29 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7747/25
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року (суддя Богатинський Б.В.) в адміністративній справі №280/7747/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.08.2022;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.08.2022.
В обґрунтування заявленого позову посилається на те, що позивачка є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Запорізькій області та отримувала пенсію за вислугу років. Зазначала, що у 2022 році на підставі заяви їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV. Проте пенсію за віком позивачу було призначено не із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2019-2021 роки, а із застосуванням показника за 2014-2016 роки. На думку позивачки, відповідач вчинив протиправні дії, які полягають у неправильному застосуванні показника середньої заробітної плати, що застосовувались при перерахунку та виплаті пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2019, 2020 та 2021 роки.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року позов задоволено.
Рішення суду мотивовано тим, що оскільки позивачу вперше призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачав інший порядок призначення та розрахунку
пенсії, то переводячи позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, відповідач був зобов'язаний вчинити дії щодо нарахування та розрахунку такої пенсії вперше з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії, тобто у даному випадку за 2019-2021 роки.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що у спірному випадку мало місце не призначення пенсії, а переведення позивачки з одного виду пенсії (пенсій за вислугу років) на іншу - пенсія за віком. При переведенні на пенсію за віком пенсійний орган правомірно застосовано показники середньої заробітної плати в Україні, які враховувалися при призначенні пенсії вперше. Крім цього, вказує на те, що позивачем пропущено строк звернення з позовом до суду і вказаним обставинам судом першої інстанції не було надано оцінки.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області, з 21.09.2011 позивачу призначено пенсію за вислугу років, шифр пенсії 202, відповідно до положень Закону України “Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII).
З 28.02.2022 позивача переведено на пенсію за віком, шифр пенсії 101, на підставі Закону №1058-IV, із застосуванням середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
30.07.2025 позивач звернулась через представника з адвокатським запитом щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019-2021 роки.
Листом від 31.07.2025 відповідач повідомив про відсутність законних підстав для обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за три календарні роки, що передують року звернення.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулась до суду з цим позовом
За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Згідно із ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
У постанові від 31.10.2018 р. у справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що із аналізу зазначених норм встановлено, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058.
У свою чергу, Законом №1058, в редакції як на час призначення позивачці пенсії вперше так і на теперішній час, не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років.
Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Такий вид пенсії (пенсія за вислугу років) передбачений Законом України “Про пенсійне забезпечення» на підставі якого і було призначено пенсію позивачу у 2011 році.
Отже, колегія суддів зазначає, що на момент звернення у 2022 році позивач, у зв'язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки за таким призначенням він звернувся вперше.
Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав стверджувати про неправильність визначення пенсійним органом показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, при призначенні позивачу пенсії за віком.
В той же час, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що право на звернення до суду за захистом не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до частини третьої якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Звернувшись до суду з цим позовом 04 вересня 2025 року, позивач заявив вимоги про перерахунок його пенсії з 28.08.2022.
При цьому, за позицією позивача зазначеній в позовній заяві, строки звернення у справах даної категорії не застосовуються.
Надаючи оцінку таким аргументам позивача суд апеляційної інстанції звертає увагу на таке.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24 грудня 2020 року у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що спірні суми пенсії позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Таким чином, порушене право позивача може бути захищено з 04.03.2025, тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а в іншій частині заявлені вимоги підлягають залишенню без розгляду.
З цих підстав суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог з 28.08.2022 по 03.03.2025 (включно) та залишення вказаних вимог без розгляду.
Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/7747/25, в частині задоволених позовних вимог за період з 28.08.2022 по 03.03.2025 (включно) - скасувати.
Позовні вимоги заявлені до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 28.08.2022 по 03.03.2025 (включно) - залишити без розгляду.
В іншій частині рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 05 листопада 2025 року в адміністративній справі №280/7747/25 - залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України.
Повний текст постанови складено 29.12.2025
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя І.Ю. Добродняк
суддя А.В. Суховаров