19 грудня 2025 року м. Чернівці
Справа № 727/3863/25
Провадження №22-ц/822/949/25
Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача - Литвинюк І. М.
суддів: Лисака І. Н., Перепелюк І. Б.
учасники справи:
позивач - Міське комунальне підприємство «Чернівцітеплокомуненерго»,
відповідачі - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_5 , Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_5 , інтереси якого представляє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, та ОСОБА_4 , інтереси якого представляє ОСОБА_6 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2025 року, головуючий у І-й інстанції - Одовічен Я. В.,
У березні 2025 року МКП «Чернівцітеплокомуненерго» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_5 , Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради, Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області, про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги.
В обґрунтування позовних вимог посилалося на те, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії до квартири АДРЕСА_1 , опалювальною площею 68,00 кв.м. Вказана квартира розташована в багатоквартирному будинку, який вводився в експлуатацію з комплексом інженерного обладнання. До вказаного інженерного обладнання входять прилади централізованого опалення.
Між сторонами виникли та існують фактичні договірні відносини. Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Позивачем умови договору були виконані в повному обсязі, послуги централізованого опалення надавались протягом опалювального періоду з жовтня по квітень відповідно по роках.
Вартість послуги з постачання теплової енергії визначається за показниками комерційного вузла обліку або розрахунковим методом відповідно до постанови КМУ №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» від 21.08.2019 та за встановленими тарифами на послугу з постачання теплової енергії відповідно до рішень Виконавчого комітету Чернівецької міської ради №450/13 від 23.06.2021, №813/24 від 20.10.2021.
У порушення вказаних вимог, за спожиті послуги з постачання теплової енергії за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітень 2023 року відповідачі не сплачували, в результаті чого у них утворилася заборгованість у розмірі 8029,69 грн.
Зазначало, що згідно з п. 6 ст. 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII споживачами, які отримують послуги теплопостачання, здійснюється плата за абонентське обслуговування.
Відповідно до постанови КМУ від 21.08.2019 №808 «Про встановлення граничного розміру плати за абонентське обслуговування» для одного абонента платіж не може перевищувати 31,15 грн. Розмір плати за абонентське обслуговування не залежить від кількості комунальних послуг, що надаються одним виконавцем абонентові, у рахунках на оплату послуги з постачання теплової енергії виставляється як окремий платіж. Нараховується у фіксованому розмірі на один особовий рахунок, незалежно від кількості мешканців у квартирі.
Відповідачі не здійснювали плату за абонентське обслуговування, внаслідок чого у них утворилась заборгованість в сумі 389,16 грн за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року.
На даний час відповідачі відповідних документів про те, що вони в установленому порядку відмовилися від централізованого опалення, не надали. Відповідачі користуються послугами з постачання теплової енергії на підставі публічного договору та не в повній мірі виконують обов'язків по оплаті житлово-комунальних послуг.
Просило стягнути з відповідачів на його користь заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з постачання теплової енергії у розмірі 8029,69 грн, плату за абонентське обслуговування у розмірі 389,16 грн та понесені судові витрати у розмірі 2422,40 грн.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2023 року в сумі 8029,69 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 389,16 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» є виконавцем житлово-комунальних послуг, а саме: послуг з постачання теплової енергії.
Між сторонами виникли та існують фактичні договірні відносини. Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
МКП «Чернівцітеплокомуненерго» щомісячно з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2023 року нараховувало відповідачам плату за надані послуги з постачання теплової енергії, однак останні не сплачували кошти за вказані послуги, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 8029,69 грн. Заборгованість за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року за адресою: АДРЕСА_2 складає 389,16 грн.
Відповідачами належними та допустимими доказами по справі не було спростовано факту наявності у них заборгованості, пред'явленої до стягнення МКП «Чернівцітеплокомуненерго».
У даній справі відсутні визначені законом підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
На зазначене рішення суду представник відповідача ОСОБА_4 - ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, незаконним та таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню.
Зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення розгляду справи з викликом сторін в судове засідання, що позбавило відповідачів можливості надати суду свої заперечення та пояснення щодо предмету позову.
Проігноровано, що особовий рахунок відкрито на ОСОБА_5 , який раніше був наймачем житла, а з 2009 року - є уповноваженим власником квартири, який є інвалідом війни 2 групи та на нього та всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, на підставі Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (із змінами) розповсюджується 100% пільга на оплату послуг ЖКГ, в т.ч. на теплопостачання та абонплату з теплопостачання.
Також на зазначене рішення суду представник ОСОБА_5 - ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу.
В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Посилається на те, що рішення суду першої інстанції прийнято без повного з'ясування всіх обставин справи, в порушення вимого процесуального та матеріального права та таким, що порушує його права та законні інтереси.
Суд не навів доказів, на підставі яких вважає, що відкриття рахунку на відповідачів підтверджено, і не зазначено нормативно-правовий акт, який регулює порядок відкриття такого рахунку. Судом не досліджено та не зазначено, коли саме був відкритий особовий рахунок, на кого саме, на підставі яких документів і якими доказами це підтверджується.
Суд, приймаючи рішення, взяв до уваги лише права позивача та обов'язки відповідачів, залишивши поза увагою обов'язки позивача та права відповідачів, тим самим надавши перевагу лише аргументам однієї сторони - позивача у справі, не навівши при цьому жодних мотивів та аргументів.
Відзив на апеляційні скарги не надходив.
Відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
За змістом частин 4, 6 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб); справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження (ч. 4 ст. 274 ЦПК), розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із частинами 4, 6 статті 19, частини 1 статті 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частин 1, 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги слід задовольнити, виходячи з наступного.
За вимогами частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не повністю відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що МКП «Чернівцітеплокомуненерго» надає послуги з постачання теплової енергії в кв. АДРЕСА_3 .
Згідно з інформацією Адресно-довідкового підрозділу УДМС України в Чернівецькій області місце проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідачам відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 .
Згідно з розрахунком за надані послуги з постачання теплової енергії у кв. АДРЕСА_3 відповідачам нараховано заборгованість за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2023 року у сумі 8 029,69 грн.
Відповідно до розрахунку за надані абонентські послуги за вказаною вище адресою відповідачам нараховано заборгованість за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2024 року у розмір 389, 16 грн.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК України дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання».
Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17).
Статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (далі - Закон) визначено, що житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 1 Закону індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 12 Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13-15 цього Закону.
Відповідно до абзаців 1, 2, 4 частини п'ятої статті 13 Закону y разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. Водночас, розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, індивідуальний договір вважається укладеним із споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем; фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги; у разі зміни права власності або користування приміщенням у багатоквартирному будинку, з попереднім власником (користувачем) якого було укладено індивідуальний договір, договір з новим власником (користувачем) вважається укладеним із дня такої зміни; споживачі у багатоквартирному будинку, які отримують послугу за іншою моделлю договірних відносин, у разі прийняття рішення про припинення такого договору можуть приєднатися до індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, вчинивши дії, що засвідчують їх бажання укласти такий договір, відповідно до абзацу шостого цього пункту.
Отже, законодавством факт укладення вказаного договору пов'язується зі спливом 30-денного строку з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги, якщо протягом цього строку співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 09 квітня 2024 року у справі № 908/710/23.
За обставин цієї справи у жовтні 2021 року набрав чинності укладений між МКП «Чернівцітеплокомуненерго» та відповідачами типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, в порядку, визначеному частиною 5 статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року № 2189-VIII, текст якого оприлюднений на офіційному веб-сайті позивача та на офіційному веб-сайті Чернівецької міської ради та типова форма якого затверджена постановами Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830 та від 11 грудня 2019 року № 1182.
У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідачі приймали рішення про вибір моделі договірних відносин або уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги.
З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01 жовтня 2021 року, копія якого додана позивачем до позовної заяви, що є публічним договором приєднання. Докази протилежного в матеріалах справи відсутні.
Відповідно до умов типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 01 жовтня 2021 року виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання та складається з: обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку; та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення. Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення (пункт 5 типового договору).
За змістом статті 2 Закону України «Про теплопостачання» цей Закон регулює відносини, що виникають у зв'язку з виробництвом, транспортуванням, постачанням і використанням теплової енергії, державним наглядом (контролем) у сфері теплопостачання, експлуатацією теплоенергетичного обладнання та виконанням робіт на об'єктах у сфері теплопостачання суб'єктами господарської діяльності незалежно від форми власності.
Відповідно до вимог частин п'ятої, шостої статті 19 Закону України «Про теплопостачання» теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання споживача до теплової мережі. Споживач послуг зобов'язаний щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Стаття 20 Закону України «Про теплопостачання», яка визначає загальні засади формування тарифів на теплову енергію, передбачає, що тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими.
Порядок нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315.
Порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами врегульовано статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яка зокрема передбачає, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої цієї статті.
При цьому для цілей розподільного обліку відповідно до цієї статті права та обов'язки споживачів поширюються також на власників майнових прав на об'єкти нерухомого майна у завершеній будівництвом будівлі, право власності на які не зареєстровано.
Порядок нарахування плати за теплову енергію проводиться відповідно до встановлених тарифів та вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03 жовтня 2007 року № 1198, та Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 28 грудня 2018 року № 315.
Порядок розподілу обсягів комунальних послуг між споживачами врегульовано статтею 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», яка зокрема передбачає, що у будівлях, зазначених у частинах другій і третій статті 4 цього Закону, обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку (а у випадках, передбачених частиною другою статті 9 цього Закону, - за розрахунковим або середнім споживанням), розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів - розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої-четвертої цієї статті.
Пунктом 33 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, передбачено, що плата виконавцю за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем складається в тому числі з плати за абонентське обслуговування, визначеної виконавцем, розмір якої не може перевищувати граничного розміру, встановленого Кабінетом Міністрів України.
Плата за послугу, абонентське обслуговування та плата за обслуговування, поточний ремонт внутрішньобудинкової системи теплопостачання багатоквартирного будинку вноситься споживачем виконавцю щомісяця однієї сумою в порядку та розмірах, визначених договором. При цьому виконавець забезпечує деталізацію інформації щодо структури плати у рахунках споживачів.
У разі коли співвласники багатоквартирного будинку самостійно не обрали однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», та/або не дійшли згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, плата виконавцю за індивідуальним договором складається з плати за послугу та плати за абонентське обслуговування.
З урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції, встановивши, що позивач МКП «Чернівцітеплокомуненерго» свої обов'язки з постачання теплової енергії виконував, а відповідачі оплату за отримані послуги не здійснювали, внаслідок чого утворилась заборгованість, перевіривши наведений позивачем розрахунок заборгованості, дійшов правильного й обґрунтованого висновку про стягнення з відповідачів на користь МКП «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованості за послуги з теплопостачання у розмірі 8029,69 грн за період 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2023 року та плати за абонентське обслуговування у розмірі 389,16 грн за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року.
Оскільки предметом спору у даній справі є заборгованість за житлово-комунальні послуги, на позивача покладено обов'язок доведення розміру заборгованості, а на відповідачів покладається обов'язок спростування наявності заборгованості.
Відтак, подання позивачем розрахунку заборгованості, з метою доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог, є його процесуальними обов'язком, тоді як процесуальним обов'язком відповідачів з метою спростування наявності розрахунку, є подання контррозрахунку, однак його подано не було.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Статтею 360 ЦК України встановлено, що співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.
З указаного вбачається, що співвласники є солідарними боржниками.
Згідно з частини 1 статті 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
Крім того, відповідно до частини 3 вказаної статті солідарний боржник не має права висувати проти вимоги кредитора заперечення, що ґрунтуються на таких відносинах решти солідарних боржників з кредитором, у яких цей боржник не бере участі.
Також слід зазначити, що згідно з частиною 4 статті 544 ЦК України боржник, який виконав солідарний обов'язок, має право на зворотну вимогу (регрес) до кожного з решти солідарних боржників у рівній частці, якщо інше не встановлено договором або законом, за вирахуванням частки, яка припадає на нього.
Тобто співвласник, який виконав солідарний обов'язок щодо сплати необхідних витрат на утримання майна, має право вимагати від іншого співвласника їх відшкодування (право зворотної вимоги - регрес).
Аналогічний за змістом правовий висновок висловлено ВС у постанові від 19 серпня 2020 року у справі N 703/2200/15-ц.
Колегія суддів зауважує, що у разі сплати відповідачами заборгованості за послуги, що надані позивачем, вони не позбавлені права вимагати від інших споживачів відшкодувати їм такі витрати.
Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідачам послуги з постачання теплової енергії не надавались або надавались неналежної якості або в кількості меншій, ніж позивачем нараховані, відповідачем, у передбаченому ст. ст. 12, 81 ЦПК України порядку, суду не надано.
Посилання в апеляційній скарзі про необхідність залучення ОСОБА_5 співвідповідачем, колегія суддів виходить з наступного.
Частиною 1 статті 51 ЦПК України визначено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.
Отже, залучення співвідповідача є диспозитивним правом позивача, тому що саме позивач вирішує, кого вважати відповідальним за своїми вимогами. Він може подати клопотання про залучення співвідповідачів або про заміну неналежного відповідача, тому суд не може примусово залучити іншу особу, що відображає принцип диспозитивності процесу (право позивача розпоряджатися своїми вимогами).
Щодо доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно не враховано про відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 на ОСОБА_5 , слід зазначити наступне.
З матеріалів справи вбачається, що 04 вересня 2008 року між ОСОБА_5 та МКП «Чернівцітеплокомуненерго» укладено договір про користування тепловою енергією за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до абзацу 4 частини п'ятої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов.
За таких обставин, між сторонами договірні відносини врегульовані саме типовим індивідуальним договором від 01 жовтня 2021 року, що є публічним договором приєднання.
Факт укладання договору на певну особу не звільняє від обов'язку інших споживачів відповідної послуги сплачувати кошти за надану послугу, в даному випадку осіб, які проживають за даним об'єктом.
Щодо доводів апеляційної скарги, що на ОСОБА_5 та членів його сім'ї, які проживають разом з ним, розповсюджується 100% пільга на оплату ЖКГ, колегія суддів зазначає наступне.
Статтею 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачені пільги для осіб із інвалідністю внаслідок війни, зокрема 100-відсоткова знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання.
Відповідно до частини другої статті 13 вказаного Закону пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються інвалідам війни та членам їх сімей, які проживають разом із ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього.
Рішенням Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 встановлено, що державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії можуть бути визначені як законами України, так і іншими нормативно-правовими актами, зокрема, актами Кабінету Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року № 117 затверджено Положення про Єдиний державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги (далі - Положення № 117). Метою прийняття даної постанови було питання удосконалення обліку осіб, які мають право на пільгу за соціальною ознакою.
Відповідно до ст. 3-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» реєстр створюється для забезпечення обліку осіб, визначених частиною першою цієї статті; реалізації особами, визначеними частиною першою цієї статті, пільг та інших соціальних гарантій, передбачених цим Законом та іншими законодавчими актами.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06 серпня 2014 року № 409 «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування» встановлені єдині норми користування послугами, на які надаються пільги та субсидії, у тому числі і для користування послугами з обслуговування багатоквартирного будинку. Споживання понад встановлених соціальних норм сплачується без урахування пільги.
Відповідно до пункту 1 «Порядку надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 року № 373 (далі - Порядок № 373), цей Порядок визначає механізм використання коштів, передбачених у державному бюджеті Мінсоцполітики для виплати пільг і житлових субсидій громадянам на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу у грошовій формі, та механізм надання громадянам у грошовій формі таких пільг: на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме: житлових послуг - послуг з управління багатоквартирним будинком; комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення. поводження з побутовими відходами.
Пунктом 6 Порядку № 373 передбачено, що на підставі даних Реєстру та інформації, отриманої відповідно до пункту 5 цього Порядку, розраховують щомісяця суму пільги: на оплату житлово-комунальних послуг виходячи з розміру знижки, на яку пільговик має право згідно із законом, кількості членів сім'ї, які мають таке право відповідно до законодавчих актів, зазначених у пункті 3 цього Порядку, та визначені статтею 51 Бюджетного кодексу України, та з урахуванням встановлених цін/тарифів (внесків) і державних соціальних нормативів у сфері житлово-комунального обслуговування.
Зазначені розрахунки проводяться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення у вересні - листопаді 2022 року - до 25 числа, у грудні 2022 року - до 15 числа; органами Пенсійного фонду України - до 25 числа кожного місяця починаючи із січня 2023 року.
Пунктом 7 Порядку № 373 (у редакції до 23 року) встановлено, що виплата розрахованої суми пільги здійснюється у грошовій безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок Мінсоцполітики в АТ «Ощадбанк» на підставі укладеного між Мінсоцполітики та АТ «Ощадбанк» договору (далі - рахунок для виплати пільг). За заявою пільговика, поданою структурному підрозділу з питань соціального захисту населення до 15 жовтня (15 травня), у якій зазначаються виплатні реквізити, виплата пільги здійснюється у грошовій готівковій формі з початку опалювального (неопалювального) сезону. У разі подання заяви після 15 жовтня (15 травня) протягом опалювального (неопалювального) сезону пільга надається у грошовій готівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок пільговика в уповноваженому банку з місяця, що настає за місяцем подання заяви. Таким чином, з квітня 2019 року пільги надавалися шляхом перерахування пільговику грошових коштів.
Суд першої інстанції правильно вказав, що ОСОБА_5 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору), із зареєстрованим місцем проживання: АДРЕСА_2 , 02 грудня 2002 року взято на облік як пільговика - інваліда війни ІІ групи. Пільгу надано на період з 02 грудня 2002 року по 31 грудня 2054 року, розмір пільги становить - 100%. З 01 січня 2021 року по 31 грудня 2022 року нараховані пільги з оплати житлово-комунальних послуг в розмірі 100% в межах соціальних норм споживання в грошовій безготівковій формі ОСОБА_5 згідно з «Порядком надання пільг на оплату житлово-комунальних послуг придбання твердого палива і скрапленого газу у грошовій формі», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №373.
Проте, з січня 2023 року пільги на оплату житлово-комунальних послуг їх одержувачам надаються виключно у грошовій готівковій формі. Зокрема, відповідно до п.14 Порядку №373 у чинній редакції виплата пільг у грошовій готівковій формі здійснюється шляхом перерахування коштів уповноваженим органом на рахунок пільговика, відкритий в установі уповноваженого банку, або через відділення організації, що здійснює виплату та доставку пенсій та грошової допомоги, за місцем фактичного проживання одержувача пільг.
В поясненнях Департамент соціальної політики Чернівецької міської ради вказав, що на обліку в Департаменті в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 року №117 «Про Єдиний Державний автоматизований реєстр осіб, які мають право на пільги», перебував з 01 січня 2004 року по 31 грудня 2022 року ОСОБА_5 . Відповідачі не перебували на обліку та не отримували пільги на житлово-комунальні послуги.
Відповідно до змісту Постанови Кабінету Міністрів України від 4 червня 2015 року № 389 органом, який встановлює право споживача на пільгу за сплату житлово-комунальних послуг, є відповідний структурний підрозділ з питань соціального захисту населення, який у разі встановлення такої пільги споживачу направляє відповідну інформацію організаціям, що надають житлово-комунальні послуги.
Враховуючи, що в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як особа з інвалідністю 2 групи внаслідок війни, значиться лише ОСОБА_5 , а інші члени його сім'ї на вказаному обліку не перебувають, зазначена пільга на них не розповсюджується.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що за надані послуги з постачання теплової енергії за спірний період позивачем була врахована субсидія: у листопаді 2021 року у розмірі 403,17 грн; у грудні 2021 року - 1121,27 грн; у січні 2022 року - 1699,76 грн; у лютому 2022 року - 353,87 грн; у березні 2022 року - 1081,30 грн; у квітня 2022 року - 353,87 грн; у травні 2022 року - 208,79 грн; у грудні 2022 року - 718,22 грн; у січні 2023 року - 1606,42 грн.
Щодо доводів апеляційної скарги про застосування строку позовної давності, судова колегія зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» 540-IX від 30 березня 2020 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема п. 12 такого змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цьогоКодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Вказаний Закон набрав законної сили з 02 квітня 2020 року.
Крім того, Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, в зв'язку з військовою агресією рф проти України, в Україні було введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, з подальшими його продовженнями, який триває і наразі.
Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» внесено зміни до ЦК України щодо строків позовної давності. Так, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено зокрема п. 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Тобто було запроваджено механізм, за якого позовна давність на період дії карантину, воєнного стану або надзвичайної ситуації продовжується на строк дії таких обставин.
З урахуванням зазначеного, позивач звернувся до суду з позовом у межах строку позовної давності, підстав для її застосування судова колегія не вбачає.
З позовних вимог МКП «Чернівцітеплокомуненерго» вбачається, що позивач просив стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування.
Відповідно до пункту 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно з частиною 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є:1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення, зазначених вимог не врахував та не зазначив в якому порядку слід стягнути з відповідачів заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, та плату за абонентське обслуговування.
Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому його слід змінити, виклавши його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Також слід змінити резолютивну частину рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку стягнення з відповідачів на користь позивача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування.
В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
З огляду на висновок Чернівецького апеляційного суду, судові витрати, понесені на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, покладаються на апелянтів.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційні скарги ОСОБА_5 , інтереси якого представляє адвокат Филимонов Станіслав Михайлович, та ОСОБА_4 , інтереси якого представляє ОСОБА_6 , задовольнити частково.
Змінити мотивувальну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2025 року в частині визначення порядку стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування, виклавши її в редакції цієї постанови.
Змінити резолютивну частину рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 12 вересня 2025 року в частині визначення порядку стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та плату за абонентське обслуговування, виклавши її в наступній редакції.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 ), проживаючих в АДРЕСА_2 , на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ 34519280), заборгованість за надані послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_2 за період з 01 жовтня 2021 року по 30 квітня 2023 року в сумі 8029 (вісім тисяч двадцять дев'ять) гривень 69 копійок.
Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_2 (РНОКПП - НОМЕР_3 ), ОСОБА_3 (РНОКПП - НОМЕР_4 ) та ОСОБА_4 (РНОКПП - НОМЕР_5 ) на користь Міського комунального підприємства «Чернівцітеплокомуненерго» (код ЄДРПОУ-34519280) плату за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2023 року у розмірі 389 (триста вісімдесят дев'ять) гривень 16 копійок.
В іншій частині рішення суду залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий І. М. Литвинюк
Судді: І. Н. Лисак
І. Б. Перепелюк