Справа № 517/1357/25
Провадження № 2-о/517/41/2025
(про залишення заяви без руху)
29 грудня 2025 року с-ще Захарівка
Суддя Захарівського районного суду Одеської області Тростенюк В.А., розглянувши заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу
встановив:
Представник заявника ОСОБА_1 , адвокат Ліпецька О.І. звернулася в суд з заявою про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить встановити факт того, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживали однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу в період часу з 18.02.2020 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі суд приходить до наступного висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
При цьому, заява про встановлення факту, що має юридичне значення повинна відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим ст.ст. 175, 177 ЦПК України, так і вимогам щодо її змісту, передбаченим статтею 318 ЦПК України.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно п. 5 ч. 2 до ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду.
Згідно з п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Надана до суду заява не містить відомостей про наявність або відсутність електронного кабінету учасників судового розгляду або зазначення, що вони не відомі.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України, при зверненні до суду із заявою про встановлення юридичного факту, заявник має зазначити який факт заявник просить встановити та з якою метою; причини неможливості одержання або відновлення документів, що посвідчують цей факт а також докази, що підтверджують факт.
Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» вирішуючи питання про прийняття заяв про встановлення фактів, що мають юридичне значення, судам необхідно враховувати, що ці заяви повинні відповідати як загальним правилам щодо змісту і форми позовної заяви, встановленим для справ окремого провадження. Якщо в заяві не зазначено, який конкретно факт просить встановити заявник, з яких причин неможливо одержати або відновити документ, що посвідчує даний факт, якими доказами цей факт підтверджується або до заяви не приєднано довідки про неможливість одержання чи відновлення необхідних документів, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху і надає заявникові строк для виправлення недоліків.
Заявник зазначає, що встановлення факту проживання однією сім'єю як жінка та чоловік без реєстрації шлюбу необхідно ОСОБА_1 для отримання одноразової грошової допомоги як члену сім'ї загиблого захисника Батьківщини.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема, у разі: 1) загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби; 2) смерті військовослужбовця, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання чи нещасного випадку, що мали місце в період проходження ним військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, нещасного випадку, пов'язаних з проходженням військової служби; 3) загибелі (смерті) військовозобов'язаного або резервіста, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, що настала під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві.
Відповідно до ч. 4 ст. 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Згідно з положеннями ст. 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога у випадках, передбачених підпунктами 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, за відсутності особистого розпорядження призначається і виплачується рівними частками всім особам, які мають право на її призначення та отримання, за їх особистою заявою або заявою їх законних представників.
Суд звертає увагу заявника на те, що заява про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не містить відомостей про наявність у загиблого батьків чи інших родичів, які можуть претендувати на отримання допомоги. Крім того, з даної заяви суду не зрозуміло ким являється заінтересована особа ОСОБА_2 для померлого ОСОБА_3 .
Беручи до уваги мету встановлення факту, заявниці необхідно визначити коло осіб, які мають бути залучені до участі у справі як заінтересовані особи з врахуванням їх юридичного інтересу. Встановити факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу можливо, якщо вони не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що ОСОБА_3 в період спільного проживання з ОСОБА_1 не перебував в іншому шлюбі.
Перебування в зареєстрованому шлюбі виключає встановлення факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу.
У постанові від 26 вересня 2018 року Верховний Суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду зазначено, що відповідно до статті 25 СК України жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі. Жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу.
У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз'яснено, що при застосуванні статті 74 СК України, що регулює поділ майна осіб, які проживають у фактичних шлюбних відносинах, судам необхідно враховувати, що правило зазначеної норми поширюється на випадки, коли чоловік та жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі і між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.
При цьому, наявність чи відсутність факту постійного проживання разом із військовослужбовцем однією сім'єю без реєстрації шлюбу може вплинути як на право щодо отримання одноразової грошової допомоги у певному розмірі, так і оформлення спадщини.
Таким чином, суд позбавлений можливості дійти висновку про відсутність у даній справі інших заінтересованих осіб, відсутність спору про право та вирішити питання про відкриття провадження у справі.
Крім того, у поданій заяві про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не наведено та не обґрунтовано як та яким чином заінтересованою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 порушено, не визнано або оспорено права та інтереси заявника.
Відповідно до ст. 1 «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».
Положенням ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі Жоффер де ля Прадель проти Франції від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним. Разом з тим, Європейський Суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить з того, що реалізуючи пункт 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух. Таким чином, в кожному випадку заявник при зверненні до суду із заявою повинен як дотримуватися норм процесуального законодавства, так і очікувати, що ці норми застосовуються. Крім того, необхідно в даному випадку також зазначити, що залишення позовної заяви без руху не є порушенням права на справедливий судовий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду, оскільки не перешкоджає позивачу усунути недоліки, які стали підставою залишення позовної заяви без руху.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє заявника і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення заявнику ухвали.
Оглянувши матеріали справи, вбачається, що подана заява не відповідає вимогам ст.175 ЦПК України, за вказаних обставин, подану заяву слід залишити без руху, надавши строк для усунення вищевказаних недоліків.
Керуючись ст. ст. 175, 177, 185, 258-260 ЦПК України,
постановив:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про встановлення факту проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу - залишити без руху.
Заявник може усунути недоліки заяви, які викладені в ухвалі на протязі п'яти днів з моменту отримання копії цієї ухвали.
В разі, якщо у вказаний строк недоліки, вказані в ухвалі, не буде усунуто, заява буде вважатися неподаною та повертається заявнику.
Копію ухвали надіслати заявнику та його представнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: