26 грудня 2025 рокуСправа №160/29798/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Турлакової Н.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі питання про витребування доказів у справі №160/29798/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Міністерства оборони України, в якій позивач просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 липня 2025 № 56/в, в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби;
- зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності, пов'язаної з захворюванням пов'язаним з проходженням військової служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, станом на 01 січня 2024 року.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20.10.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).
Від відповідача надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що позивачу первинна ІІ група інвалідності встановлена 13.07.1997.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно з ч.4 ст.9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.
Верховний Суд у постанові від 06.08.2021 у справі №805/1692/17-а наголосив, що принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об'єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з'ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази. При цьому суд може вживати заходи щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи (частина четверта статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Статтею 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Як встановлено судом, згідно оскаржуваного рішення 13.07.1997 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, на підставі довідки МСЕК серія МСЕ-ДНА-01 № 015694 від 13.07.1997.
Згідно копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 від 31.10.2012, позивачу признаено пенсію по інвалідності 3 грп.
Проте в матеріалах справи відсутні відповідні докази щодо встановлення позивачу ІІ або ІІІ групи інвалідності до 2024 року.
З огляду на зазначені вище положення процесуального закону, з метою встановлення усіх обставин у справі, що сприятимуть повному та всебічному розгляду справи, суд дійшов висновку про витребування у позивача та відповідача відповідні докази.
Приписами ч. 3 ст. 80 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.
Будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду (ч.6 ст.80 КАС України).
Поряд з цим, жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили (ч.2 ст.90 КАС України).
Суд звертає увагу на вимоги ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України якими визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до положень ст.119 КАС України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню адміністративного судочинства.
Суд зазначає, що метою продовження процесуального строку, встановленого судом, є сприяння особі у реалізації процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку. Доцільність продовження процесуального строку обумовлюється рівнем ймовірності, наскільки таке продовження буде ефективним у контексті не тільки реалізації особою процесуального права та/або виконанні процесуального обов'язку, а й правової визначеності учасників матеріально-правових відносин, спір між якими вирішується із застосуванням процесуальних засобів.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 КАС України про зупинення провадження у справі суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про зупинення провадження у справі може бути оскаржена.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору.
Зупинення провадження в адміністративній справі - це тимчасове припинення вчинення у справі будь-яких процесуальних дій у зв'язку з обставинами, що перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії.
Довіра сторін до суду заснована на знанні того, що у них була можливість висловити погляди щодо кожного документа у справі (у тому числі документи, що суд отримав за своїм клопотанням: ("К.С. проти Фінляндії", § 22, "Нідерьост-Хубер проти Швейцарії", §29; "Пеллеґріні проти Італії", § 45).Принцип "рівності сторін" є складовою більш широкого розуміння поняття справедливого судового розгляду. Умова "рівності сторін" у розумінні "справедливого балансу" між сторонами фактично застосовується як у цивільних, так і у кримінальних провадженнях ("Фелдбрюгге проти Нідерландів", § 44).
Зміст забезпечення "справедливого балансу" між сторонами: рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу і докази, в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента: ("Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів", § 33).
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них. (Рішення у справі "Ruiz-Mateos проти Іспанії", п. 63).
З урахуванням наведеного, з метою реалізації прав сторін щодо надання доказів на обґрунтування своїх вимог і заперечень та для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження у справі №160/29798/25 до отримання від відповідача витребуваних доказів та відзиву на позовну заяву.
Керуючись статями: 74, 76, 77, 119, 236, 248, 258 КАС України, суд,-
Витребувати від ОСОБА_1 та Міністерства оборони України:
- належним чином засвідчену копію довідки МСЕК серія МСЕ-ДНА-01 № 015694 від 13.07.1997 та докази, що підтверджують встановлення позивачу ІІ або ІІІ групи інвалідності до 2024 року.
Вищевказані додаткові письмові докази зобов'язати сторін надати до Дніпропетровського окружного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання даної ухвали за адресою: 49089, м. Дніпро, вул. Академіка Янгеля, 4.
Зупинити провадження в адміністративній справі №160/29798/25 за позовною заявою ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, до отримання від відповідача витребуваних доказів та відзиву на позовну заяву.
Попередити посадових осіб Міністерства оборони України про те, що відповідно до п.п.1, 3 ч. 1 ст. 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: 1) невиконання процесуальних обов'язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу; 3) неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин суб'єктом владних повноважень.
Звернути увагу посадових осіб Міністерства оборони України, що застосування заходів процесуального примусу не звільняє від виконання обов'язків, встановлених КАС України.
Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст.256 КАС України.
Суддя Н.В. Турлакова