Справа № 493/162/14-ц
Номер провадження 4-с/493/2/25
26 грудня 2025 року м. Балта Одеської області
Балтський районний суд Одеської області в складі:
головуючого-судді Мясківської І.М.
за участю секретаря Чабанюк І.С .,
представника заявника Шевчука С.В.,
представника Балтського відділу державної
виконавчої служби у Подільському районі
Одеської області Південного міжрегіонального
управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Мушара П.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Балта в об'єднану цивільну справу за скаргою Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на дії державного виконавця, Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова Станіслава Вадимовича, за участю заінтересованих осіб: ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ,
Представник Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» (надалі АТ «УКРСИББАНК») звернуся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова С.В. (надалі Балтський відділ ДВС), в якій посилаючись на те, що під час примусового виконання виконавчого листа № 493/162/14-ц безпідставно було винесено постанову № 47026416 та № 47026594 про закінчення виконавчого провадження від 13.03.2020 року про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на їх користь заборгованості за кредитним договором, просив скасувати вказані постанови.
Скарга мотивована тим, що державний виконавець стягнув з боржників суму боргу у розмірі 6031,65 швейцарських франків, в той час як сума боргу за рішенням суду була визначена в сумі 12670,24 швейцарських франків, тобто на думку АТ «УКРСИББАНК» рішення суду фактично не виконано.
В судовому засіданні представник АТ «УКРСИББАНК» вимоги скарги підтримав та просив їх задовольнити.
Представник Балтського відділу ДВС вимоги скарги не визнав, зазначивши, що представником АТ «УКРСИББАНК» порушено строк оскарження постанови про закінчення виконавчого провадження, крім того зазначив, що зобов'язання боржників перед АТ «УКРСИББАНК» було виконано в повному обсязі шляхом перерахування грошових коштів в національній валюті України відповідно до рішення суду.
Заінтересована особа ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася без поважних на те причин. Повідомлення про час та місце розгляду справи неодноразово належним чином направлялись за місцем її реєстрації. Згідно поштового повідомлення, адресат отримував судові повістки за місцем своєї реєстрації, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п.1 ч.8 ст.128 ЦПК).
Заінтересована особа ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився без поважних на те причин. Про час та місце розгляду справи неодноразово повідомлявся належним чином, направлялись повідомлення за останнім відомим місцем його реєстрації. Згідно поштового повідомлення від 18.12.2025 року, адресат за такою адресою відсутній, що вказує на вручення судової повістки належним чином (п.4 ч.8 ст.128 ЦПК).
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України неявка боржників, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Суд, вивчивши матеріали цивільної справи, встановивши фактичні обставини, дійшов наступного висновку.
24.03.2014 року Балтським районним судом Одеської області було постановлено рішення у справі № 493/162/14-ц, відповідно до якого суд задовольнив позов АТ «УКРСИББАНК» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 11203689001. Відповідно до вказаного рішення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку було стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі 12670,24 швейцарських франків, що за курсом ЦБУ станом на 03.12.2013 року склало 111259,99 грн.
Балтським районним судом Одеської області 16.07.2014 року було видано виконавчий лист № 493/162/14-ц про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 12670,24 швейцарських франків, що за курсом ЦБУ станом на 03.12.2013 року склало 11259,99 грн. (т.1 а.с. 51, т.2 а.с. 49).
30.03.2015 року Балтським відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47026594 відносно ОСОБА_1 (т.1 а.с. 52), за яким боржник ОСОБА_1 в солідарному порядку разом з ОСОБА_2 мають сплатити 111259,99 грн. на користь АТ «УКРСИББАНК».
30.03.2015 року Балтським відділом ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 47026416 відносно ОСОБА_2 (т.2 а.с. 50), за яким боржник ОСОБА_1 в солідарному порядку разом з ОСОБА_2 мають сплатити 111259,99 грн. на користь АТ «УКРСИББАНК», при цьому суд констатує, що в супереч рішенню суду та виконавчого листа постанови про відкриття виконавчих проваджень не містять даних про стягнення з боржників заборгованості у вигляді іноземної валюти.
13.03.2020 року Балтським відділом ДВС винесено постанови про закриття виконавчих проваджень ВП № 47026594 відносно ОСОБА_1 та ВП № 47026416 відносно ОСОБА_2 (т.1 а.с. 53, т. 2 а.с. 50 зворотня сторона).
За наданими АТ «УКРСИББАНК» розрахунками (т.1 а.с. 16-19, т. 2 а.с. 15-18) боржники сплатили борг в сумі 6031,65 швейцарських франків з належного до сплати боргу в сумі 12670,24 швейцарських франків.
При цьому закриваючи виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 493/162/14-ц державний виконавець виходив з того, що борг у розмірі 111259,99 грн. стягнуто у повному обсязі не взявши до уваги те, що боргове зобов'язання за рішенням суду мало бути виконано в сумі 12670,24 швейцарських франків.
Вирішуючи спірне питання суд виходив з того, що згідно ст. 449 ЦПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.
Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Згідно листа-відповіді Балтського відділу ДВС від 22.08.2024 № 20653/21.17-31 АТ «УКРСИББАНК» тільки 12.09.2024 року було повідомлено про закриття виконавчих проваджень відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 15, т. 2 а.с. 14)
Скаргу з оскарження постанови державного виконавця було направлено до Балтського районного суду Одеської області та прийнято ним 20.09.2024 року, тобто у строк передбачений ст. 449 ЦПК України.
Перевіряючи доводи скарги на підставі наявних у справі доказів, суд виходить з наступного обґрунтування.
Згідно зі ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є обов'язковість судового рішення.
Ч. 1 ст. 18 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-УІІІ виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з п.1 ч.1 ст. 3 Закону № 1404-УІІІ примусовому виконанню підлягають виконавчі листи та накази, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.
Відповідно до частини першої, п. 1 ч. 2 ст. 18 Закону примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
П. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-УІІІ передбачено, що виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» кошти є грошима в національній або іноземній валюті. У ст.ст. 47 та 49 цього Закону визначені операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Такі кредитні операції здійснюються на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу.
Згідно зі ст. 192 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення про виконання грошового зобов'язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Таким чином, у разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої ст. 533 ЦК України.
Відповідно до п. 30.1 ст. 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
З огляду на зазначене, а також з урахуванням фабули резолютивної частини рішення суду, виконання за виконавчим листом № 493/162/14-ц повинне було здійснюватися в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Так, відповідно до частини третьої цієї статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Як встановлено судом та вказано вище виконавче провадження ВП № 47026594 відносно ОСОБА_1 (т.1 а.с. 52) та виконавче провадження ВП № 47026416 відносно ОСОБА_2 (т.2 а.с. 50), відкритих за виконавчим листом, виданим Балтським районним судом Одеської області 24.03.2014 року на підставі рішення цього суду стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «УКРСИББАНК» 12670,24 швейцарських франків, що за курсом ЦБУ станом на 03.12.2013 року склало 11259,99 грн.
Тобто, визначаючи характер грошового зобов'язання, суд вирішив стягнути з боржників грошові кошти саме в іноземній валюті, що станом на 03.12.2013 році становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України.
Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржників, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржників, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця.
У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням судового рішення.
Зазначене узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 11.09.2024 року у справі № 500/5194/16 (провадження № 14-81цс24) - https://reyestr.court.gov.ua/Review/122118320.
Враховуючи викладене, державний виконавець зобов'язаний був під час примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення суду, керуватися положеннями ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки між стягувачем та боржниками існувало валютне грошове зобов'язання і заборгованість за кредитним договором була стягнута судом в іноземній валюті - швейцарських франках.
При цьому погашення суми, що підлягає стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. Це означає, що виконуючи зобов'язання за виконавчим документом у національній валюті, боржник повинен брати до уваги офіційний валютний курс НБУ, встановлений для відповідної валюти на день платежу.
Згідно з частиною другої ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що скарга є обґрунтованою та підлягає задоволенню у повному обсязі.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 258, 259, 260, 261, 263, 451 ЦПК України суд,
Скаргу Акціонерного товариства «УКРСИББАНК» на дії державного виконавця, Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) - задовольнити.
Визнати неправомірними дії державного виконавця Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова Станіслава Вадимовича в частині ухвалення постанови від 13.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 47026416, а також ухвалення постанови від 13.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 4726594.
Скасувати постанову державного виконавця Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова Станіслава Вадимовича в частині ухвалення постанови від 13.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 47026416 відносно боржника ОСОБА_2 .
Скасувати постанову державного виконавця Балтського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Іванова Станіслава Вадимовича в частині ухвалення постанови від 13.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 4726594 відносно боржника ОСОБА_1 ..
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня виготовлення повного тексту ухвали суду.
Повний текст ухвали суду складено 29.12.2025 року.