29 грудня 2025 рокуСправа №160/33280/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
20.11.2025 за допомогою підсистеми "Електронний Суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 , яка є застрахованою особою та платником єдиного соціального внеску, допомоги по вагітності та пологам протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі електронного ЛН номер 18125275 2033575953-1.1 виплатити допомогу по вагітності та пологам ОСОБА_1 як особі, яка є застрахованою особою та платником єдиного соціального внеску у розмірі 33114,06 грн (тридцять три тисячі сто чотирнадцять грн 06 коп.) на поточний рахунок, який було вказано в заяві розрахунку №3236712027-2025-1 від 12.08.2025, а саме НОМЕР_1 (Рахунок для соцiальних виплат).
Обгрунтовуючи позовні вимоги посилається на протиправність відмови відповідача у виплаті позивачці коштів соціального страхування на оплату допомоги по вагітності і пологах. Зазначила, що 12.08.2025 звернулася до відповідача із заявою про нарахування та виплату допомоги по вагітності та пологах, проте у відповіді від 03.09.2025 № 40501-32624/У-01/8-0400/25 позивачці було відмовлено в наданні допомоги по вагітності та пологам мотивуючи тим, що КНП “Клінична лікарня Швидкої медичної допомоги» ДМР після нарахування та сплати єдиного внеску була подана відповідна звітність до податкового органу, на підставі якої, після проведення персоніфікації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наявна інформація про нарахування та сплату єдиного внеску у місяці настання страхового випадку (липень 2025 року). Враховуючи зміст норми частини шостої статті 4 Закону № 2464 ФОП ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску у липні 2025 року. Оскільки законодавством не передбачена можливість сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску у липні 2025 року, то відповідно не набуває права на допомогу по вагітності та пологах як фізична особа підприємець». Вказане зумовило звернення позивачки до суду із цим позовом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.11.2025 позовну заяву було залишено без руху.
26.11.2025 за допомогою підсистеми "Електронний Суд" до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків позову.
Ухвалою від 26.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.
Копія ухвали від 26.11.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
Станом на час розгляду справи від відповідача до суду відзив не надійшов. Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 , є фізичною - особою підприємцем, категорія страхувальника - 213 - ФО - підприємці на єдиному податку.
В той же час, позивачка є найманим працівником, яка працює на підставі трудового договору на Комунальному некомерційному підприємстві "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради.
З 09.07.2021 по 29.07.2025 перебувала у соціальній відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, з 09.07.2021. по 27.12.2023, шестирічного віку з 28.12.2023 по 27.12.2024, з 28.12.2024 по 27.12.2025, що підтверджується витягами з наказів Комунального некомерційного підприємства "Клінічна лікарня швидкої медичної допомоги" Дніпровської міської ради.
З 30.07.2025 зазначену відпустку було перервано з причини відкриття КП "Регіональний медичний центр родинного здоров'я" Дніпропетровської обласної ради" електронного листа непрацездатності, причина непрацездатності «Вагітність і пологи», найменування страхувальника - ОСОБА_1 .
12.08.2025 позивачкою було сформовано заяву розрахунок №3236712027-2025-1 від 12.08.2025 та відправлено на розгляд до Пенсійного фонду України з відповідним пакетом документів.
Заява №3236712027-2025-1 від 12.08.2025 Пенсійним фондом була відхилена.
14.08.2025 позивачкою через портал електронних послуг Пенсійного фонду України до Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області було надіслано скаргу з приводу порушення її прав в отриманні допомоги по вагітності та пологам на підставі ЛН номер 18125275-2033575953-1.1.
У відповіді від 03.09.2025 № 40501-32624/У-01/8-0400/25 від Головного управління пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на скаргу, позивачці було відмовлено в наданні допомоги по вагітності та пологам мотивуючи тим, що « КНП “Клінична лікарня Швидкої медичної допомоги» ДМР після нарахування та сплати єдиного внеску була подана відповідна звітність до податкового органу, на підставі якої, після проведення персоніфікації в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, наявна інформація про нарахування та сплату єдиного внеску у місяці настання страхового випадку (липень 2025 року). Враховуючи зміст норми частини шостої статті 4 Закону № 2464 ФОП ОСОБА_1 звільнена від сплати єдиного внеску у липні 2025 року. Оскільки законодавством не передбачена можливість сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного внеску у липні 2025 року, то відповідно не набуває права на допомогу по вагітності та пологах як фізична особа підприємець».
Позивачка вважає таку відмову протиправною, у зв'язку з чим звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 46 Конституції України Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За змістом статті 17 Закону України «Про відпустки» № 504/96-ВР від 15.11.1996 (далі -Закон № 504/96-ВР) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами тривалістю: до пологів - 70 календарних днів; після пологів - 56 календарних днів (70 календарних днів - у разі народження двох і більше дітей та у разі ускладнення пологів), починаючи з дня пологів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 23.09.1999 № 1105-XIV (в редакції після 04.04.2025) (далі Закон № 1105), право на страхові виплати за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності мають застраховані особи - громадяни України, іноземці, особи без громадянства та члени їхніх сімей, які проживають в Україні, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи час випробування та день звільнення), зайняття підприємницькою та іншою діяльністю, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 13 Закону №1105 одним з видів страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності є допомога по вагітності та пологах.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Закону №1105 встановлено що сума допомоги по вагітності та пологах у розрахунку на місяць не повинна перевищувати розмір максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, з якої сплачувалися страхові внески, та не може бути меншою за розмір допомоги, обчислений із мінімальної заробітної плати, встановленої на час настання страхового випадку.
Крім того відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №1105 призначення та здійснення страхових виплат за страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності страхова виплата у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності застрахованим особам, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених законом, призначається та здійснюється за основним місцем роботи (діяльності).
Допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах застрахованим особам (у тому числі тим, які здійснюють підприємницьку чи іншу діяльність та одночасно працюють на умовах трудового договору) надається за основним місцем роботи (діяльності) та за місцем роботи за сумісництвом (наймом) у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з урахуванням особливостей для страхових випадків, передбачених абзацом третім частини третьої статті 36 цього Закону.
Отже, з 04 квітня 2025 року відновлюється право сумісників на оплату лікарняних як за основним місцем роботи, так і за сумісництвом.
Позивачка вказує на те, що виплати допомоги за листом непрацездатності нею так і не отримано, доказів звротнього відповідачем суду не надано.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у виплаті позивачці допомоги за листком непрацездатності слід визнати протиправними.
Що стосується позовної вимоги в частині здійснити виплату на суму 33114,06 грн за реквізитами вказаними в заяві-розрахунку від 12.08.2025, то суд вказує на те, що така вимога є передчасною, оскільки вказана сума відповідачем не нарахована, відтак у задоволенні такої вимоги слід відмовити.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, зважаючи на встановлення у справі не виконання відповідачем при розгляді заяви позивачки власних повноважень в належному і повному обсязі, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивачки буде зобов'язання нарахувати та виплатити допомогу допомогу за листком непрацездатності №18125275 2033575953-1.1.
Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
Як вказувалося вище, статтею 159 частиною 4 КАС України визначено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. У даному спорі неподання відповідачем відзиву на позов суд розцінює як визнання позову. Поважності причин неподання такого відзиву судом не здобуто.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та, відповідно, наявність правових підстав для задоволення позову частково, із зазначених у рішенні підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Предметом позову є одна вимога немайнового характеру, яка хоч і задоволена частково, але розмір компенсації за сплачений судовий збір суд визначає, виходячи з кількості (а не з розміру) задоволених/незадоволених позовних вимог. Такий механізм розподілу витрат зі сплати судового збору застосовано Верховним Судом у рішенні від 16.06.2020 по справі №620/1116/20.
При розподілі судових витрат суд враховує, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
Згідно частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у сумі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою справляється судовий збір у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір», при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Як вбачається з позовної заяви, вона подана через систему Електронний суд, а отже, судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у розмірі 968,96 грн.
При цьому, з матеріалів справи судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1211,20 грн, що документально підтверджується платіжною інструкцією від 20.11.2025.
Враховуючи вимоги частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір» надміру сплачений судовий збір у розмірі 242,24 грн може бути повернутий позивачу на підставі його клопотання.
Отже, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 968,96 грн підлягає стягненню на користь позивачки.
Керуючись ст. 2, 72-77, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не виплати ОСОБА_1 , яка є застрахованою особою та платником єдиного соціального внеску, допомоги по вагітності та пологам протиправними.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на підставі електронного ЛН номер 18125275 2033575953-1.1 виплатити допомогу по вагітності та пологам ОСОБА_1 як особі, яка є застрахованою особою та платником єдиного соціального внеску на поточний рахунок, який було вказано в заяві розрахунку №3236712027-2025-1 від 12.08.2025, а саме НОМЕР_1 (Рахунок для соцiальних виплат).
У задоволенні іншої частини позову відмовити.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати з оплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез