Справа № 366/2075/25
Провадження № 3/366/1347/25
Іменем УКРАЇНИ
16 вересня 2025 року с-ще Іванків
Суддя Іванківського районного суду Київської області Корчков А.А., розглянувши протокол про адміністративне правопорушення та додані до нього матеріали, які надійшли від Відділення поліції № 1 Вишгородського РУП ГУ НП в Київській області щодо притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП,
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення ВАД № 650145 від 01.07.2025: 03.06.2025 близько 08:00 год. за адресою АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 , здійснив дрібне викрадення чужого майна, а саме металобрухту в кількості 120 кг, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Протокол складено ДОП СП ВП №1 Вишгородського РУП лейтенантом поліції Лещенком Я.Е.
Відповідно до протоколу авторозподілу судової справи між суддями, головуючим суддею визначено суддю Корчкова А.А. Розгляд справи призначено на 16.09.2025.
У судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнав, пояснив, що не мав умислу викрасти металобрухт із домоволодіння ОСОБА_2 . Зауважив, що до нього звернувся його товариш ОСОБА_3 та попросив перевезти тачкою металобрухт з подвір'я його знайомого, який наразі служить до знайомого ОСОБА_4 . Коли вони приїхали з тачкою до домоволодіння с. Сукачі на яке вказав ОСОБА_3 та почали грузити метал до них підбігли господарі з сусіднього господарства та сказали, що вони його крадуть. Зазначив, що його товариш не повідомив, що цей металобрухт комусь належить, тому вважає, що ОСОБА_3 його підставив.
У судовому засіданні досліджені наступні докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серія ВАД № 650145 від 01.07.2025 в якому викладено місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення, який підписано поліцейським та ОСОБА_1 ;
- копія протоколу про прийняття заяви ОСОБА_2 про кримінальне правопорушення та іншу подію від 03.06.2025, зі змісту якого вбачається, що 03.06.2025 на території господарства за адресою: АДРЕСА_2 він виявив двох невідомих осіб, які грузили метал та відсутність електроподовжувача довжиною 50 м.;
- письмові пояснення ОСОБА_2 від 03.06.2025 про обставини, за яких він на території домогосподарства за адресою: АДРЕСА_2 , яке належить його дружині, виявив двох невідомих чоловіків, які грузили металобрухт на тачку, на підставі чого він викликав поліцію та обстеживши домоволодіння, виявив відсутність близько 120 кг металобрухту. Також зазначив, що після події йому повернули автомобільний диск, бідон та електропереноску;
- письмові пояснення ОСОБА_1 від 03.06.2025, відповідно до яких, 03.06.2025 до нього звернувся його товариш ОСОБА_5 та попросив взяти тачку у знайомого ОСОБА_4 , щоб перевезти металобрухт із домоволодіння знайомого, який служить в АТО до ОСОБА_4 . Приїхавши тачкою до вказаного ОСОБА_3 домоволодіння в с. Сукачі, вони почали грузити метал, коли до них підійшли господарі з іншого домоволодіння;
- довідка, видана ФОП ОСОБА_6 про те, що вартість 1 кг металобрухту станом на 03.06.2025 становить 4,00 грн.;
- копія паспорта громадянина України на ім'я ОСОБА_1 , за якою встановлено особу, що притягається до адміністративної відповідальності.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_7 , дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення відповідний орган чи посадова особа зобов'язані з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
За змістом статті 279 КУпАП ці обставини встановлюються в ході дослідження доказів під час розгляду справи.
Згідно зі статтею 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, а також іншими документами.
Згідно зі ст.252 КУпАП висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення має бути зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Верховний Суд України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, розглядаючи справу № 524/5741/16-а зауважив, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Доведення вини правопорушника покладається на орган, що складає протокол про адміністративне правопорушення. Під доказуванням у провадженні у справах про адміністративні правопорушення слід розуміти процесуальну діяльність суб'єктів щодо збору, перевірки та оцінки доказів з метою встановлення об'єктивної істини у справі й прийняття на цій основі законного рішення.
Верховний суд наголошує, що судді при розгляді справ про адміністративне правопорушення не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка, по суті, становить виклад обвинувачення у вчиненні певного правопорушення, винуватість у скоєнні якого певною особою має доводитися в суді. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, адже, діючи таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ «Малофєєва проти росії» від 30.05.2013 (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.
У рішенні по справі «Карелін проти росії» (заява № 926/08, рішення від 20.09.2016) ЄСПЛ зазначив про заборону зміни судами у своїх рішеннях фабули правопорушення, усувати певні розбіжності та неточності, які мають місце в протоколах про адміністративні правопорушення, оскільки це становить порушення ч. 1 ст. 6 Конвенції в частині дотримання принципу рівності сторін і вимог змагального процесу (за цих умов особа позбавлена можливості захищатися від висунутого проти нього обвинувачення перед незалежним судом, а навпаки вона має захищатися від обвинувачення, яке, по суті, судом підтримується).
Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов'язковими елементами якого є: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.
Розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності, окрім виключень, зазначених у ст. 258 КУпАП. Протокол про адміністративне правопорушення як підстава для притягнення особи до відповідальності та як один із засобів доказування (ст.251 КУпАП) у будь-якому разі повинен відповідати вимогам ст.256 КУпАП.
Аналізуючи практику ЄСПЛ, можна зробити висновок, що оцінюючи докази, національні суди повинні мати на увазі можливості особи, яка притягується до відповідальності, оскаржувати допустимість доказів, заперечувати проти них, а також збирати та подавати суду докази, на підтвердження своєї невинуватості (Постанови ЄСПЛ у справі «Ялло проти ФРН» від 11.07.2006, у справі «Биков проти рф» від 10.03.2009). Більш того, при дослідженні і оцінці доказів суди повинні враховувати подані зауваження і доводи сторін щодо доказів та доказування тих обставин, про які зазначають сторони. Тільки в такому випадку судовий розгляд на підставі п.1 ст.6 Конвенції 1950 року можна вважати справедливим.
Висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення. А притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Так, з протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 650145 від 01.07.2025 вбачається, що 03.06.2025 близько 08:00 год. ОСОБА_1 , здійснив дрібне викрадення чужого майна, а саме металобрухту в кількості 120 кг, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_2 , чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Диспозицією ч. 1 ст. 51 КУпАП передбачено відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Згідно з ч. 5 підрозділу 1 Розділу XX Податкового кодексу України, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 грн крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної п. п.169.1.1 п. 169.1 ст. 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року, яка дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), установленого законом станом на 01 січня звітного податкового року.
Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік», прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн, а тому, 0,5 розміру податкової соціальної пільги у 2025 році становить 1514,00 грн (3028/50%), що використовується для кваліфікації за ст. 51 КУпАП, з цього слідує, що 0,5 неоподаткованого мінімуму доходів громадян (далі нмдг) становить 757 грн. (0,5*1514).
Отже, відповідальність за ч.1 ст.51 КУпАП настає за викрадення чужого майна якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,5 (757 грн) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Сукупний аналіз вищенаведених норм свідчить про те, що при кваліфікації дій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 51 КУпАП обов'язковому доведенню підлягає те, що вартість викраденого майна на момент вчинення правопорушення становить до 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.
Судом встановлено, що у протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 650145 від 01.07.2025 зазначено, що ОСОБА_1 03.06.2025 здійснив викрадення дрібного майна в кількості 120 кг, чим заподіяв матеріальну шкоду ОСОБА_2 . Проте загальна вартість викраденого майна у протоколі не вказана.
З довідки, виданої ФОП ОСОБА_6 , яка долучена до матеріалів справи та досліджена судом вбачається, що вартість 1 кг металобрухту станом на 03.06.2025 становить 4,00 грн.
Згідно з письмовими поясненнями ОСОБА_2 від 03.06.2025, частину металобрухту, а саме: автомобільний диск, бідон та електроподовжувач йому повернули.
Проте жодних документів (довідок, накладних, квитанцій тощо), які б підвереджували вартість залишку викраденого майна, матеріали справи не містять як і не місять доказів того, що викрадений з домоволодіння в АДРЕСА_2 металобрухт належав саме ОСОБА_2 і що саме йому завдана матеріальна шкода, оскільки з письмових пояснень ОСОБА_2 вбачається, що домоволодіння за вказаною адресою належить його дружині.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Суд лише оцінює докази з точки зору їх достатності, достовірності, допустимості і належності.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Суд не вправі самостійно вносити доповнення, зміни у протоколи про адміністративні правопорушення, витребувати додаткові докази у справі, оскільки це є недопустимим, що буде свідчити про необ'єктивність, упередженість судді при розгляді справи, порушенням права на захист, рівності сторін процесу.
Оскільки складений уповноваженою особою протокол про адміністративне правопорушення не відображає об'єктивну сторону правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а також самі матеріали не містять переконливих доказів вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення, тому, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, правопорушення, вчинення якого інкримінується ОСОБА_1 , мало місце 03.06.2025 та було зафіксоване у протоколі про адміністративне правопорушення від 01.07.2025, тобто через досить значний проміжок часу з моменту вчинення правопорушення та виявлення особи, яка його вчинила, що є порушенням ч. 2 ст. 254 КУпАП, якою передбачено, що протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення.
Згідно ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Виходячи із зазначеного, очевидним є порушення процедури визначеної щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення, який є носієм фактичних даних, тобто доказом по справі.
Внаслідок вказаних вище порушень, протокол виключається з числа доказів, а відповідно будь-яких інших доказів щодо вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП, та яке ставиться у провину ОСОБА_1 , до суду не надано, що свідчить про відсутність складу правопорушення в діях останнього.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо відсутній склад адміністративного правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 284 КУпАП постанова про закриття виноситься при наявності обставин, передбачених статтею 247 цього Кодексу.
Враховуючи вищезазначене, суддя приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 матеріалами справи не доведена, в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 51 КУпАП, а тому, провадження у справі підлягає закриттю, судовий збір не стягуєтья.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 40-1, 51, 245, 247, 280, 251-252, 283-285, 294 КУпАП, суд, -
Провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , закрити, у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 51 КУпАП.
Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, за винятком постанов про застосування стягнення, передбаченого статтею 32 або 32-1 цього Кодексу.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області.
Текст постанови складено 29.12.2025.
Суддя Анатолій КОРЧКОВ