29 грудня 2025 рокуСправа №160/33841/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ремез К.І.
розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії,-
27.11.2025 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати протокол від 29.10.2025 №748 Комісії Адміністрації Державної Служби Спеціального Транспорту з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум в частині відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Комісію Адміністрації Державної Служби Спеціального Транспорту з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум повторно розглянути заяву та документи ОСОБА_3 щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги за загибель чоловіка - військовослужбовця Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_2 , з врахуванням висновків суду та призначити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як цивільній дружині загиблого ОСОБА_2 , внаслідок смерті, пов'язаної з захистом Батьківщини.
В обґрунтування позову зазначає, що 9 липня 2024 року звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю чоловіка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168. Від Військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь від 26.10.2025 за вих. №4296, що всі необхідні документи з питання призначення одноразової грошової допомоги направлені на розгляд Комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту. 21.11.2025 Т.в.о. Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, полковник ОСОБА_4 підписав лист, яким було повідомлено, що у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, в зв'язку з тим, що загиблий ОСОБА_2 не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій. 25.11.2025 від військової частини НОМЕР_1 на адресу позивачки також надійшов лист, яким ще раз повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги. Позивачка вважає відмову відповідача у виплаті одноразової грошової допомоги протиправною.
Ухвалою від 28.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (у письмовому провадженні), встановлено відповідачу строк для подання відзиву протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали. Також витребувано у відповідача Адміністрації Державної Служби Спеціального Транспорту копію протоколу Комісії Адміністрації Державної Служби Спеціального Транспорту з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю чоловіка ОСОБА_2 та копію акту службового розслідування за фактом загибелі ОСОБА_2 та всі документи, що були враховані при прийнятті протоколу комісією щодо розгляду заяви ОСОБА_1 стосовно призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з загибеллю ОСОБА_2 .
Копія ухвали від 28.11.2025 вважається врученою відповідачу у день її постановлення, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електронного кабінету відповідача.
05.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що питання щодо порядку діяльності та прийняття рішень з виплати одноразової грошової допомоги визначено Положенням про Комісію Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, затверджене наказом Міністерства оборони України від 05.03.2024 № 154, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 10 квітня 2024 року за № 523/41868 (далі - наказ № 154).
Згідно з пунктом 2 наказу № 154 - Комісія утворюється в Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту (далі - Держспецтрансслужба) з метою виконання Положення про порядок виплати компенсаційних сум військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які стали особами з інвалідністю, членам сімей військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, поліцейських, які загинули під час виконання обов'язків військової служби, служби в органах внутрішніх справ, Національної поліції у складі національного контингенту чи національного персоналу, а також в інших окремих випадках, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 травня 1994 року № 290, Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975, та пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі Постанова № 168).
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
Наказом Головнокомандувача Збройних сил України від 05.04.2024 № 361 «Про визначення районів ведення воєнних (бойових) дій» було визначено райони ведення воєнних (бойових) дій з 01 по 31 липня 2024 року.
Згідно з наведеним вище наказом - село Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області станом на 15.07.2024 як район ведення воєнних (бойових) дій не визначалось. Враховуючи наведене вище, та оскільки військовослужбовець ОСОБА_2 загинув у селі Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області яке є частиною Тернуватської селищної громади 15 липня 2024 року, яка не є районом ведення (здійснення) бойових дій відповідно дія Постанови № 168 на випадок його загибелі не поширюється. Випадок загибелі військовослужбовця за межами району ведення воєнних (бойових) дій регулюється іншими нормативно-правовими актами і підпадає під дію підпункту другого частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (а не підпункту першого).
Отже, оскільки всі документи, подані на розгляд Комісії для виплати одноразової допомоги внаслідок загибелі військовослужбовця ОСОБА_2 оформлені саме відповідно підпункту першого частини другої ст. 16 Закону України ««Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Постанови № 168 та згідно з Порядком та умовами призначення та виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовців Державної спеціальної служби транспорту в період дії воєнного стану, затверджених Наказом Міністерства оборони України від 25 травня 2023 року № 308, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 08 червня 2023 року за № 954/40010, зазначене стало підставою для відмови у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, оскільки ці нормативно-правові акти на випадок загибелі (смерті) ОСОБА_2 не розповсюджуються.
05.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника відповідача надійшла заява на виконання ухвали суду, а саме: надійшли витребувані судом документи.
05.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій остання підтримала позовні вимоги та просила зодовольнити позов в повному обсязі.
09.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення від представника позивача.
23.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли заперечення на додаткові пояснення позивача від відповідача.
26.12.2025 за допомогою підсистеми "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення від представника позивача.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
ОСОБА_1 є цивільною дружиною ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 13 серпня 2025 року рішення Самарського районного суду м Дніпропетровська від 13 лютого 2025 по справі №206/4483/24, яким було встановлено факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім'єю, залишено без змін.
16 липня 2024 року ОСОБА_1 отримала сповіщення, яким повідомлено про те, що її загиблий цивільний чоловік, електрозварник монтажного відділення 1 інженерно-позиційного взводу 2 роти інженерної підтримки батальйону інженерної підтримки Військової частини НОМЕР_1 Державної спеціальної служби транспорту, солдат ОСОБА_2 , призваний на військову службу по мобілізації 20.03.2024, загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання поблизу н.п. Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області, внаслідок ворожого обстрілу керованою авіабомбою позицій.
Відповідно до лікарського свідоцтва про смерть №4006 від 17.07.2024 у графі Y36.2 « Місце та обставини» вказано: АДРЕСА_1 , в зоні проведення бойових дій, ушкодження внаслідок воєнних дій, спричинених вибухами та уламками.
Військовою частиною НОМЕР_1 видано довідку №2295 від 02 жовтня 2025 про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, відповідно до якої солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 01.07.2024 по 15.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в н.п. Гуляйпільське Пологівського району Запорізької області.
Відповідно до витягу з протоколу засідання 20 Регіональної військово лікарської комісії причина смерті ОСОБА_2 , пов'язана із захистом Батьківщини. 9 липня 2024 року позивачка звернулася до Військової частини НОМЕР_1 із заявою про отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю чоловіка відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 168.
26.10.2025 від Військової частини НОМЕР_1 надійшла відповідь від 26.10.2025 за вих. №4296, що всі необхідні документи з питання призначення одноразової грошової допомоги направлені на розгляд Комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту.
21.11.2025 Т.в.о. Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, полковник ОСОБА_4 підписав лист, яким було повідомлено, що у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, в зв'язку з тим, що загиблий ОСОБА_2 не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій.
25.11.2025 від військової частини НОМЕР_1 на адресу позивачки також надійшов лист, яким ще раз повідомлено про відмову у виплаті одноразової грошової допомоги.
Позивач, вважаючи, що відповідач протиправно не призначив їй одноразову грошову допомогу, передбачену п. 2 постанови КМУ від 28.02.2022 № 168, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин другої, третьої, п'ятої статті 17 Конституції України оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом.
Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до частини 1 статті 40 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ "Про військовий обов'язок і військову службу" гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-ХІІ виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві.
Виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Так, Закон № 2011-XII відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на:
- військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення (далі - правоохоронних органів), Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів - громадян України, які виконують військовий обов'язок за межами України, та членів їх сімей;
- військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов'язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти;
- військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.
Статтею 16 Закону № 2011-ХІІ регламентовано питання одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Частиною першою статті 16 Закону № 2011-XII визначено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.
Перелік осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, визначено у статті 16-1 Закону №2011-XII.
Відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Відповідно до частини 10 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", з 5 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року на території України введений воєнний стан.
Відповідно до статті 1 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже, воєнний стан як особливий правовий режим вимагає вчинення уповноваженими суб'єктами низки стратегічних та оперативних заходів, спрямованих на захист держави, здійснення яких пов'язане з небезпекою для життя і здоров'я.
Конституційний Суд України ухвалив рішення від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022, у якому вказав на необхідності посиленого з боку Держави соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії рф проти України, розпочатої в лютому 2014 року, а також осіб, які вже виконали свій обов'язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності, а також зазначив про неможливість обмеження або скасування права на соціальний захист цієї особливої категорії осіб із спеціальним юридичним статусом.
Також у вказаному рішенні зазначено, що за змістом статей 17, 65 Основного Закону України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до частини п'ятої статті 17 Конституції України як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов'язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей частиною п'ятою статті 17 Конституції України встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у статті 46 Основного Закону України (абзаци другий, третій пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018, абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019).
Так, на виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та № 69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України 28 лютого 2022 року прийняв постанову №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - Постанова №168).
Пунктом 1 Постанови №168 установлено, що на період воєнного стану особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, розмір такої додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Абзацами 1-4, 6 пункту 2 Постанови №168 установлено, що особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через один рік після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень. Розмір одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця в період воєнного стану під час виконання ним обов'язків військової служби не може становити менше 15 млн. гривень.
Розмір одноразової грошової допомоги, що виплачується в інших випадках, передбачених підпунктами 2 і 3 пункту 2 статті 16 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей, визначається відповідно до абзацу другого підпункту а пункту 1 статті 16-2 зазначеного Закону.
У разі наявності особистого розпорядження осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови (крім осіб начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро), на випадок загибелі (смерті) про виплату одноразової грошової допомоги особі (особам) за вибором визначається розмір частки таких осіб у відсотках. Розмір допомоги осіб, які мають на неї право, крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору, визначається відповідно до розміру часток, зазначених в особистому розпорядженні, у відсотках.
Незалежно від змісту особистого розпорядження право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки загиблої (померлої) особи у розмірі 50 відсотків частки, яка належала б кожному з них у разі призначення і виплати одноразової грошової допомоги за відсутності особистого розпорядження.
Отже, після введення в Україні воєнного стану та оголошення загальної мобілізації у зв'язку з військовою агресією рф проти України, на період дії воєнного стану, для сімей загиблих (померлих) військовослужбовців, які брали безпосередню участь у бойових діях або забезпечували здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, Постановою №168 передбачена виплата одноразової грошової допомоги у розмірі 15000000 гривень.
Водночас, суд зазначає, що єдиними умовами виплати одноразової грошової допомоги на момент смерті військовослужбовця є належність до певної категорії осіб, передбачених пунктом 1 Постанови 168 та загибель в період дії воєнного стану.
Аналогічні висновки містить постанова Верховного Суду від 11.09.2024 по справі №160/14225/23.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі по тексту - Порядок №975).
Вказаний Порядок №975 визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, та осіб, звільнених з військової служби (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Згідно з пунктом 12 Порядку №975 одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 4 цього Порядку, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Пунктом 20 Порядку №975 визначено, що особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку із загибеллю (смертю) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста, призваного на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, подають за місцем проходження служби (зборів) військовослужбовця, військовозобов'язаного та резервіста або уповноваженим структурним підрозділам державних органів, на які покладаються функції щодо підготовки необхідних для призначення пенсії документів (далі - уповноважений орган), у паперовій або електронній формі засобами електронної пошти заяву кожної повнолітньої особи, яка має право на отримання допомоги, а у разі наявності малолітніх та/або неповнолітніх дітей - іншого з батьків або опікунів чи піклувальників дітей про виплату одноразової грошової допомоги.
Так, правовідносини з приводу виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) військовослужбовця унормовані ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Згідно з ч.1 ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024р.) у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.
Згідно з частиною 3 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ, набрав чинності - 29.03.2024) у разі відсутності особистого розпорядження або за наявності неохопленої особистим розпорядженням частки розміру одноразової грошової допомоги право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги (її частки) мають особи, визначені у пункті 4 цієї статті, у рівних частках
За правилами частини 4 статті 16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції Закону України від 09.12.2023 №3515-ІХ; набрав чинності - 29.03.2024) до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать:
діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав;
вдова (вдівець);
батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті);
внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли);
жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили;
утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Між тим, до набрання чинності Законом України від 09.12.2023 №3515-ІХ (набрав чинності - 29.03.2024) згідно з ч.1 ст.16-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім'ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов'язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).
У цьому контексті судом встановлено, що факт спільного проживання позивачки з померлим військовослужбовцем однією сім'єю з 01.05.2015 по день смерті, встановлений за правилами Цивільного процесуального кодексу України Самарським районним судом міста Дніпра рішенням від 13.02.2025 у справі №206/4483/24.
В цьому рішенні судом встановлено, що позивачка проживала з ОСОБА_2 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу до моменту його смерті.
Отже, наведеним судовим рішенням підтверджується факт того, що загиблий спільно проживав, був пов'язаний спільним побутом, мав взаємні права та обов'язки з позивачкою, тобто вони фактично були подружжям, що дає право позивачці на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до частини першої статті 16-1 Закону №2011-XII.
Наведене узгоджується з правовими висновками, сформульованими Верховним Судом у постановах від 06.04.2022 у справі №826/9171/16.
З листа від 21.11.2025 Т.в.о. Голови Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, полковник ОСОБА_4 слудіє, що у виплаті одноразової грошової допомоги відмовлено, в зв'язку з тим, що загиблий ОСОБА_2 не перебував безпосередньо в районах ведення бойових дій.
Як встановлено судом та не заперечується сторонами, відповідно до довідки Військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2025 №2295 солдат ОСОБА_2 дійсно в період з 01.07.2024 по 15.07.2024 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Пологівського району, Гуляйпільської міської ТГр.
Отже, відповідно до цієї довідки солдат ОСОБА_2 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України на території села Різдвянка Новомиколаївського району Запорізької області, яке станом на 15.07.2024 як район ведення воєнних (бойових) дій не визначалось.
Суд звертає увагу на те, що згідно з Постановою №168 особам, які мають право на виплату одноразової грошової допомоги у разі загибелі осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, а також їх смерті внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), отриманого у період воєнного стану під час захисту Батьківщини, участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, не пізніше ніж через три роки після поранення (контузії, травми, каліцтва), виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 15 млн. гривень.
Випадок загибелі військовослужбовця за межами району ведення воєнних (бойових) дій регулюється іншими нормативно-правовими актами і підпадає під дію підпункту другого частини 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
За таких обставин, Дніпропетровський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 90, 139, 243-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту, третя особа Військова частина НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя К.І. Ремез