Справа №523/22990/25
Провадження №1-кс/523/8542/25
25 грудня 2025 року м. Одеса
Слідчий суддя Пересипського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора - ОСОБА_3 , захисника підозрюваного - адвоката ОСОБА_4 , підозрюваного - ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження №22025160000000542 від 20.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Одеси, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України,
Другим слідчим відділом (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Миколаєві, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні за № 22025160000000542 від 20.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України.
Процесуальне керівництво у вказаному кримінальному провадженні здійснюється групою прокурорів Одеської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідно до наказу начальника ГУНП України в Одеській області № 487 о/с від 04.03.2021 обіймає посаду старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області, у зв'язку із чим відповідно до ст. 18 КК України є службовою особою та під час виконання своїх службових обов'язків, керуючись злочинним умислом, за місцем своєї безпосередньої роботи, серед працівників Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області та відвідувачів, сповідував антиукраїнську ідеологію і неприйняття державності України, підтримував проросійські погляди та виправдовував збройну агресію РФ проти України, усвідомлював, що РФ здійснює неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, та таким чином в нього виник злочинний умисел, направлений на поширення відомостей серед свого оточення та інших громадян України, з метою нав'язати певному колу осіб певну думку, щодо виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною та заперечення тимчасової окупації частини території України.
Так, ОСОБА_5 , 24.01.2025, 27.01.2025, 05.02.2025, 08.02.2025, 11.02.2025, 26.02.2025, 13.03.2025, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення умисних дій, спрямованих на виправдовування, збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, перебуваючи на своєму робочому місці у службовому кабінеті № 3 Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, буд. 44, маючи антиукраїнську налаштовану позицію в розмові з невстановленими особами здійснив висловлювання, направлені на формування певної думки та переконання у адресатів в правильності дій російської федерації.
У зазначеній розмові ОСОБА_5 використовував наступні цитати та вислови (російською мовою), які визначають форми злочину:
- «Он во первих лишит финансирование Украины, с …..ли платить типо, во вторых наверное будет разделение по линии фронта, по Днепру разрежут и все»;
- «В росии он не так, потому что в россии все совсем по другому, там ты приходишь по контракту, ты понимаешь куда ты идешь, тебя не с буса вытащили и отправили, там когда контракт тебе сразу 3 миллиона рублей по сегодняшнему курсу доллара это 30 тысяч долларов, ты подписываешь и тебе сразу 3 ляма на карточку ляп ну и потом зарплата». «Нет, там уже ну слушай, человек когда пришел сам, подписал контракт сам, его ж никто не принуждал, там же нет такой ….. типа словили в маршрутке, притащили в военкомат, нарядили в форму и сказали что теперь штурмовик, у них ты сам подписываешь контракт, соответственно ты понимаешь», «По этому у них процент СЗЧ очень низкий, и у нас ….. схватили с утра притащили, в форму нарядили и бросили на фронт, он приехал в часть и до свидания и ….. домой»;
- «Все Ира война проиграна давай признаем сразу, надо смотреть на вещи реально война проиграна», «Мое личное ощущение что Украина єту войну проиграла сейчас будет заморозка по линии фронта в ближайшие пол года и очень нудно и долго какие то процессе вот єти вот все, по территориям, по вот этой всей хуйне», «Ну я имею ввиду что территориально эта война проиграна»;
- «Нет даже не так, они с начала их признали как независимое государство, помнишь днр и лнр они признали как независимое государство и в одностороннем порядке вышли из минских соглашений, то есть сказали, что минские соглашения не исполняются, политическое урегулирование в Украине не происходит по этому типа эти территории признаем как два независимых государства, а потом уже лнр и днр подписали соответствующие прошение о составе, о вхождение в состав российской федерации, вот как оно было»;
- «Это такая юридическая процедура, поскольку эти территории понятно что в россию должны были зайти, просто типа россия их признает не зависимыми государствами и те как независимые субъекты государства подают официальное прошение о составе, о включении в состав российской федерации»;
- «И вот они в составе парламента автономной республики объявили независимость от Украины, выход с состава Украины как независимое государство которое вышло с состава Украины, попросилось в войти в состав российской федерации. Вот так это юридически все было сделано. Так же само и там, а потом когда они это уже все подписали он и объявил войну и зашел, ну как войну специальную операцию»;
- «Так я тебе четко объяснил, что путин переживает что границы НАТО начинают размещаться, что Украина вступит в НАТО, соответственно если Украина вступит в НАТО это даст ей возможность размещать иностранные контингенты военные на своей территории, то есть если Украина член НАТО то условно говоря в Одессе может находится база ВМФ США», «Нет просто Украина агрессивное государство которое ведет агрессивную риторику в отношении росии, естественно, что росии не нравится», «Так воюют просто за территории Донецкой, Луганской области поскольку єти территории россия считает больше принадлежнестно к россии по тому что там проживает русскоязычное население и многие из них национально, в Криму тоже самое»;
- «Так воюют просто за территории Донецкой, Луганской области поскольку эти территории россия считает больше принадлежностю к россии по тому что там проживает русскоязычное население и многие из них национально в Крыму тоже самое»;
- «Они вошли в состав россии, они ж уже давно вошли в состав россии, уже нету лнр и днр, они уже в составе российской федерации, люди которые там проживают уже давно получили паспорта граждан россии»;
- «Он же ш официально признал территории Донецькой, Луганской области в составе российской федерации, он же ш включил эти территории»;
- «Сейчас уже нету, все с 14 по 22 там был днр и лнр и сейчас уже все получили паспорта россии»;
- «Ну вот берем за основу нацисты, самое нацистское подразделение в Украине которое по сути да они ж там разделяют есть ССО, есть там право радикальные нацисты, самые праворадикальные идейные нацисты это Азовцы, они действительно таки и есть, у них там свастики на животах ну то есть они ж реально такие ….»;
- «разделение линии фронта, какими то мирными переговорами в каком то обозримом будущем и все, выборами, потом смена власти. Никто не будет не какие области уступать, россия так тем более. Они их честно отвоевали. ….они должны двигаться по этим территориям.»
- «Если подпишут мир будет хорошо, не подпишут возьмут они территорию Запорожской, Донецкой кстати Донецкой, Луганской, Запорожской и Херсонской области»;
- «Ну и там еще чу-чуть отхватят».
Ураховуючи об'єктивний зміст наведених цитат і висловів ОСОБА_5 , беручи до уваги контекст розмови, останній стверджує, що тимчасова окупація російської федерації території України має позитивні наслідки, такі як заробітна плата, видача паспортів російської федерації, відсутність примусової мобілізації та нацистів, як прекрасний позитивний результат. Таким чином, зазначені висловлювання у контексті розмови, виправдовують тимчасову окупацію російської федерації частини території України, визнаються правомірною, а саме Запорізької, Донецької, Луганської, Херсоньскої областей, як таких, що на думку ОСОБА_5 , призвели до позитивних результатів.
Таким чином, будучи службовою особою ОСОБА_5 у зазначений вище період часу та місці вчинив кримінально карані дії, пов'язані з виправдовуванням, збройної агресії російської федерації проти України та представлення збройної агресій РФ проти України як внутрішнього громадянського конфлікту, основними складовими взаємозв'язаними ознаками та мотивами якого є: виправдовування збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною та заперечення тимчасової окупації частини території України; усвідомлення, що викладена ним інформація розрахована на подальше формування у певного кола осіб переконання, виправдовування збройної агресії РФ проти України, розпочатої у 2014 році, спрямовані на нівелювання зовнішніх підстав для відбиття збройної агресії країни-терориста, а також недопущення гуртування суспільства навколо національної стратегії єднання задля відсічі загрозам національній державності, територіальній цілісності і недоторканності України; діяння характеризується прямим умислом і явним бажанням нав'язати певному колу осіб певну думку.
У межах даного кримінального провадження 05.11.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з застосуванням застави відносно ОСОБА_5 .
Прокурор у судовому засіданні підтримав клопотання слідчого та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що ризики, передбачені п.п. 1, 3-5 ч. 1 ст.177 КПК України, продовжують існувати.
Підозрюваний та його захисник у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого, оскільки ризики не доведені, просили застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Дослідивши матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання слідчого, заслухавши учасників судового розгляду, слідчий суддя приходить до наступного висновку.
За вищевикладених обставин ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених:
?ч. 3 ст. 436-2 КК України, тобто виправдовування, визнання правомірною збройної агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у 2014 році, у тому числі шляхом виправдовування, визнання правомірною, заперечення тимчасової окупації частини території України, вчинене службовою особою.
Обставини вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення підтверджуються:
- Матеріалами виконаного доручення від 14.01.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 24.01.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.01.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 27.01.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.01.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 05.02.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.02.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 08.02.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09.02.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 11.02.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.02.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 26.02.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 27.02.2025;
- Протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової)дії - аудіконтролю за 13.03.2025 стосовно гр. України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 від 14.03.2025;
- Висновком судової лінгвістичної експертизи (семантико-текстуальної) № 4085-34-25 проведеного ОНДІСЕ від 10.10.2025;
- Іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.
Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №511-550/0/4-13 від 04 квітня 2013 року «Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України», слідчому судді, суду слід враховувати, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Слідчий звернувся до суду з клопотанням, яке погоджено з прокурором, про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_5 в рамках строку досудового розслідування.
Прокурор підтримав клопотання слідчого, оскільки вважав мету і підстави продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обґрунтованими.
Захисник заперечував проти клопотання слідчого, вважає ризики відсутні, та просив знизити суму застави, або застосувати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Підозрюваний під час розгляду клопотання підтримав думки захисника.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, а також вислухавши думки учасників судового розгляду, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого приходить до наступного висновку.
Частиною першою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
На підставі викладеного, при вирішенні питання про наявність підстав для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою необхідно враховувати у своїй сукупності доведеність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, тяжкість та підвищену суспільну небезпеку інкримінованого злочину, тяжкість можливого покарання, яке загрожує підозрюваному за інкримінований злочин, а також наявність ризиків визначених:
?п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України - переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Ризик можливого переховування від органу досудового розслідування та суду, є те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України та передбачає покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з конфіскацією майна або без такої. Зокрема, саме по собі покарання, яке загрожує ОСОБА_5 у разі визнання його винним, може спонукати останнього вдатися до спроб переховуватись від органу досудового розслідування та суду. Крім того, ОСОБА_5 тривалий час працює у правоохоронних органах, а відтак обізнаний з методами роботи правоохоронних органів та може використати дану інформацію для переховування від органів досудового розслідування або суду.
На даний час, ОСОБА_5 також достатньо обізнаний зі змістом отриманих результатів проведених слідчих дій стосовно нього, іншими доказами у кримінальному провадженні, що створює додатковий ризик переховування від органів досудового розслідування та суду, у зв'язку з чим, застосування більш м'якого запобіжного заходу не є виправданим.
У звязку із визнанням збройної агресії та правомірною заховлення території російською федерацією, ОСОБА_5 мже маючи доступ до паролей, безперешкодно проїхати блок-пости, та таким чином переїхати до Луганської, Донецької областей, які наразі тимчасово окуповано.
? п. 2 ч. 1 ст. 177 КПК України - знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення. Зокрема, враховуючи те, що в ході досудового підтверджені факти протиправної діяльності ОСОБА_5 то є обґрунтовані підстави вважати, що протиправні діяльність останнього здійснювалась системно та в ході досудового розслідування необхідно встановити всі такі факти, і у разі наявності інших речей і документів, підозрюваний, перебуваючи на волі здійснить спробу їх знищення, схову, спотворення з метою неможливості їх вивчення органом досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
? п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України - незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні. Наявний обґрунтований ризик, що ОСОБА_5 , який перебуває на посаді старшого інспектора сектору протидії домашньому насильству відділу превенції Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області може використовуючи надані йому службові повноваження, а також зв'язки у ГУНП в Одеській області та інших правоохоронних органах на території Одеської області з метою укриття своєї злочинної діяльності може впливати на свідків які є жителями м. Одеса та Одеської області, зокрема на тих, які були очевидцями події, та яким ОСОБА_5 нав'язував своє мислення щодо окупації росією території України, тим самим підриваючи державність. Крім того, ОСОБА_5 має доступ до вогнепальної зброї, яка може бути використана для погроз та залякування свідків у кримінальному провадженні, щоб ті надавали показання на його користь.
?п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України - перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Зокрема, у зв'язку з тим, що підозрюваний ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню, шляхом невиконання або неналежного виконання обов'язків покладених на нього, як на підозрюваного у кримінальному провадженні в разі обрання йому більш м'якого виду запобіжного заходу з метою уникнення від кримінальної відповідальності, (штучне затягування досудового розслідування; розголошення відомостей результатів досудового розслідування, що призведе до його неповноти, втрати доказів вини підозрюваного тощо);
?п. 5 ч. 2 ст. 177 КПК України - продовжувати вчинювати свою злочинну діяльність, зокрема в ході досудового розслідування, встановлено, що незаконна діяльність ОСОБА_5 тривала довгий період часу, здійснювалась системно та могла бути донесена до великого кола осіб, що могло створити у великого кола людей хибне враження правильних дій російської федерації у веденні агресивної війни проти України.
Вказані обставини дають обґрунтовані підстави вважати, що, перебуваючи на свободі, підозрюваний буде перешкоджати виконанню покладених на нього процесуальних обов'язків.
Згідно ст.ст. 7-9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки він свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє «прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства».
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя також враховує, обставини передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_5 у разі визнання винуватим, також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, міцність соціальних зв'язків.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до п. 3 ст. 5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи, на судовий розгляд упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухилення від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У рішенні по справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою. У рішенні по справі «W. проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Вказані дані, у своїй сукупності, свідчать про неможливість запобігання ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Обставин які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України - не має.
Відповідно до ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п'ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування. Клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою. Слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Слідчий суддя зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Як вбачається з ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом. Сукупний строк тримання під вартою підозрюваного під час досудового розслідування не повинен перевищувати: 1) шести місяців - у кримінальному провадженні щодо нетяжкого злочину; 2) дванадцяти місяців - у кримінальному провадженні щодо тяжких або особливо тяжких злочинів.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства) що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Вказані обставини є підставами вважати, що до підозрюваного з метою забезпечення виконання процесуальних обов'язків має бути продовжений запобіжний захід - тримання під вартою. За указаних обставин підстави для застосування до нього будь-якого іншого, більш м'якого, запобіжного заходу, відсутні.
Таким чином, на підставі наданих матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого та продовження відносно підозрюваного строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в межах строку проведення досудового розслідування.
Слідчий суддя вважає, що прокурором під час розгляду клопотання надано достатньо матеріалів (доказів), які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
Таким чином, на підставі наданих слідчому судді матеріалів, оцінюючи всі встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя обґрунтовано вважає, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного ОСОБА_5 .
Враховуючи особу підозрюваного ОСОБА_5 , приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого існують на даний час і не зменшилися, а також те, що останній обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, є підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків, які в даному провадженні не допитані, тому суд вважає доцільним продовження підозрюваному ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання суду, застосування щодо ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, а також обставини вчиненого кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України.
Згідно з ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Розмір застави повинен бути встановлений з огляду на особу підозрюваного, належну йому власність, його стосунки з поручителями, іншими словами, з огляду на впевненість у тому, що перспектива втрати застави або заходів проти його поручителів у випадку його неявки до суду буде достатньою для того, щоб утримати його від втечі (GAFA v. MALTA, no. 54335/14, 22 травня 2018, п.70).
Суд враховує, що з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати за рішенням суду про звернення застави у дохід держави утримувала обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - її внесення не призвело до втрати ним та його утриманцями засобів для гідного людини існування.
В рішенні від 20.11.2010 р. у справі «Мангурас проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що гарантії, передбачені пунктом 3 статті 5 Конвенції, покликані забезпечити явку обвинуваченого в судове засідання. Сума застави повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку. Іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави чи дій проти поручителів у випадку відсутності появи на суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб прибрати у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Суд також бере до уваги, що на території України відповідно до Указу Президента України №64 від 24 лютого 2022 року введено воєнний стан.
При визначенні розміру застави суд враховує дані про особу підозрюваного, його вік, сімейний стан, його соціальні зв'язки, майновий стан, обставини кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, а також ті обставини, що він має місце постійного проживання, його роль у співучасті вчинення злочину, також враховує розмір неправомірної вигоди, яку мав на меті отримати останній, слідчий суддя вважає, що до підозрюваного ОСОБА_5 слід визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків, у розмірі 830 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, з тією ж вірогідністю, що вказаний розмір застави зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків та буде найбільш домірним заходом на теперішній час, який збалансує інтереси суспільства і держави та інтереси підозрюваного.
Питання щодо доведеності вини ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого злочину та правильності кваліфікації її дій слідчим суддею при розгляді клопотання не вирішувались, оскільки підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду справи по суті.
Керуючись ст.ст. 132, 176, 177, 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу (з дислокацією у м. Одеса) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Миколаєві ОСОБА_6 , яке погоджено прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_7 , в рамках кримінального провадження №22025160000000542 від 20.10.2025, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 436-2 КК України про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - задовольнити частково.
Продовжити відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з утриманням в ДУ «Одеський слідчий ізолятор» (м.Одеса, вул. Люсторфська дорога, 11), в межах строку досудового розслідування, тобто до 04.02.2026 року включно.
Визначити заставу у розмірі 150 (сто п'ятдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто 454 200 (чотириста п'ятдесят чотири тисячі двісті) гривень.
У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, зокрема:
?прибувати до визначеної службової особи із встановленою періодичністю;
?не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
?повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
?утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні та іншими особами з приводу обставин вчиненого ним кримінального правопорушення;
?здати до Головного управління Державної міграційної служби в Одеській області на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному (обвинуваченому), що відповідно до ч.ч. 8, 10, 11 КПК України, у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, обвинувачений, будучи належним чином повідомлений не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч. 7 ст. 194 КПК України. Застава внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя ОСОБА_1