Справа № 944/2472/25
Провадження №3/944/1563/25
29.12.2025 рокум.Яворів
Суддя Яворівського районного суду Львівської області Колтун Ю.М., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч. 1 ст. 130 КУпАП,
встановив:
згідно з протоколів водій ОСОБА_1 04.05.2025 о 01 год 30 хв у в с.Старий Яр по вул.Незлежності,25, керував автомобілем марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Окрім цього, ОСОБА_1 04.05.2025 о 02 год 59 хв у в с.Коти по вул.Зелена,2, керував автомобілем марки «Renault Master» д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, тремтіння пальців рук. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовився. Чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху, тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.
Постановою судді Яворівського районного суду Львівської області Колтуна Ю.М. від 29.12.2025 матеріали справ про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП на підставі ст. 36 КУпАП об'єднано в одне провадження та присвоєно об'єднаній справі №944/2472/25.
В судове засіданні ОСОБА_1 не з'явився, до суду подав письмове клопотання про закриття провадження у справі, у якому заперечив зазначені у протоколах про адміністративні правопорушення обставини. Зокрема вказав, що у працівників поліції не було жодних правових підстав для вимоги про проходження ним огляду на стан алкогольного сп'яніння, оскільки будь-яких алкогольних напоїв не вживав, у зв'язку із чим запах алкоголю з порожнини рота був відсутній. Будь-якого порушення координації рухів на відеозаписах з нагрудних камер - не зафіксовано, як і не зафіксовано зміни забарвлення шкірного покриву обличчя. Його координація рухів, поведінка та зовнішній вигляд, що зафіксовані на бодікамери поліцейських, були звичайними. Також на відеозаписі відсутні обставини, при яких патрульні поліцейські роз'яснювали би порядок проведення огляду на стан сп'яніння, наслідки відмови від проведення огляду, що суперечить вимогам ст. 266 КУпАП та «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», відповідно вважає, що в його діях відсутні ознаки правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Звернув увагу суду, що він як водій, не відмовлявся від медичного огляду в найближчому закладі охорони. Зважаючи на викладене, просив провадження в справі закрити із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, враховуючи обставини викладені в його письмовому клопотанні.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ч.1 ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно з ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Диспозицією ч.1 ст.130КУпАП встановлена адміністративна відповідальність, зокрема за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідно до п.2.5 Правил дорожнього руху, водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному вивченні справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, крім протоколів про адміністративні правопорушення серії ЕПР 1 №319592, ЕПР 1 №319632, надано:
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння від 04.05.2025, в яких вказано, що за результатом огляду проведеного поліцейським, виявлені ознаки сп'яніння та акти огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, які не засвідчені особистим підписом ОСОБА_1 ;
- копію постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія ЕНА №4647138 від 04.05.2025;
- рапорт інспектора СРППВП №1 Самбірського РВП ГУ НП у Львівській області М.Кальницького від 04.05.2025;
- відеофайли, які містяться на DVD-R дисках, які долучено до матеріалів справи.
Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складення протоколів про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Відтак, у судовому засіданні досліджено відофайли, які містяться на DVD-R дисках, які долучено до матеріалів справи, з яких встановлено, що зовнішній вигляд та поведінка ОСОБА_1 не вказували на наявність ознак сп'яніння, які поліцейським внесено до протоколу.
Крім цього, на вказаних фрагментах відсутні докази прямої відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння як на місці зупинки, так і у медичному закладі. Слід зазначити, що ухилення особи від проходження огляду також може бути кваліфіковане як відмова від проходження огляду, однак ухилення повинне бути підтвердженим переконливими доказами.
Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції врегульований ст. 266 КУпАП, а також «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», що затверджена спільним наказом МВС та МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015.
Відповідно до п. 2 Розділу І вказаної Інструкції, огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Пунктом 3 розділу І Інструкції, визначено, що ознаками алкогольного сп'яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці.
Пунктами 7 та 8 Розділу І вказаної Інструкції визначено, що у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 КУпАП (далі заклад охорони здоров'я). У разі скоєння дорожньо-транспортної пригоди (далі ДТП), унаслідок якої є особи, що загинули або травмовані, проведення огляду на стан сп'яніння учасників цієї пригоди є обов'язковим у закладі охорони здоров'я.
За п.3 Розділу ІІІ Інструкції, огляд у закладах охорони здоров'я щодо виявлення стану сп'яніння проводиться лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту), який пройшов тематичне удосконалення за відповідною програмою згідно з чинним законодавством.
Частиною 3 ст. 266 КУпАП передбачено, що у разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Тобто, законодавець чітко встановив вимоги до порядку проведення огляду на стан сп'яніння, як на місці, так і в закладах охорони здоров'я, що зобов'язує співробітників поліції, а також медичних працівників таких закладів дотримуватись вказаного порядку,
Виходячи із вказаних норм чинного законодавства, для направлення водія на огляд, працівник поліції повинен мати достатні підстави вважати, що водій перебуває у стані сп'яніння, виходячи із виявлених у нього ознак.
Також, огляд водія на стан сп'яніння може бути проведений поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, або лікарем закладу охорони здоров'я, який пройшов спеціальну підготовку та лишень щодо водія, який має ознаки алкогольного сп'яніння, та якого було направлено на огляд у встановленому законом порядку.
При цьому вимоги щодо проведення огляду особи на стан сп'яніння є імперативними та недотримання їх має наслідком визнання такого огляду недійсним.
Разом з тим, працівниками поліції зазначені вимоги Інструкції та ст. 266 КУпАП не дотримані.
Під час дослідження в судовому засіданні відеофайлів встановлено, що відомості, які занесені до протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають фактичним обставинам.
Згідно з протоколів про адміністративні правопорушення у ОСОБА_1 виявлені ознаки алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя тремтіння пальців рук. При цьому, з досліджених в судовому засіданні відеофайлів не убачається озвучення поліцейськими у ОСОБА_1 усіх ознак алкогольного сп'яніння, які заявлені у протоколах. Натомість на відеозаписах зафіксовано вимогу працівника поліції пройти огляд на стан сп'яніння.
Разом з тим, з досліджених відеофайлів, вбачається, що відсутні відомості про роз'яснення поліцейськими порядку проходження огляду, також жодної інформації про законні вимоги та підстави для такого огляду відеофайли не містить.
За таких обставин, виникає обґрунтований сумнів, що у ОСОБА_1 були ознаки алкогольного сп'яніння, які дають підставу для проведення огляду водія на стан алкогольного сп'яніння.
Також з досліджених відеозаписів, убачається, що ОСОБА_1 спочатку погодився проходити огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння, що на переконання суду не можна розцінювати, як категоричну відмову водія від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Долучені до матеріалів справи письмові направлення до медичного закладу водія від 04.05.2025 суддя до уваги не приймає, оскільки в матеріалах адміністративної справи відсутні відомості про вручення такого направлення, відповідно до якого ОСОБА_1 мав би можливість пройти огляд у медичному закладі.
Таким чином, не виявляється можливим встановити факт відмови ОСОБА_1 від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп'яніння, враховуючи, що останній заперечував вказану обставину.
Крім того, матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 , як водія, від керування транспортним засобом та передачі керування іншій уповноваженій особі, тобто навіть попри наявність складеного відносно водія протоколу про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП, останній продовжив свій рух.
Такі дії не узгоджуються з формулюванням правопорушення, викладеним у протоколі. При цьому, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Рапорт поліцейського суд не приймає до уваги, оскільки наведені у ньому відомості суперечать поясненням особи, яка притягається до відповідальності та, у розумінні ст. 251 КУпАП, рапорт не може вважатися належним і допустимим доказом учинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, таку ж позицію висловив Верховний Суду від 20.05.2020 у справі №524/5741/16-а, що рапорт працівника поліції не може слугувати однозначним доказом винуватості особи у вчиненні адміністративних правопорушень.
Наведені факти свідчать про неналежність означених доказів, які не підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню в рамках даної справи, зокрема стосовно обставин вчинення правопорушником протиправного діяння, що ставиться йому у провину складеним відносно нього протоколом. Таким чином викликають певних сумнівів дії працівників поліції під час складання відповідного протоколу, які могли нести формальний характер.
При цьому, протокол про адміністративне правопорушення сам по собі без підтвердження іншими доказами не є доказом на доведення вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення.
Зважаючи вищенаведене, суддя приходить до переконання, що вказані дії працівників поліції були спрямовані не на усунення та припинення адміністративного правопорушення, як того вимагають норми чинного законодавства, а на вчинення дій з метою складання щодо водія протоколу про адміністративне правопорушення.
Лише чітке дотримання працівниками поліції процедури порядку фіксації виконання своїх службових обов'язків свідчить про законність їх дій та допустимості висновків, викладених у протоколі, як доказу вчинення адміністративного правопорушення.
У відповідності до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року, судам слід враховувати на неприпустимість спрощеного підходу до судового розгляду справ про адміністративні правопорушення на транспорті та ігнорування прав осіб, яких притягають до відповідальності. При розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 і 280 КУпАП.
Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинності, закріпленому в ст.62 Конституції України, оскільки доказування є правом особи, а не її юридичним обов'язком.
Частиною 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07.11.2002 року неодноразово наголошував на тому, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
З огляду на викладене, в матеріалах справи відсутні фактичні дані, які б поза розумним сумнівом доводили винність ОСОБА_1 у вчинені адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь.
Згідно із п.1 ст.247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 слід закрити у зв'язку з відсутністю в його діях складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 247, 251, 252, 280, 283, 284 КУпАП, суддя,
провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст.1 ст.130 КУпАП закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови, шляхом подання апеляційної скарги через Яворівський районний суд Львівської області.
Суддя Юрій КОЛТУН