26 грудня 2025 рокуСправа №160/12835/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
05.05.2025 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
- зобов'язати Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 2.07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
- зобов'язати Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 07.11.2015 року по день фактичної виплати, відповідно до закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІII (зі змінами та доповненнями).
Обґрунтовуючи свої вимоги позивач вказав на протиправність бездіяльності відповідача, яка виразилась у не нарахуванні та не виплаті індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
15.05.2025 року відповідач надав відзив на позовну заяву, у якому вимоги позивача не визнав, просив відмовити у задоволенні позову, мотивуючи відсутністю передбачених законодавством підстав для нарахування та виплат індексації грошового забезпечення позивача за період з 07.11.2015 по жовтень 2017 року відповідно до заявлених позивачем вимог.
До відзиву долучено і клопотання про залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском позивачем строків звернення до суду.
19.05.2025 року від позивача надійшла відповідь на відзив та заперечення на клопотання відповідача, де зокрема зауважено про відсутність пропуску позивачем строків звернення до суду.
19.05.2025 року позивачем подано клопотання про поновлення процесуального строку.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Дніпропетровській області.
Згідно витягу з додатку №2 до наказу ГУНП №24 о/с від 30.11.2015 року проходив службу на старшого оперуповноваженого відділу управління (карний розшук) кримінальної поліції ГУНП з 31.11.2015 року, в званні підполковника поліції в Національній поліції (Головному управлінні національної поліції в Полтавській області).
У витягу до наказу №24о/с від 30.11.2015 року встановлено стаж служби в поліції станом на 07.11.2015 року підполковнику поліції ОСОБА_1 встановлений стаж 15 років 08 місяців 22 дні.
Згідно наказу №201 о/с від 11.08.2023 року підполковника поліції ОСОБА_1 , на підставі рапорту від 11.07.2023 року та подання підполковника ОСОБА_2 , від 10.07.2023 року, за наказом Головного управління Національної поліції 539 о/с від 08.08.2023 року призначено інспектором 3-го відділу управління протидії кіберзлочинами в Дніпропетровській області, встановлено що станом на 11.08.2023 року стаж служби в поліції, 23 роки 05 місяців 26 днів.
Відповідач заперечує щодо наявності підстав для нарахування та виплати індексації грошового забезпечення у період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Протиправна бездіяльність Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 07.11.2015 року по 31.10.2017 року стала підставою для звернення останнього до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч.2 ст.2 КАС України вимогам.
Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі за текстом - Закон №580-VIII).
Згідно із частиною першою статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, що є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Відповідно до частин першої, другої, п'ятої статті 94 Закону №580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання.
Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова №988) встановлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно із статтею 94 Закону №580-VIII та постановою №988 з метою впорядкування структури та умов грошового забезпечення поліцейських та курсантів вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, Міністерством внутрішніх справ України видано наказ від 06.04.2016 року №260, яким затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання (далі - Порядок №260).
Згідно із пунктом 3 Розділу І вказаного Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Відповідно до частини п'ятої статті 94 Закону №580-VIII, грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Згідно із частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 року №1282-ХІІ (далі - Закон №1282-ХІІ), індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення), оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника; розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.
Частиною першою статті 4 Закону №1282-ХІІ передбачено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону №1282-ХІІ, для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-ХІІ).
У статті 6 вказано вище Закону України визначено, що порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України, у зв'язку з чим постановою КМУ від 17.07.2003 року №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення. До вказаної постанови внесено зміни постановою КМУ від 18.10.2017 року №782 та включено поліцейських до переліку категорій осіб, яким здійснюється індексація грошового забезпечення.
Суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що індексація грошового забезпечення поліцейських проводиться після набрання чинності вказаною вище постановою, тобто з листопада 2017 року, оскільки у Законі України «Про індексацію грошових доходів населення» прямо вказано про те, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: оплата праці (грошове забезпечення).
У силу положень частини другої статті 8 Закону №1282-ХІІ за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
З огляду на викладене та враховуючи, що здійснення індексації прямо передбачене Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 року №580-VІІІ та Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 року №1282-ХІІ та те, що позивачу не нараховувалась індексація грошового забезпечення з 07.11.2015 року по жовтень 2017 року, суд погоджується з доводами позивача про його право на отримання індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по жовтень 2017 року, в період перебування на посаді поліцейського.
Такої ж правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 31.01.2019 року у справі №823/2249/18, від 21.01.2021 року у справі №160/35/20.
Отже відповідачем протиправно не нараховувалась та не виплачувалась індексація грошового забезпечення позивачу, у зв'язку з чим є обґрунтованими та підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по жовтень 2017 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за ці періоди.
Щодо компенсації втрати частини доходу за невчасно виплачене грошове забезпечення за період з 29.01.2020 року по день фактичної виплати цього грошового забезпечення.
Відповідно до статті 1, 2, 3, 4, 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі Закон №2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:
- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);
- соціальні виплати;
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення)
- сума індексації грошових доходів громадян;
- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я;
- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника
Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства.
З метою реалізації Закону №2050-ІІІ Кабінетом Міністрів України постанову №159 від 21.02.2001 року, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі Порядок №159).
Відповідно до пункту 2 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Пункти 1, 2 Порядку №159 кореспондуються з положеннями Закону №2050-ІІІ і конкретизують підстави та механізм виплати компенсацій.
Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:
- пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат);
- соціальні виплати (допомога сім'ям з дітьми, державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, допомога дитині, яка народилася інвалідом внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);
- стипендії;
- заробітна плата (грошове забезпечення).
Відповідно до пункту 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100
При цьому кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги
Використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ та пункті 4 Порядку формулювання, що компенсація обчислюється як добуток "нарахованого, але не виплаченого грошового доходу" за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Як встановлено судом, відповідачем не виплачено позивачу в повному обсязі грошове забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, а отже фактично порушено строки виплати грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, а отже відповідач зобов'язаний здійснити нарахування позивачеві компенсації втрати частини доходів відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» за період в якому позивачу було нараховано, але не виплачено грошового забезпечення та індексації грошового забезпечення, а саме: з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
З огляду на вищевикладене, з метою повного відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Також суд зазначає, що позовні вимоги в частині виплати компенсації втрати частини доходів підлягають задоволенню виключно за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, оскільки компенсація втрати частини доходів нараховується за період в якому позивачу було нараховано, але не виплачено грошове забезпечення та індексацію грошового забезпечення.
Крім цього суд зазначає, що індексація грошового забезпечення почали нараховуватись позивача з 07.11.2015 та закінчили нараховуватись 31.10.2017, а тому суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виключно в період початку та закінчення нарахування відповідного грошового забезпечення.
Щодо строку звернення до суду.
Відповідно до частин першої та другої статті 233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» №2352-IX від 01.07.2022 «працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком».
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні,- у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)».
06.04.2023 Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №260/3564/22, залишене без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2023, предметом спору якої є недотримання законодавства про оплату праці. У вказаному рішенні сформовано наступні висновки: «До 19.07.2022 Кодекс законів про працю України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. При цьому, з огляду на згадані правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, Верховний Суд дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 Кодекс законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності».
Отже, у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Дослідивши матеріали справи, суд зазначає, що позивач 05.05.2025 звернувся до суду із позовом, про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Враховуючи правову позицію, сформовану Верховним Судом за подібних правовідносин, суд дійшов висновку, що у цій справі до вимог про перерахунок та виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 до 19.07.2022 застосуванню підлягає частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України від 01.07.2022 №2352-IX, якою визначено, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
За наведеного, суд приходить до висновку про відсутність пропуску позивачем строків звернення до суду з цим позовом.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів, з урахуванням встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, пов'язаних зі сплатою судового збору, суд зазначає, що відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору. Таким чином, питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.
Керуючись ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період із 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Зобов'язати Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період із 07.11.2015 року по 31.10.2017 року.
Зобов'язати Головне управління національної поліції в Дніпропетровській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення, за період з 07.11.2015 року по 31.10.2017 року, відповідно до закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 року №2050-ІII (зі змінами та доповненнями).
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко