Номер провадження: 33/813/1821/25
Номер справи місцевого суду: 522/5715/25
Головуючий у першій інстанції Ляшко О. П.
Доповідач Драгомерецький М. М.
25.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд в складі судді судової колегії судової палати з розгляду цивільних справ Драгомерецького М.М.,
при секретарі Узун Н.Д.,
за участю ОСОБА_1 ,
переглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Приморського районного суду Одеської області від 18 серпня 2025 року по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269012 від 12.03.2025, ОСОБА_1 12 березня 2025 року о 00:05 год, у м. Одеса, вул. Генуезька, 1Е, керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме виражений запах алкоголю з порожнини рота, від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився. Такими діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху України (далі ПДР України), за що передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Приморського районного суду Одеської області від 18 серпня 2025 року ОСОБА_1 визнаний виним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортних засобів строком на один рік. Стягнуто на користь держави судовий збір в сумі 605,60 гривень.
Не погоджуючись із зазначеною постановою суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Приморського районного суду Одеської області від 18 серпня 2025 року та закрити провадження по справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, з підстав викладених в апеляційній скарзі.
Заслухавши ОСОБА_1 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам, а саме: верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, повага до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпція невинуватості.
Згідно ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Статтею 280 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Визнаючи винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладаючи відповідне адміністративне стягнення, суд першої інстанції згідно вимог ст. ст. 245, 247, 251, 252, 280 КУпАП належним чином встановив чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, з'ясував всі фактичні обставин, що мають істотне значення для її розгляду, ухваливши законне та обґрунтоване рішення.
Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише за наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, який має бути встановлений судом тільки після всебічної та повної оцінки всіх доказів по справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 251 та ст. 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Пункт 2.5 ПДР України зобов'язує водія на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП встановлено відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Апеляційним судом встановлено, що факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП підтверджується, наявними в матеріалах справи доказами, а саме:
1)протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269012 від 12.03.2025, який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, а тому є належним та допустимим доказом, й приймається судом до уваги (а.с. 1);
2)актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, згідно якого у ОСОБА_1 були виявлені ознаки: виражений запах алкоголю з порожнини рота, огляд з використанням спеціальних технічних засобів не проводився, водій відмовився (а.с. 6);
3)направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до КНП «ООМЦПЗ» ООР, згідно якого в ОСОБА_1 були виявлені ознаки: виражений запах алкоголю з порожнини рота, та він був направлений для проходження огляду на стан сп'яніння до медичного закладу, однак огляд не проводився, водій відмовився (а.с. 7);
4)відеозаписом з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції (диск а.с. 8).
Таким чином, оцінюючи вищезазначені докази окремо та в їх сукупності, ґрунтуючись на внутрішньому переконанні, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме в тому, що він 12 березня 2025 року о 00:05 год, у м. Одеса, вул. Генуезька, 1Е, керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , та відмовився на вимогу працівника поліції, в якого виникла підозра, що водій може перебувати в стані алкогольного сп'яніння, від проходження огляду на визначення дійсного його стану, оскільки такий висновок ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні всіх обставин справи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначає, що транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 керувала дівчина, власник авто, а він проїхав лише в підземний паркінг (3 метри), перед яким його зупинили працівники поліції.
Щодо даних тверджень апеляційний суд погоджується із наступними встановленими обставинами.
Так, згідно відеозапису з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, а саме згідно файлу під назвою «ЕПР1 269012 ОСОБА_1 , ст. 130+ чат» вбачається, що 12.03.2025 о 00:05 год зафіксовано автомобіль марки «Toyota Camry», д.н.з. НОМЕР_1 , перебуває у припаркованому стані на вулиці з ввімкненими фарами та після чого розпочинає рух у напрямку підземного паркінгу. Одразу після цього за ним розпочато переслідування працівниками поліції, у результаті чого транспортний засіб було зупинено (тайм-код: 00:00:20 - 00:01:00).
Інший файл під назвою «ЕПР1 269012 ОСОБА_1 , ст. 130+чат» є відеозаписом з нагрудних камер поліцейських №471511, 471472, 471808. Із переглянутого відеозапису вбачається, також факт керування, саме водієм ОСОБА_1 , який здійснює рух автомобіля знаходячись за кермом автомобіля марки «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 , безпосередньо під час спілкування з працівниками поліції (тайм-код: 00:40:40 - 00:41:00).
Крім того з цього відеозапису підтверджується факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння на місці з використанням спеціального засобу драгер та відмовою проходження огляду у медичному закладі. Так, на пропозицію поліцейського пройти огляд за допомогою драгеру на місці зупинки або проїхати в медичний заклад ОСОБА_1 відповідає відмовами і зазначає «Я відмовляюсь від проходження - пишіть сто тридцяту» (тайм-коди: 00:13:52 - 00:14:32; 00:42:25 - 00:43:05; 00:58:00 - 00:58:40; 01:21:03 - 001:21:37).
Наявний в матеріалах справи відеозапис з нагрудних відеореєстраторів працівників поліції, відображає із достатньою повнотою стан водія ОСОБА_1 його поведінку та те, що співробітники поліції діяли у відповідності до процедури проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного сп'яніння та оформлення матеріалів адміністративного правопорушення. Та яким встановлено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 .
Також слід зазначити, що об'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає, зокрема, вкеруванні транспортним засобом у стані сп'яніння, або у відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння.
Відповідно до п. 27 Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», керування транспортним засобом - виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Отже, керує транспортним засобом це умисні дії особи, спрямовані на приведення транспортного засобу в рух та контроль за його рухом незалежно від тривалості, відстані чи мети такого руху.
Тому твердження ОСОБА_1 про те, що він проїхав лише в підземний паркінг (3 метри), в жодному разі не може свідчити про те, що він не керував транспортним засобом «Toyota Camry» д.н.з. НОМЕР_1 .
Відхиляються також посилання ОСОБА_1 про те, що він не мав ознак алкогольного сп'яніння, в цей день він мав вихідний після тривалих військових навчань за кордоном, був у поганому фізичному стані та він поспішав додому, з огляду на наступне.
Так, проведення огляду на стан сп'яніння здійснюється в порядку, встановленому ст. 266 КУпАП, з дотриманням вимог Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним Наказом МВС України та МОЗ України 09 листопада 2015 року №1452/735 (далі Інструкція), а також Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року №1103 (далі Порядок).
Відповідно до ст. ст. 2-3 Інструкції огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №269012 від 12.03.2025, в ОСОБА_1 працівниками поліції були виявлені такі ознаки алкогольного сп'яніння, а саме виражений запах алкоголю з порожнини рота.
Із відеозапису також встановлено, що працівники поліції виявили в ОСОБА_1 ознаки алкогольного сп'яніння та назвали їх.
Апеляційний суд вказує, що вирішення їх наявності чи відсутності відноситься до виключної компетенції поліцейського, який керуючись загальносуспільними нормами зовнішнього вигляду особи, яка не перебуває в стані алкогольного сп'яніння, на власний розсуд визначає наявність чи відсутність ознак алкогольного сп'яніння.
У той же час, підтвердити або спростувати наявність відповідного стану сп'яніння можливо лише шляхом проходження відповідного огляду на стан сп'яніння, від чого ОСОБА_1 відмовився.
В даному випадку ОСОБА_1 ставиться в провину саме відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, а не керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 згідно п. 2.5 ПДР України зобов'язаний був на вимогу поліцейського, в якого виникли припущення щодо перебування водія в стані алкогольного сп'яніння, пройти в установленому порядку огляд з метою встановлення його дійсного стану.
Під час апеляційного перегляду не встановлено також зухвалих дій з боку працівників поліції до ОСОБА_1 , як про це зазначено в апеляційній скарзі.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за порушення ним вимог п. 2.5 ПДР України.
Висновок суду першої інстанції відповідає завданням КУпАП, яким є зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі (рішення по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати).
Адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, за своїм характером є грубим суспільно небезпечним проступком у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та створює підвищену небезпеку, як для самого водія, так і для його пасажирів та інших учасників дорожнього руху (водіїв, пішоходів, велосипедистів, власності третіх осіб) і може призвести до тяжких непоправних наслідків.
ОСОБА_1 реалізував своє право керувати транспортним засобом, тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі згідно встановленими нормами чинного законодавства, в тому числі на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами (ст. 23 КУпАП).
У відповідності до ч. 8 ст. 294 КУпАП, за наслідками розгляду апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.
Керуючись ст. ст. 247, 294 КУпАП, Одеський апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Приморського районного суду Одеської області від 18 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.М. Драгомерецький