іменем України
29 грудня 2025 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 745/1080/24
Головуючий у першій інстанції - Смаль І. А.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/614/25
Чернігівський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді: Скрипки А.А.
суддів: Онищенко О.І., Шарапової О.Л.
секретар: Мальцева І.В.
сторони:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал»
відповідач: ОСОБА_1
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області у складі судді Смаль І.А. від 06 січня 2025 року, місце ухвалення рішення - м. Бахмач, у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ »Юніт Капітал» заборгованість за Кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року у розмірі 59 550 грн. Також позивач ставив питання про стягнення із відповідача на свою користь судових витрат, пов'язаних із розглядом справи, а саме, судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн. В обґрунтування вимог заявленого позову Товариство з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» вказувало, що 15.03.2021 року між відповідачем та Товариством з обмеженою відповідальністю »Манівео швидка фінансова допомога», правонаступником якого є позивач, було укладено кредитний договір №472564421, відповідно до умов якого, відповідачу було надано грошові кошти в сумі 15 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, і при цьому, відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Позивач зазначав, що даний договір було укладено у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно із вимогами, визначеними Законом України »Про електронні документи та електронний документообіг», а також із врахуванням особливостей, передбачених статтями: 3, 11, 12 Закону України »Про електронну комерцію». За доводами позивача, кредитор своє зобов'язання по видачі кредиту виконав шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок відповідача ОСОБА_1 , але відповідач при цьому, неналежним чином виконував умови кредитного договору. У зв'язку із порушенням умов договору, у ОСОБА_1 , за доводами позивача, станом на момент подання позовної заяви виникла заборгованість у розмірі 59 550 грн., яка складається із наступного: 15 000 грн. - заборгованість по кредиту; 44 550 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Враховуючи вищенаведене, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року у розмірі 59 550 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн.
Рішенням Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.01.2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, відмовлено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» на користь ОСОБА_1 4 000 грн., в рахунок відшкодування витрат на правничу допомогу .
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» просить скасувати рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.01.2025 року, та ухвалити нове рішення, яким позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити в повному обсязі, а також стягнути з відповідача на користь позивача 8 422 грн. 40 коп. судових витрат, понесених в суді першої інстанції та 9 633 грн. 60 коп. судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції. Доводи апеляційної скарги ТОВ »Юніт Капітал» вказують на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ »Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року, укладеним 15.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога», оскільки, як вказав суд першої інстанції, на момент відступлення права вимоги, шляхом укладення договору факторингу, вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. Апелянт не погоджується із даними висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи, що в свою чергу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 06.01.2025 року, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до відповідача. В доводах апеляційної скарги ТОВ »Юніт Капітал» зазначає, що укладання договору факторингу між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ »Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин із відповідачем, не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним. За доводами апелянта, із врахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відповідно до п.1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Пунктом 2.1 Розділу 2 (Предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Апелянт зазначає, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, оскільки він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно, ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ »Таліон Плюс», оскільки із врахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року перейшло до ТОВ »Таліон Плюс» - 15.06.2021, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 138. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, до ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 592492665 від 15.03.2021 року. 28.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 28/10/24/У, відповідно до умов якого, позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За даних обставин, апелянт вважає заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У відзиві на апеляційну скаргу (а.с. 192-193) ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ТОВ »Юніт Капітал» залишити без задоволення, а рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.01.2025 року залишити тез змін. Також ОСОБА_1 просить суд вирішити питання судових витрат.
Відповідно до ч.1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно приписів ч.1 статті 369 ЦПК України, апеляційний суд розглядає справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» на рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.01.2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Відповідно ч.13 статті 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Як вбачається із матеріалів справи, сторони даного спору належним чином повідомлені про наявність ухвал апеляційного суду про відкриття апеляційного провадження у справі та про призначення справи до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення (виклику) учасників справи.
Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 15.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога», із використанням електронного підпису у формі електронного документу було укладено договір №592492665. Відповідно до п.1.1 договору, за укладеним договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 15 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту продукту »СМАРТ» ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 37-39, 70). Сторони умовами договору погодили строк надання кредиту - 30 днів, порядок сплати процентів за кредит та інші умови договору (п.1.2-1.11 укладеного договору).
Підписанням Паспорта споживчого кредиту продукту »СМАРТ» до вказаного вище договору відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування.
15.03.2021 ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , що вказаний у заявці на отримання грошових коштів. (а.с. 69, 73-75).
Як вбачається із розрахунку заборгованості ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога», загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 592492665, станом на 14.06.2021 року, становить 39 540 грн.
28.11.2018 року ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п. 1.3 договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а. с. 12-15).
28.11.2019 року ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19, відповідно до якої, п.8.2 договору факторингу викладено в новій редакції, а саме: »…8.2 Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором» (а.с.18).
31.12.2020 року ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, за умовами якої, сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме, що згідно п. 2.1 розділу 2 договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 8.2 додаткової угоди визначено продовжити строк дії договору до 31.12.2021 року (а.с. 19-22).
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції від 31.12.2020 року) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020 року) встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Також 31.12.2021 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року, включно (а.с. 24).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 138 від 15.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, до ТОВ »Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39 885 грн., із яких заборгованість по тілу кредиту - 15 000 грн., заборгованість по відсоткам - 24 885 грн. (а.с.27-28).
05.08.2020 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, строк дії цього договору закінчується 04.08.2021 року (а.с. 29-31).
03.08.2021 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду №2 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до п.1 якої, сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року, включно (а.с. 34).
30.12.2022 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» було укладено додаткову угоду № 3 до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, відповідно до п.1 якої, сторони домовились продовжити строк дії договору до 31.12.2024 року, включно (а.с. 35).
Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п.1.3 договору факторингу № 05/0820-01, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Положеннями п.1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
Згідно із реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ »Таліон Плюс» до ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 59 550 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15000 грн., заборгованість по відсоткам - 44 550 грн. (а.с. 40).
28.10.2024 року між ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» та ТОВ »Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 28/10/24-У, п. 1.1 якого передбачено, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с. 42-45).
Пунктом 1.2 договору факторингу № 28/10/24-У визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2024 року до договору факторингу № 28/10/24-У, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 59 550 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15 000 грн., заборгованість по відсоткам - 44 550 грн. (а.с.47).
Як вбачається із розрахунків заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору №592492665 від 15.03.2021 року, заборгованість відповідача, станом на 15.06.2021 року (дата передачі прав вимоги від ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ »Таліон Плюс» за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року), становить: 15 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 24 885 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.50-51). Станом на 31.08.2023 року (дата передачі прав вимоги від ТОВ »Таліон Плюс» до ТОВ »ФК »Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року), заборгованість ОСОБА_1 становить: 59 550 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 44 550 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.52). Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 592492665 (а.с. 53), розмір заборгованості відповідача перед позивачем ТОВ »Юніт Капітал» станом на 05.11.2024 року не змінився, та становить: 59 550 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за простроченим тілом, 44 550 грн. 00 коп. - заборгованість за простроченими відсотками.
