29 грудня 2025 року Справа № 280/8989/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Конишевої О.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Міністерства розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 37472062)
Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062)
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
22.08.2025 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Міністерства розвитку громад та територій України (далі - відповідач 1), Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (далі - відповідач 2),в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , прийняте від 22.09.2025 року, в частині не підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
зобов'язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 від 14\19.03.2025 року із долученими до неї матеріалами.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що він звернувся із заявою про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України
позивача повідомлено про те, що на засіданні Комісії за результатами розгляду заяви прийнято рішення про не підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, у зв'язку з відсутністю достатньої кількості голосів та відсутністю у долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей. Позивач вважає, що рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, оформлене протоколом засідання даної комісії не відповідає вимогам чинного законодавства та суттєво порушує норми матеріального права та підлягає скасуванню.
Міністерством розвитку громад та територій України подано відзив в якому наголошено, що Міністерство не є належним відповідачем у справі та не може надавати оцінку рішенням Комісії. Виключно Комісія уповноважена розглядати подані заяви, встановлювати або спростовувати факт позбавлення особистої свободи та ухвалювати відповідні рішення. Крім того, зазначено, у зв'язку з відсутністю наданих законом повноважень щодо розгляду заяв про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та прийняття рішення про встановлення чи непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, Мінрозвитку не розглядало заяву ОСОБА_1 та відповідно не приймало рішення за такою заявою. Просить у задоволенні позову відмовити.
Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України поданий відзив, в якому зазначено, що у спірних правовідносинах протиправної бездіяльності Комісії не вбачається, адже заяву позивача та додані до неї документи розглянуто, за результатом розгляду яких Комісією прийнято рішення. При цьому, за переліченими вище нормами, таке рішення Комісії залежить лише від документів, які надаються на розгляд Комісії власне позивачем. Крім того, ані у тексті звернення, ані за суттю усіх додатних до звернення документів позивач не посилався на особисту та безпосередню участь у провадженні діяльності, окресленої законодавцем у п.1 ч.1 ст.2, у п.п. «а» п.2 ч.1 ст.2, у п.п. «б» п.2 ч.1 ст.2 Закону України від 26.01.2022р. №2010-ІХ «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей». У спірних правовідносинах рішення Комісії не може бути визнано неправомірним, адже Комісією при прийняті рішення враховано повідомлені позивачем обставини та всі докази надані ОСОБА_1 та прийнято рішення у зв'язку із відсутністю доказів на підтвердження здійснення позивачем діяльності або дій по відношенню до останнього, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону. Водночас посилається на законодавчо передбачену дискрецію Комісії. Просить у задоволенні позову відмовити.
Ухвалою суду від 15.10.2025 позовну заяву було залишено без руху.
Ухвалою суду від 28.10.2025 відкрито провадження у справі та прийнято рішення щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є лікарем-офтальмологом дитячого Комунального некомерційного підприємства «Дніпрорудненський центр первинної медико-санітарної допомоги» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області.
Як зазначає позивач, 15.07.2022 року приблизно о 10 год. 00 хв., військовослужбовці рф ті інших військових формувань держави - агресора, застосовуючи засоби ведення війни, заборонені міжнародним правом, порушуючи закони і звичаї війни, передбачені міжнародними договорами, згоду на яких надано Верховною Радою України, діючи умисно, перебуваючи в приміщенні Комунального некомерційного підприємства «Дніпрорудненська міська лікарня» Дніпрорудненської міської ради Василівського району Запорізької області, яка розташована за адресою: Запорізька обл., Василівський район, місто Дніпрорудне, вул. Зелена, буд. 2, незаконно позбавили позивача - ОСОБА_1 волі та відвезли до приміщення колишнього відділення поліції в місті Дніпрорудне. Там же працівники незаконно створеного правоохоронного органу «Днепрорудненского районного отдела милиции» разом з невстановленими особами з числа представників збройних формувань рф та громадян України, які сприяють окупаційній владі у проведенні підривної діяльності проти України, під фізичним примусом, всупереч волі ОСОБА_1 , позбавили його волі, утримували, знущалися, завдавали багаточисельні фізичні ушкодження, катували впродовж до 15 серпня 2022 року, з метою примушення визнання факту передачі медичних оглядів працівників ПрАТ «Запорізький залізорудний комбінат», якими він взагалі не володів, крім того так зване «перевиховання» за «проукраїнську позицію» та перешкоджанні діяльності представників збройних формувань рф та громадян України, які сприяють окупаційній владі у проведенні підривної діяльності проти України.
Крім того, у позивача було вилучено усі можливі засоби зв'язку, протягом довготривалого часу останній знаходився у критичному психічному стані та уникав навіть й думки про ті обставини, що відбувалися із ним в період з 15.07.2022 року по 15.08.2022 року.
15.08.2022 позивача було звільнено та направлено додому, із забороною покидати своє житло. У грудні 2023 року подружжю вдалося виїхати з окупованого м. Дніпрорудне Василівського району Запорізької області до м. Запоріжжя.
За зазначеним фактом Василівським районним управлінням поліції Головного управління Національної поліції України в Запорізькій області відкрито кримінальне провадження № 12024082190000143 від 21.10.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України. Постановою слідчого у кримінальному провадженні від 21 жовтня 2024 року позивача залучено в якості потерпілого.
На адресу відповідача позивачем надано лист Служби Безпеки України від 19.02.2025 № 59/14-1163ві з якого вбачається встановлення факту незаконного затримання позивача представниками держави - агресора та подальшого незаконного утримання у період часу з 15.07.2022 по 15.08.2022.
З приводу зазначеного факту Дніпрорудненською міською військовою адміністрацією Василівського району Запорізької області видано Довідку про перебування, громадянина України, у місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України від 08.11.2024 № 01-34/1206.
З огляду на зазначені події, позивач звертався до Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України та до Міністерства розвитку громад та територій України із заявами про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (для громадян України, які є цивільними особами), проте жодних рішень не прийнято.
Позивач звернувся із заявою від 14 березні 2025 року (отримана відповідачем 19.03.2025 №2928/зспз-25) до Міністерства розвитку громад та територій України встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (для громадян України, які є цивільними особами). Документи які були додані до заяви: паспорт, РНОКПП, згода на обробку персональних даних, листа про надання інформації від 23.1.2023 №23, витяг з ЄРДР від 21.10.2024, талон-повідомлення єдиного обліку №3865, постанова про залучення в якості потерпілого від 21.10.2024, довідка про перебування особи, громаданина України, у місцях несовбоди внаслідок збройної агресії проти України віл 08.11.2024 №01-34/1206, лист Служби Безпеки України від 19.02.2025 № 59/14-1163ві.
03.10.2025 року на електронну пошту позивача надійшов лист від Міністерства розвитку громад та територій України № 25846/7/10-25 від 03.10.2025 року, з якого вбачається те, що: «Комісією на засіданні 22.09.2025 року за результатами розгляду заяви від 19.03.2025 року прийнято рішення про не підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв'язку з тим, що рішення про встановлення зазначеного факту не набрало достатньої кількості голосів. Комісія на своєму засіданні, яке відбулося 22 вересня 2025 року розглянула Вашу заяву від 19 березня 2025 року та додані до неї документи. Дослідивши додані документи, Комісією прийнято рішення про не підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю у долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Позивач вважає, що рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, оформлене протоколом засідання даної комісії від 22.09.2025 №1.5/7-4497 є протиправним, у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26.01.2022 №2010-ІХ (далі - Закон України №2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.
Приписами частини першої статті 2 Закону України №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на:
- громадян України яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12.08.1949 та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 08.06.1977 на громадян України;
- які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:
а) у зв'язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
б) у зв'язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.
Згідно зі статті 3 Закону України №2010-ІХ, прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).
Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Положеннями статті 4 Закону України №2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту першого, пункту другого частини першої статті 2 цього Закону.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пункту першого частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) один із таких документів:
а) довідка Міністерства оборони України, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа, визначена пунктом 1 частини першої статті 2 цього Закону, перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах;
б) документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту "а" пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями, у зв'язку із здійсненням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Згідно із частиною 6 статті 4 Закону України №2010-ІХ, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Положеннями частини 7 статті 4 Закону України №2010-ІХ визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей з підстав, визначених частинами першою - п'ятою цієї статті, Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про не підтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення.
Рішення про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".
Згідно пункту 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 №1281 (далі Положення, у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин), Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія) утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:
1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
3) прийняття рішень про визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.
Згідно з п. 4 Положення , комісія для виконання покладених на неї завдань має право:
1) залучати до своєї роботи представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
2) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Комісії до відповідного органу, посадової особи;
3) приймати рішення про надання коштів для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, для захисту їх прав і законних інтересів;
4) скасовувати рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням.
Згідно пункту 7 Положення організаційною формою роботи Комісії є засідання.
Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.
Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.
У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.
За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Приписами підпункту 2 пункту 8 Положення визначено, що для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 2 пункту 3 цього Положення:
2) громадянин України, який є цивільною особою, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, якого було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора у зв'язку із провадженням таким громадянином діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями, або його законний представник, член сім'ї такого громадянина або законний представник члена сім'ї звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із провадженням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
звернення, написане в довільній формі в присутності особи, що надає професійну правничу допомогу, або консула, що підтверджується їх підписами, про уповноваження особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім'ї іншої особи на отримання такої допомоги у період дії в Україні або окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану, у разі коли особа, яку було позбавлено особистої свободи, та члени її сім'ї позбавлені можливості отримати щорічну державну грошову допомогу, яка надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи.
До звернення додається довідка з реквізитами особового рахунка особи, уповноваженої особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім'ї, відкритого в банківській установі;
Згідно пункту 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Суд встановив, що Комісією на засіданні 22.09.2025 за результатами розгляду заяви позивача від 14.03.2025 прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю підтверджуючих документів здійснення позивачем діяльності або дій по відношенню до нього передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 ч.2 ст.2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Суд наголошує, що під час розгляду поданої особою заяви Комісія повинна надати оцінку поданим доказам та повідомленим обставинам, тоді як, оскаржуване позивачем рішення Комісії не містить жодної оцінки поданих позивачем доказів та наведених ним обставин.
Вказаний факт свідчить про нездійснення належного розгляду заяви позивача та доданих до неї доказів та, як наслідок, свідчить про порушення порядку та процедури проведення розгляду такої заяви.
Також судом, з огляду на зміст прийнятого відповідачем 2 рішення та листа від відповідача 1, який підписано головою Комісії про прийняте рішення від 03.10.2025 встановлено, що відповідач 2 не зазначає, які саме документи не надані позивачем, які не можуть бути враховані та з яких правових підстав.
Крім того, суд враховує, що частиною 7 статті 4 Закону України №2010-ІХ визначено, що Рішення про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, приймається, за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру".
Стаття 17 Закону України "Про адміністративну процедуру" гарантує право особи на участь в адміністративному провадженні.
Особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.
Адміністративний орган зобов'язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов'язків.
Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України "Про адміністративну процедуру" учасники адміністративного провадження мають право: 1) отримувати від адміністративного органу роз'яснення щодо порядку здійснення адміністративного провадження, а також щодо змісту своїх прав та обов'язків у межах адміністративного провадження, визначених законом; 2) брати участь в адміністративному провадженні особисто або через своїх представників; 3) ознайомлюватися з матеріалами справи (крім відомостей, що відповідно до закону віднесені до інформації з обмеженим доступом), робити з них витяги, копії тощо, у тому числі з використанням технічних засобів, під час здійснення та після завершення адміністративного провадження, отримувати інформацію про процедурні дії та процедурні рішення, вчинені (прийняті) під час здійснення адміністративного провадження; 4) бути заслуханими адміністративним органом з питань, що є предметом адміністративного провадження, до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес такого учасника; 5) отримувати та надавати документи, інші докази, що стосуються обставин справи; 6) бути поінформованими про дату, час і місце слухання у справі (в разі його проведення); 7) подавати клопотання про: а) відвід посадової особи адміністративного органу, яка розглядає справу, а також відвід особи, яка сприяє розгляду справи; б) залучення до участі в адміністративному провадженні іншого учасника та/або особи, яка сприяє розгляду справи; в) витребування документів або відомостей, необхідних для розгляду та вирішення справи; г) призначення експертизи, отримання консультації та/або висновку спеціаліста; ґ) зупинення адміністративного провадження; д) поновлення адміністративного провадження; е) продовження строку здійснення адміністративного провадження; є) відмову від розгляду заяви або скарги та закриття адміністративного провадження; ж) вчинення іншої дії, що не суперечить закону та сприяє розгляду справи; 8) бути поінформованими про результат вирішення справи; 9) отримати адміністративний акт; 10) досягти примирення на будь-якому етапі здійснення адміністративного провадження за скаргою; 11) оскаржити у передбаченому законом порядку адміністративний акт, процедурне рішення або дію, бездіяльність адміністративного органу; 12) користуватися іншими визначеними законом правами в адміністративному провадженні.
Доказів того, що відповідачем приймалося оскаржуване рішення за умови забезпечення права особи на участь в адміністративному провадженні відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру", суду надано не було.
Суд також враховує, що Комісія має право витребувати та одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань.
Суд наголошує, що за відсутності будь-якого обґрунтування прийнятого Комісією рішення, позивач не має інформації про те, які саме додаткові відомості або документи має подати, тобто, що саме вони повинні підтверджувати (подію, контекст, порушення прав тощо) та/або в чому саме полягають недоліки раніше поданих документів.
Відповідач 2 також звертає увагу, що у межах спірних правовідносин визначальним є наявність або відсутність факту позбавлення заявника особистої свободи саме з причини особистої та безпосередньої участі у провадженні діяльності, окресленої законодавцем у ст.2 Закону України від 26.01.2022 №2010-ІХ «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
З цього приводу суд зазначає, що позивач у заяві в якості підстави надання йому статусу особи стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вказав, що позбавлення його волі відбулося у зв'язку із здійсненням професійної діяльності, так як позивач працював лікарем, тому його примушували визнати факт передачі даних медичних оглядів працівників підприємства, хоча, як стверджує позивач, ці данні не були йому відомі, але обставини які виникли пов'язані саме з професійною діяльністю позивача.
Також позивач у заяві послався на свідків які можуть підтвердити описані обставини та надав належні докази. Утім спірне у справі рішення не містить ані аналізу таких доказів, ані мотивів їх неприйняття.
Таким чином, під час розгляду справи не встановлено доказів здійснення відповідачем 2 належного та повного розгляду заяви позивача та доданих до такої заяви доказів.
Не зрозумілими та не прийнятними є посилання відповідач 2 на постанову Верховного Суду від 02.04.2025 у справі №280/7446/24, яка стосується військовослужбовця та на постанову Верховного Суду від 21.06.2023 у справі №916/3027/21, предметом розгляду якої було стягнення передоплати за договором поставки.
Між тим, суд враховує твердження представника відповідача, наведені у відзиві на позов, про дискреційність повноважень відповідача щодо прийняття того чи іншого рішення, але звертає увагу, що дискреція не дає правових підстав для недотримання порядку прийняття того чи іншого рішення та не надає суб'єкту владних повноважень можливості приймати рішення не у спосіб, визначений чинним законодавством та без дотримання встановленого порядку.
З огляду на викладене вище, враховуючи встановлення під час розгляду справи обставин порушення прав позивача на здійснення належного розгляду його заяви, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для повного задоволення позовних вимог.
У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т. Берестейський, буд. 14, код ЄДРПОУ 37472062), до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062)- задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, стосовно ОСОБА_1 , яке оформлено протоколом від 22.09.2025 №1.5/7-4497 в частині не підтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Зобов'язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14.03.2025 (зареєстровану в Мінрентеграції 19.03.2025 №2928/зспз-25) про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (01135, м. Київ, пр-т Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору у розмірі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 29.12.2025.
Суддя О.В. Конишева