Кропивницький апеляційний суд
№ провадження 11-кп/4809/728/25 Головуючий у суді І-ї інстанції >
Справа № 389/3973/24 Доповідач в колегії апеляційного суду
Категорія 336 (73) ОСОБА_1
17.12.2025 року. Кропивницький апеляційний суд колегією суддів судової палати у кримінальних справах у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участі секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому апеляційну скаргу прокурора Знам'янської окружної прокуратури ОСОБА_9 на ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року, якою:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження м.Знам'янка, Кіровоградська область, громадянина України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , не працює, студент очної денної форми навчання Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури з 01.10.2025, раніше не судимого,
задоволено клопотання захисника про закриття кримінального провадження на підставі статті 48 КК України.
Кримінальне провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024121020000781 від 05.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України - закрито, звільнено ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, на підставі ст.48 КК України, у зв'язку зі зміною обстановки,
Ухвалою Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року задоволено клопотання захисника про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України, на підставі ст.48 КК України, тобто у зв'язку із зміною обстановки.
Кримінальне провадження № 12024121020000781 від 05.10.2024, за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
Мотивуючи прийняте рішення суд першої інстанції зазначив, що з врахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, який раніше не судимий, що після вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, та на момент розгляду справи у суді, змінилася обстановка, оскільки обвинуваченому надано відстрочку від призову на військову службу до завершення мобілізації, строком до 06.10.2026, а тому вчинене ним діяння втратило суспільну небезпечність.
Наведені вище обставини, свідчать про те, що обстановка, яка оточувала обвинуваченого на момент вчинення кримінального правопорушення, змінилася таким чином, що позитивно впливає на нього і робить маловірогідним вчинення ним нового тотожного або однорідного кримінального правопорушення. У результаті таких змін в житті обвинуваченого істотно змінилась морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим, на думку суду, втрачається доцільність застосування до нього заходів кримінально-правового впливу.
Виходячи з наведеного, суд першої інстанції прийшов до висновку про обґрунтованість клопотання сторони захисту та те, що наявні усі підстави для звільнення обвинуваченого ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України, на підставі ст.48 КК України, та для закриття кримінального провадження відносно останнього.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі прокурор просить ухвалу суду першої інстанції скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме: застосування закону, який не підлягав застосуванню, та неправильне тлумачення закону, що суперечить його точному змісту.
За наслідками апеляційного розгляду у кримінальному провадженні призначити новий розгляд у суді першої інстанції для розгляду по суті.
В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначає, що при прийнятті рішення судом в частині звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності не було належним чином враховано всіх обставин скоєння кримінального правопорушення.
Так, ОСОБА_8 , будучи військовозобов'язаним й придатним до військової служби, та повідомленим у визначеному законом порядку про призов на військову службу під час загальної мобілізації, не з'явився до РТЦК та СП, чим ухилився від призову на військову службу в особливий період.
Ухилення від захисту Батьківщини під час військової агресії ворога свідчить про підвищену суспільну небезпеку вчиненого ОСОБА_8 злочину, оскільки може призвести до підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави, що в умовах воєнного стану є неприпустимим.
ОСОБА_8 до теперішнього часу не вживав жодних дій для з'явлення до РТЦК та СП для проходження служби, тобто не намагався виправити наслідки вчиненого злочину.
Оскільки на переконання прокурора суд першої інстанції, постановляючи ухвалу, допустив неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, то таке рішення не можна визнати законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Суд належним чином не мотивував свого рішення про звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності, так як і не обґрунтував належним чином підстав, з яких він дійшов висновку про зміну обстановки, у зв'язку з отриманням відстрочки ОСОБА_8 , не врахував конкретні обставини й високу суспільну небезпеку вчиненого обвинуваченим злочину в умовах воєнного стану, яка полягає у відмові ОСОБА_8 від захисту Батьківщини, що створює підґрунтя для підриву військової дисципліни, розлагодженості дій, спрямованих на захист суверенітету держави та в умовах воєнного стану є неприпустимим.
Так, у постанові від 09 грудня 2024 року (справа №146/1811/23) Касаційний кримінальний суд Верховного Суду наголосив, що відсутність належного реагування держави, зокрема, суду під час призначення покарання за вчинення військовозобов'язаними кримінальних правопорушень у сфері забезпечення призову та мобілізації під час збройної агресії та повномасштабного вторгнення зс рф на територію України, нівелює визначену ст.ст.50, 65 КК України мету покарання і може призвести до збільшення кількості аналогічних кримінальних правопорушень іншими особами, а також неспроможності забезпечення належного виконання завдань з оборони держави, захисту незалежності й територіальної цілісності України, що призведе до порушення прав та інтересів суспільства і держави в цілому.
Судом І інстанції взагалі залишено поза увагою, що подія кримінального правопорушення відбулася майже півтора року тому, кримінальне провадження розглядається судом вже більше одного року, ОСОБА_8 до теперішнього часу не вживав жодних дій для з'явлення до РТЦК та СП для проходження служби, тобто не намагався виправити наслідки вчиненого злочину, офіційно не працевлаштований, відчуваючи невідворотність покарання вступив для навчання до Бахмутського фахового коледжу транспортної інфраструктури з метою отримання відстрочки від призову за мобілізацією, що є свідченням продовження вчинення дій по ухиленню від мобілізації та тим самим і від кримінальної відповідальності, що не може свідчити про зміну обстановки.
Разом з тим, судом першої інстанції у порушення приписів п. 2 ч. 1 ст. 372 КПК України взагалі не викладено у рішенні будь-яких висновків у чому саме полягає втрата суспільної небезпечності, вчиненого ОСОБА_8 діяння, у період повномасштабного вторгнення зс рф на територію України та не надав належної оцінки спробі останнього уникнути кримінальної відповідальності під час розгляду провадження судом.
Таким чином суд, ухвалюючи рішення про звільнення ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності за ст. 336 КК України на підставі ст. 48 КК України та закривши кримінальне провадження, неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, а саме застосував закон, який не підлягав застосуванню, чим допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, унаслідок чого обвинувачений ОСОБА_8 безпідставно уникнув кримінальної відповідальності та відповідно не поніс покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення.
Тому оскаржувану ухвалу належить скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд для розгляду по суті обвинувачення.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора на підтримання поданої апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які заперечували щодо задоволення апеляційної скарги прокурора, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 404 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК) суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз ухвали суду першої інстанції показав, що оскаржуване судове рішення приписам наведеної норми кримінального процесуального закону не відповідає з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, кримінальне провадження закривається судом у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності.
Положеннями ч. 1 ст. 285 КПК передбачено, що особа звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Частина 3 ст. 288 КПК встановлює, що суд своєю ухвалою закриває кримінальне провадження та звільняє підозрюваного, обвинуваченого від кримінальної відповідальності у випадку встановлення підстав, передбачених законом України про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями ст. 44 КК, особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, звільняється від кримінальної відповідальності у випадках, передбачених цим Кодексом.
Статтею 48 КК передбачено, що особу, яка вперше вчинила кримінальний проступок або нетяжкий злочин, крім корупційних кримінальних правопорушень, кримінальних правопорушень, пов'язаних з корупцією, порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, може бути звільнено від кримінальної відповідальності, якщо буде визнано, що на час кримінального провадження внаслідок зміни обстановки вчинене нею діяння втратило суспільну небезпечність або ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
В цьому контексті суд апеляційної інстанції приймає до уваги роз'яснення, які містяться в п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» №12 від 23.12.2005, « згідно яких в зазначеній статті передбачено дві самостійні підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності - втрата суспільної небезпечності внаслідок зміни обстановки на час розслідування чи розгляду справи в суді або діянням, або особою, яка його вчинила.
При цьому треба розрізняти зміну обстановки в широкому розумінні, тобто соціальних, економічних, політичних, духовних, міжнаціональних, воєнних, міжнародних, природних, організаційних, виробничих та інших процесів у масштабах країни, регіону, області, міста, району, підприємства, установи, організації, та у вузькому, - тобто об'єктивних (зовнішніх) умов життя, в яких перебувала особа на час вчинення злочину та які значною мірою позначались на її суспільній небезпечності.
Для застосування ст.48 КК необхідно встановити, що особу можна визнати такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнала таких змін, що унеможливлюють вчинення нею нового злочину».
Отже, вказана норма передбачає дві окремі самостійні умови для звільнення особи від кримінальної відповідальності внаслідок зміни обстановки: коли вчинене особою діяння втратило ознаки суспільної небезпечності або коли ця особа перестала бути суспільно небезпечною.
Під втратою вчиненого особою діяння суспільної небезпечності кримінальний закон розуміє істотну зміну соціально-економічних, політичних або духовних засад життєдіяльності суспільства, яка відбувається незалежно від волі винної особи і внаслідок якої втрачається суспільна небезпечність не лише конкретного злочину, а й подібних йому діянь (наприклад, скасування надзвичайного стану, перехід країни від воєнного часу до мирного або від однієї системи господарювання до іншої тощо). Такі зміни, як правило, передують рішенню законодавця декриміналізувати ті чи інші діяння, у зв'язку з чим до ухвалення такого рішення законодавчим органом суд може у справах цієї категорії застосовувати ст. 48 КК.
Особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового злочину. Такі зміни умов життєдіяльності особи повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. Такими змінами можуть визнаватись, наприклад: призов особи на військову службу, зміна постійного місця проживання і розірвання зв'язків із кримінальним оточенням, тяжка хвороба або нещасний випадок, унаслідок якого особа стала інвалідом, тощо.
У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13.04.2023 у справі №157/1091/22 (провадження №51-3787 км 22), відповідно до якого особу може бути визнано такою, що перестала бути суспільно небезпечною, у разі, коли вона сама або обстановка навколо неї зазнали таких змін, що унеможливлюють вчинення цією особою нового кримінального правопорушення. Такі зміни умов життєдіяльності повинні носити позитивний характер, дієво впливати на її поведінку і з великою долею ймовірності свідчити про те, що ця особа не вчинятиме у майбутньому кримінально караних діянь. У результаті таких змін у житті істотно змінюється морально-юридична оцінка особи, у зв'язку з чим втрачається доцільність застосування до неї заходів кримінально-правового впливу.
Збереження суспільної небезпечності вчиненого кримінального правопорушення на момент розгляду справи в суді не перешкоджає застосуванню ст. 48 КК у разі, коли у зв'язку зі зміною обстановки особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, перестала бути суспільно небезпечною.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, 18 жовтня 2024 року ОСОБА_8 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК. За результатами досудового розслідування 01 листопада 2024 року за вказаною кваліфікацією до Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області, відносно ОСОБА_8 , скеровано обвинувальний акт. Також встановлено, що обвинувачений ОСОБА_8 лише 06.10.2025 отримав відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на підставі п.1 ч.3 ст.23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З встановленого вбачається, що на час вчинення правопорушення ОСОБА_8 кримінальне правопорушення є закінченим, оскільки останній ухилився від призову та не мав відстрочки, а отримав її лише через рік від події.
Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, про те, що факт набуття особою відстрочки автоматично припиняє її суспільну небезпеку за інкримінованим правопорушенням, є хибним. У даному випадку, слід врахувати не лише саму наявність відстрочки, а й підстави її отримання, зокрема у даному випадку обвинувачений набув права на відстрочку на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як здобувач професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Однак, колегія суддів вважає, що визначити вказану підставу для відстрочки як таку, що характеризує втрату суспільної небезпеки обвинуваченого особи неможна, оскільки обстановка навколо неї яка зазнала змін, не носить постійного характеру. В будь-який момент з власної ініціативи чи з інших визначених законом випадках, обвинувачений може бути відрахований з освітнього закладу, і підстава для відстрочки зникне.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції не було достатніх, передбачених законом, зокрема, ст.48 КК, підстав для висновку про втрату обвинуваченим суспільної небезпечності, внаслідок чого, не було об'єктивних підстав для звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв'язку із зміною обстановки, чим допущено неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Пунктом 6 ч.1 ст.407 КПК передбачено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок або ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий судовий розгляд у суді першої інстанції.
Підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції, відповідно до п.4 ч.1 ст.409 КПК, є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Відтак, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Керуючись статями 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора - задовольнити.
Ухвалу Знам'янського міськрайонного суду Кіровоградської області від 29 жовтня 2025 року, щодо ОСОБА_8 - скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4