29 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 160/19419/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року (головуючий суддя Савченко А.В.)
у справі №160/19419/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди молодшого сержанта ОСОБА_1 стрільця-снайпера 2 відділення охорони взводу 2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 , яка передбачена Постановою КМУ №168 та виплачується на період дії воєнного стану;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 відрахування аліментів з молодшого сержанта ОСОБА_1 стрільця-снайпера 2 відділення охорони взводу 2 батальйону безпілотних авіаційних комплексів військової частини НОМЕР_1 здійснювати без врахування додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ №168 та виплачується у період дії воєнного стану.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що дії відповідача щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди, яка передбачена Постановою КМУ №168 та виплачується у період дії воєнного стану, є такими, що порушують його права і суперечать чинному законодавству.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд, виходячи з правового регулювання спірних відносин, дійшов висновку, що військовою частиною НОМЕР_1 правомірно утримується визначена судовим наказом сума аліментів з повного обсягу грошового забезпечення, що нараховується позивачу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Скаржник зазначає, що суд першої інстанції вказав неповну редакцію пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України №146, що регулює спірні правовідносини, як наслідок, не застосував виключення до даного пункту, які були передбачені цим пунктом, що призвело до неправильного вирішення спору.
Дана адміністративна справа розглянута судом апеляційної інстанції відповідно до ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач - ОСОБА_1 проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Рішенням Деснянського районного суду від 19 березня 2024 року у справі №948/2166/23 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини усіх видів його заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 14.12.2023 і до досягнення старшою дитиною повноліття.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу), щомісяця, починаючи з 14.12.2023 і до досягнення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трирічного віку.
Позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, в якому просив, припинити нарахування стягнення аліментів з додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168.
Рішенням військової частини НОМЕР_1 від 27.05.2024 №53/1947 позивача повідомлено, що порядок стягнення аліментів законодавчо врегульовано, зокрема, положеннями Сімейного кодексу України, Закону України «Про виконавче провадження», а відтак надання доручень відповідним службам військової частини щодо здійснення перегляду порядку стягнення аліментів з грошового забезпечення військовослужбовця не відноситься до компетенції командира військової частини.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відрахування аліментів з додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до статті 23 №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом. Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», редакція якої неодноразово змінювалася.
Згідно з пунктом 1 Постанови №168 в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, встановлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським, а також особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, які несуть службу в органах і установах зазначеної Служби в межах територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), виплату додаткової винагороди в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць (крім осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, яким така винагорода виплачується пропорційно часу проходження служби в розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), розмір додаткової винагороди може бути збільшений відповідно до умов та розмірів, визначених Міністерством внутрішніх справ, але не більше ніж до 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань.
На підставі пункту 1-1 Постанови №168 військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно, а також у складі командування та штабу військової частини (зведеного підрозділу) (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), виплачується додаткова винагорода у розмірі 50 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань відповідно до умов, визначених Міністерством оборони.
Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 №146 затверджено перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1263, яка набула чинності 16.11.2022, внесено зміни до пункту 8 переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1993 № 146, та доповнено його після слів «з усіх видів грошового забезпечення» словами «інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується за період воєнного стану».
Відтак, згідно із пунктом 8 Переліку, у редакції, що вже діяла на час спірних правовідносин, встановлено, що з військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, Держспецзв'язку, Держприкордонслужби, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів внутрішніх справ, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, БЕБ, служби цивільного захисту та Державної кримінально-виконавчої служби, співробітників Служби судової охорони утримання аліментів провадиться з усіх видів грошового забезпечення, інших виплат, установлених законодавством, зокрема додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану, крім грошового забезпечення, що не має постійного характеру, та інших випадків, передбачених законом.
Отже, чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством чітко визначено, що утримання аліментів з військовослужбовців Збройних Сил України провадиться з додаткової винагороди, яка виплачується на період воєнного стану.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що утримання аліментів з усіх видів грошового забезпечення позивача, зокрема, з додаткової винагороди, яка виплачується йому на період воєнного стану, відповідає нормам чинного законодавства, тому у спірних відносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень, визначених законом.
Підсумовуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст. 317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2024 року у справі №160/19419/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров