23 грудня 2025 року м.Суми
Справа №950/2862/23
Номер провадження 22-ц/816/1352/25
Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач),
суддів - Філонової Ю. О. , Петен Я. Л.
за участю секретаря судового засідання - Кияненко Н.М.,
сторони:
позивач - Акціонерне товариство «Універсал Банк»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича на заочне рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 грудня 2024 року в складі судді Бакланова Р.В., ухваленого в м. Лебедин,
04 жовтня 2023року Акціонерне товариство «Універсал Банк» (далі - АТ «Універсал Банк») звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 квітня 2019 року у розмірі 147147,97 грн станом на 01 серпня 2023 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 06 квітня 2019 року сторони уклали кредитний договір в електронній формі, позичальник отримав на відкритий за допомогою мобільного додатку «Monobank» розрахунковий рахунок кредит у розмірі 120000 грн у виді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок. Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач своєчасно кредит не повернув у зв'язку з чим станом на 01 серпня 2023 року заборгованість за кредитним договором склала 147147,97 грн, яку позивач просить стягнути з відповідача на свою користь.
Заочним рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 18 грудня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 06 квітня 2019 в сумі 147147,97 грн та судовий збір в розмірі 3028 грн.
Ухвалою Лебединського районного суду Сумської області від 05 лютого 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у перегляді вказаного заочного рішення.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Аветисян Р.М. з рішенням суду не погодився, подав апеляційну скаргу та просить рішення скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що позивачем не доведено обставину перерахування кредитних коштів на рахунок відповідача. Вважає, що розрахунок розміру боргу по процентам за користування кредитом у позовній заяві суперечить розрахунку заборгованості та умовам кредитного договору. Також звертає увагу, що анкета-заява не містить умов про сплату процентів за користування кредитом, а умови та правила надання банківських послуг неодноразово змінювали свою редакцію, тобто позивачем не доведено, що саме з долученою до позовної заяви редакцією цього документа ознайомлювався відповідач при укладенні кредитної угоди.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Акціонерне товариство «Універсал Банк» повідомлений про час і місце розгляду справи, але в судове засідання не з'явився. Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без сторони, оскільки явка до апеляційного суду є необов'язковою, його позиція є чіткою і зрозумілою.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 - адвоката Аветисяна Р.М., дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 06 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Анкету-заяву про надання банківських послуг. Відповідач засвідчив ознайомлення і свою згоду, що Анкета-заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним і банком договір про надання банківських послуг.
На відкриту через мобільний додаток «Monobank» банківську картку позивач надав доступ відповідачу до кредитних коштів у розмірі 120000 грн у виді встановленого кредитного ліміту.
Також сторонами було погоджено, що банк нараховує відсотки за кожен календарний день використання кредитного ліміту з розрахунку 365/366 календарних днів у році за процентними ставками згідно з Тарифами:
- пільговий період за карткою - до 62 днів (діє з моменту виникнення заборгованості до кінця календарного місяця, наступного за датою виникнення заборгованості, при умові її погашення в повному обсязі);
- пільгова відсоткова ставка - 0,00001% річних;
- базова відсоткова ставка - 3,1% на місяць (нараховується на максимальну заборгованість на день, за умови непогашення заборгованості в повному обсязі в пільговий період, за кожний день з моменту виникнення заборгованості);
- збільшена відсоткова ставка на місяць за карткою на суму загальної заборгованості - 6,2% на місяць (нараховується у випадку наявності простроченої заборгованості).
Відповідач зобов'язався сплачувати щомісячний мінімальний платіж в розмірі та в термін, зазначені в мобільному додатку, а при несплаті щомісячного мінімального платежу позичальник повинен сплатити штраф згідно з Тарифами. Банк розглядає будь-який надісланий платіж клієнта як визнання ним штрафу в розмірі платежу, що надійшов, але не більше суми штрафу, визначеного тарифами.
Відповідно до Паспорту споживчого кредиту «Чорної картки» «Monobank» за порушення зобов'язань за договором про споживчий кредит: застосовуються відповідні санкції: від 1 до 30 днів: штраф у розмірі 50 грн.; від 31 до 90 днів: штраф у розмірі 100 грн.; від 91 до 12 (210) днів: штраф що розраховується за формулою: 100 грн. +6,2% від суми загальної заборгованості, що виникла на перший день відповідного календарного місяця. При цьому діє ставка 0,00001% річних, від 121(210) дня до повного погашення відповідальність за прострочення грошового зобов'язання у розмірі 74,4 % річних.
Судом також встановлено, що банк свої зобов'язання за договором про надання банківських послуг виконав у повному обсязі, а саме: випустив платіжну картку та надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору (не сплатив щомісячні мінімальні платежі), що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Прострочення зобов'язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором сягнуло понад 90 днів.
28 грудня 2022 року АТ «Універсал Банк» направило ОСОБА_1 повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, проте відповідач борг не повернув і станом на 01 серпня 2023 року заборгованість за кредитним договором склала 147147,97 грн.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач в Анкеті-заяві погодився, що усі наступні правочини, у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень можуть вчинятися ним та банком з використанням електронного цифрового підпису, а усе листування щодо цього договору здійснювати через мобільний додаток або через інші дистанційні канали. Таким чином суд вважав, що кредитний договір укладено в належній формі - електронній шляхом проставляння електронного цифрового підпису сторонами. Урахувавши, що отримані та використані відповідачем кредитні кошти в добровільному порядку позивачу не повернуті, розрахунок заборгованості відповідачем не спростований, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позову та стягнув з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитом у розмірі 147147,97 грн.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (ч. 1, ч. 2 ст. 633 ЦК України).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
У спірних правовідносинах позивач запропонував відповідачу скористатися банківськими послугами шляхом приєднання до запропонованих умов отримання і використання кредитних коштів. Погодження відповідачем запропонованих позивачем умов відбулось в електронній формі шляхом підписання 06 квітня 2019 року Анкети-заяви в мобільному додатку «Monobank», а також погодження через цей додаток всіх інших складових кредитного договору.
Вказані дії відповідач вчинив шляхом використання його фінансового номеру мобільного телефону, який ОСОБА_1 вказав в електронній формі через мобільний додаток. Зазначені дії є послідовними і супроводжувались ознайомленням позичальником із запропонованими банком умовами кредитування з наступною згодою із запропонованою офертою шляхом прийняття на фінансовий номер мобільного телефону повідомлення з одноразовим ідентифікатором та його наступним введенням у відповідній електронній формі мобільного додатку позивача.
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За вказаних вище норм права та встановлених у справі обставин колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що між сторонами спору 06 квітня 2019 року був укладений електронний кредитний договір.
Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Підписані відповідачем в електронній формі всі складові кредитного договору містять всі істотні умови укладеного між сторонами кредитного договору, зокрема строк кредитування, цілі кредитування, форма надання кредиту, процентна ставка (реальна, пільгова, базова, фіксована), орієнтовна загальна вартість кредиту з різними умовами погашення боргу, права та обов'язки позичальника, відповідальність та інші умови.
За вказаних вище обставин доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не підписувались інші складові кредитного договору крім Анкети-заяви, яка, зокрема, не містить умов про сплату процентів за користування кредитом, правового значення не мають, оскільки такий підпис відбувся в електронній формі через мобільний додаток позивача. Цієї обставини відповідач не спростував.
З огляду на викладене вище, підписавши в електронній формі всі складові кредитної угоди, відповідач таким чином добровільно погодився на запропоновані позивачем умови кредитного договору, взявши на себе відповідні зобов'язання повернути використані кредитні кошти та сплатити проценти за їх використання.
Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Аналізуючи зміст кредитного договору та його складових, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що 147147,97 грн заборгованості була нараховано правомірно, згідно з умовами договору, підписаного відповідачем в електронній формі.
Утворення боргу підтверджується розрахунком заборгованості по договору станом на 01 серпня 2023 року, а правові підстави для стягнення боргу позивачем доведені відповідними письмовими доказами, які по своїй суті є паперовими копіями складових кредитного договору, з якими відповідач ознайомився та погодився з їх змістом в електронній формі.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що отриманню доступу до кредитних коштів передує ознайомлення і погодження позичальником в електронній формі відповідних умов кредитної угоди. Тобто скористатись кредитними коштами попередньо не погодившись з розміром процентної ставки та іншими умовами використання кредиту фактично не є можливим.
Відтак, апеляційний суд не має сумнівів у існуванні заборгованості, а тому погоджується з висновком місцевого суду про задоволення позову у повному обсязі.
Ураховуючи викладені вище обставини та висновки місцевого суду, з якими повністю погоджується апеляційний суд, з підстав, викладених в апеляційній скарзі, рішення суду не може бути змінене чи скасоване.
Доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом фактичними обставинами справи та наведеними нормами матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Крім того, розрахунком заборгованості (випискою) підтверджується, що відповідач частково повертав кредитні кошти, тобто доводи апеляційної скарги, які ставлять під сумнів сам факт укладення кредитного договору і отримання кредитних коштів, суперечать вчиненим відповідачем діям з часткового повернення боргу.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну правову оцінку.
Враховуючи те, що ця справа є справою незначної складності, а ціна позову не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому на підставі п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України постанова не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Аветисяна Роберта Миколайовича залишити без задоволення, а заочне рішення Лебединського районного суду Сумської області від 18 грудня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий - В. І. Криворотенко
Судді: Ю. О. Філонова
Я. Л. Петен