Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 499/1021/25
Провадження № 1-кп/499/106/25
про відмову в затвердженні угоди
25 грудня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі судді ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (далі також - прокурор), обвинуваченого ОСОБА_4 (далі також - обвинувачений, особа) та його захисника адвоката ОСОБА_5 (далі також - захисник), розглянув у відкритому судовому засіданні, в залі суду, кримінальне провадження № 12023160000001399 за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Ходорків Попільнянського району Житомирської області, який зареєстрований та фактично проживає в будинку АДРЕСА_1 , який має середню освіту, працевлаштований, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 Кримінального кодексу України (далі також - КК),
1.Суть питання, що вирішується ухвалою таке
02 вересня 2025 року прокурор подав обвинувальний акт кримінального провадження № 12025162260000207 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 2 статті 286 КК (далі також - кримінальне провадження, справа).
20 жовтня 2025 року, за правилами частини 1 статті 472 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), за ініціативою обвинуваченого, між заступником керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченим (далі також - сторони) укладена угода про визнання винуватості (далі також - угода від 20 жовтня 2025 року), яка, в порядку встановленому частиною 1 статті 474 КПК, надійшла до суду 20 жовтня 2025 року.
За угодою, між сторонами досягнута домовленість щодо: істотних для даного кримінального провадження обставин; обов'язку обвинуваченого беззастережно визнати обвинувачення у судовому провадженні; згоди на призначення обвинуваченому узгодженого покарання за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК у виді позбавлення волі на строк 3 (три) рік, звільнення обвинуваченого від відбування покарання на підставі статті 75 КПК, з покладенням обов'язків передбачених пунктами 1, 2 частини 1, пунктом 2 частини 3 статтею 76 КПК; наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених частиною 1 статті 473 КПК; наслідків невиконання угоди, передбачених статтею 476 КПК.
Суд вирішує питання щодо укладеної угоди.
2. Учасники судового провадження висловили таке
Прокурор, обвинувачений, захисник, кожен окремо в судовому засіданні просили затвердити угоду.
3. Суд встановив такі обставини
Формулювання обвинувачення за угодою свідчить, що 06 квітня 2025 року, біля 08 години 45 хвилин, обвинувачений, керував технічно справним автомобілем марки «MERSEDES-BENZ GLS 450D», реєстраційний номер НОМЕР_1 (далі також - автомобіль), в умовах в умовах необмеженої видимості здійснював рух по горизонтальній проїзній частині з асфальтобетонним зволоженим покриттям в напрямку міста Одеса, на прямій, сухій, асфальтованій ділянці, та здійснював рух зі швидкістю 90 км на годину, та на 409 кілометрі автомобільної дороги +384 метри «Київ-Одеса», порушив вимоги пункту 1.5, підпунктів «б», «д» пункту 2.3, пункту 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - ПДР), відповідно до яких, не повинен був створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків та зобов'язаний бути: уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі та не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху; ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним.
Натомість обвинувачений рухаючись в правій смузі зі швидкістю приблизно 100 км/год, був не уважним, діючи з необережності, проявляючи самовпевненість, за дорожньою обстановкою постійно не слідкував, маючи об'єктивну і реальну можливість не виїжджати на ліву зустрічну (ліву для себе) смугу руху не обрав безпечну швидкість руху з урахуванням дорожньої обстановки, щоб мати постійну змогу постійно контролювати свій рух, продовжив рух в зазначеному режимі, маючи технічну можливість не допустити події дорожньо-транспортної пригоди, заходів, що виключають виникнення та розвиток аварійної ситуації не вжив та в режимі юзу виїхав на зустрічну для себе смугу руху з подальшим виїздом на зустрічне для себе узбіччя та здійснив наїзд на дерево.
Унаслідок ДТП пасажиру автомобіля ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі також - ОСОБА_6 ) спричинено такі тілесні ушкодження: закритої травми грудної клітки, закриті переломи 2-го, 3-го, 4-го, 5-го, 6-го, 7-го, 8-го, 9-го правих ребер, які ускладнились правобічним пневмотораксом (наявність повідиряправій плевральній порожнині) з субтональним колабуванням правлої легені, закритої травми тазу, закритого уламкового перелому правої клубової кістки, правої вертлюгової западини, верхніх гілок обох лонних кісток, охох сідничних кісток зі зміщенням уламків та порушенням тазового кільця, які ускладнилися заочеревинною гематомою ділянки тазу справа, гематоми правого наднирника, підшкірних гематом по правій бічній поверхні грудної клітини та проекції тазу, що супроводжувалося підшкірною та міжм'язовою емфіземою (наявність повітря) м'яких тканин правової половини грудної клітки, які згідно висновку експерта відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя (далі також - тілесні ушкодження).
За таких фактичних обставин особа обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК, - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, якщо вони заподіяли потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.
4. Положення закону, якими суд керувався такі
У кримінальному провадженні можуть бути укладені угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості (пункт 2 частини 1 статті 468 КПК).
Прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов'язаний враховувати такі обставини: наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень (пункт 4 частини 1 статті 470 КПК).
В угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов'язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди (частина 1 статті 472 КПК).
Суд зобов'язаний переконатися у судовому засіданні, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді (частина 6 статті 474 КПК).
Суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону. Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; умови угоди не відповідають інтересам суспільства; умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов'язань; відсутні фактичні підстави для визнання винуватості (частина 7 статті 474 КПК).
5. Мотиви постановлення ухвали такі
5.1. Суд зазначає, що за своєю правовою природою угода у кримінальному провадженні є спільною домовленістю сторін кримінального провадження, спрямованою на досягнення згоди щодо узгодженого покарання особі, котра винна у вчиненні кримінального правопорушення, з покладенням на неї додаткових зобов'язань за умовами укладеної угоди.
Критерієм, який визначає можливість і доцільність ініціювання та укладення угоди про визнання винуватості, є наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидкого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень, а також у запобіганні, виявленні більш тяжких кримінальних правопорушень.
5.2. Суд констатує, шо сторони під час укладення угоди досягнули домовленості щодо призначення обвинуваченому покарання у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням положень статей 75, 76 КК.
Натомість угода не містить положень щодо застосування (незастосування) додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке передбачене санкцією частини 2 статті 286 КК, а також врахування обставин наявності суспільного інтересу в запобіганні кримінальних правопорушень.
Суд наголошує, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства, суд не може змінювати узгоджені сторонами умов угоди, а самостійне вирішення питання щодо призначення обвинуваченому додаткового покарання буде суперечити закону та порушувати баланс інтересів сторін.
5.3. За таких обставин, укладення угоди про визнання винуватості між обвинуваченим і прокурором у кримінальному провадженні про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК суперечить інтересам суспільства.
5.4. Заразом суд зазначає, що угода не є обов'язковою для суду. Суд вправі не затвердити угоду, якщо має обґрунтовані сумніви щодо відповідності угоди фактичним обставинам справи або сумніви стосовно справедливості запропонованої в угоді міри покарання чи юридичній кваліфікації діяння.
6. Висновок суду такий
З огляду на зазначене суд доходить до висновку, що в затвердженні угоди необхідно відмовити та продовжити судове провадження в загальному порядку.
Керуючись статтями 9, 314, 372, 474, 532, 615 КПК, суд,
Відмовити в затвердженні угоди про визнання винуватості, укладеної 20 жовтня 2025 року між заступником керівника Березівської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_4 .
Судове провадження продовжити у загальному порядку.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали виготовлено 29 грудня 2025 року.
СуддяОСОБА_7