про повернення позовної заяви
м. Вінниця
29 грудня 2025 р. Справа № 120/17667/25
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дмитришена Руслана Миколаївна, розглянувши матеріали позовної заяви за позовом військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди
У Вінницький окружний адміністративний суд звернулася з адміністративним позовом військова частина НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди.
Пунктом 3 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства (надалі - КАС України) передбачено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю, що наявні підстави для її повернення з огляду на таке.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п'ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цього Закону.
Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.
Згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
В свою чергу, відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування або в іншому встановленому законом порядку.
Статтею 13 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", якою визначено порядок стягнення сум завданої шкоди, в частині першій встановлено, що стягнення сум завданої шкоди в разі притягнення винної особи до матеріальної відповідальності здійснюється щомісяця із грошового забезпечення особи в розмірі до 20 відсотків її місячного грошового забезпечення.
Відповідно до наявних у справі матеріалах, судом встановлено, що наказом начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону Державної прикордонної служби України «Про особовий склад» від 17.02.2023 №11-ОС, зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення головного сержанта ОСОБА_1 , який прибув для подальшого проходження військової служби з прикордонної комендатури швидкого реагування НОМЕР_3 прикордонного закону Державної прикордонної служби України 17 лютого 2023 року.
Згідно з рапортом першого заступника коменданта другої прикордонної комендатури швидкого реагування від 16.03.2024 №22.2/16486/24, ОСОБА_1 перебував у відпустці, з якої мав прибути до 08:00 01.03.2024, втім до підрозділу не прибув.
Відповідно до висновку службового розслідування від 11.04.2024 №04.4/177/24-Ві факт неприбуття 01.03.2024 з відпустки за сімейними обставинами до тимчасового місця дислокації штаб-сержанта ОСОБА_1 підтвердився.
Разом з тим, позивач нараховував грошове забезпечення відповідачу за період з 16 по 31 березня, хоча він був відсутній на військовій службі без поважних причин. Відповідно до довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення у військовій частина НОМЕР_1 за березень 2024 року відповідачу було нараховано 14813,47 грн.
Як зазначає позивач, ОСОБА_1 по теперішній час відсутній на військовій службі без поважних причин, документи які підтверджували б правомірність відсутності його на військовій службі до НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону не надходили.
Відповідно до п. 3 наказу начальника НОМЕР_2 мобільного прикордонного загону "Про результати службового розслідування" від 16.04.2024 №1626-АГ Начальнику відділення соціального супроводу наказано, направити до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, матеріали службового розслідування для прийняття правового рішення стосовно штаб-сержанта ОСОБА_2 , в діях якого вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального Кодексу України, а саме: нез'явлення військовослужбовця вчасно на службу без поважних причин, а так само ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану та ч.4 ст.410 Кримінального кодексу України, а саме привласнення військового майна вчиненого в умовах воєнного стану.
Головному бухгалтеру - начальнику фінансово-економічного відділу (бухгалтерської служби) наказано, внести до книги нестач шкоду завдану державі штаб-сержантом ОСОБА_3 у розмірі 39428,25 грн. унаслідок привласнення майна та у розмірі 22,93 грн. у наслідок привласнення майна.
Відділу юридичного забезпечення наказано, після порушення кримінального провадження за ч. 5 ст. 407, ч. 4 ст. 410 ККУ по військовослужбовцю штаб-сержанту ОСОБА_4 підготувати документи для стягнення суми збитків завданих державі у розмірі: - 14813,47 грн, з урахування нарахованого і сплаченого Єдиного соціального внеску, згідно з довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення за період з 16 по 31 березня 2024 року; 39428,25 грн з урахуванням кратності (для відшкодування), відповідно до відомості №29 щодо визначення залишкової вартості військового майна на утримання коштів за втрачене майно; 22,93 грн з урахуванням кратності (для відшкодування); 2400,00 грн без урахування кратності (для відшкодування).
Таким чином, станом на даний час відповідач ОСОБА_1 є військовослужбовцем, який самовільно залишив місце служби, наказ про його звільнення з військової служби та виключення зі списків особового складу не видавався, а сума збитків, заподіяних вказаною особою у розмірі становить 56664,65 грн.
Статтею 12 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі", на яку в позові посилається представник позивача, визначена можливість відшкодування завданої шкоди в судовому порядку в двох випадках: у разі звільнення особи, притягнутої до матеріальної відповідальності, зі служби або у разі, якщо рішення про притягнення до матеріальної відповідальності особи не прийнято до її звільнення зі служби. При цьому, відшкодування завданої шкоди здійснюється в судовому порядку в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.
Судом з'ясовано, що позивачем до позовної заяви долучено звернення до відповідача для досудового врегулювання спору від 28.11.2025 №10/24178-25-Вих. Утім не надано доказів звільнення відповідача з військової служби, так і доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору шляхом надсилання вимоги про добровільне відшкодування завданих збитків, а також доказів відмови відповідача відшкодувати завдану шкоду.
Крім того, суд звертає увагу, що згідно з ч. 5 ст. 10 Закону України "Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі" у разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред'явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.
Відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не надав доказів звернення до відповідача для досудового врегулювання спору у випадках, в яких законом визначено обов'язковість досудового врегулювання, або на момент звернення позивача із позовом не сплив визначений законом строк для досудового врегулювання спору.
Таким чином, суд приходить до висновку про повернення позовної заяви на підставі п. 4 ч. 4 ст. 169 КАС України.
Суд звертає увагу на те, що в силу положень частини восьмої статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
За правилами, передбаченими частинами п'ятою та шостою статті 169 КАС України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.
Керуючись ч. 4 ст. 169, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
1. Позовну заяву військової частини НОМЕР_1 до ОСОБА_1 про стягнення майнової шкоди повернути особі, яка її подала.
2. Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Суддя Дмитришена Руслана Миколаївна