Справа № 177/3883/25
Провадження № 1-кп/177/272/25
29 грудня 2025 року Криворізький районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Кривому Розі обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості в кримінальному провадженні № 12025041230001979 від 30.09.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України щодо:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Христофорівка Криворізького району Дніпропетровської області, громадянина України, українця, із професійно-технічної освітою, офіційно не працевлаштованого, невійськовозобов'язаного, неодруженого, який утриманців не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за участі:
секретаря судового засідання ОСОБА_3 ,
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_2 ,
захисника обвинуваченого,
адвоката ОСОБА_5 ,
14.08.2025 Криворізьким районним судом Дніпропетровської області, за результатами розгляду протоколу ЕПР1 №400589 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 126 КУпАП, винесено постанову у справі № 177/2134/23, яка набрала законної сили 24.08.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 5 ст. 126 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, з позбавленням права керування транспортними засобами на 5 (п?ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу. Копію вказаного рішення суду ОСОБА_2 було отримано особисто.
Проте, ОСОБА_2 , достовірно знаючи про наявність судового рішення про позбавлення права керування транспортними засобами, яке набрало законної сили, будучи ознайомленим з ним, маючи реальну можливість його виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно 17.09.2025 року о 10:33 год. керував транспортним засобом марки «ВАЗ 2101» державний реєстраційний номер транспортного засобу (далі - номерний знак) НОМЕР_1 та рухався поблизу будинку № 3, що по вул. Чкалова в с. Лозуватка Криворізького району Дніпропетровської області, де був зупинений працівниками поліції за порушення Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306, та відповідно стосовно ОСОБА_6 винесено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 від 17.09.2025 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, який у подальшому направлено на розгляд до Криворізького районного суду Дніпропетровської області.
15.10.2025 суддею Криворізького районного суду Дніпропетровської області винесено постанову у справі № 177/2760/25, яка набрала законної сили 25.10.2025, відповідно до якої ОСОБА_6 визнано винуватим за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 копійок, з позбавленням права керувати транспортними засобами на 1 (один) рік.
Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
У даному кримінальному провадженні 19.12.2025 між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_5 , досягнута угода про визнання винуватості, відповідно до ст. 472 КПК України.
Як слідує зі змісту угоди, її сторони дійшли згоди щодо правової кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 382 КК України, істотних для даного кримінального провадження обставин, беззастережне визнання обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні злочину, виду та міри покарання, яке має понести обвинувачений ОСОБА_2 у виді штрафу у розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень, а також щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч. 2 ст. 473 КПК України, щодо наслідків невиконання угоди, передбачених ст. 476 КПК України та щодо умисного невиконання угоди про визнання винуватості.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні визнав повністю, пояснив, що розуміє права, визначені ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення, покарання, яке буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом. Просив затвердити угоду про визнання винуватості, яку він уклав добровільно.
Захисник обвинуваченого ОСОБА_2 , адвокат ОСОБА_5 , проти затвердження угоди не заперечував.
Прокурор ОСОБА_8 просив затвердити угоду, укладену між ним, як прокурором, обвинуваченим ОСОБА_2 , його адвокатом ОСОБА_5 , яку вони підписали добровільно 19.12.2025. Із узгодженою сторонами мірою покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , згоден. Наслідки укладання та затвердження зазначеної угоди, передбачені ст. 473 КПК України, прокурору зрозумілі.
Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.
Відповідно до правил ст. ст. 468, 469 КПК України, у кримінальному провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам, може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
На підставі об'єктивно з'ясованих обставин, суд дійшов висновку, що мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 , передбачене ч. 1 ст. 382 КК України, за ознаками умисного невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Суд шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому, судом з'ясовано, що обвинувачений ОСОБА_2 повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.
Також, судом встановлено, що при укладенні угоди про визнання винуватості прокурором враховані обставини відповідно до ст. 470 КПК України, зокрема: характер і тяжкість обвинувачення, ступінь і характер сприяння підозрюваним у проведенні кримінального провадження, особу ОСОБА_2 , який раніше не судимий, офіційно не працевлаштований, утриманців не має, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, наявність передбачених ст. 66 КК України обставин, що пом'якшують його покарання у виді щирого каяття, відсутність обтяжуючих.
Сторонами угоди узгоджена міра покарання у виді штрафу, у межах санкції інкримінованої статті.
При цьому, суд враховує, що за змістом ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, яке застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Таким чином, із урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що достатнім для виправлення, перевиховання ОСОБА_2 , а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, буде необхідним та достатнім узгоджене покарання в межах санкції ч. 1 ст. 382 КК України, у виді мінімального штрафу, передбаченого санкцією цієї статті.
Отже, при вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст. 474 КПК України, судом встановлено, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій злочину правильна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість не виконання обвинуваченим взятих на себе зобов'язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.
За правилами ч. 5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду в нарадчу кімнату для ухвалення вироку.
Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду, і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості і призначення узгодженого сторонами покарання.
Цивільний позов у кримінальному провадженні до обвинуваченого ОСОБА_2 не подавався.
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.
Речові докази та процесуальні витрати в кримінальному провадженні відсутні.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 368, 369, 370, 373-374, 468-470, 472-475, КПК України, суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 19.12.2025 між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури Дніпропетровської області ОСОБА_7 , якому на підставі ст. 37 КПК України надано повноваження прокурора в даному кримінальному провадженні, та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участі його захисника, адвоката ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні № 12025041230001979 від 30.09.2025 за ч. 1 ст. 382 КК України щодо ОСОБА_2 .
ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) визнати винним у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 382 КК України та призначити йому узгоджене сторонами покарання у виді штрафу в розмірі 500 (п'ятисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 8500 (вісім тисяч п'ятсот) гривень.
Роз'яснити ОСОБА_2 , що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення до відповідальності, встановленої законом.
Вирок на підставі угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинувачем може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому ч. 4 ст. 394 КПК України.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя: