29 грудня 2025 року
м. Чернівці
справа № 718/1659/25
провадження № 22-ц/822/894/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Одинака О. О.
суддів: Кулянди М. І., Литвинюк І. М.
учасники справи:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ»
відповідач ОСОБА_1
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року
головуючий в суді першої інстанції суддя Скорейко В. В.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 .
Просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943 у сумі 29 444 гривні 65 копійок.
Позов обґрунтований тим, що 16 січня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3143943.
За умовами укладеного між сторонами договору позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 500 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором zcp5Vyj2Sn, який надісланий на вказану ним електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1 , у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з довідкою від 06 травня 2025 року № КД-000026987/ТНПП ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (код ЄДРПОУ 39861924), відповідно до умов договору про переказ коштів від 23 січня 2018 року № 23-01-18/5, укладеного між Компанією/ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 16 січня 2021 року, сума 9500 гривень за номером платіжної картки № 4149 43ХХ ХХХХ 9754, номер платежу 0bab3adc-4183-42a3-adff-c068fd9f60f6. Оскільки товариство не здійснює операцій з готівковими грошима, а переказ коштів здійснюється виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються.
Враховуючи викладені вище умови договору від 16 січня 2021 року № 3143943 та здійснені відповідачем платежів в рахунок погашення заборгованості за договором позики, які складають - 472 гривні 75 копійок, заборгованість останнього за договором складає 29 444 гривні 65 копійок, з яких 9 500 гривень - заборгованість за кредитом, 19 944 гривні 65 копійок - заборгованість за процентами.
Отже, відповідач належним чином зобов'язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором не виконав ні перед позикодавцем/первісним кредитором, ані перед позивачем/фактором - ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», яке набуло право вимоги на підставі договору факторингу.
Так, 21 січня 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943.
03 квітня 2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 29 523 гривні 50 копійок.
Короткий зміст рішення суду інстанції
Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943 у сумі 29 444 гривні 65 копійок.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат, понесених на сплату судового збору та витрат на правничу допомогу.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що з наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 16 січня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3143943, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 500 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Договір підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором zcp5Vyj2Sn, який надісланий на вказану ним електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1, у порядку визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у редакції, що діяла на час укладення договору позики, передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Згідно із розрахунком заборгованості за договором № 3143943 борг ОСОБА_1 перед позивачем становить 29 444 гривні 65 копійок, з яких з яких 9 500 гривень - заборгованість за кредитом, 19 944 гривні 65 копійок - заборгованість за процентами, які нараховані з 16 січня 2021 року по 04 травня 2021 року, що узгоджується із пунктом 2 договору та пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів».
Відповідач умови договору не виконав і має заборгованість на вказану вище суму.
Аналізуючи досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач довів фактичні та правові підстави своїх вимог, а тому позов підлягає задоволенню.
Враховуючи пропорційність задоволених позовних вимог (позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» задоволено повністю), суд першої інстанції прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача судового збору у розмірі 2422 гривні 40 копійок.
Також вирішуючи питання розподілу судових витрат за наслідками розгляду справи, суд прийшов до висновку, що заявлені до відшкодування позивачем витрати на правничу допомогу у сумі 3 500 гривень є документально підтвердженими та були необхідними, а тому також підлягають задоволенню.
Короткий зміст вимог апеляційних скарг
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у позові ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ».
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Вказує на те, що він є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 07 червня 2023 року серії НОМЕР_1 , а тому до спірних правовідносин підлягали застосуванню положення частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині стягнення процентів за користування кредитом задоволенню не підлягали.
Також акцентує увагу на тому, що ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» звернувшись 26 червня 2025 року із позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, який укладено 16 січня 2021 року, пропустило строк позовної давності.
Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи
ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ», в інтересах якого діє Ґедзь О. В., подало відзив на апеляційну скаргу.
Просило апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року залишити без змін.
Посилається на те, що рішення суду є законним та обґрунтованим.
Мотивувальна частина
Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій
16 січня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 3143943, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти у розмірі 9 500 гривень строком на 30 днів зі сплатою процентів у розмірі 1.99% в день (базова процентна ставка/фіксована).
Договір зі сторони ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (електронного підпису zcp5Vyj2Sn, який надісланий на вказану ним електронну адресу - ІНФОРМАЦІЯ_1
Згідно з пунктом 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
Відповідно до довідки від 06 травня 2025 року № КД-000026987/ТНПП ТОВ «ФК Фінекспрес» (платіжна установа), підтверджує прийняття до виконання платіжної інструкції, наданої за допомогою АРІ-інтерфейсу ініціатором платіжної операції ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», відповідно до умов договору про переказ коштів від 23 січня 2018 року № 23-01-18/5, укладеного між ТОВ «ФК ФІНЕКСПРЕС» та ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та завершення наступної платіжної операції, зокрема 16 січня 2021 року, сума 9500 гривень за номером платіжної картки № 4149 43ХХ ХХХХ 9754, номер платежу 0bab3adc-4183-42a3-adff-c068fd9f60f6.
Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 9 500 гривень також підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 за період 16 січня 2021 року по 19 січня 2021 року, яка надана АТ КБ «ПриватБанк» на виконання ухвали Кіцманського районного суду Чернівецької області від 24 червня 2025 року.
21 січня 2021 року ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» уклали Договір факторингу № 2106, за умовами якого останній набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943.
03 квітня 2023 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» та ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» уклали Договір факторингу № 030423-ФК, за умовами якого позивач набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників, в тому числі за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943.
Відповідно до Реєстру прав вимог від 03 квітня 2023 року до договору факторингу № 030423-ФК, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 29 523 гривні 50 копійок.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943 борг ОСОБА_1 перед позивачем становить 29 444 гривні 65 копійок, з яких 9 500 гривень - заборгованість за кредитом, 19 944 гривні 65 копійок - заборгованість за процентами.
Позиція апеляційного суду, застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті постанови
Заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги та перевіривши матеріали справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає зазначеним вище вимогам з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України кредитний договір - це договір, за яким банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір за своєю юридичною природою є консенсуальним.
Він вважається укладеним з моменту досягнення згоди між сторонами щодо всіх істотних умов договору.
Істотними умовами кредитного договору, які визначені законом, є предмет, сума, строк повернення, розмір процентів за користування кредитними коштами.
Частиною другою, третьою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
У силу частини першої статті 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» від 03 вересня 2015 року № 675-VIII (далі - Закон № 675-VIII)
Згідно з пунктами 6, 12 частини першої статті 3 Закону № 675-VIII електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому, одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону № 675-VIII).
Згідно із частиною шостою статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини восьмої статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону № 675-VIII визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої та шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
За змістом статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За обставин цієї справи судами першої та апеляційної інстанції встановлено що між сторонами виникли договірні правовідносини на підставі укладеного між первісним кредитором ТОВ «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНТСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 кредитного договору від 16 січня 2021 року № 3143943.
Факт укладення договору, отримання кредитних коштів та перехід права вимоги до ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» відповідачем не оспорюється.
Спірним у даному випадку виходячи із доводів апеляційної скарги є наявність підстав для нарахування відсотків за користування кредитом у силу положень частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також сплив позовної давності.
Щодо застосування до спірних правовідносин частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до частини п'ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.
На підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 надав суду копію посвідчення учасника бойових дій від 07 червня 2023 року серії НОМЕР_1
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Матеріали справи не містять відповідних документів як доказів звільнення ОСОБА_1 від нарахування штрафів, пені та процентів за користування кредитом в розумінні пункту 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки не підтверджують, що на час укладення ОСОБА_1 кредитного договору від 16 січня 2021 року № 3143943, а також строку його виконання, останній проходив військову службу у Збройних Силах України.
За цих обставин колегія суддів приходить до висновку, що матеріалами справи не підтверджено, а судом не встановлено наявності у відповідача права на пільги згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04вересня 2024 року у справі № 426/4264/19 (провадження № 61-7310св24).
Тобто доводи апеляційної скарги у цій частині не знайшли свого підтвердження.
Щодо застосування позовної давності
Колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги щодо звернення позивачем із цим позовом поза межами трирічного строку позовної давності з огляду на наступне.
Позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Інститут позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За змістом частини п'ятої статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Судом становлено, що строк повернення грошових коштів за кредитним договором настав 15 лютого 2021 року.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість цивільних відносин.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.
Законом № 540-ІХ запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.
Законом № 540-IX розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».
Закон № 540-IX набрав чинності 02 квітня 2020 року.
У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Постановою Кабінету Міністрів України «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» від 27 червня 2023 року № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.
Водночас указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та діє станом на сьогодні.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Отже, законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своїх прав та інтересів.
Вказане відповідає висновкам Верховного Суду у постанові від 21 червня 2023 року в справі № 727/4133/22.
На час звернення 23 червня 2025 року ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» із цим позовом до суду пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України був чинним.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що звернувшись до суду з позовом у червня 2025 року, позивач не пропустив строк позовної давності.
Щодо розміру заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943
Відповідно до частини четвертої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія судів зважаючи на посилання відповідача про безпідставність позовних вимог у частині стягнення процентів за користування кредитом за договором від 16 січня 2021 року № 3143943, на підставі юридичного аналізу вказаного договору вважає за необхідне вийти за межі доводів апеляційної скарги та зазначити наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 (провадження № 12-16гс22) на підставі змістовного аналізу частини першої статті 1054 ЦК України прийшла до висновку, що за правилом наведеної норми позичальник (1) отримує від банку грошові кошти, власником яких він не був, та (2) отримує можливість певний час правомірно не повертати надані грошові кошти. Натомість у позичальника виникає зобов'язання (1) повернути грошові кошти у встановлений строк та (2) сплатити визначені договором проценти за користування кредитом.
Отже, позичальник отримує «чужі» грошові кошти в борг, який зобов'язується повернути в майбутньому.
Поняття «користування кредитом» є окремим випадком «користування чужими коштами». Термін «користування чужими коштами» Велика Палата Верховного Суду розтлумачила в постанові від 10 квітня 2018 у справі № 910/10156/17 (пункти 34, 35, 37 відповідно).
Термін «користування чужими коштами» може використовуватися у двох значеннях. Перше - це одержання боржником (як правило, за плату) можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу. Друге значення - прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу частини другої статті 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу частини другої статті 1057 цього Кодексу.
Отже, «користування кредитом» - це можливість позичальника за плату правомірно не повертати кредитору борг (кредит) протягом певного періоду часу, погодженого сторонами кредитного договору.
У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також наголосила, що проценти відповідно до статті 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом» (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Конституційний суд України у рішенні від 22 червня 2022 року № 6-р(II)/2022 у справі за конституційною скаргою АТ «Державний ощадний банк України» щодо відповідності Конституції України (конституційності) припису першого речення частини першої статті 1050 ЦК України дійшов наступних висновків:
Цивільне законодавство ґрунтується, зокрема, на засадах свободи договору; справедливості, добросовісності та розумності (пункти 3, 6 статті 3 Кодексу).
Унормовуючи питання співіснування актів цивільного законодавства і договору, Кодекс з-поміж іншого визначає, що сторони в договорі можуть відступити від приписів актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд; сторони в договорі не можуть відступити від приписів актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя статті 6).
Одним із загальновизнаних принципів міжнародного права є pacta sunt servanda (договорів слід додержувати). Цей принцип входить і до системи цивільного права, зокрема він міститься в тих статтях Кодексу, які встановлюють, що зобов'язання має бути виконане належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що їх звичайно виставлено (частина перша статті 526); договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629).
Питання укладання кредитного договору, його істотних умов, форми, процентів за кредитним договором тощо визначено, зокрема, приписами статей 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 Кодексу.
За кредитним договором у позичальника виникає зобов'язання повернути кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами. Цьому зобов'язанню позичальника відповідає право кредитодавця вимагати повернення кредиту та сплати процентів.
З огляду на приписи частини другої статті 1056-1 Кодексу в кредитному договорі як істотні умови мають бути визначені розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок сплати процентів.
Верховний Суд у постановах від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17, від 19 листопада 2019 року у справі № 924/1014/18, від 28 січня 2020 року у справі № 924/1208/18, від 19 лютого 2020 року у справі № 639/4836/17 звернув увагу на те, що питання про належне чи неналежне виконання сторонами зобов'язань за договором кредиту, право вимоги за яким передавалося за оспорюваним договором, підлягає дослідженню у межах спору про стягнення заборгованості та не впливає на правомірність та дійсність договору про відступлення права вимоги. Сам по собі факт укладення договору відступлення права вимоги не створює для позичальника безумовного обов'язку сплатити борг саме у такому розмірі, який зазначено в оспорюваному договорі під час його виконання. У разі отримання відповідної вимоги від нового кредитора боржник не позбавлений права висловлювати свої заперечення проти такої вимоги на підставі наявних у нього доказів за основним зобов'язанням, що виникло на підставі кредитного договору.
Верховний Суд у постанові від 03 липня 2024 року у справі № 760/11927/16 (провадження № 61-3985св24), виходячи із положень частини першої статті 81 ЦПК України дійшов висновку, що належним чином дослідити поданий стороною доказ (у тому числі розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду.
Відповідно до умов укладеного ОСОБА_1 із ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» кредитного договору від 16 січня 2021 року № 3143943 сторони погодили, що строк кредитування складає 30 днів.
При цьому пунктом 4.2 договору передбачено, що позичальник до моменту підписання договору вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позику (на умовах повернення позики в кінці її строку), у тому числі на умовах фінансового кредиту, які розміщені на сайті https//mycredit.ua/ru/documents-license. Їх зміст, суть, об'єм зобов'язань сторін та наслідки укладення цього договору, а також зазначені у правилах процедура і наслідки оформлення позичальником продовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі.
ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» обґрунтовуючи свої вимоги про стягнення заборгованості в частині процентів за користування кредитом, зокрема щодо строку кредитування, з якими погодився й суд першої інстанції, крім самого розрахунку кредитної заборгованості посилалося на пункт 6.5 Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» у редакції, що діяла на час укладення договору позики, якою передбачено, що у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів. Позичальник розуміє та погоджується з тим, що нарахування процентів на позику (або її частину) за понадстрокове користування позикою за договором позики не є штрафом, пенею чи будь-якою іншою штрафною санкцією в розумінні чинного законодавства, а застосовується виключно в якості процентної ставки на позику за понадстрокове користування.
На підставі наведеного пункту 6.5 Правил надання грошових коштів у позику, суд першої інстанції прийшов до висновку про правомірність нарахування процентів за користування кредитом протягом 90 днів.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду зважаючи на те, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Правила надання грошових коштів у позику розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи кредитний договір від 16 січня 2021 року № 3143943.
Крім того, роздруківка із сайту первісного кредитора не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15), постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19).
Колегія суддів вважає, що Правила надання грошових коштів у позику, які містяться у матеріалах цієї справи не містять підпису ОСОБА_1 , а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16 січня 2021 року шляхом його підписання, зокрема зі сторони відповідача електронним підписом одноразовим ідентифікатором zcp5Vyj2Sn. Отже відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді можливість продовження строку кредитування до 90 днів та відповідно сплати у цей період процентів за користування кредитними коштами.
Визначений у пункті 2 кредитного договору № 3143943 строк дії договору, який становить 30 днів, є чітким та не допускає можливості різного тлумачення.
Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19), у постанові Верховного Суду від 16 липня 2024 року в справі № 686/9664/21 (провадження № 61-13455ск23).
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) вказано, що потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
А тому Правила надання грошових коштів у позику не можуть оцінюватися як невід'ємна складова частина укладеного між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом.
У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного суду, викладеними у постанові від 13 січня 2025 року у справі № 336/6542/21 (провадження № 61-1635св24).
Однак, як вбачається із наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943, нарахування процентів за користування кредитними коштами здійснено після спливу тридцятиденного строку кредитування.
Тобто, ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» в порушення пункту 2 кредитного договору від 16 січня 2021 року № 3143943, починаючи з 15 лютого 2021 року здійснено нарахування процентів за користування кредитними коштами поза межами строку дії кредитного договору.
З урахуванням погашення 15 лютого 2021 року ОСОБА_1 заборгованості у сумі 422 гривні 75 копійок, розрахунок заборгованості по процентах за користування кредитом повинен бути здійснений наступним чином:
9 500,00 (тіло кредиту) х 1,99% (процентна ставка за договором) х 30 днів - 422,75 = 5 248,75.
Отже, встановивши, що нарахування процентів за користування кредитом частково здійснено після закінчення строку кредитування, колегія суддів приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943, яка підлягає стягненню на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» становить 14 748 гривень 75 копійок, з яких 9 500 - тіло кредиту, 5 248 гривень 75 копійок - проценти за користування кредитом.
Висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги
Враховуючи наведене вище, рішення суду першої інстанції від 05 серпня 2025 року частково ухвалено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосування норм матеріального права, а тому слід змінити його мотивувальну частину відповідно до змісту цієї постанови.
Також слід змінити резолютивну частину рішення від 05 серпня 2025 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованості, виклавши її в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943 у сумі 14 748 гривень 75 копійок, з яких 9 500 - тіло кредиту, 5 248 гривень 75 копійок - проценти за користування кредитом».
Щодо розподілу судових витрат
Відповідно до частин першої, тринадцятої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Також згідно з вимогами пункту 3 частини другої статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання в електронній формі позовної заяви у цій справі ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 2 422 гривні 40 копійок, що підтверджується платіжною інструкцією від 18 червня 2025 року (а. с. 63).
За подання апеляційної скарги ОСОБА_1 у встановленому законом порядку та розмірі сплачено судовий збір у сумі 4 542 гривні, що підтверджується платіжною інструкцією від 28 вересня 2025 року (а. с. 116).
Як вбачається з мотивувальної частини цієї постанови позов ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» до ОСОБА_1 задоволено частково на 50,09% (14 748,75 / 29 444,65 х 100).
З урахуванням вищевикладеного, за наслідками перегляду справи у суді апеляційної інстанції з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого за подання позовної заяви у цій справі, у сумі 1 213 гривень 38 копійок (2 422,40 х 50,09%).
Також вирішуючи питання розподілу судових витрат на правничу допомогу за наслідками розгляду справи, суд першої інстанції прийшов до висновку, що заявлені до відшкодування ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» витрати на правничу допомогу у сумі 3 500 гривень є документально підтвердженими та підлягають стягненню з відповідача.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить доводів та заперечень щодо незаконності рішення суду першої інстанції в частині визначення розміру витрат іншої сторони на правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 3 500 гривень, які за наслідками розгляду справи підлягають розподілу між сторонами.
В зв'язку з цим із ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню понесені товариством витрати на правничу допомогу у сумі 1 753 гривні 15 копійок (3 500,00 х 50,09%).
В свою чергу, з ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» на користь ОСОБА_1 пропорційно до задоволених позовних вимог підлягають стягненню судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, у сумі 2 266 гривень 91 копійка (4 542 х (100% - 50,09%)).
Відповідно до частини десятої статті 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов'язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов'язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат.
За правилами частини десятої статті 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 699 гривень 62 копійки (1 213,38 + 1 753,15 - 2 266,91) в рахунок відшкодування понесених у зв'язку з розглядом справи судових витрат.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Чернівецький апеляційний суд
Ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року відповідно до змісту цієї постанови.
Змінити резолютивну частину рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 05 серпня 2025 року, виклавши її в наступній редакції:
«Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» заборгованість за кредитним договором від 16 січня 2021 року № 3143943 у сумі 14 748 (чотирнадцять тисяч сімсот сорок вісім) гривень 75 (сімдесят п'ять) копійок, з яких 9 500 - тіло кредиту, 5 248 гривень 75 копійок - проценти за користування кредитом».
Змінити розподіл судових витрат.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНПРОМ МАРКЕТ» 699 (шістсот дев'яносто дев'ять) гривень 62 (шістдесят дві) копійки в рахунок відшкодування понесених у зв'язку з розглядом справи судових витрат.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повна постанова складена 29 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач Олександр ОДИНАК
Судді: Мирослава КУЛЯНДА
Ірина ЛИТВИНЮК