Номер провадження: 22-ц/813/5999/25
Справа № 519/1989/24
Головуючий у першій інстанції Москаленко І. О.
Доповідач Сєвєрова Є. С.
18.12.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії:
головуючого судді Сєвєрової Є.С.,
суддів: Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря Малюти Ю.С.,
учасники справи:
стягувач - ОСОБА_1 ,
боржник - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод»,
заінтересована особа - старший державний виконавець Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» на ухвалу Південного міського суду Одеської області від 07 травня 2025 року у складі судді Москаленко І.О.,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст скарги
У квітні 2025 року, ОСОБА_1 звернулася до суду зі скаргою, в якій просить визнати незаконною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.03.2025 у виконавчому провадженні №77604821, а також зобов'язати поновити вчинення виконавчих дій.
В обґрунтування зазначених вимог скаржник посилається на те, що рішенням Южного міського суду Одеської області від 06.02.2025 з АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 стягнуто 32 205,76 грн нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 24.03.2025 відкрито виконавче провадження №77604821 з виконання вказаного рішення суду та того ж дня зупинено на підставі п.12 ч. 1,ч.2. ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
Як зазначає стягувач, вказана постанова є неправомірною з огляду на те, що грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника, є незначною сумою у порівнянні з доходами боржника і жодним чином не вплине на приватизацію заводу, яка колись буде відбуватись, у зв'язку з чим просив визнати незаконною та скасувати постанову про зупинення вчинення виконавчих дій від 24.03.2025, а також зобов'язати старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77604821. (а.с. 61)
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Південного міського суду Одеської області від 07 травня 2025 року скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В., боржник АТ «Одеський припортовий завод» - задоволено.
Визнано неправомірною та скасовано постанову старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77604821 від 24.03.2025 з виконання рішення Южного міського суду Одеської області від 06.02.2025 про стягнення з боржника АТ « Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 28 960,15 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 245,61 грн.
Зобов'язано старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В поновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77604821 з виконання рішення Южного міського суду Одеської області від 06.02.2025 про стягнення з боржника АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 28 960,15 грн. та компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 245,61 грн.
Ухвала суду мотивована тим, що втручання держави у право на мирне володіння майном у даному випадку здійснюється не на підставі закону та є непропорційним меті втручання, якою, вочевидь, є запобігання знецінення активів підприємств, що підлягають приватизації, що не було враховано державним виконавцем при винесенні оскаржуваної постанови, у зв'язку з чим вона є неправомірною.(а.с. 81 - 83)
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вищевказаною ухвалою суду, АТ «Одеський припортовий завод» подав апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати ухвалу Південного міського суду Одеської області від 07 травня 2025 року та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні скарги.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що у спірних правовідносинах зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим Законом. Пункт 12 ч.1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без розмежування окремих видів стягнення, а тому в діях старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В. відсутні ознаки порушення законодавчо покладеного обов'язку щодо зупинення виконавчих дій на підставі п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону №1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження, а саме, дотримання «правової процедури». Спеціальні норми, які регулюють спірні правовідносини, а саме положення п. 12 ч.1 ст. 34 Закону №1404-VIII не скасовані та не визнанні неконституційними, а відтак підлягають застосуванню. (а.с. 88 - 91, 104 - 108)
Явка учасників справи в апеляційному суді
Учасники справи у судове засідання не з'явились. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Причини неявки не повідомили.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, неодноразове призначення справи до розгляду, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
06.02.2025 рішенням Южного міського суду Одеської області стягнуто з боржника АТ «Одеський припортовий завод» на користь ОСОБА_1 заборгованість з заробітної плати у сумі 28 960,15 грн. та компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати у розмірі 3 245,61 грн.
Постановою старшого державного виконавця Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В. від 24.03.2025 відкрито виконавче провадження №77604821 з виконання вказаного рішення суду.
АТ "Одеський припортовий завод" є суб'єктом господарювання державного сектору економіки та перебуває на завершальній стадії приватизації, що здійснюється Фондом державного майна України - органом, уповноваженим управляти корпоративними правами держави у статутному капіталі АТ "Одеський припортовий завод" (державна частка становить 99,5667%).
Розпорядженням КМУ від 16.01.2019 №36-р прийнято рішення про приватизацію державного пакету акцій розміром 99,5667% статутного капіталу АТ "Одеський припортовий завод". Зазначене Розпорядження КМУ від 16.01.2019 №36-р «Про затвердження переліку об'єктів великої приватизації державної власності» міститься у вільному доступі на офіційному вебсайті за посиланням: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36-2019-%D1%80, та станом на 24.03.2025 є чинним.
24.03.2025 старшим державним виконавцем Південного відділу ДВС в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м.Одеса) Терещенко Н.В винесено постанову про зупинення вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №77604821, у зв'язку із включенням єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації на підставі п.12 ч. 1,ч.2. ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження».
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку про доведеність незаконних дій державного виконавця.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Положеннями ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження"визначено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно із п. 12 частини 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації.
Частиною 5 ст. 35 Закону України "Про виконавче провадження"врегульовано, що після усунення обставин, що стали підставою для зупинення вчинення виконавчих дій, виконавець не пізніше наступного робочого дня з моменту, коли йому стало про це відомо, зобов'язаний продовжити примусове виконання рішення у порядку, встановленому цим Законом, про що виносить відповідну постанову.
Згідно з положеннями частини третьої статті 5 Закону України "Про приватизацію державного і комунального майна"(далі - Закон № 2269-VIII) до об'єктів великої приватизації належать об'єкти державної або комунальної власності (єдині майнові комплекси державних підприємств та пакети акцій (часток) суб'єктів господарювання, у статутному капіталі яких більше 50 відсотків акцій (часток) належать державі) та пули, вартість активів яких (для пулу - загальна вартість активів об'єктів приватизації, з яких сформовано пул) згідно з даними фінансової звітності за останній звітний рік перевищує 250 мільйонів гривень.
Відповідно до положень частини другої статті 5 Закону № 2269-VIIIприватизація об'єктів державного і комунального майна здійснюється поетапно відповідно до порядку, встановленому у частиною першою статті 10 Закону, і вважається завершеною з моменту продажу такого об'єкта та переходу до покупця права власності або завершення розміщення акцій, передбачених до продажу планом розміщення акцій, і оформляється наказом відповідного органу приватизації.
Так, суд встановив, що Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.01.2019 № 36-р(URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/36-2019-%D1%80#Text) затверджено перелік об'єктів великої приватизації державної власності, серед яких - Акціонерне товариство «Одеський припортовий завод» (розміром пакета акцій (частки) - 99,5667%).
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що примусове виконання рішення Южного міського суду Одеської області від 06.02.2025 у справі №519/1989/24 обмежене законодавчими положеннями пункту 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження", яким встановлено обов'язкове зупинення виконавчого провадження в силу прямої вказівки Закону- через включення боржника до переліку об'єктів приватизації.
У питанні застосування положень пункту 12 ч. 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"суд враховує практику Верховного Суду, згідно з якою:
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 06.12.2023 у справі № 911/862/22, від 22.04.2024 у справі № 906/547/23);
- положеннями Закону України "Про виконавче провадження"передбачено обов'язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації (постанови від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19, від 06.12.2023 у справі № 911/862/22);
- зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника (постанови від 24.05.2023 у справі № 904/11045/15, від 17.01.2023 у справі № 904/1182/20, від 22.03.2024 у справі № 910/17385/19, від 15.05.2024 у справ № 906/136/23);
- на законодавчому рівні чітко обумовлено неможливість проведення виконавцем виконавчих дій у разі включення особи боржника - державного підприємства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, та необхідність зупинення виконання таких дій на період відповідного включення, а пункт 12 частини першої статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"передбачає загальне правило щодо зупинення усіх виконавчих дій без розмежування окремих видів стягнення (постанови від 11.09.2020 у справі № 905/183/18, від 23.02.2023 у справі № 924/705/20).
Відтак, п. 12 ч. 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження"покладає на виконавця обов'язок зупинити вчинення виконавчих дій і при цьому названа норма не містить жодного розмежування виконавчих проваджень, які мають бути зупинені, як і не визначає суті виконавчих дій.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 38) зазначила про те, що приписи п. 12 ч. 1 ст. 34 Закону України "Про виконавче провадження"є доступними, чіткими, однозначними, а дії держави з виконання цих приписів - передбачуваними і для позивача, і для відповідача.
Також у постанові від 07.12.2022 у справі № 908/1525/16 (пункт 83) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що зупинення вчинення виконавчих дій на час приватизації боржника є обмеженням, передбаченим законом, з метою забезпечення суспільного інтересу у контролі за реалізацією певного державного майна у складі єдиного майнового комплексу суб'єкта господарювання задля прискорення його господарської діяльності під управлінням ефективного приватного власника.
Із зупиненням виконавчого провадження виконавець не має права вчиняти будь-які виконавчі дії у такому виконавчому провадженні поки існують обставини, якими обумовлено зупинення виконавчого провадження, до того моменту, поки останнє не буде відновлено на підставі постанови виконавця (подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2020 у справі № 796/165/18, від 11.01.2023 у справі № 346/434/20).
На підставі вищезазначеного, висновки суду першої інстанції про задоволення скарги на дії державного виконавця, не відповідають вищевказаним правовим висновкам Верховного Суду.
Згідно ч. 3 ст. 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Враховуючи, що положеннями Закону України "Про виконавче провадження"передбачено обов'язок державного виконавця зупиняти вчинення виконавчих дій у разі включення єдиного майнового комплексу боржника - державного або комунального підприємства, пакета акцій (часток) у розмірі більше 50 відсотків статутного капіталу боржника - господарського товариства до переліку об'єктів малої або великої приватизації, що підлягають приватизації, за таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що дії старшого державного виконавця Південного ВДВС в Одеській області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В. щодо винесення постанови від 24.03.2025 про зупинення вчинення виконавчих дій (ВП № 77604821) є правомірними та такими, що відповідають приписам Закону України "Про виконавче провадження", з огляду на що колегія суддів не вбачає підстав для задоволення скарги.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374, пунктам 3, 4 статті 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладений у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, судом порушено норми процесуального права, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_1 , за вищевказаного обґрунтування.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод» задовольнити.
Ухвалу Південного міського суду Одеської області від 07 травня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення.
У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Південного відділу Державної виконавчої служби в Одеському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління юстиції (м. Одеса) Терещенко Н.В., за участі боржника Акціонерного товариства «Одеський припортовий завод», відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст складений 29.12.2025
Головуючий
Судді: