Справа № 366/2009/25
Провадження № 3/366/1301/25
15 вересня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від військової частини НОМЕР_1 Збройних Сил України відносно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця в/ч НОМЕР_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП,
Згідно з протоколом протоколу про адміністративне правопорушення А4674 від 22.06.2025, складеного командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 полковником ОСОБА_2 : 21 червня 2025 року близько 20:30 на території військової частини НОМЕР_3 в межах Київської області, тимчасово виконуючим обов'язки взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 сержантом ОСОБА_3 , був виявлений військовослужбовець військової служби за мобілізацією молодший сержант ОСОБА_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: при виявленні лежав на підлозі, був стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, нездатність самотужки піднятися з місця, порушення мови. Після чого каретою швидкої медичної допомоги медичної пункту батальйону, ОСОБА_1 , у супроводі фельдшера медичного пункту було доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. У ІНФОРМАЦІЯ_3 молодший сержант ОСОБА_1 , відмовився проходити тест на вживання алкоголю та був направлений у супроводі військовослужбовців ВСП до Іванківської центральної районної лікарні у зв'язку зі скаргами на стан здоров'я. У Іванківській ЦРЛ ОСОБА_1 було проведено медичні обстеження та встановлено діагноз у тому числі факт вживання алкоголю. Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння. Від проведення проби на вміст алкоголю молодший сержант ОСОБА_4 відмовився.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП тобто знаходився на території виконання службових обов'язків військової частини в стані алкогольного сп'яніння в умовах військового стану.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 15.09.2025.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, представниками військової частини НОМЕР_3 доставлений не був. Оскільки матеріали справи не містили в собі інформації щодо шляхів повідомлення ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи, а надсилання судової повістки за місцем проживання, яке вказане у протоколі про адміністративне правопорушення є недоречним, оскільки ОСОБА_1 є діючим військовослужбовцем та, відповідно, за місцем проживання не перебуває, тому секретарем судових засідань у телефонному режимі було повідомлено представника військової частини НОМЕР_3 ОСОБА_5 про необхідність доставки військовослужбовця ОСОБА_1 до Іванківського районного суду Київської області на 10:00 год 15.09.2025, що підтверджується наявною у матеріалах справи телефонограмою.
При цьому суд зазначає, що ОСОБА_1 достовірно було відомо про складення 22.06.2025 відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення А4674 №163, що підтверджується його підписом у вказаному протоколі.
Також уся інформація щодо цього судового провадження міститься на офіційному сайті судової влади України.
Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Зокрема у рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України», зазначено, що сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Проте, ОСОБА_1 станом розгляду справи не цікавився, причини неявки до суду не повідомив, з клопотаннями про відкладення розгляду справи не звертався.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправних зволікань) судового захисту.
В поняття «розумний строк» розгляду справи, Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 слідує, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
За вказаних обставин, з метою дотримання розумних строків розгляду справи та враховуючи, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним щодо даного судового провадження відносно нього, у судове засідання не з'явився, тобто добросовісно не виконав процесуальні обов'язки, беручи до уваги положення ст.268 КУпАП, відповідно до яких, його присутність під час розгляду справи не є обов'язковою, суддя розцінює неявку ОСОБА_1 неповажною та вважає за можливе розглянути справу без його участі за наявними у справі матеріалами.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серія А4674 №163 від 22.06.2025, у якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення;
- копія протоколу № 264 медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння, відповідно до якого, черговим лікарем КНП ІСР «Іванківська ЦРЛ» ОСОБА_6 , 21.06.2025 зазначено, що 21.06.2025 о 22:00 год. був доставлений військовий ОСОБА_1 у зв'язку з наданням медичної допомоги, який від проведення проби приладом АлкоФор відмовився;
- копія військового квитка ОСОБА_1 серії НОМЕР_4 , з якої вбачається, що останній є військовослужбовцем.
Суд, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, беручи до уваги пояснення сторони захисту, приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням, інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення.
За ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення, відповідно до вимог ст.245 КУпАП, крім іншого, є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують адміністративну відповідальність, чи заподіяну майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст. 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Леванте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказував на те, що, оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, зокрема: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.
Зазначені норми також закріплені і у п. 4 Розділу ІІ Інструкції зі складання протоколів та оформлення матеріалів про військові адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом Міністерства оборони України від 23.10.2021 за № 329, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.2021 р. за № 1622/37244 (далі - Інструкція).
Із змісту вказаної норми слідує, що протокол про адміністративне правопорушення як документ, що засвідчує факт неправомірних дій та є одним з основних джерел доказів і єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності, складається за встановленою формою і має містити дані, необхідні для вирішення адміністративної справи, зокрема, про місце, час вчинення та суть правопорушення, спричинену матеріальну шкоду, а також про свідків і потерпілих. А тому предмет судового розгляду обмежений обставинами, які вказані у протоколі про адміністративне правопорушення та які визначають його суть. При цьому суддя при розгляді протоколу не в праві виходити за межі викладених в ньому обставин.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серія А4674 №163 від 22.06.2025, дії ОСОБА_1 кваліфіковані за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Частиною 3 статті 172-20 КУпАП передбачена відповідальність за дії, передбачені частинами першою або другою цієї статті, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за такі самі порушення, або в умовах особливого періоду.
За ч. 1 ст.172-20 КУпАП відповідальність настає за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем ВЧ НОМЕР_3 старшим кухарем взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону молодшим сержантом за мобілізацією .
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби: на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять); на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби; поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника); під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
У ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України від 24 березня 1999 року визначено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби. суть відповідальність згідно із законом.
Відповідно до абз. 13 ч.1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» № 1932-XII від 06.12 1991, особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період почав діяти в Україні з 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» №303/214 від 17.03.2014.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, у зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 днів, який, в подальшому, неодноразово продовжувався, та продовжує діяти дотепер.
Таким чином, правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 , вчинене в умовах особливого періоду.
Отже, ознаками об'єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення, вчиненого в умовах особливого періоду, є:
- розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів,
- поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння,
- виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння,
- відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Кваліфікуючі ознаки правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП, мають бути конкретно зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення як того вимагає ст. 256 КУпАП.
Проте, як встановлено судом під час розгляду вказаної справи, у протоколі про адміністративне правопорушення серія А4674 №163 від 22.06.2025, при викладенні суті адміністративного правопорушення, особою, яка складала вказаний протокол зазначено, що 21 червня 2025 року близько 20:30 на території військової частини НОМЕР_3 в межах Київської області, тимчасово виконуючим обов'язки взводу матеріально-технічного забезпечення 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 сержантом ОСОБА_3 , був виявлений військовослужбовець військової служби за мобілізацією молодший сержант ОСОБА_1 , з ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: при виявленні лежав на підлозі, був стійкий запах алкоголю з ротової порожнини, нездатність самотужки піднятися з місця, порушення мови. Після чого каретою швидкої медичної допомоги медичної пункту батальйону, ОСОБА_1 , у супроводі фельдшера медичного пункту було доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. У ІНФОРМАЦІЯ_3 молодший сержант ОСОБА_1 , відмовився проходити тест на вживання алкоголю та був направлений у супроводі військовослужбовців ВСП до Іванківської центральної районної лікарні у зв'язку зі скаргами на стан здоров'я. У Іванківській ЦРЛ ОСОБА_1 було проведено медичні обстеження та встановлено діагноз у тому числі факт вживання алкоголю. Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння. Від проведення проби на вміст алкоголю молодший сержант ОСОБА_4 відмовився.
Таким чином, молодший сержант ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.172-20 КУпАП тобто знаходився на території виконання службових обов'язків військової частини в стані алкогольного сп'яніння в умовах воєнного стану.
Тобто вищезазначений протокол про адміністративне правопорушення містить в собі 2 кваліфікуючі ознаки, які утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-20 КУпАП, що свідчить про порушення вимог ст.256 КУпАП: «…від проведення проби на вміст алкоголю молодший сержант ОСОБА_4 відмовився…» та «знаходився на території виконання службових обов'язків військової частини в стані алкогольного сп'яніння».
Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, зокрема рішень у справах «Малофєєва проти росії» («Malofeyeva v.Russia», рішення від 30.05.2013, заява №36673/04) та «Карелін проти росії» («Karelin v.Russia», заява № 926/08, рішення від 20.09.2016), у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Крім того, суд звертає увагу, що така кваліфікуюча ознака як «в умовах військового стану», відсутня у диспозиції ч.3 ст.172-20 КУпАП.
За таких обставин, дослідивши матеріали справи, суддя дійшов висновку, що у протоколі про адміністративне правопорушення, який складено за ч.3 ст.172-20 КУпАП відносно ОСОБА_1 , не конкретизовано у чому саме полягало правопорушення, яке ставиться у провину останньому: у виконанні обов'язків військової служби в стані алкогольного сп'яніння, чи у відмові від проходження медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння.
Крім того, суд зазначає, що Порядок проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння військовослужбовців регламентований статтею 266-1 КУпАП, якою Кодекс було доповнено згідно із Законом № 2839-IX від 13.12.2022, який набрав чинності 27.01.2023.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.266-1 КУпАП - військовозобов'язані та резервісти під час проходження зборів, а також військовослужбовці Збройних Сил України, щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, щодо яких є підстави вважати, що вони у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин, проводиться посадовою особою, уповноваженою на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Відповідно до ч.ч.4-7 зазначеної статті КУпАП, у разі незгоди військовозобов'язаного та резервіста під час проходження зборів, а також військовослужбовця Збройних Сил України на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, уповноваженими особами з використанням спеціальних технічних засобів та тестів або у разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Складення висновків у закладі охорони здоров'я за результатами огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проводиться у присутності посадової особи, уповноваженої на те начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах України або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу), іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення.
Під час проведення огляду військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, з використанням спеціальних технічних засобів та тестів уповноважена посадова особа застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису, а в разі їх відсутності або неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. У випадку застосування спеціальних технічних засобів відеозапису матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Порядок направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Процедура направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та проведення огляду визначена Порядком направлення військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.01.2024 № 32 (далі-Порядок №32).
Так, відповідно до п. 3 Порядку № 32, огляду підлягають військовослужбовці/ військовозобов'язані, щодо яких є підстави вважати, що вони виконують обов'язки військової служби або перебувають на території військових частин (установ, закладів) у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння).
Огляд військовослужбовців/військовозобов'язаних проводиться посадовою особою, уповноваженою на його проведення начальником органу управління Військової служби правопорядку у Збройних Силах або командиром (начальником) військової частини (установи, організації, підприємства, закладу, підрозділу) Збройних Сил, іншого утвореного відповідно до законів України військового формування, а також правоохоронного органу спеціального призначення (далі - уповноважена посадова особа), з використанням спеціальних технічних засобів та тестів.
Згідно з п. 5 Порядку, огляд проводиться: уповноваженою посадовою особою - на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а уразі неможливості провести огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів (засоби вимірювальної техніки, які відповідають законодавству, що містить вимоги до таких засобів) і тестів, які мають документ про відповідність; лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов спеціальну підготовку.
Пунктом 6 Порядку визначено, що уповноважена посадова особа, яка проводить огляд, застосовує спеціальні технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. У разі неможливості застосування спеціальних технічних засобів відеозапису такий огляд проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки особи, які перебувають у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, або особи, щодо неупередженості яких є сумніви.
Відповідно до п.7 - результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються в акті огляду на стан сп'яніння.
У разі встановлення факту перебування у стані сп'яніння результати огляду, проведеного уповноваженою посадовою особою, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду на стан сп'яніння.
Акт огляду на стан сп'яніння, проведеного уповноваженою посадовою особою, складається у двох примірниках, один з яких вручається військовослужбовцю/військовозобов'язаному, а другий залишається в уповноваженої посадової особи та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення факту перебування у стані сп'яніння.
Підтвердження стану сп'яніння за результатами огляду та згода військовослужбовця/військовозобов'язаного з такими результатами є підставою для його притягнення до відповідальності згідно із законом.
Пунктом 8 Порядку визначено, що Військовослужбовець/військовозобов'язаний, який відмовився від проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціального технічного засобу і тесту або не висловив згоду з його результатами, направляється відповідним командиром (начальником) для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Пункт 9 Порядку визначає, що перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право на проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих держадміністрацій з урахуванням необхідності проведення такого огляду також і в районах ведення бойових дій.
Згідно з п.п. 10,11 вказаного Порядку, уповноважена посадова особа забезпечує проведення огляду військовослужбовця/військовозобов'язаного у закладі охорони здоров'я.
У разі відмови військовослужбовця/військовозобов'язаного від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
Відповідно до пунктів 14-15 Порядку, лікар, що проводив у закладі охорони здоров'я огляд військовослужбовця/військовозобов'язаного, складає за його результатами акт медичного огляду та висновок. Висновок складається у трьох примірниках: по одному - для уповноваженої посадової особи, військовослужбовця/військовозобов'язаного, а третій залишається в закладі охорони здоров'я. Висновок може бути оскаржений військовослужбовцем/військовозобов'язаним в установленому законодавством порядку.
У відповідності з п.2 Порядку - ознаки алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу чи швидкість реакції, форма акта огляду на стан сп'яніння, акта медичного огляду та висновку, який складається за результатами медичного огляду, а також порядок застосування спеціальних технічних засобів і тестів визначаються центральними органами виконавчої влади, у підпорядкуванні яких перебувають відповідні військові формування, а також правоохоронними органами спеціального призначення та Службою зовнішньої розвідки за погодженням з МОЗ.
Так, ознаки алкогольного сп'яніння перелічені у ч. 3 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015року №1452/735(далі Інструкція1452/735), відповідно до якої ознаками алкогольного сп'яніння відповідно до цієї Інструкції є:
запах алкоголю з порожнини рота;
порушення координації рухів;
порушення мови;
виражене тремтіння пальців рук;
різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя;
поведінка, що не відповідає обстановці.
Отже, аналіз вищезазначених нормативно-правових актів, з урахуванням Порядку № 32, свідчить про те, що вимога уповноваженої посадової особи до військовослужбовця про проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути законною. Законність такої вимоги полягає у наявності у військовослужбовця вище перелічених ознак алкогольного сп'яніння.
Огляд на стан сп'яніння проводиться на місці вчинення (виявлення) правопорушення, а уразі неможливості провести огляду на місці вчинення (виявлення) правопорушення - безпосередньо в органі управління, у військовій частині (в установі, організації, на підприємстві, в закладі, підрозділі) з використанням спеціальних технічних засобів. За результатами проведення огляду на стан сп'яніння уповноваженою посадовою особою складається акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, який підписується посадовою особою, яка проводила огляд, та двома свідками. У разі незгоди порушника на проведення огляду уповноваженою посадовою особою з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами уповноважена посадова особа (командир), організовує направлення порушника до відповідного закладу охорони здоров'я для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння. За результатами огляду на стан сп'яніння та за лабораторними дослідженнями встановлюється ступінь сп'яніння, який вноситься до акта медичного огляду. Огляд у закладі охорони здоров'я та складання висновку за результатами огляду проводиться в присутності уповноваженої посадової особи. Висновок щодо результатів медичного огляду особи на стан сп'яніння складається в усіх випадках безпосередньо після огляду особи. У разі відмови особи від проведення огляду в закладі охорони здоров'я уповноважена посадова особа із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому зазначає ознаки сп'яніння і дії військовослужбовця/військовозобов'язаного щодо ухилення від огляду.
У протоколі про адміністративне правопорушення серія А4674 №163 від 22.06.2025 зазначено, що «… ОСОБА_1 , у супроводі фельдшера медичного пункту було доправлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проведення медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння. У ІНФОРМАЦІЯ_3 молодший сержант ОСОБА_1 , відмовився проходити тест на вживання алкоголю та був направлений у супроводі військовослужбовців ВСП до Іванківської центральної районної лікарні…» де він «…від проведенні проби на вміст алкоголю відмовився», проте у матеріалах справи відсутня інформація про те, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти такий огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення чи про неможливість провести такий огляд на місці вчинення (виявлення) правопорушення та що він відмовився від проведення такого огляду, відсутня інформація про свідків, які б підтверджували факт відмови ОСОБА_1 від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у ВСП сел.Іванків
Також, у матеріалах справи відсутнє направлення на огляд ОСОБА_1 до медичного закладу з метою виявлення стану алкогольного сп'яніння, у протоколі медичного огляду №264 не зазначено, ким та коли ОСОБА_1 направлений на огляд та не вказано особу, яка доставила обстежуваного на огляд, а відмова ОСОБА_1 від проведення такого огляду не підтверджена відеозаписом або підписами двох свідків.
Вищенаведені обставини у своїй сукупності свідчать про порушення посадовою особою вимог процедури проведення огляду військовослужбовців на стан сп'яніння, передбачених ст. 266-1 КУпАП.
При цьому суд зауважує, що зазначення у протоколі про адміністративне правопорушення двох осіб як свідків вчиненого правопорушення ( ОСОБА_7 та ОСОБА_3 ) судом не беруться до уваги, оскільки матеріали справи не містять інформації про те, хто ці особи та чи не перебувають вони у відносинах підлеглості з особою, стосовно якої проводиться огляд, зокрема до матеріалів справи не долучено письмових пояснень вказаних осіб.
Таким чином, суддя приходить до висновку, що процедуру огляду на стан алкогольного сп'яніння порушено, наявність у ОСОБА_1 стану алкогольного сп'яніння не відповідає фактичним обставинам справи.
Відповідно до ч.8 ст.266-1 КУпАП, огляд військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог ст. 266-1 КУпАП, вважається недійсним.
Суд зазначає, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення за своєю суттю є процесуальним документом, яким уповноважений орган засвідчує певне порушення, допущене особою, яке містить склад адміністративного правопорушення, передбаченого відповідними нормами КУпАП і який є підставою для подальшого провадження у справі. Суд, що розглядає справу, не має повноважень уточнювати чи редагувати фабулу правопорушення, викладену уповноваженими особами у протоколі (постанова Київського апеляційного суду від 12.04.2021 у справі №752/23552/20).
Протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи у тому чи іншому діянні, оскільки він не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується зі стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. theUnitedKingdom), п. 161, Series A заява N 25), оскільки наявні у ньому дані не випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа "Коробов проти України" N 39598/03 від 21.07.2011).
Протокол про адміністративне правопорушення є одним із тих доказів, який у сукупності з іншими доказами по справі, дає підстави суду вважати винуватість особи, яка притягується до адміністративної відповідальності доведеною повністю і беззаперечною, за умови визнання таких доказів належними і допустимими.
З наведеного слідує, що відомості, які відображені у протоколі про адміністративне правопорушення повинні підтверджуватись долученими у встановленому законом порядку доказами, які відображають у своїй сукупності всю суть обставин інкримінованої протиправної поведінки правопорушника, що наведена у протоколі про адміністративне правопорушення.
Ураховуючи вищевикладене, слід зазначити, зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки, таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відтак, матеріали цієї справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Крім того, згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 257 КУпАП, протокол надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з п.1. Розділу ІІ Інструкції № 329, протокол про правопорушення, передбачені статтями 172-10 - 172-20 КУпАП, складається:
командиром (начальником) військової частини або уповноваженим ним командиром підрозділу (далі - уповноважена посадова особа військової частини) у разі виявлення ним безпосередньо факту вчинення підлеглим військовослужбовцем (військовозобов'язаним) військового адміністративного правопорушення або отримання інформації про вчинення такого правопорушення від інших осіб;
уповноваженою посадовою особою органу військового управління, органу управління Служби правопорядку, органу управління ДССТ у разі виявлення нею безпосередньо факту вчинення військовослужбовцем (військовозобов'язаним) військового адміністративного правопорушення або отримання інформації про вчинення такого правопорушення від інших осіб.
Разом з тим, в порушення вищезазначених вимог КУпАП та Інструкції №329, матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 не містять доказів, які б підтверджували повноваження особи, яка складала протокол, а саме щодо уповноваження командира НОМЕР_5 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_3 полковника ОСОБА_2 на складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Таким чином, встановити, що протокол складено уповноваженою на те посадовою особою суддею не вбачається можливим.
Згідно з ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до вимог чинного законодавства, а саме ст. ст. 9, 245, 252 КУпАП, особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки усіх доказів по справі.
Суддя зауважує, що для притягнення особи до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Згідно з п.1 ч.1 ст.247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Оскільки наявність в діях ОСОБА_1 складу правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП не доведена належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку, що провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.172-20 КУпАП.
Статтею 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір у провадженні у справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
У зв'язку із закриттям провадження у справі судовий збір із ОСОБА_1 не стягується.
Керуючись ст.ст.7-9, 40-1, ч.3 ст.172-20, ст.ст.245, 247, 251, 252, 266-1, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Текст постанови складено 29.12.2025.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