29 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/12128/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року (головуючий суддя Конєва С.О.)
у справі №160/12128/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві додаткової винагороди у період з 02.11.2023 по 16.11.2023 у зв'язку з перебуванням на лікуванні після отриманого поранення - протиправною;
- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачеві додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень за жовтень та листопад 2023 року у зв'язку з участю у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України протиправною;
- визнати бездіяльність відповідача протиправною щодо невиплати грошового забезпечення позивачеві, передбаченого Наказом №336 від 24.11.2023, а саме: грошової премії у розмірі 580% від посадового окладу з 01.11.2023-24.11.2023, яка надається за сумлінне виконання службових обов'язків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023; надбавки за особливості проходження військової служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 07.06.2018 №260 та окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023 в розмірі 87,8% з 01.11.2023 по 24.11.2023; матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам; одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного забезпечення, за 9 місяців військової служби;
- зобов'язати відповідача виплатити додаткову винагороду у період з 02.11.2023 по 16.11.2023 у зв'язку з перебуванням на лікуванні після отриманого поранення;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачеві додаткову винагороду в розмірі 100 000 гривень за жовтень та листопад 2023 у зв'язку з участю у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачеві грошове забезпечення, передбачене Наказом №336 від 24.11.2023, а саме: грошову премію у розмірі 580% від посадового окладу з 01.11.2023-24.11.2023, яка надається за сумлінне виконання службових обов'язків відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 та окремого доручення Міністра оборони України №2683/з від 01.02.2023; надбавку за особливості проходження військової служби відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України від 07.06.2018 №260 та окремого доручення Міністра оборони України №2683з від 01.02.2023 в розмірі 87,8% з 01.11.2023 по 24.11.2023; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяких іншим особам; одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25% місячного забезпечення, за 9 місяців військової служби.
Також просив стягнути з відповідача на користь позивача здійснені ним судові витрати в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 грудня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у зв'язку з перебуванням його на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.11.2023 по 16.11.2023 (включно), протиправною.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, у зв'язку з перебуванням його на стаціонарному лікуванні після отриманого поранення, пов'язаного із захистом Батьківщини, за період з 02.11.2023 по 16.11.2023 (включно).
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
23.12.2024 представник позивача подано до суду першої інстанції заяву про розподіл судових витрат, яка фактично є заявою про ухвалення додаткового рішення суду, в якій просить стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати у сумі 27 000,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
В обґрунтування поданої заяви представник позивача посилається на те, що судом першої інстанції фактично не було задоволено позовну вимогу в частині зобов'язання військової частини НОМЕР_1 стягнути на користь позивача судові витрати.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі №160/12128/24 відмовлено.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового судового рішення у цій справі щодо розподілу судових витрат, оскільки зі змісту рішення суду від 13.12.2024 вбачається, що в ньому вирішено заявлене позивачем у позові питання про судові витрати і суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 76 572,03 грн, тому у вказаній частині позовних вимог, позивачеві відмовлено.
Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача про розподіл судових витрат задовольнити у повному обсязі.
Крім того, скаржник просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати, понесені ним у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції в порядку, встановленому КАС України.
Скаржник зазначає, що під час винесення рішення щодо визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу судом першої інстанції не враховано правових позиції Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги. Більш того, на думку скаржника, під час прийняття оскаржуваної ухвали від 20.01.2025 судом першої інстанції, не зважаючи на наявність відповідних актів виконаних робіт (наданих послуг), де вказано відповідний перелік наданих послуг, в тому числі й надання консультацій, аналізу реєстру судових рішень з відповідних питань, зустрічей з клієнтом для узгодження правової позиції, збором та вивченням доказів для належного захисту прав та інтересів позивача, складання позовної заяви та відповідних заяв по суті, із зазначенням гонорару успіху, який сплачується в твердому розмірі відповідно до акта виконаних робіт (наданих послуг), безпідставно відмовив позивачу у стягненні понесених витрат на професійну правову допомогу через відсутність доказів таких витрат.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Порядок розподілу судових витрат регламентований статтею 139 КАС України.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору (ч.3 ст.139 КАС України).
Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч.1, 3, 5 ст.143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.
У випадку, передбаченому частиною третьою цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному статтею 252 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1, ч. 2, ч. 4 ст.252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення.
Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.
Як вбачається з матеріалів справи, у позовній заяві позивачем наведено попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат та заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача здійснені ним судові витрати в порядку, передбаченому чинним законодавством.
Так, позивач просив стягнути з відповідача на його користь понесені ним судові витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 76572,03 грн.
Як встановлено судом вище, за результатами розгляду пред'явленого позову ОСОБА_1 судом першої інстанції ухвалено рішення від 13 грудня 2024 року про часткове задоволення позовних вимог.
У цьому ж рішенні суду від 13 грудня 2024 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення вимог позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу у розмірі 76 572,03 грн, оскільки до суду не було надано жодних доказів на підтвердження вартості та змісту виконаних робіт (наданих послуг), а саме: окрім наведеного в позовній заяві попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які позивач планував понести в зв'язку із розглядом справи, із описом послуг та їх вартості, до суду не було надано ні акту (наданих послуг), що передбачено п.4.2 розділу 4 договору від 17.02.2024 №17/02/2024 про надання юридичної (правничої) допомоги, укладеного між позивачем та АО «ЛІГА СОВА», ні детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Рішення суду першої інстанції позивачем в частині відмови у задоволенні вимог про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правову допомогу не оскаржено.
Натомість представник позивача, після ухвалення судом першої інстанції рішення від 13.12.2024, подав до суду першої інстанції заяву про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат у сумі 27 000,00 грн, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції, оцінюючи таку заяву позивача, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для її задоволення та ухвалення додаткового судового рішення у цій справі, оскільки питання щодо розподілу судових витрат, у тому числі витрат на професійну правничу допомогу, вже було вирішено судом у рішенні від 13.12.2024 та у задоволенні такої вимоги було відмовлено.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що доводи апеляційної скарги позивача фактично зводяться до незгоди із висновками суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат, викладеними у рішенні від 13.12.2024, яке, як зазначалось вище, позивачем у цій справі не оскаржується.
Виходячи з вищенаведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив ухвалу з дотриманням норм матеріального та процесуального права про відмову у задоволенні заяви представника позивача щодо розподілу судових витрат у справі №160/12128/24, оскільки такий розподіл було здійснено у рішенні від 13 грудня 2024 року.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для скасування ухвали суду першої інстанції відсутні.
З огляду на результати апеляційного перегляду ухвали суду від 20.01.2025 розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, згідно ст.134, 139 КАС України не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 січня 2025 року у справі №160/12128/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров