№ провадження 11-сс/4809/584/25 Головуючий у суді І-ї інстанції - ОСОБА_1
Справа № 398/7233/25 Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2
Категорія - ст. 309 КПК України
16.12.2025 року м. Кропивницький
Кропивницький апеляційний суд у складі колегії:
головуючий суддя - ОСОБА_2 ,
судді у складі колегії суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретар - ОСОБА_5 ,
при участі:
прокурора - ОСОБА_6 ,
переглянув у відкритому судовому засіданні, за апеляційною скаргою прокурора Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2025 року, якою частково задоволено клопотання слідчого про арешт тимчасово вилученого майна.
Слідчим СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 до слідчого судді місцевого суду внесене клопотання про арешт тимчасово вилученого майна: трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та пляшка зеленого кольору з написом «Закарпатське» з вмістом невідомої речовини, схожої на мастило. При цьому, слідчим ставилось питання про заборону користування та розпорядження вказаним майном.
Ухвалою слідчого судді частково задоволено клопотання прокурора про арешт тимчасово вилученого майна.
Рішення слідчого судді мотивовано тим, що обставини кримінального провадження вказують на наявність підстав вважати, що трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та пляшка зеленого кольору з написом «Закарпатське» з вмістом невідомої речовини, схожої на мастило, є речовими доказами за даним кримінальним провадженням та можуть бути використані при дослідженні експертом в ході проведення експертиз та як доказ обставин під час судового розгляду.
Проте, слідчий суддя враховує розумність та співмірність обмеження права власності, завданням кримінального провадження, та вважає, що накладення арешту на трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , шляхом обмеження права користування вилученим майном суттєво позначиться на інтересах володільця цього майна.
При цьому слідчий суддя зазначив, що слідчий не навів у своєму клопотанні доказів існування обставин, які б вказували на те, що у разі незастосування обмеження у виді заборони саме щодо користування таким майном можуть настати наслідки, передбачені ч. 11 ст. 170 КПК України.
В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання слідчого про арешт майна у кримінальному провадженні № 12025121060001917, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 246 КК України в повному обсязі.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що орган досудового розслідування позбавлений можливості виконувати покладений на нього обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, оскільки за відсутністю речових доказів, тобто транспортного засобу, який відповідно рішенню слідчого судді потрібно повернути ОСОБА_8 в порядку ч. 3 ст.173 КПК України.
Трактор, який виявлений на місці порубки, міг слугувати засобом транспортування до місця порубки, а від того, на даному тракторі можуть зберігатись сліди, зразки, речі, даних осіб, при виявленні яких, орган досудового розслідування зможе довести причетність даних осіб до незаконної порубки, в сукупності з іншими доказами.
До того ж, факт залишення ОСОБА_8 місця порубки на тракторі прямо вказують на реальну можливість останнього здійснити або приховування, або пошкодження, або псування, або знищення, або перетворення, або пересування, або передачу даного трактора, у випадку фактичної наявності трактора у ОСОБА_8 , і права користування ним.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, висновок прокурора який підтримав вимоги апеляційної скарги прокурора та просив задовольнити її, дослідивши матеріали клопотання слідчого про накладення арешту на майно, зваживши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Одним із методів державної реакції на порушення, що носять кримінально-правовий характер, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, які виступають важливим елементом механізму здійснення завдань кримінального провадження при розслідуванні кримінальних правопорушень.
Заходами ж процесуального примусу, пов'язаними із обмеженням особистих або майнових прав особи, є заходи забезпечення кримінального провадження, передбачені ст.131 КПК України, до яких, зокрема, віднесено арешт майна (абз.1 п.7 ч.2 ст.131 КПК України).
За змістом приписів ч.1 ст.170 КПК України завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
У ст.98 КПК України визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Частиною 3 ст.170 КПК України передбачено, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України.
На підставі ч.2 ст.173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини визначає: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Держава може вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів
Будь-яке втручання державного органу у права осіб повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
У рішеннях Європейського суду з прав людини «Спадея і Скалабріно проти Італії» від 1 вересня 1995 року та «Іммобільяре Саффі проти Італії» від 28 липня 1999 року зазначено, що втручання у право власності допустиме лише тоді, коли воно переслідує легітимну мету в суспільних інтересах.
Європейський суд звертає увагу на низку параметрів, яким повинні відповідати застосовані державою заходи щодо конкретних прав (наявність правових підстав для обмеження прав і свобод, що передбачає можливість обмеження права виключно в порядку, встановленому чинним законодавством; обумовленість обмеження легітимною метою; пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав і свобод з огляду на легітимну мету, яку держава намагалася досягти, запровадивши відповідне обмеження).
У конкретному випадку колегія суддів вважає доцільним застосування у кримінальному провадженні заходу його забезпечення - арешт майна, і таке втручання та обмеження прав окремих осіб передбачені кримінальним процесуальним законом й обумовлені виконанням завдань кримінального провадження, проведенням ефективного досудового розслідування, належним забезпеченням доказів у кримінальному провадженні.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області здійснюється досудове розслдування кримінального провадження № 12025121060001917 від 10.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, 09.11.2025 о 17:10 год. за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, поблизу с. Пантазіївка в лісі «Урочище Косьмина-Довжик» Олександрійського лісництва невідома особа здійснювала незаконну вирубку деревини в кількості 23 штуки, а саме: дерева дубу, акації, ясену та клену, де на місці події було виявлено трактор колісний МТЗ-80 з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , чим спричинила Олександрійському лісництву матеріальних збитків.
Під час проведення огляду місця події, 09.11.2025, за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Пантазіївка, поблизу вул. Молодіжна було виявлено та вилучено трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору, опечатано липкими бирками №№ NPP-0566636, NPP-0566633, NPP-0566634, NPP-0566635.
Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію машини серії НОМЕР_2 трактор МТЗ-80, реєстраційний номер НОМЕР_1 , належить ОСОБА_8 .
Зазначений транспортний засіб передано для відповідального зберігання за адресою: АДРЕСА_1 .
Також 09.11.2025 року під час проведення огляду місця події за адресою: Кіровоградська область, Олександрійський район, с. Пантазіївка, ліс «Урочище Косьмина-Довжик» за координатами 48,6532100,328694720 було виявлено та вилучено пляшку зеленого кольору з написом «Закарпатське» з вмістом невідомої речовини схожої на мастило, яку упаковану до спецпакету НПУ №QHY 019750.
Постановою слідчого від 10.11.2025 року визнано речовими доказами та долучено до матеріалів кримінального провадження № 12025121060001917 транспортний засіб - трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває під зберігальною розпискою у директора КП «Новопразьке» ОСОБА_9 за адресою: АДРЕСА_1 , а також пляшку зеленого кольору з написом «Закарпатське» з вмістом невідомої речовини, схожої на мастило, яку упаковану до спецпакету НПУ №QHY 019750.
Слідчий просить накласти арешт без права користування та розпорядження на вилучене майно: транспортний засіб, а саме: трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебуває під зберігальною розпискою у директора КП «Новопразьке» ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_1 ; пляшку зеленого кольору з написом “Закарпатське» з вмістом невідомої речовини схожої на мастило, упаковану до спецпакету НПУ №QHY 019750.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Частиною другою статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку необхідності збереження речових доказів арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, тобто є речовим доказом.
Частиною другою ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Положеннями ст. 84 КПК України встановлено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні данні, отримані у передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
В ході слідства встановлено, що в результаті незаконної порубки 09.11.2025 дерев з території кварталів №№25 та 28 «Урочища Косьмина-Довжик» лісовому господарству завдано істотної шкоди у вигляді майнових збитків в сумі 116 921 гривень 10 копійок, що підтверджується заявою філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 12.11.2025 про вчинення злочину, а також актом огляду місця обстеження правопорушення лісового законодавства від 10.11.2025.
До того ж, відповідно заяви лісництва філії «Центральний лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 12.11.2025 про вчинення злочину, в результаті незаконного залишення 09.11.2025, ОСОБА_8 місця порубки за допомогою трактору, останнім було вчинено пошкодження службового автомобіля лісництва марки «Reno» моделі «Duster» державний реєстраційний номер « НОМЕР_3 », що вказує на потребу у необхідності, детального огляду трактору ОСОБА_8 , а при не накладенні арешту на право користування даним трактором, може привести до зміни (ремонтування) пошкоджень наявних на даному тракторі, та не можливості встановлення усіх обставин кримінального правопорушення.
Обставини кримінального провадження вказують на наявність підстав вважати, що трактор колісний марки МТЗ-80 синього кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_8 , та пляшка зеленого кольору з написом «Закарпатське» з вмістом невідомої речовини, схожої на мастило, є речовими доказами за даним кримінальним провадженням та можуть бути використані при дослідженні експертом в ході проведення експертиз та як доказ обставин під час судового розгляду, тому зазначене майно відповідає критеріям, зазначеним в ст. 98 КПК України, є необхідність його арешту з метою його збереження для проведення відповідних експертиз.
Згідно ч. 10, ч. 11 ст. 170 КПК України, арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Стандарт доказування під час розгляду слідчим суддею питання про арешт майна з метою збереження речових доказів є меншими ніж для повідомлення особі про підозру, висунення обвинувачення і тим більше доведеності обвинувачення в суді. Мета арешту майна є забезпечення дієвості кримінального провадження та полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для вилучення майна та його арешту.
На даному етапі досудового розслідування дізнавач, слідчий або прокурор не зобов'язані мати докази, достатні для повідомлення про підозру або пред'явлення обвинувачення, оскільки це завдання наступних етапів досудового розслідування.
Водночас, у випадку, якщо наявність зв'язку між арештованим майном та розслідуваним кримінальним правопорушенням у межах досудового розслідування буде спростована або будуть проведені всі необхідні слідчі дії з таким майном, чи встановлено відсутність складу чи події злочину, а так само стороною обвинувачення у розумні строки, в значенні ст. 28 КПК, не будуть вжиті належні заходи для встановлення та перевірки відповідних обставин і прийняття рішення відповідно до ст. 283 КПК, власники або законні володільці цього майна наділені правом ініціювати, в порядку ст. 174 КПК, питання про скасування накладеного арешту.
Враховуючи зазначене, а також те, що вказане у клопотанні майно може містити інформацію щодо розслідуваного злочину, існує необхідність проведення низки слідчих та інших процесуальних дій, зокрема провести належний огляд на предмет біологічних зразків в кабіні трактору, або зразків деревини в причепі.
У свою чергу, не виявлення даних зразків, унеможливить призначення і проведення відповідних експертиз, висновки яких допоможуть доказати або спростувати, причетність до незаконної порубки, як самого ОСОБА_8 , так і інших осіб, та встановлення інших обставин, які підлягають доказуванню відповідно до ст. 91 КПК.
Як зазначено вище, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Суд апеляційної інстанції погоджується із доводами прокурора про те, що трактор, виявлений на місці порубки, міг слугувати засобом транспортування до місця порубки, а від того, на даному тракторі можуть зберігатись сліди, зразки, речі, даних осіб, при виявленні яких, орган досудового розслідування зможе довести причетність даних осіб до незаконної порубки, в сукупності з іншими доказами, факт залишення ОСОБА_8 місця порубки на тракторі прямо вказують на реальну можливість останнього здійснити будь яку з таких дій як от: приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, пересування, передачу даного трактора, у випадку фактичної наявності трактора у ОСОБА_8 і наявності у останнього права користування ним.
Відтак, апеляційний суд вважає, що рішення слідчого судді в частині дозволу ОСОБА_8 користування транспортним засобом, а саме трактором марки «МТЗ-80», синього кольору, є передчасним, таким, що не ґрунтується на матеріалах провадження, у зв'язку з чим апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню.
Згідно із ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді чи ухвали суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
З огляду на означене, колегія суддів скасовує оскаржувану ухвалу слідчого судді і постановляє нову ухвалу.
Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 424 КПК України КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу прокурора Олександрійської окружної прокуратури Кіровоградської області ОСОБА_6 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 13 листопада 2025 року, - скасувати.
Клопотання слідчого СВ Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області ОСОБА_7 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 12025121060001917 від 10.11.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, - задовольнити.
Накласти арешт на майно:
-транспортний засіб - трактор марки «МТЗ-80», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 , що перебуває у володінні ОСОБА_8 , шляхом заборони користування та розпорядження даним майном.
-пляшку зеленого кольору з написом «Закарпатське», з вмістом невідомої речовини, схожої на мастило, яку упаковано до спецпакету НПУ №QHY 019750, шляхом заборони користування та розпорядження цим майном.
Арештоване майно, а саме: транспортний засіб (трактор марки «МТЗ-80», синього кольору, реєстраційний номер НОМЕР_4 ), - помістити і зберігати на території Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.б-го Грудня, буд.49; пляшку зеленого кольору з написом «Закарпатське», з вмістом невідомої речовини, схожої на мастило, яку упаковано до спецпакету НПУ №QHY 019750, - зберігати в кімнаті зберігання речових доказів Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, за адресою: Кіровоградська область, м. Олександрія, вул.б-го Грудня, буд.49.
Ухвала Кропивницького апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4