Як вбачається із оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 06.01.2025 року, відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції встановив, що кредитний договір між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем був укладений 15.06.2021 року, при цьому, договір факторингу №28/1118-01 між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога», на який посилається позивач, як на підставу переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 , був укладений 28.11.2018 року, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником. За даних обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що передати право вимоги за зобов'язанням, яке взагалі не існувало на момент укладення договору факторингу, неможливо, тому право вимоги до боржника ОСОБА_1 , ТОВ »Таліон Плюс» за договором факторингу від 28.11.2018 року набуто не було, і тому, відповідно, не могло бути передано в подальшому за договором факторингу від 05.08.2020 року ТОВ »ФК »Онлайн Фінанс», та за договором факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024 року позивачу ТОВ »Юніт Капітал». Право вимоги до ОСОБА_1 вказано у реєстрі №138 від 15.06.2021 року, і не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року. Таким чином, як вказав суд першої інстанції, на момент укладення договору факторингу, за яким відступлено права вимоги від 28.11.2018 року, боргові зобов'язання ОСОБА_1 за кредитним договором № 592492665 ще не існували, відтак, і не могли відступатися права кредитора за цим договором. Суд першої інстанції констатував, що доводи позовної заяви даних фактів не спростовують, оскільки на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , то і у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати ТОВ »Таліон Плюс» на підставі договору факторингу від 28.11.2018 року. Суд першої інстанції зазначив, що на час укладення такого договору, сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину, оскільки предмет не індивідуалізовано належним чином. Суд першої інстанції дійшов висновку, що враховуючи, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором № 419373100 від 16.11.2021 року на першому етапі від первісного кредитора ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ »Таліон Плюс», наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора ТОВ »Юніт Капітал». За даних обставин, суд першої інстанції вказав, що ТОВ »Юніт Капітал» не набуло прав первісного кредитора, а отже, не має права пред'являти свої вимоги за кредитним договором № 592492665 від 15.03.2021 року, укладеним між »Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , що є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги відносно того, що висновки суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення із відповідача на користь ТОВ »Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором № 592492665, укладеним 15.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога», не відповідають фактичним обставинам справи та нормам права, які регулюють спірні правовідносини, знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Доводи апеляційної скарги ТОВ »Юніт Капітал» вказують на помилковість висновків суду першої інстанції щодо відсутності підстав для стягнення з відповідача на користь ТОВ »Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року, укладеним 15.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога», оскільки, як вказав суд першої інстанції, на момент відступлення права вимоги, шляхом укладення договору факторингу, вимога до боржника ОСОБА_1 не була дійсною і не належала первісному кредитору на момент її відступлення. Апелянт не погоджується із даними висновками суду першої інстанції та вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи, що в свою чергу, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції від 06.01.2025 року, та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до відповідача. В доводах апеляційної скарги ТОВ »Юніт Капітал» зазначає, що укладання договору факторингу між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ »Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин із відповідачем, не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору, договір факторингу був чинним. За доводами апелянта, із врахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Відповідно до п.1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року визначено, що під правом вимоги розуміються всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2. договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги. В той же час, відповідно до п.1.5 договору факторингу, реєстр прав вимоги - означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку №1 до договору. Тобто, реєстр не є разовим документом, оскільки договір факторингу передбачає (не забороняє) можливість їх укладення множинну кількість разів, у випадку бажання та необхідності сторін. Пунктом 2.1 Розділу 2 (Предмет договору) договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, передбачено, що згідно умов договору, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги. Апелянт зазначає, що договір № 28/1118-01 є рамковою угодою, оскільки він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, а саме: 28.11.2018 - 31.12.2024. Відповідно, ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» відступило дійсне право вимоги до ТОВ »Таліон Плюс», оскільки із врахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії. Тобто, право вимоги за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року перейшло до ТОВ »Таліон Плюс» - 15.06.2021, відповідно до підписання сторонами реєстру прав вимоги № 138. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. 05.08.2020 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» було укладено договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до умов якого, до ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 592492665 від 15.03.2021 року. 28.10.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» та позивачем було укладено договір факторингу № 28/10/24/У, відповідно до умов якого, позивачу було відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. За даних обставин, апелянт вважає заявлені позовні вимоги до відповідача ОСОБА_1 обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
З даного приводу апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч. 1 статті 15, ч. 1 статті 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Приписами статті 15 ЦК України регламентовано, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 статті 16 ЦК України.
Відповідно до приписів статті 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 статті 638 ЦК України).
За правилами ч.1 статті 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч. 2 статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами ч.1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 статті 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із ч.1, ч.2 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у т.ч. електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
За правилами статей: 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно із якою, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Згідно із ч.1 статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Із прийняттям Закону України »Про електронну комерцію» №675-VIII (далі - Закон №675-VIII) від 03.09.2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Положеннями статті 3 Закону №675-VIII передбачено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до статей: 11, 12 Закону №675-VIII, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 статті 11 Закону України №675-VIII).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статті 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч.6 статті 11 Закону №675-VIII).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч.12 статті 11 Закону № 675-VIII).
Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін, електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України »Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За правилами ч.1, ч.2 статті 6 Закону України »Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов'язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб'єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
В ході судового розгляду даної справи судом встановлено, і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що 15.03.2021 року між ОСОБА_1 та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» із використанням електронного підпису у формі електронного документу було укладено договір №592492665. Відповідно до п.1.1 договору, за цим договором кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит на суму 15 000 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі, на умовах фінансового кредиту продукту »СМАРТ» ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» (а.с. 37-39, 70). Сторони умовами договору погодили строк надання кредиту - 30 днів, порядок сплати процентів за кредит та інші умови договору (п.1.2 - п.1.11 договору).
Так, за умовами п.1.2 даного договору, кредит надається строком на 30 (тридцять) днів, від дати отримання кредиту позичальником (далі - »Дисконтний період»). У випадку надання кредиту не в день укладення договору, загальний строк надання кредиту автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення договору по відношенню до дати надання кредиту.
Відповідно п.1.3 вказаного договору, сторони погодили, що встановлений в п.1.2 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником, шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту договору, строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою:
Z = 30 - (X - Y), де:
Z - кількість днів, на які продовжується Дисконтний період:
Х - поточна дата (день місяця) закінчення Дисконтного періоду, з врахуванням всіх попередніх продовжень Дисконтного періоду;
Y - дата ініціації (день місяця) продовження Дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок Кредитодавця).
При цьому, сторони узгоджують що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується Дисконтний період дорівнює 30 днів.
За умовами п.1.4 договору, за користування кредитом протягом дисконтного періоду позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку:
1.4.1. виключно на період строку визначеного в п.1.2 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 116,80 (сто шістнадцять цілих вісім десятих) процентів річних, що становить 0,32 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним;
1.4.2. За умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.3 договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п.1.2 договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 384,25 (триста вісімдесят чотири цілих двадцять п'ять сотих) процентів річних, що становить 1,05 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті;
1.4.3. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.3 договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 (шістсот двадцять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого позичальник зобов'язується сплатити кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за дисконтною та індивідуальною процентними ставками за весь строк користування кредитом протягом дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку статті 212 Цивільного кодексу України, сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним договором, щодо виникнення у позичальника зобов'язань по сплаті процентів за базовою процентною ставкою від дати отримання кредиту по дату закінчення дисконтного періоду є факт продовження користування кредитом понад строк дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього договору.
Базова процентна ставка за користування кредитом не застосовується протягом строку дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір базової процентної ставки більший ніж 1,70 процентів від суми кредиту за кожен день користування кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту договору.
За змістом п. 1.5, позичальник зобов'язаний не пізніше останнього дня дисконтного періоду (в термін платежу), з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду на умовах п. 1.3 цього договору, оплатити всі фактично нараховані на термін платежу проценти за користування кредитом протягом дисконтного періоду.
П.1.6. договору передбачено, що основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати закінчення дисконтного періоду, а у разі, якщо позичальник продовжує користуватися грошовими коштами після закінчення дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку дисконтного періоду, та у разі продовження строку дії договору на умовах п.1.7 договору, основна сума кредиту має бути повернена не пізніше дати визначеної за правилами п.1.7.1. договору, але в будь-якому разі не пізніше граничного строку дії договору (закінчення строку його дії чи дати його дострокового розірвання). Також позичальник має право достроково повернути основну суму кредиту повністю або частково та сплатити всі фактично нараховані проценти в будь-який час.
Згідно п.1.7 договору, сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною, в розумінні статті 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом (продовження загального строку дії договору) на наступних умовах:
1.7.1. зобов'язання щодо повернення основної суми кредиту переносяться на наступний день після закінчення дисконтного періоду, однак при ненадходженні платежу зобов'язання позичальника по оплаті основної суми кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев'яносто) календарних днів від дати закінчення дисконтного періоду;
1.7.2. з наступного дня після закінчення дисконтного періоду Позичальник зобов'язаний щоденно сплачувати кредитодавцю проценти з розрахунку 839,50 (вісімсот тридцять дев'ять цілих п'ять десятих) процентів річних, що становить 2,30 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Відповідно до п.1.8. договору, проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.4 та 1.7.2 договору, нараховуються за кожен день користування кредитом, починаючи з першого дня надання кредиту та до дня фактичного повернення суми кредиту позичальником.
Згідно п.1.9. договору, попередній розрахунок сукупної вартості кредиту за дисконтною процентною ставкою та термін платежу згідно строку передбаченого п.1.2 цього договору, наведено в Паспорті споживчого кредиту, що с невід'ємним додатком до цього договору, та у Графіку розрахунків, наведеному в додатку №1 до цього договору. Сторони погодили, що кредитодавець, по аналогії з порядком, визначеним в абз. 2 п. 1 ст. 16 Закону України »Про споживче кредитування», у разі продовження строку надання кредиту, надає позичальнику та регулярно оновлює Графік розрахунків на період продовження строку надання кредиту, з відповідним коригуванням терміну платежу, шляхом відображення такої інформації в особистому кабінеті позичальника.
За правилами п.1.10. договору, продовження строку дисконтного періоду та настання відкладальних обставин, що мають наслідком продовження строку надання кредиту, застосування базової процентної ставки та нарахування процентів за ставкою, що застосовується після закінчення дисконтного періоду, не є зміною істотних умов цього договору та не потребує змін цього договору та укладення додаткових угод до нього. Усі істотні умови договору, в тому числі, порядок продовження строку дії договору, розмір процентних ставок та порядок їх застосування, погоджені сторонами під час укладення цього договору.
Згідно п.1.11. договору, збільшення розміру дисконтної, індивідуальної, базової процентних ставок та розмір процентів, що нараховується після закінчення дисконтного періоду в порядку, що не визначений цим договором, в односторонньому порядку кредитодавцем без згоди позичальника, не допускається.
Підписанням Паспорта споживчого кредиту продукту »СМАРТ» до вказаного вище договору, відповідач підтвердив отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних ним умов кредитування.
15.03.2021 ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 15 000 грн. на картковий рахунок НОМЕР_1 , що вказаний в заявці на отримання грошових коштів (а.с. 69, 73-75).
Із розрахунку заборгованості ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що загальна сума заборгованості відповідача за кредитним договором № 592492665, станом на 14.06.2021 року, становить 39 540 грн.
Приймаючи до уваги вищенаведене, є обгрунтованими доводи апеляційної скарги відносно того, що позивачем надано належні та допустимі докази укладення 15.03.2021 року між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 кредитного договору № 592492665, погодження сторонами всіх істотних умов договору та отримання відповідачем кредитних коштів за вищевказаним договором. Відповідних відомостей про визнання кредитного договору № 592492665 недійсним чи неукладеним, матеріали даної справи в собі не містять.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ТОВ »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з тих обставин, що позивачем не доведено факту переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором на першому етапі - від первісного кредитора ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ »Таліон Плюс», і наступні переходи прав вимоги, які є похідними, не можуть підтвердити передання вказаного права вимоги до останнього кредитора - ТОВ »Юніт Капітал».
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що доводи апеляційної скарги щодо необґрунтованості вказаного висновку суду першої інстанції знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду даної справи.
Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, зокрема, пунктом 1 ч.1 цієї статті передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із статтею 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
За приписами ч.1 статті 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов'язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов'язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч.1 статті 519 ЦК України).
Відповідно до статті 1077 ЦК України, за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно із положеннями статті 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
Як вбачається із матеріалів справи, 28.11.2018 року ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» був укладений договір факторингу № 28/1118-01, за умовами якого, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно п.1.3 укладеного договору, право вимоги означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Згідно п. 4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно п. 8.2 договору, строк цього договору закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором (а. с.12-15).
28.11.2019 року ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 19, відповідно до якої, п.8.2 договору факторингу викладено в новій редакції, а саме: »…8.2 Строк дії цього договору починає перебіг у момент визначений п.8.1 цього договору та закінчується 31.12.2020, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань за цим договором» (а.с.18).
31.12.2020 року ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» уклали додаткову угоду № 26 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, за умовами якої, сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції, а саме, що згідно п. 2.1 розділу 2 договору факторингу, клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Пунктом 8.2 додаткової угоди визначено продовжити строк дії договору до 31.12.2021 року (а.с.19-22).
Відповідно до п. 1.3 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року (в редакції від 31.12.2020 року) визначено, що під правом вимоги розуміються всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Пунктом 1.2 договору визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.5 договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (в редакції від 31.12.2020 року) встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до договору.
Також 31.12.2021 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» було укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, згідно якої сторони дійшли згоди продовжити строк дії договору до 31.12.2022 року, включно (а.с. 24).
Відповідно до витягу з реєстру прав вимоги № 138 від 15.06.2021 року до договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, до ТОВ »Таліон Плюс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 39 885 грн., із яких заборгованість по тілу кредиту - 15 000 грн., заборгованість по відсоткам - 24 885 грн. (а.с.27-28).
Відтак, договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року встановлено, що предметом відступлення за ним, є в тому числі, вимоги, які виникнуть у клієнта в майбутньому (майбутня вимога), при цьому, перелік кредитних договорів, за якими здійснюється відступлення, наводиться у відповідних додатках до договору, а саме, у реєстрах прав вимоги. Такі додатки до договору, є невід'ємною частиною договору факторингу.
05.08.2020 року між ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» був укладений договір факторингу № 05/0820-01, відповідно до п. 8.2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, строк дії цього договору закінчується 04.08.2021 року (а.с.29-31). Пунктом 2.1 розділу 2 договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року визначено, що клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Тобто, предметом договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, є відступлення прав вимоги, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги. Відповідно до п.1.3 договору факторингу № 05/0820-01, під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі, права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Положеннями п.1.5 договору факторингу встановлено, що реєстр прав вимоги означає перелік прав вимоги до боржників, що відступається за цим договором. Форма вказаного реєстру наведена в додатку № 1 до цього договору.
В подальшому ТОВ »Таліон Плюс» та ТОВ »ФК »Онлайн Фінанс» уклали ряд додаткових угод: №2 від 03.08.2021 року та №3 від 30.12.2022 року, якими було продовжено строк дії договору факторингу до 31.12.2022 року та до 30.12.2024 року, включно, всі інші умови залишились без змін (а.с.34, 35).
Згідно з реєстром прав вимоги № 11 від 31.08.2023 року до договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року, від ТОВ »Таліон Плюс» до ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 59 550 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15000 грн., заборгованість по відсоткам - 44 550 грн. (а.с. 40).
28.10.2024 року між ТОВ »Фінансова компанія »Онлайн Фінанс» та ТОВ »Юніт Капітал» було укладено договір факторингу № 28/10/24-У, п. 1.1. якого передбачено, що фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступити фактору права грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне у майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання, плату за позикою, пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту (а.с.42-45).
Пунктом 1.2. договору факторингу № 28/10/24-У від 28.10.2024 року визначено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників, згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників, стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Відповідно до реєстру боржників від 28.10.2024 року, до договору факторингу № 28/10/24-У, до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача на загальну суму 59 550 грн., з яких: заборгованість по тілу кредиту - 15 000 грн., заборгованість по відсоткам - 44 550 грн. (а.с.47).
Таким чином, у відповідності до приписів статей: 514, 516 ЦК України, позивач ТОВ »Юніт Капітал» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року, укладеним між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» і відповідачем ОСОБА_1 .
Необхідно зазначити, що укладання договору факторингу між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ »Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин із ОСОБА_1 не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року було передано ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ »Таліон Плюс», згідно витягу з реєстру прав вимоги №138 від 15.06.2021 року до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року, тобто, вже після укладення кредитного договору між ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 .
Вказаних вище обставин не прийняв до уваги при розгляді даного спору по суті суд першої інстанції та дійшов при цьому помилкового висновку про недоведеність позивачем ТОВ »Юніт Капітал» права вимоги за договором факторингу.
Як вбачається із розрахунків заборгованості відповідача ОСОБА_1 по кредитному договору №592492665 від 15.03.2021 року, заборгованість відповідача, станом на 15.06.2021 року (дата передачі прав вимоги від ТОВ »Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ »Таліон Плюс» за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 року), становить: 15 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 24 885 грн. - заборгованість за відсотками (а.с.50-51). Станом на 31.08.2023 року (дата передачі прав вимоги від ТОВ »Таліон Плюс» до ТОВ »ФК »Онлайн Фінанс» за договором факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020 року), заборгованість ОСОБА_1 становить 59 550 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 44 550 грн. 00 коп. - заборгованість за відсотками (а.с.52). Згідно виписки із особового рахунку ОСОБА_1 за кредитним договором № 592492665 (а.с.53), розмір заборгованості відповідача перед позивачем ТОВ »Юніт Капітал», станом на 05.11.2024 року не змінився, та становить, відповідно, 59 550 грн., з яких: 15 000 грн. - заборгованість за простроченим тілом, 44 550 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Згідно приписів ч.1, ч.2, ч.3, ч.4 статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених Законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до положень ч.1, ч.2, ч.3 статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріали справи не містять в собі належних та достатніх, у розумінні приписів статей: 77, 80 ЦПК України, доказів, які спростовують правильність наданих позивачем розрахунків заборгованості відповідача, а також які спростовують факт укладення відповідачем кредитного договору та отримання кредитних коштів, або які підтверджують повернення позичальником заборгованості у повному розмірі та в строки, передбачені кредитним договором.
Зважаючи на вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ »Юніт Капітал» та стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ »Юніт Капітал» заборгованості за кредитним договором №592492665 від 15.03.2021 року у розмірі 59 550 грн., яка складається із наступного: 15 000 грн. - заборгованість по кредиту; 44 550 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
За даних обставин, вимоги позовної заяви ТОВ »Юніт Капітал» та апеляційної скарги ТОВ »Юніт Капітал» підлягають задоволенню, а оскаржуване рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 06.01.2025 року, підлягає скасуванню, із ухваленням апеляційним судом постанови про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» просить стягнути з відповідача на користь позивача 8 422 грн. 40 коп. судових витрат, понесених в суді першої інстанції та 9 633 грн. 60 коп. судових витрат, понесених в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до приписів ч.1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частиною 2 статті 137 ЦПК України регламентовано, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із ч.3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.4 статті 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно ч.5, ч.6 статті 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до приписів ч.4 статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, апеляційний суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пунктах 34-47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19, зазначено, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно із ч.8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
На підставі наведеного, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1)їх дійсність; 2)необхідність; 3)розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Відповідно до пунктів: 1, 2, 4, 5, 6, 12 частини третьої статті 2 ЦПК України, основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, зокрема, верховенство права; повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом; змагальність сторін; диспозитивність; пропорційність; відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Зі змісту статей: 10, 11, 12, 13 ЦПК України, в узагальненому вигляді, при вирішенні цивільного спору, у тому числі, і при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, суд керується Конституцією України, законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовує інші правові акти, враховує завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними і публічними інтересами, особливості предмета спору та ціну позову, складність справи, її значення для сторін та час, необхідний для розгляду справи, покладення доведення обставин, які мають значення для справи, саме сторонами, права яких є рівними, як і покладення саме на кожну сторону ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій та з урахуванням меж заявлених вимог та заперечень та обсягу поданих доказів.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін, без відповідних дій з боку такої сторони.
Вказаний висновок щодо застосування норм права наведено у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року у справі №750/2055/20, провадження №14-16723св20.
Апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що при визначенні суми відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський Суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі »Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір - обґрунтованим (п.268).
Як вбачається із матеріалів справи, інтереси позивача ТОВ »Юніт Капітал» в суді першої та апеляційної інстанцій представляв адвокат Тараненко А.І., на підставі довіреності ТОВ »Юніт Капітал» (а.с. 9, 11, 149, 151), свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (а.с.65), договору про надання правничої допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024 року, із додатком (а.с.54-55, зворот), додаткової угоди № 7 до даного договору (а.с.56-57). На підтвердження наявності судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, позивачем надано акт прийому-передачі наданих послуг від 30.10.2024 року, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024 року, на загальну суму 6 000 грн. (а.с. 58), та акт прийому-передачі наданих послуг від 05.02.2025 року, який є невід'ємною частиною до договору про надання правничої допомоги № 30132024-02 від 30.10.2024 року, на загальну суму 6 000 грн. (а.с.179, зворот).
Необхідно зазначити, що склад витрат, пов'язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема, у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи дане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).
Суд, вирішуючи питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, зобов'язаний врахувати подані стороною у строк, визначений частиною восьмою статті 141 ЦПК України, докази, надати їм належну оцінку, і лише після цього прийняти відповідне судове рішення з цього питання.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті, в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити із встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується із приписами статті 30 Закону України »Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
Для суду не є обов'язковими зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність й розумність.
У постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц, від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 зауважено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду вказувала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи із конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).
За наведених вище обставин, із врахуванням наданих стороною позивача доказів щодо понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій, фактичного обсягу наданих адвокатом послуг, складності даної цивільної справи, апеляційний суд вважає за необхідне стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ »Юніт Капітал» 3 000 (три тисячі) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та 3 000 (три тисячі) грн., в рахунок відшкодування документально підтверджених судових витрат відповідача на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, а всього - 6 000 (шість тисяч) грн. При визначенні вказаного розміру відшкодування понесених позивачем судових витрат в суді апеляційної інстанції, апеляційний суд приймає до уваги засади виваженості, розумності, співмірності та справедливості.
Апеляційний суд, відповідно до приписів ч.1, ч.13 статті 141 ЦПК України, яка регламентує розподіл судових витрат між сторонами, враховуючи, що позов та апеляційну скаргу ТОВ »Юніт Капітал» апеляційним судом задоволено в повному обсязі, вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ »Юніт Капітал» 2 422 грн. 40 коп., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.74) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 3 633 грн. 60 коп., в рахунок відшкодування документально підтверджених (а.с.180) понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, а всього: 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн.
Керуючись статтями: 137, 141, 367, 368, 374; п.4 ч.1, ч.2 статті 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» - задовольнити.
Рішення Сосницького районного суду Чернігівської області від 06 січня 2025 року, скасувати.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» заборгованість за кредитним договором №592492665 від 15 березня 2021 року у розмірі 59 550 (п'ятдесят дев'ять тисяч п'ятсот п'ятдесят) грн., із яких: 15 000 грн. - заборгованість по кредиту; 44 550 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн., в рахунок відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю »Юніт Капітал» 6 000 (шість тисяч) грн., в рахунок відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в суді першої та апеляційної інстанцій.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених п.2 ч.3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Дата складення повної постанови - 29.12.2025 року.
Головуючий: Судді: