Номер провадження: 22-ц/813/8263/25
Справа № 2-3641/2010
Головуючий у першій інстанції Бескровний Я. В.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
18.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Вадовської Л.М., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2025 року у складі судді Бескровного Я.В.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про відновлення повністю втраченого судового провадження по справі №2-3641/2010 Гагарінського районного суду м.Севастополя в частині рішення суду від 01.06.2010, та постановити ухвалу певного змісту.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування її висновків
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.10.2025 судом в порядку ст.489 ЦПК України ініційовано питання про відновлення втраченого судового провадження в цивільній справі справі №2-3641/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Ухвалою Київського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2025 року у відновленні повністю втраченого судового провадження відмовлено. Роз'яснено учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів.
Ухвала суду мотивована тим, що у зв'язку з недостатністю зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження, з підстав ненадання їх учасниками справи, суд вважав необхідним відмовити у відновленні втраченого судового провадження у справі №2-3641/2010 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, роз'яснивши право на звернення з відповідною заявою за наявності необхідних документів.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2025 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення її заяви про відновлення втраченого судового провадження. Крім того, скаржниця також просить витребувати з Державного реєстру судових рішень шляхом повного доступу копію рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 01 червня 2010 року по справі 2- 3641/2010.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що поза увагою суду першої інстанції залишився той факт, що на час розгляду заяви про відновлення втраченого судового провадження повний обсяг провадження - цивільної справи № 2-3641/2010 становить лише само рішення суду про розірвання шлюбу. Решта цього судового провадження не втрачена, а знищена у визначеному законодавством порядку. Оскільки строк зберігання цивільної справи про розірвання шлюбу № 2- 3641/2010 закінчився у 2013 році то її включено до акту вилучення та знищення, який мав бути складений вже 01 січня 2014 року. Таким чином, повний обсяг судового провадження - цивільної справи 2- 3641/2010 складався станом після 01 січня 2014 року лише з рішення суду про розірвання шлюбу від 01 червня 2010 року і у суду першої інстанції були всі підстави для відновлення повністю втраченого судового провадження. З огляду на мотивувальну частину оскаржуваної ухвали по суті у суду першої інстанції не виникло сумнівів щодо ухвалення судом рішення про розірвання суду, а відмову було обґрунтовано суто формальними підставами.
Доводи скарги також мотивовані тим, що до ухвалення незаконного судового рішення призвело і порушення судом першої інстанції норма процесуального права, зокрема судом не були розглянуті клопотання ОСОБА_1 про проведення судового засідання в режимі відеоконференціїї та витребування з Державного реєстру судових рішень шляхом повного доступу копію рішення Гагарінського районного суду м.Севастополя від 1 червня 2010 року по справі 2- 3641/2010.
Явка учасників справи в апеляційному суді
Адвокат Діденко В.Є., діючий від імені ОСОБА_1 , підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши пояснення осіб, які прийняли участь у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права при постановленні ухвали, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/ не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до частин 1, 2, 6 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з вимогами статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції не відповідає вищевказаним вимогам законодавства.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішуючи питання про відмову у відновленні втраченого судового провадження у справі, суд першої інстанції невірно визначився з характером спірних правовідносин та нормами процесуального права, які підлягають застосуванню.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, далі - Конвенція).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Європейський суд з прав людини зауважував, що "відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
У частинах 1 та 2 статті 2 ЦПК України закріплено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Розділом Х ЦПК України "Відновлення втраченого судового провадження" встановлено порядок відновлення втраченого повністю або частково судового провадження у цивільній справі.
Відповідно до частини 1 статті 488 ЦПК України, відновлення втраченого повністю або частково судового провадження в цивільній справі, закінченій ухваленням рішення або у якій провадження закрито, проводиться у порядку, встановленому цим Кодексом.
Відповідно до статті 489 ЦПК України втрачене судове провадження у цивільній справі може бути відновлене за заявою учасника справи або за ініціативою суду.
Заява про відновлення втраченого судового провадження подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції (ст. 490 ЦПК України).
Частини перша і друга статті 491 ЦПК України визначають форму і зміст заяви про відновлення втраченого судового провадження, зокрема у заяві повинно бути зазначено: 1) про відновлення якого судового провадження або якої його частини просить заявник; 2) які особи брали участь у справі і в якому процесуальному статусі, їх найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові, за його наявності, для фізичних осіб), їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб); ідентифікаційні коди юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб), за його наявності, або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України - якщо відповідні дані відомі заявникові; 3) номери засобів зв'язку учасників судового процесу (телефон, факс, засоби електронного зв'язку, офіційна електронна адреса тощо) - якщо вони відомі заявникові; 4) наявні у заявника відомості про обставини втрати судового провадження, місцезнаходження копій матеріалів провадження або даних стосовно таких копій; 5) документи, відновлення яких заявник вважає необхідним і з якою метою.
Статтею 493 ЦПК України передбачено, що при розгляді заяви про відновлення втраченого судового провадження суд бере до уваги:
1) частину справи, яка збереглася (окремі томи, жетони, матеріали з архіву суду тощо);
2) документи, надіслані (видані) судом учасникам судового процесу та іншим особам до втрати справи, копії таких документів;
3) матеріали виконавчого провадження, якщо воно здійснювалося за результатами розгляду справи;
4) будь-які інші документи і матеріали, подані учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для відновлення справи;
5) відомості з Єдиного державного реєстру судових рішень;
6) дані, що містяться в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі;
7) будь-які інші відомості, документи тощо, отримані у законний спосіб з інших офіційних джерел.
Суд може допитати як свідків осіб, які були присутніми під час вчинення процесуальних дій, учасників справи (їх представників), а в необхідних випадках - осіб, які входили до складу суду, що розглядав справу, з якої втрачено провадження, а також осіб, які виконували судове рішення, та вчиняти інші процесуальні дії, передбачені цим Кодексом, з метою відновлення втраченого судового провадження.
Розгляд заяви про відновлення втраченого судового провадження здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи з урахуванням особливостей, передбачених цим розділом, протягом тридцяти днів з дня надходження заяви до суду.
У частинах 1, 2 статті 494 ЦПК України визначено, що на підставі зібраних і перевірених матеріалів суд постановляє ухвалу про відновлення втраченого судового провадження повністю або в частині, яку, на його думку, необхідно відновити. В ухвалі суду про відновлення втраченого судового провадження зазначається, на підставі яких конкретно даних, поданих до суду і досліджених у судовому засіданні, суд вважає установленим зміст відновленого судового рішення, наводяться висновки суду про доведеність того, які докази досліджувалися судом і які процесуальні дії вчинялися з втраченого провадження.
У разі недостатності зібраних матеріалів для точного відновлення втраченого судового провадження суд відмовляє у відновленні втраченого судового провадження і роз'яснює учасникам справи право на повторне звернення з такою самою заявою за наявності необхідних документів (частина 3 статті 494 ЦПК України).
Тлумачення статті 494 ЦПК України свідчить, що обсяг документів втраченого судового провадження, які підлягають відновленню, віднесено на розсуд суду та залежить від мети такого відновлення.
Частиною 4 ст. 491 ЦПК України визначено, що заява про відновлення втраченого судового провадження може бути подана до суду незалежно від строку зберігання судового провадження, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті.
Частиною 5 ст. 491 ЦПК України визначено, що заява про відновлення втраченого судового провадження для виконання судового рішення може бути подана до закінчення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд може поновити зазначений строк, якщо за клопотанням заявника визнає причини його пропуску поважними.
Як вбачається з матеріалів справи, звертаючись до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження, заявниця ОСОБА_1 просила відновити втрачене провадження в цивільній справі №2-3641/2010 в частині саме рішення суду від 01 червня 2010 року.
При зверненні до суду із вказаною заявою, заявницею було долучено копію вказаного судового рішення із ЄДРСР.
Метою звернення до суду із заявою про відновлення втраченого судового провадження заявник зазначила що через відсутність у неї належної копії вказаного судового рішення, їй необхідно доводити розірвання шлюбу, крім того необхідне виправлення описки у рішенні суду.
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 в своїй заяві не оскаржує рішення суду по суті, не ставить питання про перегляд обставин, які були встановлені під час ухвалення рішення по суті спору.
Заявником порушено процесуальне питання, вирішення якого пов'язане з виконанням судового рішення у цивільній справі, що було обумовлене відсутністю у неї належної копії вказаного судового рішення Гагарінського районного суду м. Севастополя від 01.06.2010 у справі №2-3641/2010.
Під час розгляду справ у порядку розділу Х ЦПК України "Відновлення втраченого судового провадження" суд не збирає та не досліджує нові докази, не викладає висновків щодо правильності тверджень суду, який розглядав справу, та про обґрунтованість вимог заявника по суті раніше пред'явленого позову за втраченим судовим провадженням. У порядку розділу Х ЦПК України суд вирішує процесуальне питання щодо можливості відновлення повністю або частково втраченого судового провадження (постанова Верховного Суду від 02.04.2025 року по справі № 487/1004/16-ц).
Відновлення втраченого судового провадження є гарантією забезпечення права на судовий захист у цивільному судочинстві. Застосування цього процесуального механізму в разі втрати повністю або частково судового провадження забезпечує можливість реалізації усіх складових права на судовий захист, яке не обмежується лише вирішенням справи судом, а охоплює також право на оскарження судового рішення та його виконання (постанова Верховного Суду від 17 квітня 2024 року у справі № 2-1597/2003).
Колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції не було надано жодної оцінки наданим заявником документів до матеріалів справи з метою відновлення втраченого судового провадження в частині рішення суду, за наявності його в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Єдиний державний реєстр судових рішень (Реєстр) - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
До Реєстру вносяться судові рішення Верховного Суду України, вищих спеціалізованих, апеляційних та місцевих судів - вироки, рішення, постанови, накази, ухвали, окремі ухвали (постанови) суду, що ухвалені (постановлені) судами у кримінальних, цивільних, господарських справах, у справах адміністративної юрисдикції, у справах про адміністративні правопорушення, крім судових рішень, які містять інформацію, що є державною таємницею.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України відповідно до Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 року № 3262-IV.
Крім того, судом не було розглянуто та не надано жодних обґрунтувань з приводу клопотання заявника про витребування доказів.
За таких обставин, суд першої інстанції поверхнево здійснив розгляд заяви, а саме не вирішив питання щодо можливості відновлення втраченого провадження в частині рішення суду, за наявності доступу до Єдиного державного реєстру судових рішень, не вирішив питання щодо витребування доказів, а також не з'ясував обставини, що мають значення для справи, чим порушив норми процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вищезазначеним вимогам, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, оскільки ухвалу постановлено не у відповідності до вимог матеріального і процесуального права.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є частково доведеними, а тому вона підлягає частковому задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції про відмову у відновленні втраченого провадження у справі підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підстави, порядок та строк касаційного оскарження
Підстави касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, зазначені у частині другій цієї статті.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 379, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Київського районного суду м.Одеси від 28 жовтня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 29.12.2025
Головуючий
Судді: