06 листопада 2025 р. № 400/8963/25
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю секретаря судового засідання Тарнавської О.О., позивача ОСОБА_1 , представника позивача Коренко Т.В., представника відповідача Оверка В.В. за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про визнання протиправними та скасування п.1 наказу від 24.07.2025 № 2140 і наказу від 07.08.2025 року № 799 о/с, поновлення на посаді з 07.08.2025 року та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, що містить вимоги:
визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Миколаївській області (далі - Управління або відповідач) від 24.07.2025 № 2140 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих поліцейських БПОП (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області" (далі - Наказ № 2140), відповідно до якого було вирішено застосувати до інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
визнати протиправним та скасувати наказ Управління від 07.08.2025 № 799 о/с "По особовому складу" (далі - Наказ № 799), яким, згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII "Про Національну поліцію" (далі - Закону № 580), звільнено зі служби в поліції інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області лейтенанта поліції Приму В.М.;
поновити ОСОБА_2 на посаді з 07.08.2025;
стягнути з Управлення на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 , зокрема, вказав, що він не мав можливості виконати наказ про відрядження, проте відповідач безпідставно відхилив доводи ОСОБА_1 і дійшов висновку про відмову позивача від виконання цього наказу, тобто про вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Також, на думку позивача, дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції є непропорційно суворим.
Управління позов не визнало з підстав, що викладені у відзиві.
Правом подати відповідь на відзив позивач не скористався.
Відповідач подав додаткові пояснення (арк. 177-178).
В судовому засіданні позивач і його представник вимоги адміністративного позову підтримали, представник Управління просив у задоволенні позову відмовити.
Судом встановлені такі обставини.
У червні 2024 року ОСОБА_1 було призначено на посаду інспектора взводу № 1 роти № 1 батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Управління.
У травні 2025 року ОСОБА_1 був відряджений за межі Миколаївської області.
07.07.2025 начальник Управління видав наказ № 702 о/с ДСК "Про відрядження працівників поліції ГУНП в Миколаївській області" (далі - Наказ № 702, арк. 104). Згідно з Наказом № 702, з 10.07.2025 ОСОБА_1 мав відбути у відрядження у підпорядкування командира зведених підрозділів Департаменту поліції особливого призначення "Об'єднана штурмова бригада Національної поліції України " ІНФОРМАЦІЯ_1 " для виконання бойових (спеціальних) завдань.
У відомості про ознайомлення з Наказом № 702 позивач 08.07.2025 поставив підпис, а у стовпчику "примітка (перебування на лікарняному, відпустці, вихідному дні)" вказав: "опікун" (арк. 114).
Зі слів позивача, тим поліцейським, які під час ознайомлення з Наказом № 702 висловилися з приводу неможливості його виконання, була дана команда здати зброю та повернутися до основного місця служби (м. Миколаїв).
09.07.2025 позивач був у м. Миколаїв.
18.07.2025 начальник УГІ Управління звернувся до начальника Управління з доповідною запискою "Про можливе порушення службової дисципліни окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області". У доповідній записці вказана, що група поліцейських, які мали відбути у відрядження згідно з Наказом № 702, у відрядження не відбули.
18.07.2025 начальник Управління видав наказ № 2069 "Про призначення службового розслідування, утворення дисциплінарної комісії". У преамбулі наказу вказано про можливе порушення службової дисципліни "… окремими поліцейськими БПОП (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області, що призвело до невиконання вимог наказу ГУНП в Миколаївській області від 07.07.2025 № 702о/с-ДСК …".
У поясненнях (арк. 96), що були дані 21.07.2025 під час службового розслідування, на запитання: "Чи погодились Ви (під час ознайомлення) виконати вищевказані вимоги наказу від 07.07.2025 № 702 о/с-ДСК "Про відрядження працівників поліції ГУГП в Миколаївській області"? Якщо не погодились, то чому? Якщо погодились, то чому не виконали вимоги зазначеного наказу?" ОСОБА_1 вказав: "Так погодився, але не взмозі тому що моя мати ОСОБА_3 інвалід ІІ групи яка потребує постійного догляду". До пояснень ОСОБА_1 додав (арк. 22-24):
довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 29.11.2023 серія 12 ААА № 508992 (далі - довідка), в якій вказано, що ОСОБА_3 є особою з ІІ групою інвалідністю (безстроково), та їй доступна легка надомна праця;
оформлений Новоодеським ЦПМСД висновок від 27.06.2024 № 64/2 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги на непрофесійній основі (далі - висновок). У висновку вказано, що ОСОБА_3 рекомендовано отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок надається для одержання компенсації фізичною особою, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі;
складений 04.03.2025 акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду (далі - акт). В акті члени відповідної комісії зазначили, що факт здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю підтверджено. Акт складений за формою, що встановлена додатком 8 до затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560 "Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (зі змінами, що були внесені постановою Кабінету Міністрів України від 16.08.2024 № 930).
У додаткових поясненнях Управління зауважило на суперечливість цих документів, оскільки станом на 29.11.2023 (встановлення інвалідності) пунктом 27 "Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009, було встановлено, що критеріями встановлення II групи інвалідності є ступінь втрати здоров'я, що спричиняє обмеження у вираженому II ступені однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи, при тому, що встановлення ступеню втрати здоров'я, що спричиняє обмеження однієї чи декількох категорій життєдіяльності особи у значному III ступені (нездатність до самообслуговування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до пересування чи повна залежність від інших осіб; нездатність до орієнтації (дезорієнтація); нездатність до спілкування; нездатність контролювати свою поведінку; значні обмеження здатності до навчання; нездатність до окремих видів трудової діяльності) - є критеріями встановлення І групи інвалідності.
24.07.2025 дисциплінарна комісія склала "Висновок службового розслідування за фактом можливого порушення службової дисципліни з боку окремих поліцейських батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) Головного управління Національної поліції в Миколаївській області" (далі - Висновок), який начальник Управління затвердив у той саме день.
Згідно з Висновком (стор. 16), ОСОБА_1 відмовився нести службу на території Донецької області (виконати Наказ № 702), що підтверджується відеозаписом.
Дисциплінарна комісія дійшла висновку про порушення позивачем вимог пунктів 1, 2, 3, 4, 6 та 13 частини третьої статті 1, частини першої статті п'ятої Дисциплінарного статуту Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут), пунктів 1, 2 частини першої статті 18, частини першої статті 64 Закону № 580, абзаців п'ятого, шостого, сьомого, восьмого пункту 1 Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 09.11.2016 № 1179, наказу Управління від 31.12.2024 № 3410 "Про заходи щодо зміцнення службової дисципліни та дотримання законності в підрозділах ГУНП в Миколаївській області", пунктів 1.1, 1.2 розділу VII Положення про батальйон поліції особливого призначення (стрілецький), затвердженого наказом Управління від 04.10.2024 № 242, підпунктів 1, 2 пункту 1 розділу VII Положення про підрозділи поліції особливого призначення, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 04.12.2017 № 987, пунктів 2.9, 2.13 посадової інструкції інспектора взводу № 1 БПОП (стрілецький) Управління, що виразилось "… у невиконанні бойового наказу ГУНП в Миколаївській області від 07.07.2025 № 702 о/с ДСК "Про відрядження поліцейських батальйону поліції особливого призначення (стрілецький) ГУНП в Миколаївській області". Комісія відзначила "… високий рівень безвідповідальності в умовах діючого воєнного стану та посиленого варіанту службової діяльності, нехтування Присяги поліцейського, неналежне ставлення до служби та характер проступку …".
Пунктом 1 Наказу № 2140 ОСОБА_1 було притягнуто до дисциплінарної відповідальності у виді звільнення зі служби в поліції.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580, поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частиною третьою статті 22 Дисциплінарного статуту встановлено, що дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу.
Відповідний наказ (№ 799) було видано 07.08.2025.
При прийнятті рішення суд виходив з такого.
Відповідно до статті 12 Дисциплінарного статуту, дисциплінарним проступком вважається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом (частина перша статті 11 Дисциплінарного статуту).
Відповідно до статті 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов'язує поліцейського:
бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;
знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки;
безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону);
сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції.
Згідно зі статтею 4 Дисциплінарного статуту, наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа. Наказ, прийнятий на основі Конституції та законів України і спрямований на їх виконання, віддається (видається) керівником під час провадження ним управлінської діяльності з метою виконання покладених на нього завдань та здійснення функцій відповідно до наданих повноважень.
У статті 5 Дисциплінарного статуту вказано, що поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. За відсутності можливості виконати наказ поліцейський зобов'язаний негайно повідомити про це безпосередньому керівнику з обґрунтуванням причин невиконання і повідомленням про вжиття заходів до подолання перешкод у виконанні наказу. Виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.
Позивач (підтверджено відеозаписом) при ознайомленні зі змістом Наказу № 702 вказав, що не може його виконати, оскільки є офіційним опікуном.
Факт невиконання ним Наказу № 702 ОСОБА_1 не заперечив.
У справі відсутні належні, допустимі, достовірні та достатні докази на підтвердження існування об'єктивних причин, з яких ОСОБА_1 не міг виконати Наказ № 702.
Форма відомості про ознайомлення з Наказом № 702 не передбачає зазначення у ній інформації про причини, що унеможливлюють виконання наказу, та про вжиття заходів до подолання перешкод у його виконанні. Примітка призначена для внесення інформації про причину відсутності підпису поліцейського про ознайомлення.
Суд вказав на відсутність доказів того, що позивач є опікуном ОСОБА_3 .
Твердження позивача про те, що додані до пояснень документи доводять об'єктивну неможливість виконання ним Наказу № 702, суд відхилив.
По-перше, докази того, що ОСОБА_3 станом на 27.06.2024 (дата висновку) не могла самостійно пересуватися та самообслуговуватися, відсутні. Довідка і висновок є суперечливими, про що слушно зауважив відповідач.
По-друге, у висновку зазначено, що він є дійсним до 26.06.2025.
По-третє, "Акт про встановлення факту здійснення особою постійного догляду" доводить право військовозобов'язаного на відстрочку від призову, але не доводить неможливість виконання поліцейським наказу.
Суд врахував, що у статті 5 Дисциплінарного статуту йдеться не про наявність поважних причин, за яких поліцейський може бути звільнений від виконання наказу, а саме про неможливість його виконання.
Стан здоров'я матері позивача не є об'єктивною перешкодою у виконанні позивачем наказу.
З урахуванням наведеного суд визнав, що відповідач правомірно кваліфікував невиконання позивачем Наказу № 702 як вчинення дисциплінарного проступку.
Ознайомлення особового складу батальйону з Наказом № 702 відбувалося з відеофіксацією. Згідно з відеозаписом, на питання, що буде з тими, хто відмовляється їхати у відрядження, посадовою особою Управління було повідомлено: "… наказ буде озвучено, під підпис ознайомились, хто не хоче виконувати - ніхто за руки вас тягати не буде туди. Здасте зброю, поїдете в Миколаїв, там звільнення, ДБР, 402 стаття …".
Як вказано вище, позивач підтвердив, що 09.07.2025 він поїхав до м. Миколаїв, що виключало вибуття його 10.07.2025 у відрядження.
Згідно з частиною третьою статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Застосування дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби є крайнім заходом дисциплінарного впливу, проте його застосування здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням обставин у справі та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень.
Підставою для застосування до поліцейського дисциплінарних стягнень є вчинення дій, що порушують службову дисципліну. Ці обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини працівника органів поліції, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого керівник вирішує питання щодо наявності чи відсутності у діянні порушника складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання щодо наявності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтувавши при цьому своє рішення у відповідному наказі, зокрема, в частині обрання виду стягнення серед установлених законом.
Проаналізувавши зміст статті 29 Дисциплінарного статуту, у постанові від 23.11.2023 у справі № 420/14443/22 Верховний Суд зауважив, що вказаною нормою встановлено правило, відповідно до якого за вчинення поліцейським кожного наступного дисциплінарного проступку неможливо застосувати таке саме або менш суворе дисциплінарне стягнення, якщо це прямо не передбачено цією нормою. Іншими словами, згадана норма визначає, що дисциплінарне стягнення накладається в порядку зростання, а не застосовується послідовно.
У цій же постанові Верховний Суд підсумував, що повноваження керівника щодо обрання одного з видів дисциплінарного стягнення у період дії воєнного стану залишаються дискреційними, але з урахуванням особливості його застосування, визначеного у статті 29 Дисциплінарного статуту, зокрема, з дотриманням порядку зростання.
Вказані висновки підтримані Верховним Судом і у постановах від 29.02.2024 у справі № 260/5566/22, від 21.03.2024 у справі № 380/4470/23.
У постанові від 07.03.2024 у справі № 420/3952/20 Верховний Суд зауважив, що визначення виду дисциплінарного стягнення є дискреційними повноваженнями відповідача. При цьому, суд вправі лише перевірити аргументованість, вмотивованість застосованого виду дисциплінарного стягнення, в аспекті вимог статті 19 Дисциплінарного статуту.
Позивач проходив службу у БПОП (стрілецький), до завдань якого віднесено, у тому числі, участь в обороні Україні.
На думку суду, застосоване відповідачем дисциплінарне стягнення за дисциплінарний проступок, зміст якого полягає у невиконанні наказу під час дії воєнного стану, не може бути визнано надмірним.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи безпосередньо до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Птичкіна
Рішення складено в повному обсязі 29.12.2025