29 грудня 2025 року
м. Харків
справа № 953/9386/24
провадження № 22-ц/818/4881/25
Харківський апеляційний суд у складі:
головуючого - Пилипчук Н.П.,
суддів колегії - Тичкової О.Ю., Савенка М.Є.
розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» до ОСОБА_1 про стягнення коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит», в особі представника Руденка Костянтина Васильовича на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року, постановлене суддею Прудніковою О.В.
У листопаді 2024 року ТОВ «КЛТ Кредит» звернулося до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 803 від 11.11.2023 по нарахованим та несплаченим процентам у розмірі 57 750, 00 грн за період з 11.11.2023 по 06.10.2024, сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000.00 грн.
У обґрунтування позову зазначає, що відповідно до укладеного кредитного договору № 803 від 11.11.2023 між ТОВ «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 , відповідач отримав кредит у розмірі 5 000,00 грн, строком на 365 днів (до 10.11.2024), шляхом переказу на його платіжну картку № НОМЕР_1 емітовану АТ «Райффайзен Банк» зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 3,5% від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Кредитний договір був укладений в електронному вигляді шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет https://kltcredit.com.ua/ та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію». Сума кредиту по укладеному кредитному договору, перераховується на платіжну карту відповідача, яка була верифікована відповідно до правил міжнародних платіжних систем. Кредитні кошти у сумі 5 000 грн були відправлені відповідачу 11.11.2023 на його платіжну картку. Позивач звертає стягнення виключно на прострочені до оплати проценти за користування кредитом за період з 11.11.2023 по 06.10.2024, не вимагає та не пред'являє вимоги дострокового повернення суми кредиту відповідно до п. 2.1.2, 2.16, 4.7 Кредитного договору, ч. 2 ст. 1050 ЦК України, ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування». Процентна ставка відповідає вимогам Закону № 3498-ІХ та не має зменшуватись, оскільки строк дії кредитного договору не продовжувався.
Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» заборгованість за кредитним договором № 803 від 11.11.2023 у розмірі 33 925 (тридцять три тисячі дев'ятсот двадцять п'ять) грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 777 (одна тисяча сімсот сімдесят сім) грн 43 коп. та витрати на професійну правничу допомогу 5 000 (п'ять тисячі) гривень.
В іншій частині позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі ТОВ «КЛТ Кредит», посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з'ясування обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду першої інстанції - скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та розподілити судові витрати.
Щодо правомірності нарахування Позивачем відсотків за Договором № 803 від 11.11.2023 року зазначає, що відповідно до п. 1.2. Кредитного договору, Позивач нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі 3,5 % від суми кредиту за кожен день користування (1277,5% річних). Посилаючись на Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023) зазначає, що відповідно до п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ, дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. Таким чином, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-IX, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процента ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту). Таким чином, відповідно до ст. 1056-1 ЦК України, ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», денна процентна ставка розраховується на дату укладення кредитного договору, є фіксованою та не змінюється протягом строку дії кредитного договору. В укладеному Кредитному договорі між Відповідачем та Позивачем встановлено фіксовану процентну ставку за користування кредитом. У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань, заборгованість Відповідача за Кредитним договором по нарахованим та не сплаченим процентам станом на 06.10.2024 року становить 57750,00 гривень за період з 11.11.2023 року по 06.10.2024 року, що нараховані відповідно до п. 1.2. Кредитного договору за ставкою 3,5 % за кожен день користування кредитом (1277,5% річних) та Графіку платежів. Щодо неправомірного зменшення Судом І інстанції понесених витрат на професійну правничу допомогу з Відповідача з 10 000,00 грн. до 5 000,00 грн. та судового збору з 3028,00 грн. до 1777,43 грн., В матеріалах справи наявні всі необхідні документи, які підтверджують витрати позивача на правову допомогу, зокрема щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, яка була сплачена позивачем. В запереченні представник Відповідача не обґрунтовано яким чином вид оподаткування діяльності впливає на професійний статус особи, яка надає професійну правову допомогу, а факт перебування особи на спрощеній системі оподаткування нівелює наявність у такої особи статусу адвоката. Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Також просять стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 4542,00 грн. за подання апеляційної скарги.
Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст.367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що із наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за процентами позивачем застосовано ставку 3,5 % в день користування кредитними коштами впродовж всього періоду кредитування, з чим суд не може погодитися, тому стягненню підлягає заборгованість за кредитним договором за нарахованими та несплаченими процентам у розмірі 33 925 грн..
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 11.11.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 803 (далі за текстом Договір). Договір підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 329395 (а.с. 6-11).
Згідно з п.1.1 Договору Товариство зобов'язалося надати позичальникові грошові кошти в розмірі 5 000 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в строки, визначені цим договором.
Процентна ставка за користування кредитом становить - 3,5% від суми кредиту за кожний день (річна процентна ставка становить 1277,50%) користування кредитом. Процентна ставка за користування кредитом є фіксованою (п.1.2 договору).
Строк надання кредиту становить 365 днів (п.1.3 договору).
Відповідно до п. 1.5 договору невід'ємною частиною цього договору є правила надання грошових коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, через мережу Інтернет ТОВ «КЛТ Кредит», які розміщені на сайті товариства.
Товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові. Переказ суми кредиту здійснюється товариством через платіжний сервіс Fondy або іншим способом (п.1.7 договору).
Відповідно до п.2.1.1 договору, товариство має право вимагати від позичальника повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом та виконання усіх інших зобов'язань, встановлених договором.
Позичальник зобов'язаний у встановлений договором строк сплачувати нараховані проценти за користування кредитом та повернути кредит (п.2.4.1 договору).
Даний договір укладено в інформаційно-телекомунікаційній системі на сайті товариства відповідно до ЗУ «Про електронну комерцію» (п.6.1 договору).
ТОВ «КЛТ Кредит» свої зобов'язання за договором виконало та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_2 , що підтверджується квитанцією № 682988992 від 11.11.2023 (а.с. 12) та наданою АТ «Райффайзен Банк» виписками по картковому рахунку НОМЕР_3 (а.с. 70-74; 83).
Згідно з розрахунком заборгованості за договором № 803 від 11.11.2023 станом на 06.10.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_1 становить 62 750,00 грн, в тому числі: строкова заборгованість за сумою кредиту становить 5 000,00 грн; прострочена заборгованість по несплаченим процентам за користування кредитом становить 57 750, 00 грн (а.с.13-16).
Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII (надалі - Закон № 675-VIII) від 03 вересня 2015 року, який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних
Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".
Статтею 1 Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги" передбачено, що електронний підпис - електронні дані, що додаються до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються підписувачем як підпис.
Згідно із частиною 3 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Частиною 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору; одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частин 7, 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Згідно зі статтею 12 вказаного Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» норми вказаного Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Судом встановлено, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг та 11 листопада 2023 року підписав кредитний договір № 803 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором 329395.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що наведені обставини свідчать про те, що між сторонами у цій справі виникли договірні зобов'язання, які випливають з кредитного договору, ними дотримано письмову форму укладення кредитного договору.
Статтею 526 ЦК України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За правилами частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до статті 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
Всупереч умовам кредитного договору, відповідач ОСОБА_2 не виконав свого зобов'язання та не здійснював платежі для погашення кредитної заборгованості, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Оскільки між сторонами укладено споживчий кредит, суд першої інстанції перевіряючи розмір нарахованої позивачем заборгованості за кредитним договором на відповідність умовам договору дійшов висновку, що умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки та відповідні нарахування в цій частині суперечать вимогам Закону України № 1734-VIII.
З таким висновком суду колегія суддів погоджується повністю, оскільки такий відповідає матеріалам справи та вимогам Закону України «Про споживче кредитування», положення якого підлягають обов'язковому застосуванню до даних правовідносин, отже правомірно стягнув заборгованість за відсотками у розмірі 33 925 грн.
Апелянт наполягає, що саме розмір процентної ставки 3,5% (фіксована процента ставка) повинен застосовуватися за весь період нарахування процентів, оскільки приписи ЗУ «Про споживче кредитування», якими обмежено максимальний розмір денної процентної ставки, до кредитного договору, який укладений до набрання чинності цих змін, не застосовуються.
Відповідно до частини п'ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.
Статтею 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п'ятою згідно із Законом №3498-IX від 22.11.2023.
Закон України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» набрав чинності 24.12.2023.
Згідно з частиною 5 статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.
Колегія суддів враховує, що пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.
Перехідні положення закону застосовуються, у разі якщо потрібно врегулювати відносини, пов'язані з переходом від існуючого правового регулювання до бажаного, того, яке має запроваджуватися з прийняттям нового закону. При цьому перехідні положення повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень, що стосуються особливостей набрання чинності законом чи окремими його нормами. Норми тимчасового та локального характеру, якщо вони присутні в законі, також включаються до перехідних положень законопроекту.
Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.
Отже, в даному випадку законодавцем використана ультраактивна форма регулювання суспільно-правових відносин та визначений перехідний період, який передує безпосередньому застосуванню нової правової норми.
Оскільки Закон України № 3498-ІХ набув чинності 24.12.2023 та застосовано визначений законодавством перехідний період до запровадження обмеження максимального розміру денної процентної ставки, в період часу з 24.12.2023 до 22.04.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 2,5 %, в період часу з 22.04.2024 до 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1,5 %, а з 20.08.2024 максимальний розмір денної процентної ставки 1 %.
Вказане свідчить про те, що у випадку продовження дії кредитних договорів після набрання чинності Законом України № 3498-ІХ, умови щодо обмеження максимального розміру денної процентної ставки застосовуються автоматично і не вимагають внесення змін до договору, так як характер цих правових норм є імперативним і не передбачає можливості відхилення від них при укладенні чи зміні договорів про надання споживчого кредиту.
Тому небгрунтованими є доводи відзиву щодо необхідності застосування визначеної у договорі споживчого кредитування денної процентної ставки у розмірі 3,5 % за весь період нарахування заборгованості.
Щодо доводів скарги стосовно незгоди з розміром визначених судом першої інстанції витрат на професійну правничу допомогу, то слід зауважити наступне.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Звертаючись до суду першої інстанції з позовом ТОВ «КЛТ Кредит» просило стягнути з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 10 000 грн, надану в суді першої інстанції.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ “ КЛТ Кредит » та ФО-П ОСОБА_3 укладено договір про надання юридичних послуг 16.09.2024 № 16/09/2024, ТОВ «КЛТ Кредит» видало довіреність, якою уповноважило адвоката Руденка К.В. представляти їх інтереси, акт прийому- передачі наданих послуг №1 до договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024, витяг з реєстру №1 до акту прийому-передачі наданих послуг № 1 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024.
Відповідно до акту прийому-передачі наданих послуг №1 до договору №16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.09.2024 ФО-П ОСОБА_3 надано ТОВ “КЛТ Кредит»: підготовка позовних заяв про стягнення заборгованості по боржникам ТОВ «КЛТ Кредит» згідно реєстру № 1 від 23.09.2024, загальна вартість 100 000, 00 грн.
Відповідно до витягу з реєстру №1 до договору № 16/09/2024 про надання юридичних послуг від 16.08.2024 ФО-П ОСОБА_3 надано ТОВ «КЛТ Кредит»: підготовка позовної заяви про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором №803 від 11.11.2023 та клопотання про витребування доказів; складання адвокатського запиту про витребування доказів по боржнику з ОСОБА_1 за кредитним договором № 803 від 11.11.2023, вартість 10 000, 00 грн.
Вирішуючи стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «КЛТ Кредит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн суд першої інстанції виходив зі складності справи, зазначав, що правові позиції у цій категорії справ усталені; врахував критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката, отже, колегія суддів також погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції вважає, що 5000 грн. витрат на правову допомогу відповідає принципу розумності та справедливості.
Також колегія суддів погоджується із розміром стягнутого судом першої інстанції судового збору, оскільки судовий збір вирахуваний пропорційно задоволеним позовним вимогам.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст.ст.367,368,374,375,381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ Кредит», в особі представника Руденка Костянтина Васильовича - залишити без задоволення.
Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 03 липня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий Н.П. Пилипчук
Судді О.Ю. Тичкова
М.Є. Савенко