29 грудня 2025 року м. Рівне№460/5037/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Дудар О.М., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про зобов'язання вчинення певних дій,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про зобов'язання вчинення певних дій.
Позивач просить суд зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до її стажу період роботи з 29.08.1983 до 12.03.1984.
Позов обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно не зараховано до трудового стажу зазначений період роботи, не зважаючи на відповідний запис у трудовій книжці.
Ухвалою суду від 16.05.2024 позовну заяву залишено без руху із наданням позивачу строку для усунення недоліків.
Позивач недоліки позовної заяви усунула у строк і спосіб, встановлений судом, відтак заява вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 28.05.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, витребувано у відповідача додаткові докази.
Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким позовні вимоги є безпідставними, оскільки відповідний період правомірно не зарахований до страхового стажу позивача у зв'язку з відсутністю в записі про звільнення підпису відповідальної особи. Відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Розглянувши позовну заяву та відзив, дослідивши письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася у грудні 2023 року до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, а у квітні 2024 року - на Урядову "гарячу лінію", з приводу тривалості страхового стажу та призначення пенсії за віком відповідно.
На ці звернення надало відповідь Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області листами від 21.12.2023 №39843-37286/с-02/8-1700/23 та від 25.04.2024 №5439-4174/С-02/8-1700/24.
За змістом зазначених листів період роботи ОСОБА_1 з 29.08.1983 до 12.03.1984 не зараховано до страхового стажу, оскільки запис №2 трудової книжки вчинено з порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників - запис про звільнення з роботи не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої особи.
Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернулася до суду з позовом у цій справі.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Згідно із ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсії, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.03.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), який набрав чинності 01.01.2004.
Частиною першою статті 4 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV) визначено, що законодавство про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, цього закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов'язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.
Згідно з ч.1 ст.5 Закону №1058-IV, цей Закон регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.
Згідно з ч.4 ст.24 Закону №1058-IV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004), зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII), передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Порядок підтвердження стажу регламентовано ст.62 Закону №1788-XII, яка визначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відповідно до п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з п.п.17-18 Порядку №637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637, а за відсутності документів про наявний стаж або відсутності архівних даних, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, пов'язаних з заявником спільною роботою.
На час заповнення трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СССР від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).
Відповідно до п.1.2 Інструкції №162, прийом на роботу без трудової книжки не допускається.
Згідно з п.п.2.2, 2.3 Інструкції №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу. Всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, перевід на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а при звільненні у день звільнення повинні точно відповідати тексту наказу.
Відповідно до п.1.4 Інструкції №162, питання, пов'язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання за обліку, врегульовано постановою Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (далі - Постанова №656) та даною Інструкцією.
Пунктом 1 Постанови №656 встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Відповідно до п.13 Постанови №656, трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.
При цьому, відповідно до п.18 Постанови №656, відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації.
Отже, системний аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у її трудову книжку вносяться відповідальним працівником роботодавця, а не особисто позивачем. Більше того, недоліки заповнення трудової книжки не є підставою для висновку про відсутність трудового (страхового) стажу позивача за спірний період.
Суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії по віку.
Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові №687/975/17 від 21.02.2018.
Трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести негативних наслідків порушення порядку її заповнення.
Судом встановлено, що трудова книжка ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 01.09.1983 містить, зокрема, такі записи:
- №1 від 29.08.1983 - прийнята на посаду економіста Гощанського комбінату громадського харчування - підстава: наказ №82 від 29.08.1983;
- №2 - звільнена із займаної посади по ст.36 КЗпП України за закінченням строку договору - підстава: наказ №24 від 12.03.1984.
Запис №2 про звільнення з посади засвідчений печаткою, містить посаду та прізвище керівника "Директор В.В.Теслюк", проте підпис зазначеного керівника відсутній.
Також на титульній сторінці зазначеної трудової книжки є запис про зміну прізвища позивача з " ОСОБА_2 " на " ОСОБА_3 ".
Згідно з витягом з наказу №82 по комбінату громадського харчування від 30 серпня 1983 року, ОСОБА_4 прийнята економістом тимчасово на час декретної відпустки економіста ОСОБА_5 з 29 серпня 1983 року.
Відповідно до витягу з наказу №24 по комбінату громадського харчування від 12 березня 1984 року, ОСОБА_6 звільнена з посади економіста комбінату з 12 березня 1984 року у зв'язку із закінченням строку договору.
За змістом листа Гощанського районного споживчого товариства (правонаступника Гощанського комбінату громадського харчування) від 12.02.2024 №15, витяги з наказів №82 від 30.08.1983 та №24 від 12.03.1984 зроблені на підставі книги наказів по Гощанському комбінату громадського харчування за 1983-1984 роки. Виправити ім'я позивача в книзі наказів та запис у трудовій книжці право відсутнє. Особові рахунки за 1984 рік не збереглися, однак видається довідка про заробітну плату за 1983 рік.
Згідно із долученою до листа від 12.02.2024 №15 довідкою Гощанського районного споживчого товариства про заробітну плату для обчислення пенсії від 12.02.2024, ОСОБА_4 отримувала заробітну плату у період серпень-грудень 1983 року, на всі виплати нараховано страхові внески (єдиний внесок).
Дослідивши під час розгляду справи докази у їх сукупності, суд переконався, що позивач дійсно у період з 29.08.1983 до 12.03.1984 працювала економістом в Гощанському комбінаті громадського харчування, а тому не може нести відповідальності за відсутність у трудовій книжці засвідчення підписом керівника запису №2 від 12.03.1984 про звільнення з посади.
Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.
Враховуючи наведені норми та встановлені обставини, суд дійшов висновку, що відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в Гощанському комбінаті громадського харчування з 29.08.1983 до 12.03.1984 порушує право ОСОБА_1 на соціальний захист, гарантоване Конституцією України та Законом №1058-IV.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд вважає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів обставин, на яких ґрунтуються їх заперечення, а позивач довела ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги.
З огляду на викладене, позов підлягає до задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат згідно із ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про зобов'язання вчинення певних дій задовольнити повністю.
Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Гощанському комбінаті громадського харчування з 29 серпня 1983 року до 12 березня 1984 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Гощанському комбінаті громадського харчування з 29 серпня 1983 року до 12 березня 1984 року.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул.Олександра Борисенка, буд.7, м.Рівне, Рівненська область, 33028; ідентифікаційний код юридичної особи 21084076).
Рішення складено 29 грудня 2025 року.
Суддя О.М. Дудар