29 грудня 2025 рокуСправа №160/18246/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бондар М.В. розглянувши у спрощеному (письмовому) провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач), в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного Фонду України в Дніпропетровській області від 28 травня 2025 року №254150035163 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до ст. ст. 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням пільгового страхового стажу за період моєї роботи у зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (з розрахунку рік за півтора) до страхового стажу з 03 лютого 2010 року по 24 грудня 2019 року в Малому приватному підприємстві Агропромишленна фірма "Мрія", що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС, в зв'язку з досягненням ОСОБА_1 віку 50 років;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 21 травня 2025 року пенсію за віком на пільгових умовах за Списом №1 відповідно до ст. ст. 55 - 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст. 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням пільгового страхового стажу за період моєї роботи у зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі (з розрахунку рік за півтора) до страхового стажу з 03 лютого 2010 року по 24 грудня 2019 року в Малому приватному підприємстві Агропромишленна фірма "Мрія", що дає право на зменшення пенсійного віку, у зоні відчуження Чорнобильської АЕС , в зв'язку з досягненням ОСОБА_1 віку 50 років.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач з 03.02.2010 до 24.12.2019 працювала в зоні відчуження Чорнобильській АЕС в особливо шкідливих умовах праці в Малому приватному підприємстві Агропромислова фірма «МРІЯ». 21.05.2025 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного Фонду України в Чернігівській області з заявою про призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у зв'язку з досягненням ОСОБА_1 віку більше 50 років, у відповідності до вимог статей 55-56 Закону України «Про статує і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII), пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) та статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV), додавши необхідні документи для призначення пенсії на підтвердження права ОСОБА_1 на призначення пенсії на пільгових умовах за Списком №1. Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.05.2025 №254150035163 позивачу відмовлено у призначенні пенсії з підстави неврахування періоду роботи згідно з довідками №18 та №19, які позивачем не додавались до заяви про призначення пенсії від 21.05.2025, оскільки довідки не відповідають Додатку №5, відсутня атестація робочих місць. Як вбачається зі змісту спірного рішення, ГУ ПФУ в Дніпропетровській області не заперечується досягнення позивачем на момент звернення з заявою за призначенням пенсії 21.05.2025 необхідного віку - 50 років 03 місяця та наявності у ОСОБА_1 страхового стажу - 28 років 02 місяця 13 днів, втім заперечується наявність підстав для зарахування наявного у позивача пільгового страхового стажу роботи за Списком №1. Позивач звертає увагу, що відповідач залишив поза увагою довідку №20 від 22.03.2023 про підтвердження роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження в особливо шкідливих умовах праці за період з 03.02.2010 по 24.12.2019. Як вбачається з оскаржуваного рішення, відповідач послався на неприйняття ним на підтвердження пільгового страхового стажу довідки № 18 та №19, які позивач до вказаної заяви не додавала. В той же час, підставою для відмови у призначенні пенсії також зазначено відсутність атестації робочих місць. Позивач вважає, що вона досягла необхідного пенсійного віку для виходу на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №1, її посади та професії були віднесені до Списку №1, вона має необхідну кількість пільгового стажу роботи за Списком №1, а тому рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області №254150035163 від 28.05.2025 є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 30.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.
14.07.2025 до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому ГУ ПФУ в Дніпропетровській області проти задоволення позову заперечує, посилаючись на те, що відповідно до пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. На час звернення за призначенням пенсії 21.05.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досягла повних 50 років. Згідно з розрахунком стажу (форма РС-право), обрахованого до 24.03.2023, страховий стаж позивача складає 28 років 02 місяці 13 днів, пільговий стаж за Списком №1 відсутній, що унеможливлює призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Матеріали пенсійної справи позивача не містять трудової книжки, проте наявні довідки від 22.03.2023 №18, №19 та №20 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, видані МПП Агропромфірма «МРІЯ» за період роботи з 25.02.2010 до 31.12.2010, з 04.01.2011 до 30.12.2011, з 03.01.2012 до 31.12.2012, з 02.01.2013 до 31.12.2013, з 02.01.2014 до 31.12.2014 (довідка №18), з 02.01.2015 до 31.12.2015, з 04.01.2016 до 30.12.2016, з 03.01.2017 до 29.12.2017, з 02.01.2018 до 29.12.2018, з 02.01.2019 до 31.12.2019 (довідка №19), з 03.02.2010 до 24.12.2019 на посаді бухгалтера-обліковця-табельника Чорнобильської дільниці, інженера з охорони праці (довідка №20). Довідки №18 та №19 не відповідають встановленому Порядком підтвердження стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній додатку 5 та не містять відомостей, необхідних для підтвердження пільгового характеру робіт. Довідка №20, додана до позовної заяви, не містить відомостей про проведення атестації робочих місць на підприємстві. З огляду на вищезазначене, на підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості про застраховану особу (довідка ОК-5), відсутні підстави для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1.
28.07.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій ОСОБА_1 підтримує вимоги, викладені у позовній заяві.
Виходячи з положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд адміністративної справи здійснюється у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 21.05.2025 звернулась до ГУ ПФУ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до частини 2 статті 114 Закону №1058-IV.
Рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.05.2025 №254150035163 відмовлено позивачу у призначені пенсії за віком на пільгових умовах у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу. В рішенні зазначено, що пенсійний вік визначений пунктом 1 статті 114 Закону №1058-IV після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим-двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи. Вік заявниці - 50 років 3 місяці. На підставі наданих документів та враховуючи індивідуальні відомості застраховану особу, страховий стаж заявниці на момент звернення склав 28 років 2 місяці 13 днів, пільговий стаж відсутній. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до пільгового стажу не враховано період роботи згідно з довідками №18 та №19, оскільки довідки не відповідають Додатку №5 Порядку підтвердження стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, відсутня атестація робочих місць. Враховуючи вищезазначене, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV у зв'язку із відсутністю необхідного пільгового стажу.
Позивач, не погодившись з не зарахуванням відповідачем до її пільгового, страхового стажу періоду роботи у зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі з 03.02.2010 до 24.12.2019 та призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, звернулась до суду.
Вирішуючи спір по суті, суд виходить з такого.
У статті 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон №1058-IV.
Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
На підставі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.
На підставі пункту 1 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожний повний рік такої роботи.
Статтею 62 Закону №1788-XII передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 «Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній» (далі - Порядок №637) визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно з пунктом 20 Порядок №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.
Аналіз наведених норм права дає змогу дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній відповідних записів.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу ОСОБА_1 період роботи у зоні відчуження з особливо шкідливими умовами праці у пільговому обчисленні у полуторному розмірі з 03.02.2010 до 24.12.2019.
Зі змісту спірного рішення випливає, що до пільгового стажу не враховано період роботи згідно з довідками №18 та №19, оскільки довідки не відповідають Додатку №5 до Порядку №637, відсутня атестація робочих місць.
З цього приводу суд зазначає таке.
До матеріалів справи долучено копію довідки МПП Агропромфірма «МРІЯ» від 22.03.2023 №20 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, згідно з якою ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Малому приватному підприємстві Агропромфірма «МРІЯ» і за період з 03.02.2010 до 24.12.2019 виконувала роботи в зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території радіонуклідами становить 100 кБк/м2, що передбачені Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 за професією (посадою) бухгалтер-обліковець-табельник, інженер з охорони праці та радіаційної безпеки.
Підстава для видачі: накази про прийняття на роботу, табелі обліку робочого часу, реєстри нарахувань компенсаційних виплат за роботу у зоні безумовного відселення, розрахунки, дозволи на роботу у зоні.
Додаткові відомості: на зазначених роботах ОСОБА_1 була зайнята повний робочий день, відпустка без збереження заробітної плати не надавалась.
Відповідно до довідки МПП Агропромфірма «МРІЯ» від 16.09.2020 №27 ОСОБА_1 з 03.02.2010 до 24.12.2019 була безпосередньо зайнята на роботах, що передбачені постановою ЦК КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 №1497-378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665-195, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173. Час вказаної праці у 1988-2008 роках зараховується у полуторному розмірі. Працювала в зоні відчуження.
Порядок застосування Списків №1 та №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах затверджено наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383).
Відповідно до пункту 3 Порядку №383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, однією із умов зарахування до пільгового стажу певного періоду роботи на відповідній посаді або за професією є включення цієї посади або професії до Списків, що діяли в період такої роботи.
Згідно з довідкою МПП Агропромфірма «МРІЯ» від 22.03.2023 №20 про підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, ОСОБА_1 працювала повний робочий день у Малому приватному підприємстві Агропромфірма «МРІЯ» і за період з 03.02.2010 до 24.12.2019 виконувала роботи в зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території радіонуклідами становить 100 кБк/м2, що передбачені Списком №1, розділ ХХІІ, підрозділ 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.06.2016 №461 за професією (посадою) бухгалтер-обліковець-табельник, інженер з охорони праці та радіаційної безпеки.
Пільговий характер робіт за Списком №1 у зоні відчуження також підтверджується:
- постановою Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»: працівники, зайняті повний робочий день у зоні відчуження на підприємствах, в установах і організаціях, перелік яких затверджується Мінприроди за погодженням з Мінсоцполітики та МОЗ (розділ ХХІІ. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм, позиція 22.1-1г);
- постановою Кабінету Міністрів України №461 від 24.06.2016 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах»: працівники, зайняті на роботах у зоні відчуження, сумарна щільність забруднення території якої радіонуклідами становить 100 кБк/м2 і більше (розділ ХХІІ. Роботи з радіоактивними речовинами та джерелами іонізуючих випромінювань і берилієм, підрозділ 4: Роботи в зоні відсуження).
Пунктом 4 постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 №1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по Списку № 1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
У подальшому зазначена норма про те, що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1) безперервно продовжується в часі.
Відповідно, до Списку №1, затвердженому постановою Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173, час роботи повний робочий день у зоні відчуження дає право на пенсію на пільгових умовах.
Аналогічний правовий підхід застосовано Верховним Судом в постановах від 09.02.2021 у справі № 743/683/17 та від 15.11.2023 у справі №620/7043/22.
Довідкою МПП Агропромфірма «МРІЯ» від 22.03.2023 №20 підтверджується час роботи ОСОБА_1 з 03.02.2010 до 24.12.2019 у зоні відчуження.
Як зазначалося судом вище, пунктом 4 постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРПС від 29.12.1987 № 1497-378 встановлено, що у період 1988-1990 років: час роботи робітників, задіяних на експлуатації Чорнобильської АЕС та ліквідації наслідків аварії в зоні відселення, зараховується у полуторному розмірі в трудовий стаж та в стаж роботи, що дає право на пільгову пенсію по Списку № 1, затвердженому постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173.
Дію вказаної Постанови було пролонговано пунктом 1 постанови Ради Міністрів СРСР № 1136 «Про продовження на 1991-1995 роки строку дії постанови ЦК КПРС Ради Міністрів СРСР та ВЦРП від 29.12.1987 року № 1497».
У подальшому зазначена норма про те, що робота у зоні відчуження ЧАЕС зараховується до трудового стажу у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1) безперервно продовжується в часі постановами Кабінету Міністрів України від 29.02.1996 №250: з 01.01.1996 до 01.01.2000; від 30.06.1998 №982: з 01.07.1998 до 01.01.2000; від 07.02.2000 №223: з 01.01.2000 до 01.01.2003; від 29.01.2003 №137: з 01.01.2003 до 01.01.2006; від 27.04.2006 №571: з 01.01.2006 по 01.01.2009; від 10.09.2008 №831 в первинній редакції: з 01.01.2009 до 01.01.2012, в редакції постанови від 21.09.2011 №984: з 01.01.2012 до 01.01.2015, в редакції постанови від 29.12.2014 № 717 - з 01.01.2015 до 01.01.2016, в редакції постанови від 20.04.2016 № 297 з 01.01.2016, в редакції постанови від 18.05.2017 №335 з 01.01.2017, та діє по даний час.
Пунктами 1 і 3 постанови Кабінету Міністрів України «Про доплати і компенсації особам, які працюють у зоні відчуження і зоні безумовного (обов'язкового) відселення після повного відселення жителів» від 29.01.2003 № 137 визначено, що у період з 01.01.2003 до 01.01.2006 особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження: час роботи або служби зараховується до трудового стажу, до вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком, на пільгових умовах, який затверджується Кабінетом Міністрів України).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 831 від 10.09.2008 «Про доплати особам, які працюють у зоні відчуження особам, які постійно працюють або виконують службові обов'язки у зоні відчуження», час роботи або служби зараховується до стажу роботи і вислуги років у полуторному розмірі (в тому числі за Списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36).
Постанова № 831 прийнята у відповідності з положеннями статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка передбачає пільги щодо обчислення стажу роботи.
Так, згідно із частиною 1 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» час роботи, служби (в тому числі державної) з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у зоні відчуження зараховується до стажу роботи, стажу державної служби, вислуги років, яка надає право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб: до 1 січня 1988 року - у потрійному, а з 1 січня 1988 року до 1 січня 1993 року - у полуторному розмірі (у тому числі за списком № 1). З 1 січня 1993 року та в наступні роки пільги з обчислення стажу роботи у зоні відчуження визначаються Кабінетом Міністрів України.
Верховний Суд неодноразово застосовував наведений підхід, зокрема, у постановах 03.02.2021 у справі №750/4692/17, від 09.02.2021 у справі №743/683/17, від 25.03.2021 у справі №750/3198/17, від 22.04.2021 у справі №373/188/17, від 06.12.2023 у справі №320/6063/19.
В оскаржуваному рішенні відповідач вказує, що підставою для не зарахування до пільгового стажу за Списком №1 періодів з 03.02.2010 до 24.12.2019 є відсутність відомостей про атестацію робочих місць.
З цього приводу, суд зазначає таке.
Атестація робочих місць здійснюється на підприємствах, в організаціях та установах незалежно від форм власності і господарювання згідно з Порядком проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 42 (далі - Порядок №442) та Методичними рекомендаціями для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України (далі - Мінпраці) від 01.09.1992 №41 (далі - Методичні рекомендації).
Основна мета атестації полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах.
Згідно з пунктом 4 Порядку № 442 та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій атестація проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації.
Так, згідно зі статтею 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено адміністративну відповідальність керівників суб'єктів господарювання. Порушення терміну проведення атестації робочих місць за умовами праці та порядку її проведення тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян - суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
У разі якщо непроведення атестації мало своїм наслідком заподіяння шкоди здоров'ю працівнику, керівник підприємства може бути притягнутий до кримінальної відповідальності за статтею 271 Кримінального кодексу України.
Атестація робочих місць відповідно до Порядку № 442 та Методичних рекомендацій передбачає: установлення факторів і причин виникнення несприятливих умов праці; санітарно-гігієнічне дослідження факторів виробничого середовища, важкості й напруженості трудового процесу на робочому місці; комплексну оцінку факторів виробничого середовища і характеру праці на відповідність їхніх характеристик стандартам безпеки праці, будівельним та санітарним нормам і правилам; установлення ступеня шкідливості й небезпечності праці та її характеру за гігієнічною класифікацією; обґрунтування віднесення робочого місця до категорії зі шкідливими (особливо шкідливими), важкими (особливо важкими) умовами праці; визначення (підтвердження) права працівників на пільгове пенсійне забезпечення за роботу у несприятливих умовах; складання переліку робочих місць, виробництв, професій та посад із пільговим пенсійним забезпеченням працівників; аналіз реалізації технічних і організаційних заходів, спрямованих на оптимізацію рівня гігієни, характеру і безпеки праці.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку № 442 проведення атестації робочих місць відомості про результати атестації робочих місць заносяться до карти умов праці, форма якої затверджується Мінпраці разом з Міністерством охорони здоров'я України. Перелік робочих місць, виробництв, професій і посад з пільговим пенсійним забезпеченням працівників, який складається за результатами проведеної атестації робочих місць, після погодження з профспілковим комітетом затверджується наказом по підприємству, організації і зберігається протягом 50 років. Витяги з наказу додаються до трудової книжки працівників, професії та посади яких внесено до переліку.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах, пільгове пенсійне забезпечення тощо.
При цьому особа, яка працює на посаді, віднесеній до Списку № 1, робоче місце по якій підлягає атестації, відповідно до Порядку № 442, не наділена жодними правами (повноваженнями, обов'язками), які б могли вплинути на своєчасність проведення атестації робочих місць.
Суд наголошує, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 29 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) до початку роботи за укладеним трудовим договором власник або уповноважений ним орган зобов'язаний роз'яснити працівникові його права і обов'язки та проінформувати під розписку про умови праці, наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я, його права на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору.
Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України установлено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України «Про охорону праці» від 14.10.1992 №2694-XII працівники, зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою, мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення, скорочення тривалості робочого часу, додаткову оплачувану відпустку, пільгову пенсію, оплату праці у підвищеному розмірі та інші пільги і компенсації, що надаються в порядку, визначеному законодавством.
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що роботодавець, який використовує найману оплачувану працю, зобов'язаний створювати безпечні та здорові умови праці, а за неможливості цього - поінформувати працівника під розписку про такі умови праці, а саме про наявність на робочому місці, де він буде працювати, небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які ще не усунуто, та можливі наслідки їх впливу на здоров'я. Окрім того, роботодавець зобов'язаний поінформувати працівника про пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до чинного законодавства і колективного договору, в тому числі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років.
Сукупність вищезазначених правових норм дозволяє дійти висновку, що атестація робочого місця є важливим запобіжником порушень у забезпеченні належних умов праці на підприємствах, в організаціях та установах. Проте, розуміючи положення пункту «а» статті 13 Закону № 1788-XII - «за результатами атестації робочих місць» як обмежувальний захід при призначенні пільгової пенсії, держава покладає відповідальність за непроведення атестації, та відповідно, надмірний тягар, на пенсіонера (позивача у цій справі).
Відповідно до частини першої статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності.
Європейський суд з прав людини у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Однак суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у практиці Європейського суду з прав людини. На думку Європейського суду з прав людини, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості й точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватного захисту від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника.
Отже, в разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Таким чином, можна зробити висновок, що особи, які зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1, але з вини власника на таких підприємствах не було проведено атестацію робочого місця, мають право на зарахування стажу роботи на таких посадах до спеціального стажу, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах Списком № 1.
При цьому на працівника, зайнятого на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, не можна покладати відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць за умовами праці. Непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємств або уповноваженим ним органом не може позбавляти громадян їх конституційного права на соціальний захист, у тому числі щодо надання пенсій за віком на пільгових умовах. Контроль за додержанням підприємствами правил проведення атестації робочих місць за умовами праці покладається на відповідні повноважні державні контролюючі органи, зокрема Держпраці.
Отже, суд вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.
Матеріали справи також містять копії спеціальних дозволів Державного агентства з управління зоною відчуження №000648 від 01.12.2010; №000827 від 27.12.2012; №000973 від 22.12.2014; №001052 від 07.10.2015; №001127 від 13.10.2016; №001216 від 28.12.2017; №001301 від 14.12.2018; №001484 від 13.12.2019 на право провадження діяльності на території зони відчуження та зони безумовного (обов'язкового) відселення.
Також, відповідач вказав, що до пільгового стажу не враховано період роботи згідно з довідками №18 та №19, оскільки довідки не відповідають Додатку №5 Порядку №637.
Втім, з долученої до матеріалів позову копії заяви про призначення пенсії вбачається, що позивач вказаних довідок разом з цією заявою про призначення пенсії не надавала.
Разом з цим, суд звертає увагу, що відповідач залишив поза увагою поза увагою довідку №20 від 22.03.2023 про підтвердження роботи ОСОБА_1 у зоні відчуження в особливо шкідливих умовах праці за період з 03.02.2010 до 24.12.2019.
Суд також зазначає, що відповідно до частини 1 статті 44 Закону №1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності (частина 3 статті 44 Закону №1058-ІV).
Також, приписами пункту 3.3. Порядку №22-1 встановлено, що орган, який призначає пенсію, зокрема, надає роз'яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій.
Відповідно до пункту 4.2. Порядку №22-1 при прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб, зокрема:
надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;
реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;
повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;
надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;
повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.
Згідно з пунктом 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
З аналізу викладених норм слід дійти висновку, що у разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами.
Отже, з урахуванням змісту норм чинного законодавства, пенсійний орган наділений повноваженнями витребувати необхідні документи та відомості з метою перевірки обґрунтованості їх видачі та достовірності даних про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню.
Водночас, матеріали справи не містять доказів того, що відповідач здійснював будь-які звернення до позивача щодо потреби дооформлення документів чи подання додаткових матеріалів, а також не звертався до відповідних установ або організацій з метою уточнення необхідних відомостей.
Також відповідач не надав належної оцінки довідці №20 від 22.03.2023, яка підтверджує наявний стаж роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
За таких обставин, наявні підстави для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи у зоні відчуження ЧАЕС з 03.02.2010 до 24.12.2019 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1.
На підставі частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи вказані критерії суд приходить до висновку, що рішення відповідача винесено необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; упереджено; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
Отже, рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 28.05.2025 №254150035163 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1, є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідно до частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією.
Враховуючи те, що позивач звернулась за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах 21.05.2025, пенсія має бути призначена ОСОБА_1 саме з 21.05.2025.
Аналізуючи у сукупності фактичні обставини справи та правові норми, виходячи з принципу верховенства права, з метою повного захисту порушених прав і свобод позивача, суд приходить до висновку про необхідність визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення та зобов'язання призначити пенсію.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 1 статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.
Згідно з частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позову до суду в розмірі 1211,20 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №0.0.4417894120.1 від 18.06.2025.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
На підставі викладеного, керуючись статтями 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (адреса: вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 21910427) про визнання протиправним, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області №254150035163 від 28.05.2025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах за Списком №1.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 з 21.05.2025 пенсію за віком на пільгових умовах за Списом №1 відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» зі зниженням пенсійного віку, передбаченого статтею 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зарахувавши до страхового стажу період робот у зоні відчуження ЧАЕС з 03.02.2010 до 24.12.2019 у полуторному розмірі, як роботу за Списком №1.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області судові витрати у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя М.В. Бондар