Справа № 513/1505/25
Провадження № 2/513/1111/25
Саратський районний суд Одеської області
29 грудня 2025 року Саратський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді Миргород В.С.,
при секретарі судового засідання Аркуші І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в селищі Сарата Білгород-Дністровського району Одеської області цивільну справу № 513/1505/25 за позовом ОСОБА_1 в особі представника адвоката Власенко Лілії Вікторівни до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на тримання дитини, суд, -
13 листопада 2025 року позивач через свого представника адвоката Власенко Л.В. звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просить розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї другої частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи № 513/1505/25 між суддями від 13 листопада 2025 року, справу передано у провадження судді Миргород В.С.
Ухвалою судді Саратського районного суду Одеської області Миргород В.С. від 18 листопада 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на тримання дитини призначено до судового розгляду на 29 грудня 2025 року о 09 годині 00 хвилин в приміщенні Саратського районного суду Одеської області за адресою: вул. Крістіана Вернера, буд. 105, смт Сарата, Білгород-Дністровський район, Одеська область, з повідомленням учасників справи.
Разом з тим, 20 листопада 2025 року від представника позивача - адвоката Власенко Л.В. до суду подано уточнену позовну заяву, якою позовні вимоги зменшено, а саме позивач просить: розірвати шлюб укладений між нею та відповідачем, а також стягнути з відповідача аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї четвертої частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття (Вх. №6845/25-Вх від 20.11.2025 р.).
Сторони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.
Позивач, будучи належним чином повідомленою про день, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з'явилася. Представник відповідача - адвокат Власенко Л.В. в позовній заяві просила про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач про день, час та місце розгляду справи повідомлялася своєчасно та належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням за місцем реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , яку повернуто з відміткою пошти про отримання. Відповідно до положень пунктів 3, 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК та правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постановах: від 09 серпня 2019 року у справі № 906/142/18, провадження № 12-109гс19; від 12 грудня 2018 року у справі №752/11896/17, провадження № 14-507цс18, судова повістка вважається врученою в день проставлення у поштовому повідомленні відповідної відмітки, і особа вважається повідомленою. 29 грудня 2025 року відповідачем надано суду заяву в якій він позовні вимоги визнає та просить розгляд справи проводити у його відстуність.
У відповідності до ч.3 ст.211, ст.223 ЦПК України, суд визнав за можливе розглянути справу за відсутності сторін, належних чином повідомлених про день, місце та час розгляду справи на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У відповідності до ч.1 ст.81, ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до п.п. 3,4 п. 5 ст. 12 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє захисту їхніх прав у випадках встановлених нормами ЦПК України.
Дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 Сімейного кодексу України (далі - СК України) сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання. За змістом ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватись про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері. Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька. Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній. Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносини, примушування до їх збереження, є порушенням прав жінки, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом (ч.ч.3,4 ст.56 СК України).
Частина 3 ст. 105 СК України встановлює, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя, на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 110 Сімейного Кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Стаття 112 СК України визначає, що суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх дітей, що мають істотне значення.
04 травня 2016 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 43; свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Прізвище дружини після реєстрації шлюбу « ОСОБА_5 ».
Сімейні відносини сторони припинили, примирення не досягли, позивач наполягає на розірванні шлюбу.
Від даного шлюбу сторони мають сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджуються свідоцтвом про народження дитини серії НОМЕР_2 , виданим 15 вересня 2020 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) на підставі актового запису №224.
Відповідно до ст.16 Загальної декларації прав людини від 10 грудня 1948 року чоловіки і жінки користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Відповідно до ч. 1 ст. 110, ст. 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Позивач не має наміру продовжувати подальші шлюбні відносини, наполягає на розірванні шлюбу, а тому, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України), відмова у розірванні шлюбу буде примушенням до шлюбу та шлюбним відносинам, що є неприпустимим.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України, суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Як роз'яснено у п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року за №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», проголошена Конституцією України охорона сім'ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з'ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя.
Позивач не виявила бажання примиритись.
Згідно положень частини третьої та четвертої ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно ч. 2 ст. 114 Сімейного Кодексу України у разі розірвання шлюбу судом шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
З'ясувавши фактичні взаємини подружжя, враховуючи небажання позивачки перебувати в шлюбі з відповідачем, суд вважає, що за таких обставин збереження шлюбу суперечитиме її інтересам.
Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, оскільки шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків.
За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги в частині розірвання шлюбу підлягають задоволенню.
Стосовно стягнення з відповідача аліментів на утримання неповнолітніх дітей, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що сторони є батьками сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 .
Згідно довідки про склад сім'ї від 07 листопада 2025 року за вихідним № 852, ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 та до складу її сім'ї входять: чоловік - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (не зареєстрований та фактично не проживає) та син - ОСОБА_7 , 07 вересня 2020 року, який не зареєстрований та проживає за вказаною адресою АДРЕСА_3 .
Також, згідно акту обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства з метою підтвердження фактичного місця проживання осіб від 30 жовтня 2025 року № 491, складеного комісією у складі: діловода загального відділу Саратської селищної ради Сапіга Н.І., начальником відділу соціального захисту Саратської селищної ради Переправкою О.П., засвідчено факт того, що за адресою АДРЕСА_3 , встановлено факт проживання: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Відповідно до ч. 2 ст. 51 Конституції України, ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.
Згідно з ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до ч. 1-2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує:
1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини;
2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів;
3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина;
3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав;
3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів;
4) інші обставини, що мають істотне значення.
Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Згідно з ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Суд відзначає, що відповідач має конституційний обов'язок утримувати свою неповнолітню дитину до досягнення нею повноліття.
При визначенні розміру аліментів судом враховується, що відповідач є працездатною особою, відомості про хвороби відповідача, наявність у нього на утриманні інших неповнолітніх дітей чи непрацездатних осіб відсутні.
На думку суду, вказаний розмір аліментів є співмірним із тими відомостями та доказами, які були надані суду.
При визначенні розміру аліментів, суд виходить також із засад розумності та справедливості, вимог забезпечення належного матеріального утримання дитини та її гармонійного розвитку.
Зважаючи на рівність обов'язку батьків по утриманню дитини, виходячи із принципу якнайкращого забезпечення інтересів дитини, на користь якої стягуються аліменти, суд вважає, що визначений розмір аліментів, є помірним для відповідача з урахуванням обставин встановлених судом та беручи до уваги визнання позовних вимог позивачем у повному обсязі.
Виходячи з визначеного законодавством обов'язку батьків щодо утримання неповнолітніх дітей, суд вважає можливим визначити аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї четвертої частки усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня звернення до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до ч.1 ст.191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову. Датою подачі позову є 13 листопада 2025 року.
У силу п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.
Частиною 1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі п.3 ст.5 Закону «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення аліментів. Отже, у зв'язку зі звільненням позивача від сплати судового збору та задоволенням позовних вимог, судовий збір в сумі 1 211,20 грн покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.12, 13, 77, 81, 259, 263-265, 268 ЦПК України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на тримання дитини - задовольнити.
Розірвати шлюб, зареєстрований 04 травня 2016 року Саратським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Одеській області між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , актовий запис № 43.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі однієї четвертої частки всіх видів заробітку щомісячно, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, з урахуванням інфляції, починаючи від дня пред'явлення позову до суду і до досягнення дитиною повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , на користь держави судовий збір у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до апеляційного суду Одеської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, однак з врахуванням п. 15.5 розділу ХII "Перехідні положення" ЦПК України, тобто до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи до Одеського апеляційного суду через Саратський районний суд Одеської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://st.od.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 29 грудня 2025 року.
Суддя В. С. Миргород