Україна
Донецький окружний адміністративний суд
29 грудня 2025 року Справа№200/8446/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Аляб'єва І.Г.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
31.10.2025 до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якій позивач просить визнати протиправною та скасувати Постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1185715293/1185715293-2025-1 від 21.10.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат ОСОБА_1 ; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області прийняти рішення про поновлення нарахування та виплати страхових виплат ОСОБА_1 з дати припинення у спосіб, встановлений ч. 1 ст. 46 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і на виконання п. 8 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою КМУ № 299 від 11.02.2025 року.
На обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що позивачу не виплачені страхові виплати за період з 01.07.2022. Вважає, що в порушення вимог ч.ч. 5, 7 ст. 47 Закону № 1105 позивачу припинено виплату страхових внесків. Також посилається на те, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження наявності підстав для припинення позивачу страхових виплат за період з 01.07.2022.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2025 відкрито провадження у справі, розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні). Відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: довідку про орган, де перебував позивач на обліку як отримувач страхових виплат, до звернення до відповідача; документи, що стали підставою для припинення виплати страхових виплат позивачу; довідку про розмір нарахованих та виплачених позивачу страхових виплат за період з дати їх припинення по день винесення даної ухвали; заяву позивача про поновлення страхових виплат, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення з усіма доданими до неї документами; справу позивача щодо страхових виплат; всі інші, наявні у відповідача докази, що стосуються предмету спору.
Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Зазначає, що з 01.01.2023 набрала чинності нова редакція Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 р. №1105-XIV (далі - Закон № 1105). Відповідно до нової редакції ч. 1 ст. 4 Закону № 1105 з 01.01.2023 уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку є Пенсійний фонд України.
На виконання пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1467 «Про затвердження Порядку здійснення страхових виплат за загальнообов'язковим державним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в частині передачі носіїв інформації, управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області передало до головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області справи про страхові виплати.
Справа ОСОБА_1 до Головного управління не передавалась.
ОСОБА_1 12.10.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України була подана заява про продовження/поновлення щомісячних страхових виплат, як внутрішньо переміщеній особі. Оскільки, подана ОСОБА_1 заява не відповідає вимогам Постанови № 299, Головним управлінням було прийнято рішення про відмову в продовженні страхових виплат.
Згідно з наявною інформацією, Позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області. Страхові виплати були припинені з 01.07.2022.
Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Дослідивши докази, що містяться у матеріалах справи, суд встановив наступне.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорту громадянина України № НОМЕР_1 від 10.01.2020, перебуває на обліку в Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, має зареєстрований страховий випадок профзахворювання, що отримане 21.01.2020 року.
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (ЄДРПОУ 14099344) є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 КАС України.
01.01.2023 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 21.09.2022 року № 2620-IX, ч. 2 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення якого припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду, реорганізувавши їх шляхом приєднання до Пенсійного фонду України з 1 січня 2023 року. Пенсійний фонд України та його територіальні органи є правонаступниками Фонду соціального страхування України, його виконавчої дирекції, управлінь виконавчої дирекції Фонду та їх відділень. Кабінету Міністрів України у встановленому порядку вжити заходів, що випливають із цього Закону.
Частинами 3 - 8 розд. VII Прикінцеві та перехідні положення вказаного Закону (Закону України від 21.09.2022 року № 2620-IX) також визначено, що до завершення заходів, пов'язаних з приєднанням до Пенсійного фонду України Фонду соціального страхування України та його робочих органів, виконання функцій та завдань, передбачених цим Законом, забезпечують у межах компетенції виконавча дирекція та робочі органи Фонду соціального страхування України.
Установлено, що нормативно-правові та розпорядчі акти Фонду соціального страхування України діють до затвердження відповідних рішень Пенсійним фондом України.
Фонду соціального страхування України вказано забезпечити передачу Пенсійному фонду України особових справ потерпілих (членів їхніх сімей), баз даних, носіїв інформації та програмного забезпечення щодо ведення обліку та здійснення страхових виплат у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Також установлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, платники єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та отримувачі виплат (матеріального забезпечення) є такими, що зареєстровані (взяті на облік) Пенсійним фондом України. Їх перереєстрація не здійснюється.
Стягнення та погашення заборгованості із страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, пенсійне страхування, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у тому числі в судовому порядку, у справах про банкрутство, за виконавчими документами, провадження за якими відкрито до дня набрання чинності цим Законом, здійснюють територіальні органи Пенсійного фонду України.
Отже, з 01.01.2023 (у зв'язку з припиненням Фонду соціального страхування України та управлінь виконавчої дирекції Фонду, які реорганізуються шляхом приєднання до Пенсійного фонду України) повноваження управлінь виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в областях передані до відповідних територіальних органів Пенсійного фонду України.
Судом також встановлено, що станом на час розгляду справи Управління фонду соціального страхування України в Харківській області припинено. Цей орган втратив статус суб'єкта владних повноважень, у зв'язку з чим не може бути відповідачем у справах, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, будучи територіальним органом Пенсійного фонду України, є функціональним правонаступником Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області, а отже - є належним відповідачем у даній справі.
Відповідно до ID-паспорту № НОМЕР_1 , ОСОБА_1 є громадянином України.
Довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №400567-2020 ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач має страховий випадок, що підтверджено актом про нещасний випадок на виробництві №70, довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у вітсотках, потреби у додаткових видах допомоги серії ДОН-04 №026253, епікризом №607.
ОСОБА_1 12.10.2025 через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України була подана заява про продовження/поновлення щомісячних страхових виплат, як внутрішньо переміщеній особі.
Постановою ГУ ПФУ в Харківськівй області №1185715293/1185715293-2025-1 від 21.10.2025 відмовлено позивачу в поновленні нарахування страхових виплат у зв'язку з відсутністю інформації що підтверджує право на страхову виплату (документи).
Додатком до рішення про відмову в продовженні щомісчної страхової виплати №1185715293/1185715293-2025-1 від 20.10.2025 запропоновано позивачу особисто звернутися до будь-якого сервісного центру територіального органу Пенсійного фонду України з відповідними документами та пройти встановлення особи (ідентифікацію)
Суд зауважує, що на виконання ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2025 відповідачем у встановлений судом строк не надано витребуваних копій документів, а саме: довідку про орган, де перебував позивач на обліку як отримувач страхових виплат, до звернення до відповідача; документи, що стали підставою для припинення виплати страхових виплат позивачу; довідку про розмір нарахованих та виплачених позивачу страхових виплат за період з дати їх припинення по день винесення даної ухвали; заяву позивача про поновлення страхових виплат, за результатами якої прийнято оскаржуване рішення з усіма доданими до неї документами; справу позивача щодо страхових виплат; всі інші, наявні у відповідача докази, що стосуються предмету спору.
Представник відповідача у відзиві зазначила, що згідно з наявною інформацією, Позивач перебував на обліку та отримував страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Ізюмському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області. Страхові виплати були припинені з 01.07.2022. Проте, доказів наведеного суду не надано.
Відповідно до ч. 4, 5 ст. 79 КАС України якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.
За приписами ч.6 ст. 77 КАС України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.
У справі, що розглядається, відповідач не повідомив суду заходи, які він здійснив для отримання витребуваних від нього доказів. Тому суд розглядає справу справу на підставі наявних доказів.
Спірним питанням даної справи передусім є правомірність припинення страхових виплат позивачу з 01.07.2022 року.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров'я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов'язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.
Положеннями статті 64 Конституції України установлено, що конституційні права та свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. В умовах воєнного чи надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Основи соціального захисту, форми та види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України (пункт 6 частини 1 статті 92 Конституції України).
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (надалі - Закон № 1105-XIV).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Стаття 173 Кодексу законів про працю України встановлює, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб від 20.10.2014 № 1706-VII (далі - Закон № 1706-VII) для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України.
Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам (частина друга статті 7 Закону № 1706-VII).
Згідно з пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1706-VII закони та інші нормативно-правові акти України діють в частині, що не суперечить цьому Закону.
Отже, прийняття законодавцем Закону № 1706-VII спрямоване на встановлення додаткових гарантій дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб, до яких належить і позивач, а не на звуження обсягу їх прав, закріплених в інших законодавчих актах України.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 року № 1105-XIV Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - Закон № 1105-XIV).
Частиною першою статті 46 Закону № 1105-XIV, у редакції, чинній на момент припинення страхових виплат позивачу, визначено, що страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1105-XIV у чинній редакції передбачено, що здійснення страхових виплат і надання соціальних послуг припиняються: 1) якщо потерпілим є особа, якій оформлено документи для виїзду за кордон на постійне проживання/залишення на постійне проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що страхові виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від реабілітації у сфері охорони здоров'я чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) у разі смерті отримувача страхових виплат; 7) у разі добровільної відмови від страхової виплати потерпілим або особами, які мають право на страхові виплати в разі смерті потерпілого; 8) в інших випадках, передбачених законом.
Судом не встановлено передбачених вказаними законодавчими приписами підстав для припинення страхових виплат позивача.
Відповідно до частини 3 статті 44 Закону № 1105-XIV, у редакції, чинній на момент припинення страхових виплат позивачу, передбачено, що фонд може затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про нещасний випадок оформлені з порушенням установлених вимог.
Інших підстав для затримання страхових виплат указаним Законом не передбачено.
Судом не встановлено обставин, які б давали підстави вважати, що документи про нещасний випадок були оформлені з порушенням установлених вимог.
Статтею 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до статті 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України.
У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Отже, у випадку суперечності норм підзаконного акту нормам закону слід застосовувати норми закону, оскільки він має вищу юридичну силу.
Суд звертає увагу, що статтею 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (параграф 53).
Так, перший пункт передбачає, що позбавлення власності можливе тільки на умовах, передбачених законом, держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення законів. Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (параграф 50).
Відповідно до вимог частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно - правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб.
Суд вважає, що перелік підстав для припинення виплати страхових виплат в Законі закріплено з метою недопущення нецільового використання коштів Фонду, що виділяються на такі виплати, та унеможливлення свавільного втручання органів державної влади у право особи на її отримання.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність положень законів та інших нормативно-правових актів.
За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 22.09.2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці і неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність не здійснення позивачу страхових виплат.
Відповідно до пункту 5 Порядку виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та здійснення страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, особам, які тимчасово проживають за межами України, або проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, або виїхали з тимчасово окупованих Російською Федерацією територій України та проживають на підконтрольній Україні території, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року № 299 (далі Порядок № 299) передбачено, що виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат проводиться територіальним органом Пенсійного фонду України, в якому особа востаннє перебувала на обліку, або за заявою одержувача: за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання на території України; за зазначеним у заяві місцем проживання (перебування) на підконтрольній Україні території.
У разі відсутності заяви, передбаченої абзацами першим - третім цього пункту, територіальний орган Пенсійного фонду України, який проводить виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, визначається постановою правління Пенсійного фонду України.
Згідно з пунктом 6 Порядку № 299 одержувачам, які тимчасово проживають за межами України, і тим, які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат здійснюється за умови проходження особою фізичної ідентифікації до 31 грудня кожного календарного року.
У пункті 7 указаного Порядку зазначено, що ву разі відсутності в територіальних органах Пенсійного фонду України інформації про проходження фізичної ідентифікації станом на 31 грудня календарного року одержувачами, які тимчасово проживають за межами України або які проживають на тимчасово окупованих Російською Федерацією територіях України, з 1 січня року, наступного за календарним роком, у якому особа зобов'язана пройти ідентифікацію, виплата пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) припиняється відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а страхові виплати припиняються відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Приписами пунктом 8 Порядку № 299 установлено, що поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) особам, виплату пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) яким припинено відповідно до пункту 4-1 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а також поновлення страхових виплат особам, яким їх припинено відповідно до пункту 8 частини першої статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України:
- після проходження фізичної ідентифікації протягом року з дати припинення виплати;
- за заявами про поновлення пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису «Дія.Підпис» (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача у режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу.
Пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) та страхові виплати, виплату яких припинено до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 р. № 299 «Про деякі особливості виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання) та страхових виплат за страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання», які спричинили втрату працездатності, у зв'язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб, поновлюються за заявами про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат, що надійшли до органів Пенсійного фонду України, зокрема поданими з використанням віддаленого кваліфікованого електронного підпису Дія.Підпис (Дія ID), створеного за допомогою мобільного додатка Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (Дія), або через веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України, у разі встановлення органами Пенсійного фонду України особи отримувача в режимі відеоконференцзв'язку із дотриманням вимог законодавства у сфері електронних довірчих послуг, під час якого пред'являються документи, що посвідчують особу.
Одержувачі, які тимчасово проживають за межами України або отримали тимчасовий захист або статус біженця, заяву про поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат можуть надіслати поштою в порядку, передбаченому абзацом восьмим пункту 6 цього Порядку.
Під час поновлення виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), страхових виплат відповідно до цього пункту виплата проводиться за період, за який особі не було виплачено пенсію (щомісячне довічне грошове утримання), страхові виплати після їх припинення, на умовах, передбачених частиною першою статті 46 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та частиною четвертою статті 41 Закону України Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Оскільки страхові виплати були припинені протиправно, позивач має право на їх поновлення з дати припинення, тобто з 01.07.2022.
При цьому пункт 8 Порядку № 299 не підлягає застосуванню до спірних правовідносин у цій справі, оскільки страхові виплати припинено протиправно, не з підстав передбачених Законом № 1105-XIV.
Відповідачем не надано доказів того, що страхові виплати припинені у зв'язку з непроходженням одержувачем фізичної ідентифікації, скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесенням відомостей про це до Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб.
Отже право позивача на страхові виплати має бути поновлено у зв'язку із тим, що таке припинення було здійснене не на підставі Закону.
Також не підлягає застосуванню до спірних правовідносин частина 1 статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Водночас суд звертає увагу на те, що згідно з частини 7 статті 41 Закону № 1105-XIV якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини уповноваженого органу управління або його територіальних органів своєчасно не призначено або не виплачено суму страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку з підвищенням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Підсумовуючи викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що постанову відповідача № 1185715293/1185715293-2025-1 від 21.10.2025 про відмову у здійсненні страхових виплат позивачу, прийняте відповідачем не на підставі, не у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, та без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття, а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи те, що постанову відповідача № 1185715293/1185715293-2025-1 від 21.10.2025 року визнано протиправною та скасовано, з метою ефективного поновлення прав позивача, суд з урахуванням частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити нарахування та здійснення страхових виплат позивачу з 01.07.2022 року.
Отже, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у спосіб визначений судом з урахуванням частини 2 статті 9 КАС України.
Щодо розподілу судових витрат
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 05.11.2025 року сплату судового збору в сумі 968,96 грн. за подання до суду позовної заяви відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Згідно з ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 вказаного Кодексу, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки сплату судового збору, що підлягав оплаті відповідно до положень цього Кодексу, відстрочено до ухвалення судового рішення у справі, і судовий збір не оплачено, тому відповідно до наведених вимог процесуального законодавства при задоволенні позову такий судовий збір підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб'єкта владних повноважень.
Керуючись статтями 2, 5-10, 20, 22, 25, 47, 72-77, 90, 132, 133, 139, 143, 215, 241-246, 250, 251, 255, 263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Задовольнити адміністратвний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області № 1185715293/1185715293-2025-1 від 21.10.2025 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000 ЄДРПОУ 14099344) поновити нарахування та здійснення страхових виплат ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ) з 01.07.2022 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (пл. Свободи, 5, Держпром, 3 під., 2 пов, Харків, Харківська область, 61000 ЄДРПОУ 14099344) на користь Державного бюджету України витрати зі сплати судового збору у розмірі 968 грн (дев'ятсот шістдесят вісім) гривень 96 (дев'яносто шість) копійок.
Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений і підписаний 29.12.2025 року.
Суддя І.Г. Аляб'єв