23 грудня 2025 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
за участю секретарів ОСОБА_4 , ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12018150000000317 від 29.10.2018. за апеляційною скаргою захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , на вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2025 року, стосовно
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Городище Шепетівського району Хмельницької області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, одруженого, працюючого водієм, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого
- обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Учасники судового провадження:
прокурор ОСОБА_9
обвинувачений ОСОБА_8
захисники ОСОБА_6 , ОСОБА_7
потерпілий ОСОБА_10
представник потерпілого - адвокат ОСОБА_11
встановив:
Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисники просять вирок суду скасувати. Призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Короткий зміст вироку.
Вироком суду ОСОБА_8 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік.
Зараховано ОСОБА_8 на підставі ст. 72 КК України у строк відбування покарання період попереднього ув'язнення з 30.10.2018 по 31.10.2018 (два дні) з розрахунку день попереднього ув'язнення за день позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь держави витрати за проведення експертиз 6006 грн. Вирішено питання щодо речових доказів.
Узагальнені доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі захисники зауважують, що обвинувачений ОСОБА_8 не порушував вимоги дорожніх знаків п. 3 .3. «Рух вантажних автомобілів заборонено», 5. 7 .2 «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом», не порушував вимоги п. 2.3 «б» ПДР України. Вказують, що ОСОБА_8 не мав можливості виявити мотоцикл Honda CBR під керуванням ОСОБА_12 , як небезпеку, тобто не створював небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не порушував вимоги п. 10.1 ПДР України, а порушення останнім вимог дорожньої розмітки 1.3 «Подвійна суцільна смуга» розділу 34 ПДР України не знаходиться в причинному зв'язку з настанням наслідків, передбачених ст. 286 КК України. Порушення вимог дорожньої розмітку це склад іншого правопорушення, передбаченого КУпАП.
Стверджують, що водій мотоцикла Honda CBR ОСОБА_12 значним перевищення швидкості створив аварійну обстановку та своїми діями позбавив себе технічної можливості запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди. Крім того, ОСОБА_12 своїми діями допустив перекидання транспортного засобу до зіткнення з автомобілем Renault Premium 400 під керуванням ОСОБА_8 , чим завдав собі тілесні ушкодження, які можуть знаходитися у причинному зв'язку з настанням смерті. Підсумовуючи вищевикладене, та через те, що при винесенні вироку судом першої інстанції у повній мірі не доведена винуватість, сторона захисту вважає, що справу потрібно повернути на повторний розгляд у суд першої інстанції.
Обставини встановлені судом першої інстанції.
Судом першої інстанції встановлено та визнано доведеним, що 29.10.2018 о 15:45 годині, водій ОСОБА_8 керуючи автомобілем марки Renault Premium 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у світлий час доби виїжджав з території ТОВ «ДИА-НИКА», яка розташована по вул. Троїцькій 107-Е в м. Миколаєві в бік проїзної частини вул. Троїцької в м. Миколаєві, де перед виїздом здійснив повну зупинку.
В цей час по вул. Троїцькій зі сторони вул. Квітневої в напрямку вул. Вінграновського в м. Миколаєві по лівій смузі свого руху рухався мотоцикл Honda CBR 1000 RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Після здійснення зупинки, водій ОСОБА_8 , в порушення вимог п.п. 2.3 «б», 10.1 та вимог дорожньої розмітки 1.3 «Подвійна суцільна смуга» розділу 34 Правил дорожнього руху України, а саме під час виконання маневру повороту наліво на вул. Троїцьку проявив неуважність, не стежив за дорожньою обстановкою, відповідно не реагував на її зміни, перед початком руху та зміною його напрямку ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, проігнорував вимоги дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено», 5.7.2 «Виїзд на дорогу з одностороннім рухом», який вказував на можливий рух вправо, не переконався в безпеці свого маневру, став рухатися вліво перетинаючи проїзну частину вул. Троїцької, при цьому пересік подвійну суцільну смугу, не надав дорогу мотоциклу Honda CBR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , що наближався по головній дорозі.
Внаслідок зазначених дій водія ОСОБА_8 , що не відповідали вимогам Правил дорожнього руху України, біля будинку №150 по вул. Троїцькій в м. Миколаєві (в смузі руху мотоцикла Honda CBR1000RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 ), відбулося зіткнення задньої лівої нижньої частини автомобіля Renault Premium 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 і передньої лівої частини мотоцикла Honda CBR1000RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій мотоцикла Honda CBR1000RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 від отриманих тілесних ушкоджень в той же день помер в кареті швидкої медичної допомоги від тупої поширеної поєднаної травми тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми та численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів.
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 судом кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України , як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого ОСОБА_12 .
Обставини встановлені судом апеляційної інстанції.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого та його захисників на підтримку вимог апеляційної скарги, заперечення прокурора, потерпілого та його представника, які вважали вирок суду законним та обґрунтованим, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги в її межах, суд апеляційної інстанції дійшов наступного.
Відповідно до статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення , ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення , ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції в повній мірі дотримався зазначених вимог закону.
Висновок суду, щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено за обставин наведених у вироку, підтверджений зібраними у справі доказами, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про його винність у вчинені вказаного кримінального правопорушення.
Всі обставини справи були детально розглянуті та досліджені судом першої інстанції, що підтверджується наведеними та належно оціненими у вироку доказами про вчинення кримінального правопорушення обвинуваченими.
Кваліфікація судом першої інстанції дій обвинуваченого ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 286 КК України, є правильною.
Крім того, обвинувачений та його захисники у апеляційній скарзі не наводять доводів на спростування висновків суду першої інстанції, щодо доведеності винуватості ОСОБА_8 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а лише посилаються на порушення, на їх думку, судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону при розгляді даного кримінального провадження.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Згідно з ч. 1 ст. 412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Виходячи з системного аналізу вказаних норм, підставами для скасування чи зміни судового рішення є такі порушення норм кримінального процесуального закону, які шляхом позбавлення чи обмеження гарантованих КПК України прав учасників кримінального провадження, недотримання процедури судочинства чи іншим шляхом вплинули чи могли вплинути на винесення законного, обґрунтованого та вмотивованого судового рішення.
При цьому, конкретне порушення кримінального процесуального закону може бути визнано істотним чи неістотним залежно від обставин кримінального провадження.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень, які наведені в апеляційній скарзі та які перешкодили суду всебічно розглянути матеріали кримінального провадження щодо обвинуваченого.
Як вбачається з досліджених апеляційним судом матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції встановив та визнав доведеним те що обвинувачений ОСОБА_8 порушив правила безпеки дорожнього руху, а саме вимоги пунктів п.п. 2.3 «б», 10.1 та вимог дорожньої розмітки 1.3 «Подвійна суцільна смуга» розділу 34 Правил дорожнього руху України, що призвело до загибелі потерпілого ОСОБА_12 . Такі дії обвинуваченого суд першої інстанції кваліфікував за ч.2 ст. 286 КК України.
Вказаних висновків суд першої інстанції дійшов, провівши судовий розгляд, відповідно до обвинувального акта, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому досліджені всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв'язку. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , не оспорюючи фактичних обставин обвинувачення стосовно дати, часу, місця події, показав, що керуючи вантажним автомобілем, виїхав з території підприємства «ДИА-НИКА», повернув наліво через подвійну суцільну смугу на проїжджу частину і зайняв крайню праву смугу, потім у дзеркало заднього огляду побачив на дорозі червоно - білий мотоцикл з водієм молодим хлопцем. Вибачався перед потерпілими в судовому засіданні. Неодноразово надсилав поштовими відправленнями гроші потерпілим, але вони їх жодного разу не отримували. Проблем зі здоров'ям які б вплинули на здатність керувати транспортним засобом він, у т.ч. з зором, не мав. Звукового сигналу або світлового попереджувального сигналу з боку водія мотоцикла не було.
В апеляційній скарзі захисники вказують, що ОСОБА_8 не мав можливості виявити мотоцикл Honda CBR під керуванням ОСОБА_12 , як небезпеку, тобто не створював небезпеку іншим учасникам дорожнього руху, не порушував вимоги п. 10.1 ПДР України, а порушення останнім вимог дорожньої розмітки 1.3 «Подвійна суцільна смуга» розділу 34 ПДР України не знаходиться в причинному зв'язку з настанням наслідків, передбачених ст. 286 КК України.
Разом з тим, на спростування такої позиції сторони захисту, судом першої інстанції були досліджені у відповідності до вимог ст.94 КПК України докази, зокрема: протокол огляду місця дорожньо-транспортної події від 29.10.2018 з план-схемою відповідно до якого з 17:45 до 20:25 за адресою м. Миколаїв, вул. Троїцька, 150, в присутності ОСОБА_8 у суху ясну погоду при температурі +12...14 С на асфальтованій проїзній частині, загальною шириною 16,3 м., яка мала по дві смуги для руху в протилежних напрямках і була розмічена дорожньою розміткою 1.3. ПДР, в зоні дії дорожніх знаків 3.3. та 5.7.2 ПДР, виявлені транспортні засоби Renault Premium 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_13 (в правій смузі руху в напрямку вул. Електронної) та мотоцикл Honda CBR 1000 RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 (на лівому узбіччі по ходу свого руху). У т/з Renault Premium виявлене пошкодження заднього лівого крила, відірваний лівий бризковик заднього спареного колеса, мається потертість на шині лівого заднього колеса. У мотоцикла - пошкоджений паливний бак, пошкоджений пластикова накладка зліва і справа, кермо відірвано - тримається на дротах, відсутні фара головного освітлення та панель приладів; протокол огляду 29.10.2018 з 19:30 відповідно до якого біля будівлі Інгульського ВП МРУП в салоні машини «швидкої допомоги» оглядався труп чоловіка, на тілі якого виявлені чисельні садна, рани тулуба, неприродні рухомості кісток щелепи, ребер, кінцівок тощо, висновок судової медичної експертизи виконаної 03.12.2018 (т. 3 а.с. 156-162) відповідно до якої смерть ОСОБА_12 настала від тупої поширеної поєднаної травми тіла у вигляді відкритої черепно-мозкової травми та численних переломів кісток скелету з ушкодженням внутрішніх органів; висновок судової експертизи 742 від 20.11.2018 щодо технічного стану Honda CBR 1000 RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 в якому вказано, що на момент ДТП ходова частина, рульове керування і гальмівна система мотоцикла Honda CBR1000RR н.з. НОМЕР_3 знаходились в працездатному стані ( т. 3 а.с. 168-175); висновок судової експертизи 741 від 19.11.2018 щодо технічного стану автомобіля Renault Premium 400, реєстраційний номер НОМЕР_1 , відповідно до якого на момент ДТП ходова частина і рульове керування автомобіля знаходились в працездатному стані, робоча гальмівна система знаходилася в технічно несправному, але працездатному стані. Несправність робочої гальмівної системи автомобіля «RENAULT PREMIUM 400» р.н. НОМЕР_1 , яка була вказана у дослідницькій частині, могла бути виявлена водієм завчасно перед виїздом. Виявлена при дослідженні робочої гальмівної частини автомобіля "RENAULT PREMIUM 400» р.н. НОМЕР_4 технічна несправність, а саме невідповідність вимогам п.31.4., п.31.4.1. «r» ПДР України не могла вплинути на рух автомобіля і відповідно бути в причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди. (т. 3 а.с. 180-184).
Крім того, з дослідженого судом висновку судової трасологічної експертизи 740 від 23.11.2018 ( т. 3 а.с.194-201) встановлено, що первинне контактування між транспортними засобами ймовірно відбулося задньою лівою нижньою частиною автомобіля Renault Premium 400 н.з. НОМЕР_1 , а саме лівим кронштейном кріплення захисного бруса рами і бризковиком лівих коліс задньої осі і передньою лівою частиною мотоцикла Honda CBR1000RR н.з. НОМЕР_5 , при цьому мотоцикл в процесі контактування знаходився у горизонтальному положенні на правій бічній його частині. Дати відповідь на питання під яким кутом знаходились повздовжні осі автомобіля Renault Premium 400 н.з. НОМЕР_6 і мотоцикла Honda CBR1000RR н.3. НОМЕР_2 у момент первинного контактування не є можливим, по причині особливості конструкції мотоцикла і характеру їх пошкоджень. Зіткнення між автомобілем Renault Premium 400 н.з. НОМЕР_6 і мотоциклом Honda CBR1000RR н.з. НОМЕР_5 відбулося в межах лівої смуги руху вул. Троїцької в напрямку вул. Вінграновського в місці близькому до місця перетину траєкторій подряпин на проїжджій частині і слідів лівих коліс автомобіля Renault Premium 400 н.з. НОМЕР_7 позначених на схемі до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 29.10.2018. Точніше визначення місця первинного контакту (зіткнення) і розміщення транспортних засобів у цей момент відносно меж проїжджої частини через відсутність достатньої кількості ознак, наведених вище, не є можливим.
В процесі дослідження протоколу від 13.11.2018 огляду та відеозапису події ДТП, наданого ТОВ "ДИА-НИКА", з камери відеоспостереження, спрямованого на проїжджу частину вул. Троїцької за період об'єктивного часу з 15:45 до 16:00 год. 29.10.2018: о 17:45:51 вантажний автомобіль, реєстраційний номер якого на відеозапису не видно, зупиняється перед проїжджою частиною та одразу відновлює рух, виїжджаючи на проїжджу частину.
0 17:45:56 вантажний автомобіль передніми колесами перетинає подвійну суцільну білу лінію та розпочинає здійснювати маневр повороту ліворуч.
0 17:45:56 коли вантажний автомобіль вже перетнув розділову лінію між зустрічними смугами руху в об'єктиві відеокамери з'являється мотоцикл, який рухається праворуч від вантажного автомобіля та наближається до нього.
0 17:45:58 вантажний автомобіль вже повністю пересік розділову лінію між зустрічними смугами руху та продовжує здійснювати поворот ліворуч, а мотоцикл в той же час продовжує наближатися до вказаного вантажного автомобіля, рухаючись в лівій смузі проїжджої частини.
0 17:45:58 відбувається зіткнення між транспортними засобами. Зіткнення відбулося між передньою частиною мотоцикла та задньою частиною автомобіля. Якими точно частинами відбулося зіткнення між транспортними засобами на відеозаписі не видно.
0 17:46:00 обидва транспортні засоби зникають з об'єктиву відеокамери. При цьому на приїжджій частині залишаються відокремлені частини від транспортних засобів ( т. 3 а.с. 209-215).
Сторона захисту стверджувала, що водій мотоцикла Honda CBR ОСОБА_12 значним перевищення швидкості створив аварійну обстановку та своїми діями позбавив себе технічної можливості запобігти настанню дорожньо-транспортної пригоди, таким твердженням суд першої інстанції надав увагу та оцінку, зазначивши, що ці обставини, які стосуються виключно ОСОБА_12 , оцінюються як загальні обставини події, а не в межах висунутого обвинувачення ОСОБА_8 .
Крім того,колегія суддів наголошує, що відповідно до ч.1 ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
Разом з тим, судом першої інстанції враховано дії водія мотоцикла Honda CBR1000RR, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , який порушив вимогу п. 12.4 ПДР України, згідно з яким у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год, рухаючись зі швидкістю близько 80 км/год., хоча мав технічну можливість попередити дану дорожньо-транспортну пригоду в разі руху мотоцикла при швидкості, що регламентується п. 12.4 ПДР України (висновок експерта № 815 від 14.12.2018), не виконав вимогу п. 12.3. ПДР України, а саме у разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди.
При цьому, відповідно до висновку експерта №815 від 14.12.2018р, в даній дорожній ситуації і водій автомобіля Renault Premium 400 д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , з метою забезпечення безпеки дорожнього руху повинен був діяти у відповідності до вимог дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 та п. 10.1 ПДР України. Проведеним дослідженням було встановлено, в діях водія автомобіля Renault Premium 400 д.н. НОМЕР_7 , ОСОБА_8 , з технічної точки зору, маються невідповідності до вимог дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 та п. 10.1 ПДР України. Проведеним дослідженням було встановлено, що водій автомобіля Renault Premium 400 д.н. НОМЕР_8 , ОСОБА_8 , мав технічну можливість шляхом дотримання вимог дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 та п. 10.1 ПДР України попередити дану дорожньо-транспортну пригоду. В даному випадку, момент виникнення небезпеки для руху у водія мотоцикла Honda CBR д.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_12 , виникає з моменту виявлення автомобіля, що рухається в межі його смуги руху та знаходиться на відстані шляху гальмування до смуги руху по якій рухався мотоцикл. Стосовно питання про те коли виник момент небезпеки для руху у водія автомобіля Renault Premium 400 д.н. НОМЕР_8 , експерт дійшов висновку, що розгляд даного питання є недоцільним, оскільки водій ОСОБА_8 своїми невідповідними діями до вимог ПДР сам створив небезпечну ситуацію.
Досліджені судом докази спростовують доводи захисників про те, що обвинувачений ОСОБА_8 не порушував вимоги ПДР України та не створював небезпеку іншим учасникам дорожнього руху.
Крім того, експертні висновки повністю узгоджуються із показаннями обвинуваченого та свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , потерпілого ОСОБА_10 , які узгоджуються між собою, зокрема щодо того, що ОСОБА_8 , мав технічну можливість шляхом дотримання вимог дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 та п. 10.1 ПДР України попередити дану дорожньо-транспортну пригоду.
Під час проведення слідчого експерименту від 30.11.2018 за участю ОСОБА_10 щодо механізму та обставин ДТП, яке він спостерігав. Зміст показів щодо розташування транспортних засобів, їх маневрів та швидкості зафіксовано в протоколу слідчого експерименту, в істотних моментах відповідає показам наданим ним в суді. Відповідно до показів ОСОБА_10 під час контрольних заїздів мотоцикл здійснював випередження автомобіля зі швидкістю 80 км./год. ( т. 3 а.с. 218-226).
Отже, в даному випадку, як дії водія мотоцикла Honda CBR д.н. НОМЕР_9 , ОСОБА_12 , які не відповідають вимогам п. 12.4 та п. 12.3 ПДР України, так і дії водія автомобіля Renault Premium 400 д.н. НОМЕР_1 , ОСОБА_8 , які не відповідають вимогам дорожньої розмітки 1.3 розділу 34 та п. 10.1 ПДР України, з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з даною дорожньо-транспортній пригодою (т. 3 а.с.235-241).
У відповідності до правового висновку ВП ВС від 21.08.2019 у справі № 682/956/17, диспозиція ст. 286 КК сформульована законодавцем як бланкетна, тому для встановлення ознак об'єктивної сторони складу злочину, передбаченого цією статтею, потрібно проаналізувати ті нормативно-правові акти, які унормовують правила безпеки руху й експлуатації транспорту, насамперед ПДР, для з'ясування, які саме порушення цих правил були допущені особою, котра керувала транспортним засобом у момент ДТП.
З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги захисників не спростовують правильності висновків суду першої інстанції щодо доведеності вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.
Незгода сторони захисту з пред'явленим обвинуваченням та кваліфікацією дій ОСОБА_8 , яке визнано судом доведеним, не може бути достатньою та обґрунтованою підставою для відхилення доказів сторони обвинувачення, а є лише способом захисту і намаганням спростувати ці докази, які об'єктивно вказують на вчинення ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Частина 2 ст.17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом. На переконання колегії суддів, у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_8 цей стандарт доведення винуватості цілком дотримано. Адже за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого йому пред'явлено обвинувачення.
Усупереч доводам апелянта, перевіркою матеріалів справи встановлено, що суд першої інстанції з дотриманням приписів ст.ст.10,22 КПК України створив необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і реалізації наданих їм прав, за клопотанням учасників провадження здійснив усі передбачені КПК України заходи для всебічного встановлення істини по справі. Даних, які би вказували не неповноту судового розгляду, не встановлено.
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, а твердження сторони захисту щодо відсутності його вини в порушенні правил безпеки дорожнього руху, що спричинило смерть потерпілого, є необґрунтованими.
Всупереч твердженням сторони захисту всі докази, покладені в основу вироку та на яких ґрунтується обвинувачення ОСОБА_8 , отримані в порядку, визначеному КПК, вони узгоджуються між собою, не викликають сумніву в законності їх збирання (формування) та процесуального закріплення, тому відповідно до вимог ст. 84 КПК України вони є належними, допустимими та достовірними.
Щодо інших доводів апеляційної скарги, які, на думку захисників обвинуваченого є підставами для скасування вироку, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану в справах «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року (заява №65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року (заява №63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року (заява №4909/04; пункт 58), відповідно до якої: принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Щодо призначеного обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд першої інстанції у відповідності до ст. 65, 66, 67 КК України врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним необережного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України, належить до категорії тяжких злочинів, стан здоров'я обвинуваченого, а також дані про його особу, який за місцем роботи і проживання характеризується позитивно, до наркологів та психіатрів не звертався, хронічно хворіє псоріазом, переніс панкреатит ( т. 2 а.с. 98, т. 3 а.с. 25), має кардіологічне захворювання, висновок органу пробації, який вважав за можливе не призначати реальне покарання, оскільки виправлення можливо досягнути без ізоляції обвинуваченого від суспільства. Обставин, що обтяжують покарання судом не встановлено, обставиною, що пом'якшує покарання суд визнав щире каяття обвинуваченого, яке знайшло вираження в осуді в суді своїх дій, намаганні частково відшкодування завдану шкоду грошовими переказами, які не були прийняті потерпілими Осіповими, при цьому суд не вважав за можливе призначити ОСОБА_8 покарання зі звільненням від його відбування у відповідності до положень ст. 75, 76 КК України. З огляду на вказане, суд дійшов до вірного висновку, що покарання у виді реального відбування покарання з призначенням додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами на 1 рік буде справедливим, відповідатиме тяжкості скоєного правопорушення.
З урахуванням наведеного, доводи апелянтів щодо порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону є неприйнятними, за такого, підстав для скасування вироку суду першої інстанції, а відтак, і для задоволення апеляційної скарги захисників, суд апеляційної інстанції не вбачає.
Керуючись статтями 376, 405, 407, 418, 419, 424, 426, 532 КПК України,
апеляційні скарги захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 , - залишити без задоволення.
Вирок Ленінського районного суду м. Миколаєва від 31 березня 2025 року стосовно ОСОБА_8 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді