29 грудня 2025 рокуСправа № 160/18790/25
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Бондар М.В., перевіривши матеріали позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
27.06.2025 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області (далі - ГУ ПФУ в Луганській області, відповідач), в якій позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області щодо перерахунку/ призначення пенсії за віком;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести з 01.03.2021 по 01.03.2024 обчислення розміру пенсії з застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати за відповідні роки, а також провести з 01.03.2024 обчислення розміру пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2017, 2018 та 2019 роки з застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної та виплати не донараховані суми пенсії.
Ухвалою суду від 02.07.2025 прийнято позовну заяву та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою суду від 11.11.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання до суду обґрунтованої заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з доказами на підтвердження поважності причин його пропуску.
На виконання вимог вказаної ухвали, позивачем надано до суду клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду посилаючись на введення воєнного стану на території України. Позивач вказує, що фактично він знаходився в м. Кремінна Луганської області до 10.04.2022, після чого евакуювався до м. Кам'янське Дніпропетровської області, після чого позивач перебував в різних містах України. Лише при подачі запиту у 2025 році до територіального органу ПФУ, позивача повідомлено про фактичне місцерозташування ГУ ПФУ в Луганській області. Таким чином, позивач вважає, що початок військових дій у лютому 2022, захоплення військами рф території Луганської області, евакуація позивача на підконтрольну територію України, відсутність постійного місця проживання, невідоме місцезнаходження ГУ ПФУ в Луганській області з березня 2022 є поважними причинами пропуску строку звернення до суду.
Разом зі вказаним клопотанням позивачем викладено зобов'язальну частину позовних вимог в іншій редакції:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Луганській області провести: з 01.03.2022 обчислення розміру пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018 та 2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,14 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2022; з 01.03.2023 обчислення розміру пенсії із застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2017, 2018 та 2019 роки, з якої сплачено страхові внески, та які враховуються для обчислення пенсії у розмірі 1,197 та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2023; з 01.03.2024 обчислення розміру пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме, за 2017, 2018 та 2019 роки з застосуванням коефіцієнту збільшення показника середньої заробітної за відповідні роки та у зв'язку з цим провести перерахунок та виплату пенсії, починаючи з 01.03.2024.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає про таке.
Суд зазначає, що спірні у цій справі відносини виникли з питання не проведення індексації пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2022, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії 1,14, з 01.03.2023, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії 1,197, з 01.03.2024, із застосуванням коефіцієнтів збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення його пенсії 1,0796.
Право громадян, пенсія яким призначена у 2021-2024 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Так, відповідно до частин першої, другої та третьої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Звернувшись до суду з цим позовом 27.06.2025 позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, заявив вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 із застосуванням коефіцієнта збільшення індексації з 01.03.2024, з урахуванням змін коефіцієнта.
Разом з цим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі №510/1286/16-а дійшла висновку, що норми, зокрема статі 87 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (щодо необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії), підлягають застосуванню у справах за позовами про оскарження бездіяльності, дій та/або рішень суб'єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку пенсійних виплат виключно за наявності таких умов:
1) ці суми мають бути нараховані пенсійним органом;
2) ці суми мають бути не виплаченими саме з вини держави в особі пенсійного органу.
У справі, яка розглядається, фактичні обставини свідчать про те, що індексація у 2022 -2024 роках позивачу не нараховувалася, тому відсутні підстави для необмеження будь-яким строком невиплаченої пенсіонерові суми пенсії.
Суд зазначає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а нереалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Звернувшись до суду з цим позовом 27.06.2025, позивач заявив позовні вимоги, з урахуванням уточненої позовної заяви з 01.03.2022, у зв'язку із чим, на підставі вище висновку, вони можуть бути захищені судом з 27.12.2024 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого положеннями частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, а не з 01.03.2022.
Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.
Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення її прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду вона повинна довести той факт, що вона не могла дізнатися про порушення свого права й саме з цієї причини не звернулась за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. Водночас триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових.
Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія, вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Долучена до позовної копія листа відповідача від 17.06.2025 №4549-4615/К-02/8-1200/25 не змінює моменту, з якого позивач повинен був дізнатися про можливе порушення своїх прав.
21.10.2025 у справі № 460/10097/24 Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглядав питання застосування строку звернення до адміністративного суду та прийшов до висновку, що у спорах щодо перерахунку пенсійних виплат застосовується загальний шестимісячний строк звернення до адміністративного суду, передбачений частиною другою статті 122 КАС України.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.10.2025 у справі №420/19263/24.
Отже, суд дійшов висновку про порушення позивачем 6-місячного строку звернення до суду.
Також суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.
За загальним правилом поважними причинами визнаються ті обставини, існування яких є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду з даним позовом.
Суд зазначає, що неоднозначність судової практики у певних правовідносинах, відсутність такої чи її сформованість не є обставинами, з якими позивач пов'язує виникнення у нього права та підстав для судового захисту, тому не можуть вважатись поважними причинами пропуску строку.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою.
Крім того, суд зауважує, що за усталеною практикою Верховного Суду, сам факт запровадження воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв'язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків.
Отже, суд доходить висновку про недоведеність поважності причин пропуску строку звернення до суду.
Згідно з частиною 4 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу адміністративного судочинства України.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про порушення позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог з 01.03.2022 до 26.12.2024 та необхідність залишення без розгляду позовної заяви в частині позовних вимог з 01.03.2022 до 26.12.2024.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Луганській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії в частині позовних вимог з 01.03.2022 до 26.12.2024 - залишити без розгляду.
Копію ухвали надіслати учасникам справи.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар