпро) «Покупець» та Компанією «TIANJIN KINGTY BICYCLE CO., LTD » (Китай) «Продавець» укладений Контракт від 18.12.2023 №BTKB/1, відповідно до якого Продавець продає, а Покупець купує товар в асортименті, кількості та за цінами, вказаними в Специфікаціях (додатках), які є невід'ємною частиною даного Контракту.
Відповідно до умов вказаного Контракту №BTKB/1 від 18.12.2023 ціна на Товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючу Специфікацію та інвойс (п.4.1 Контракту).
У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування (п.4.2 Контракту).
Загальна сума Контракту - 4 500 000,00 USD (п.4.3 Контракту).
В межах даного зовнішньоекономічного Контракту від 18.12.2023 №BTKB/1, відповідно до Специфікації №2024-1 від 08.04.2024, рахунку-фактури №BTKB2024-1A від 25.04.2024, додатків до рахунку-фактури: №1 та №2 від 25.04.2024 продавцем здійснено поставку товару - велосипеди. Товарна партія поставлялась на умовах FOB згідно міжнародних торговельних правил «ІНКОТЕРМС 2010».
З метою митного оформлення товару декларантом до Тернопільської митниці подано електронні митні декларації (ЕМД, згідно яким заявлено до митного оформлення товари:
1. за ЕМД №24UA403070005925U0 від 22.07.2024: - Товар №1, №2 в графі 31 ЕМД.
При митному оформленні за МД №24UA403070005925U0 від 22.07.2024 товар задекларований позивачем як:
«Товар №1» - « 1.Велосипеди двоколісні дорожні для дорослих та дітей, без двигуна, нові, з шарикопідшипниками, у частково розібраному стані: - Велосипед SPARK CITY LIMU 26" ст17" жорстка вилка - 215 шт. - Велосипед SPARK CITY MOVA 26" ст17" жорстка вилка - 300 шт. - Велосипед SPARK CITY MOVA 28" ст18" жорстка вилка - 300 шт. - Велосипед SPARK CITY RETRO 26" ст17" жорстка вилка - 300 шт. - Велосипед SPARK CITY RETRO 28" ст18" жорстка вилка - 300 шт. Виробник: TIANJIN KINGTY BICYCLE CO, LTD.»;
«Товар №2» - « 1.Частини для велосипедів. Багажники пластикові для перевезення поклажі: Корзина велосипедна для перевезення поклажі - 1420 шт.»
Згідно з графою 43 МД №24UA403070005925U0 від 22.07.2024 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.
Умови поставки (графа 20 МД №24UA403070005925U0 від 22.07.2024) - FOB CN XINGANG.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством було надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МКУ, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; Зовнішньоекономічний контракт №BTKB/1 від18.12.2023; Додаток (специфікація) до нього №2024-1 від 08.04.2024; Рахунок - фактура №ВТКВ2024-1А від 25.04.2024; Додаток до інвойсу №1 від 25.04.2024; Пакувальний лист від 25.04.2024; Сертифікат країни походження №24C040001935/00001 від 31.05.2024; Технічні характеристики. Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір ТЕО №84 від 04.01.2023; Заявку на перевезення №99 від 04.05.2024; Коносамент №ZJSM24050208 від 11.05.2024; Рахунок на оплату ТЕО №2024/PF/145 від 19.07.2024; Акт виконаних робіт №58 від 19.07.2024; Довідку про транспортні витрати від 19.07.2024; Розрахунок транспортних витрат від 22.07.2024; Накладні №540245, №540328, №540344, №540377 від 10.07.2024.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення про надання відповідно до ч.2 ст.53 МК України документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України - надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом №22072 від 22.07.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надало митному органу прайс-лист та комерційну пропозицію від 23.03.2024 та повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
23.07.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000206/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення
Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №№24UА403070005999U9 від 24.07.2024. Загальна різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 910 058,61 грн.
В якості підстави для коригування заявленої митної вартості товару, митним органом зазначено:
-Митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - транспортні (перевізні)документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
2. за ЕМД №24UА403070006041U1 від 25.07.2024 - Товар №1, №2 в графі 31 ЕМД.
При митному оформленні за ЕМД №24UА403070006041U1 від 25.07.2024 товар задекларований позивачем як:
«Товар №1» - « 1.Велосипеди двоколісні дорожні для дорослих та дітей, без двигуна, нові, з шарикопідшипниками, у частково розібраному стані: - Велосипед SPARK CITY LIMU 26" ст17" жорстка вилка - 32 шт. - Велосипед SPARK CITY LIMU 28" ст18" жорстка вилка - 300 шт. - Велосипед SPARK 26" ал 24шв - 1 шт. - Велосипед SPARK 26" ал 21шв - 1 шт. - Велосипед SPARK 27,5" ст 24шв - 1 шт. - Велосипед SPARK 26" ал 9шв - 1 шт. - Велосипед SPARK BMX 20" ст 1шв - 1 шт. Виробник: TIANJIN KINGTY BICYCLE CO., LTD.»;
«Товар №2» - « 1.Частини для велосипедів. Багажники пластикові для перевезення поклажі: Корзина велосипедна для перевезення поклажі - 327 шт.».
Згідно з графою 43 МД №24UА403070006041U1 від 25.07.2024 декларантом зазначено метод визначення митної вартості за ціною угоди (перший метод), передбачений ст.58 Митного кодексу України.
Умови поставки (графа 20 МД №24UА403070006041U1 від 25.07.2024) - FOB CN XINGANG.
Для підтвердження вартості товару, яка повинна бути сплачена продавцю, підприємством надано митному органу документи, передбачені частинами 2 та 3 ст.53 МК України, перелік яких зазначений в гр.44 митної декларації, а саме: декларація митної вартості; Зовнішньоекономічний контракт №ВТКВ/1 від18.12.2023; Додаток (специфікація) до нього №2024-1 від 08.04.2024; Рахунок - фактура №ВТКВ2024-1А від 25.04.2024; Додаток до інвойсу №2 від 25.04.2024; Пакувальний лист від 25.04.2024; Сертифікат країни походження №24С040001935/00001 від 31.05.2024; Технічні характеристики. Для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України підприємство надало митниці: Договір ТЕО №84 від 04.01.2023; Заявку на перевезення №99 від 04.05.2024; Коносамент №ZJSM24050208 від 11.05.2024; Рахунок на оплату ТЕО №2024/PF/145 від 19.07.2024; Акт виконаних робіт №58 від 19.07.2024; Довідку про транспортні витрати від 19.07.2024; Розрахунок транспортних витрат від 22.07.2024; Накладну №00000310 від 17.07.2024.
Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, митницею підприємству направлено електронне повідомлення про надання відповідно до ч.2 ст.53 МК України документів, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч.3 ст.53 МК України - надати документи, що підтверджують заявлену митну вартість, а саме: - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Листом №26071 від 26.07.2024 ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» додатково надало комерційну пропозицію, прайс лист від 23.03.2024, а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв'язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару, надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.
26.07.2024 відповідачем прийнято Рішення про коригування митної вартості товару №UA403070/2024/000209/2, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованих Товарів №1 та №2 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МК України, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Відповідно до п.2 ч.3 ст.52 МК України, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються, у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу. Скориставшись цим правом, підприємство задекларувало зазначену партію товару, а митниця випустила товар у вільний обіг за ЕМД №24UA403070006088U3 від 29.07.2024. Загальна різниця митних платежів (ПДВ, ввізне мито) від митної вартості, визначеної підприємством та скоригованої митницею, склала 225 078,96 грн.
В якості підстави для коригування заявленої митної вартості товару відповідачем зазначено:
- митна вартість імпортованого товару не може бути визнана у зв'язку з тим, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару: - якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування - виписку з бухгалтерської документації; - копію митної декларації країни відправлення; - висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Не погодившись з означеними рішеннями про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
За правилами ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, міститься в частині 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові, зазначені в цій частині, документи.
За правилами ч.6 ст. 53 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Виходячи з аналізу наведених норм, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Отже, суть повноважень митного органу щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів полягає у перевірці правильності визначення саме числових значень, які стосуються складових митної вартості товару і які зазначені у документах, що відповідно до статті 53 Митного кодексу України підтверджують цю митну вартість.
Тобто виявлені митним органом розбіжності (ознаки підробки, недостатність відомостей, невідповідність) повинні бути наявними саме у тих документах, що підтверджують митну вартість товарів.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу (ч.3 ст.54 Митного кодексу України).
Згідно з пп.1-4 ч.2 ст.55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, крім іншого:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, наведені у статті 57 Митного кодексу України.
Згідно даної статті такими методами є 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до ст.64 Митного кодексу України резервний метод визначення митної вартості товарів полягає в наступному.
У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).
Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.
Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:
1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;
2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;
3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;
4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;
5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;
6) мінімальної митної вартості;
7) довільної чи фіктивної вартості.
У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов'язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.
При цьому, суд зазначає, що митний орган при здійсненні митного контролю, у тому числі й з питань контролю правильності визначення митної вартості, має діяти у спосіб, визначений Митним кодексом України, зокрема, ч.6 ст.54 Митного кодексу України, яка, як вказано вище, визначає підстави, за наявності яких митний орган відмовляє декларанту у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю, а відомості, які містяться в ЄАІС ДМСУ, мають допоміжний інформаційний характер при прийнятті митним органом відповідних рішень.
За визначенням, наведеним у статті 49 Митного кодексу України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається декларантом відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи (ч.ч.2, 3 ст.58 Митного кодексу України).
У відповідності до частини 4 вказаної статті митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
В свою чергу, за визначенням, наведеним у ч.5 ст.58 Митного кодексу України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Згідно ч.ч.6, 8, 9 ст.58 Митного кодексу України платежі можуть бути здійснені прямо чи опосередковано. Прикладом опосередкованого платежу може бути врегулювання покупцем повністю чи частково боргу продавця.
Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів. Дивіденди або інші платежі покупця на користь продавця, не пов'язані з оцінюваними товарами, не є частиною митної вартості. Додавання, якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню.
Відповідно до ч. 10 статті 58 Митного кодексу України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: 5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 7) витрати на страхування цих товарів.
10 квітня 2008 року Верховною Радою України шляхом прийняття Закону України №250-VI ратифіковано Протокол про вступ України до Світової організації торгівлі (надалі - СОТ) та приєдналася до Угоди про СОТ, чим держава взяла на себе зобов'язання, серед іншого, дотримуватися положень Генеральної угоди про тарифи та торгівлю 1994 року (ГАТТ 1994).
Відповідно до статті VII п. 2. (a) Генеральної угоди по тарифам и торгівлі 1947 року (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митної мети повинна ґрунтуватись на дійсній вартості імпортованого товару, який обкладається митом, або аналогічного товару, та не повинна ґрунтуватись на вартості товару національного походження або на вільних чи фіктивних оцінках.
Пунктом 2(b) статті VII ГААТ 1947 встановлено, що від «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи аналогічного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов'язуватися або (i) з порівнюваними кількостями, або (ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.
Отже, митний орган наділений повноваженнями щодо перевірки правильності визначення митної вартості товарів, тобто правильності визначення саме числового значення і саме складових митної вартості товару, заявленого декларантом до митного оформлення, а також щодо перевірки достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, та відсутності законодавчо встановлених обмежень для визначення митної вартості за ціною договору.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації (постанова Верховного Суду від 02.06.2015 у справі 21-498а15).
Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, виходив з того, що подані позивачем документи в повній мірі давали змогу відповідачу визначити митну вартість товару за ціною договору (контракту).
Наведені митним органом в оскаржуваних рішеннях обставини не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в поданих декларантом документах відсутні розбіжності або явні ознаки підробки, факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.
Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття спірного рішення про коригування митної вартості, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Стосовно доводів митного органу про не надання платіжних документів, на підтвердження оплати товару, суд апеляційної інстанції з'ясував таке
Загальна вартість товару за Специфікацією №2024-1 складає 30 633,82 дол США.
Відповідно до Додатків №1 та №2 до інвойсу від 2.04.2024, інвойсна вартість товару за ЕМД №24UА403070005925U0 складає 24 539,95 дол. США, а інвойсна вартість товару за ЕМД № №24UА403070006041U1 складає 6 098,87 дол. США.
Згідно до п.5.2 Контракту від 18.12.2023 №ВТКВ/1 умови оплати кожної партії товару зазначаються у відповідних Специфікаціях (Додатках) до контракту. За домовленістю сторін умови оплати, зазначені у Специфікації, можуть бути змінні шляхом укладання додаткової угоди. Так, пунктом 6 Специфікації №2024-1 визначені умови оплати за товар, а саме: оплата протягом 180 днів з моменту фактичної доставки товару.
Таким чином, враховуючи умови Специфікації №2024-1, термін оплати вартості товару в обох випадках декларування не сплив, оплата товариством не здійснювалась, а отже, надання платіжних документів неможливе з об'єктивних причин.
Відповідно до п.4 ч.2 ст.53 МК України, банківські платіжні документи на підтвердження заявленої митної вартості надаються декларантом виключно у випадку, коли рахунок сплачено.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що ТОВ «МОТОТЕХІМПОРТ» надано митниці усі наявні у нього на момент здійснення митного оформлення банківські платіжні документи.
Щодо тверджень скаржника про ненадання товариством транспортних перевізних документів.
Відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.
Наведеною нормою не встановлено певних вимог чи документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, які подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості.
В той же час, згідно Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України №599 від 24.05.2012, до документів, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, можуть належати:
рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів;
банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури;
калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та по митній території України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 кілометр маршруту.
Суд апеляційної інстанції також враховує висновок Верховного Суду у постанові від 31.05.2019 у справі №804/16553/14, що оскільки Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
З матеріалів справи вбачається, що в даному випадку здійснювалось мультимодальне перевезення вантажу, що складався з п'яти контейнерів, з яких:
- товарна партія за ЕМД №24UA403070005925U0 від 22.07.2024 (рішення №UA403070/2024/000206/2) перевозилась в чотирьох контейнерах: MRKU6397964, MRKU3813585, CAAU6534609, MRSU5122230. Вартість перевезення склала 18 000,00 дол. США;
- товарна партія за ЕМД №24UA403070006041U1 від 25.07.2024 (рішення №UA403070/2024/000209/2) перевозилась в контейнері MRKU2265785. Вартість перевезення склала 4 500,00 дол. США.
Товариством до митного оформлення надавались необхідні документи, що підтверджують вартість транспортування товару, а саме Договір ТЕО №84 від 04.01.2023; Заявку на перевезення №99 від 04.05.2024; Коносамент №ZJSM24050208 від 11.05.2024; Рахунок на оплату ТЕО №2024/PF/145 від 19.07.2024; Акт виконаних робіт №58 від 19.07.2024; Довідку про транспортні витрати від 19.07.2024; Розрахунок транспортних витрат №22071 від 22.07.2024; Накладні №540245, №540328, №540344, №540377 від 10.07.2024 та накладну №00000310 від 17.07.2024.
Отже, факти прийняття товару до перевезення, його перевезення та числові показники заявленої транспортної складової митної вартості в кожному із спірних випадків декларування, повною мірою підтверджуються наданими митниці документами, які кореспондуються між собою, ідентифікуються з задекларованими товарами.
Наведені митницею в оскаржуваних рішеннях доводи, що до виконання перевезення вантажу залізничним та морським транспортом залучались треті особи, безпосередні перевізники, проте декларантом не надано жодних документів, які засвідчують договірні засади надання вказаних послуг та документів, які б містили інформацію щодо числових значень експедиторської винагороди за експедирування залізничного транспортування вантажу, фактично стосуються договірних відносин між перевізником та експедитором, а не числових значень та вартості транспортування для позивача, тому не надання таких документів не перешкоджало митному органу перевірити числові значення складових митної вартості, в тому числі транспортної складової.
Застосовуючи висновки в постанові Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №810/2784/18, суд апеляційної інстанції зауважує, що митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановлені належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановлені достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів.
Відповідно, рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
В даному випадку встановлені у справі обставин дають підстави для висновку, що подані позивачем митному органу документи про транспортні витрати в своїй сукупності є допустимими та достатніми доказами на підтвердження витрат позивача на перевезення товарів. Доводи скаржника стосовно понесених позивачем транспортних витрат є безпідставними.
Стосовно доводів митного органу про ненадання товариством в обох випадках декларування страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до умов поставки FOB відповідно до Інкотермс-2010, жодна із сторін зовнішньоекономічної операції не мають зобов'язань з обов'язкового страхування. Митним органом не доведено факту страхування імпортуємого товару, та включення вартості страхування до визначеної ціни товару.
Щодо зауважень митниці з приводу змісту прайс-листа та комерційної пропозиції, суд апеляційної інстанції вважає, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв'язку з наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів).
Також суд апеляційної інстанції зауважує, що чинним міжнародним законодавством не встановлено типової форми комерційної пропозиції та прайс-листа. Згідно загальноприйнятої світової практики прайс-лист (комерційна пропозиція) має містити відомості, яких достатньо будь-якому покупцю для отримання інформації щодо умов продажу товару, а саме: найменування товару, артикул, якість товару (за необхідності), одиниці виміру (штуки, упаковки тощо), ціну, з обов'язковим зазначенням валюти, контактна інформація про продавця та будь-які інші положення, що стосуються умов продажу товарів.
Прайс -лист та комерційна пропозиція не є основними документами, які згідно ч.2 ст.53 МК України декларант зобов'язаний надати для підтвердження заявленої митної вартості, а тому митниця, маючи у розпорядженні весь пакет комерційних та товаросупровідних документів, мала змогу і без прайс- листа та комерційної пропозиції здійснити контроль та перевірку числових показників митної вартості товарів.
Наявність чи відсутність у прайс-листі/комерційній пропозиції певних відомостей (реквізитів), не може свідчити про заниження позивачем митної вартості товарів.
Стосовно решти доводів митниці, покладених в основу спірного рішення про коригування митної вартості товару, суд апеляційної інстанції вважає, що подані митному органу документи містили достатню інформацію щодо митної вартості товару і не мали будь-яких розбіжностей, що давало митному органу можливість перевірити числові значення заявленої митної вартості товару.
Обставини, на які в даному випадку посилається відповідач, не спростовують правильність визначення митної вартості отриманого позивачем товару, тому є правильним висновок суду першої інстанції, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів №UA403070/2024/000206/2 від 23.07.2024 та №UA403070/2024/000209/2 від 26.07.2024 є протиправними та підлягають скасуванню.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи повно дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Тернопільської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 11 лютого 2025 року у справі №280/10786/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров