Справа № 944/1655/25
Провадження №2-а/944/62/25
29.12.2025 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області, третя особа: інспектор 2 взводу 3 роти 3 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції Марциняк Михайло Олександрович про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
31 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління патрульної поліції у Львівській області, у якому просить скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕНА №4353859 від 25 березня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування позову покликається на те, що постановою інспектора 2 взводу 3 роти 3 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області лейтенанта поліції Марциняка М. О. серії ЕНА №4353859 від 25.03.2025 року його було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. за ч. 1 ст.122 КУпАП, а саме за те, що 25.03.2025, 21:32:33, в м. Львів по вулиці Богдана Хмельнцького, 292, він, керуючи транспортним засобом, не виконав вимогу дорожнього знака 5.16 "Напрямки руху по смугах" ПДР та, їдучи в середній смузі, з якої дозволяється рух лише прямо, здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги п. 8.4.г. ПДР України. Зазначає, що при винесенні оскаржуваної постанови його було позбавлено права на захист, не надано можливість висловити свої пояснення, зауваження та заперечення, адже постанову поліцейським було винесено упереджено, оскільки на приладах відеофіксації в службовому авто дане правопорушення відсутнє, хоча поліцейськй посилався саме на дане відео. Також враховуючи, що копію оскаржуваної постанови поліцейський йому не надав, хоча в оригіналі постанови він підпис про отримання поставив, записи в ній про його відмову від підпису викликають сумніви. Копія постанови, надійшла на його поштову адресу 27.03.2025 року. В фабулі постанови вказано, що у м.Львів, по вул. Б.Хмельницького, 292, він, їдучи в середній смузі, з якої дозволяється рух лише прямо, здійснив поворот ліворуч. Хоча він рухався в крайній правій смузі та здійснював поворот праворуч. Вважає, що викладені обставини в оскаржуваній постанові не відповідають дійсності. Під час перегляду відеозапису, котрий поліцейський надав на місці винесення оскаржуваної постанови, вбачається лише зафіксований факт керування ним автомобілем через 200 метрів після місця подій, коли поліцейський автомобіль перелаштувався в його смугу руху на світлофорі та здійснив безпідставну вимогу про зупинку авто. Жодного факу вчинення правопорушення не зафіксовано на відеореєстраторі патрульного авто. Єдине, що зафіксовано на відео, це рух автомобілів в трафіку, які не можливо розпізнати та ідентифікувати через низьку якість зображення та вечірній час доби. Також при спілкуванні з працівниками поліції останні заявляли, що їхали позаду його авто, хоча фактично рухались в іншій смузі руху за більш ніж 5-7 авто від нього та не могли фізично бачити здійснення маневру повороту, оскільки на даному відрізку дороги великий трафік автомобілів. Вважає, що під час розгляду поліцейським справи про адміністративне правопорушення інспектор порушив процедуру розгляду справи, оскільки після закінчення розгляду справи та винесення постанови про притягнення його до відповідальності котра вже була видрукувана та надана для ознайомлення, поліцейський забрав у нього з рук дану постанову та повернувся до службового авто вносити та змінювати дані в постанові. Повернувшись, поліцейський надав йому для підпису постанову зі зміненими адресами місця вчинення правопорушення та місця розгляду справи. Після його зауваження про те, що після закінчення розгляду справи не можна змінювати дані в постанові інспектор забрав у нього з рук постанову та поїхав не надавши йому копію постанови. Про даний інцидент він зареєстровав звернення на лінію 102. Вважає, що його було притягнуто до адміністративної відповідальності безпідставно, оскільки він такого правопорушення не допускав та будь-які належні докази вчинення ним даного правопорушення відсутні.
Ухвалою судді від 07 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду.
24 квітня 2025 року представник відповідача УПП у Львівській області Терлецький А.З. подав відзив на позовну заяву, в якому доводи позивача заперечив у повному обсязі. Вказав, що інспектор Управління, приймаючи рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, діяв в межах власної дискреції, яка визначається завданнями та функціями передбаченими Законом України «Про Національну поліцію», КУПАП та посадовою інструкцією поліцейського. Інспектор мав законні підстави для винесення постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого не в автоматичному режимі, була дотримана процедура та порядок складання адміністративних матеріалів. Постанова у справі про адміністративне правопорушення є обгрунтована, винесена на підставі та у порядку передбаченому чинним законодавством. Працівником поліції до позивача застосовано адміністративне стягнення передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, санкція якого передбачає штраф у розмірі 340 грн. Дане стягнення застосоване в чіткій відповідності букві закону та метою якого є виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобіганню вчиненню нових правопорушень як самим позивачем та і іншими особами, що відповідає меті адміністративного стягнення, яка передбачена ст. 23 КУпАП. Щодо описки, допущеної інспектором при винесенні постанови, зазначив таке. Інспектор дійсно допустив описку при винесенні відповідної постанови, адже, позивач, по-факту, рухався в смузі, яка призначена для руху лише прямо та здійснив поворот праворуч, а не ліворуч, як про це вказано у фабулі відповідної Постанови. Разом з тим, позивач стверджує, що рухався у крайній правій смузі, що є очевидною брехнею та в повній мірі спростовується доданими до цього відзиву відеозаписами. Наголошує на тому, що до відзиву також долучено й рапорт інспектора, в якому зазначено щодо відповідної описки у постанові. Отже, беручи до уваги те, що факт правопорушення підтверджений належними та допустимими доказам, а також жодним чином позивачем не спростований, беручи до уваги позицію Верховного Суду, викладену у Постанові Верховного Суду по справі № 537/1214/17 від 28 листопада 2018 року та Постанові Верховного Суду по справі №459/1801/17 від 24 грудня 2019 року, вважає, що дана описка абсолютно не повпливала на суть даного правопорушення та не є підставою для скасування постанови.
29 квітня 2025 року ОСОБА_1 подав до суду відповідь на відзив, у якому вказав, що доводи представника відповідача, викладені у відзиві, не спростовують обставин, викладених у його позовній заяві і не є підставою для відмови у задоволенні позову. Додатково зазначив, що факт правопорушення не доведений та жодним чином не зафіксований, оскільки таке правопорушення ним не вчинялось, на відеозаписах наданих представником відповідача лише вбачається факт спілкування інспектора з ним після зупинки останнього. Щодо відеозапису «Центр безпеки міста» IMG 1223, на котрий посилається представник відповідача як момент вчинення правопорушення, то на даному відео не можливо ідентифікувати його авто, оскільки дана камера не фіксує номерних знаків авто, та водіїв, а інспектор вчинив грубі порушення при винесенні оскаржувано постанови.
Позивач ОСОБА_1 на розгляд справи не прибув, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі.
Представник відповідача УПП у Львівській області в судове засідання не прибув, у своєму відзиві просив розглядати справу без його участі.
Третя особа інспектор 2 взводу 3 роти 3 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції Марциняк Михайло Олександрович в судове засідання не прибув, про розгляд справи повідомлений належним чином, шляхом надсилання судової повістки рекомендованим повідомленням. Про причини неявки не повідомив. Відзиву чи письмових пояснень на адресу суду не надходило.
Дослідивши докази у справі, суд дійшов висновку, що розгляд справи слід провести у відсутності сторін на підставі поданих ними доказів.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи, відповідно до положень ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до положень КУпАП вищевказані обставини встановлюються на підставі доказів.
Згідно з вимогами ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу вимог ст. 62 Конституції України, вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належними доказами, а не ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото-і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст.251 Кодексу України про адміністративне правопорушення).
Як встановив суд, постановою в справі про адміністративне правопорушення ЕНА №4353859 від 25 березня 2025 року ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн.
Як вбачається із змісту цієї постанови, підставою накладення адміністративного стягнення було те, що 25.03.2025, о 21:32:33, в м. Львів, по вулиці Богдана Хмельнцького, 292, водій, керуючи транспортним засобом не виконав вимогу дорожнього знаку 5.16 "Напрямки руху по смугах" ПДР та, їдучи в середній смузі, з якої дозволяється рух лише прямо, здійснив поворот ліворуч, чим порушив вимоги п. 8.4.г. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Суд вважає обґрунтованими та погоджується з твердженнями позивача про протиправність зазначеної постанови, зважаючи на таке.
Відповідно до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить, зокрема, регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Правила дорожнього руху затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306.
Відповідно до п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Частиною 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Пунктом 8.4.ґ ПДР України встановлено, що інформаційно-вказівні знаки запроваджують або скасовують певний режим руху, а також інформують учасників дорожнього руху про розташування населених пунктів, різних об'єктів, територій, де діють спеціальні правила.
Знак 5.16 «Напрямки руху по смугах» відноситься до інформаційно - вказівних та показує кількість смуг на перехресті і дозволені напрямки руху по кожній з них.
Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені. Поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Окрім того, в судовому засіданні досліджувався наданий представником відповідача відеозапис, долучений до відзиву. Із вказаного відеозапису не вбачається порушення позивачем пункту 8.4.ґ ПДР України, вимог дорожнього знаку 5.16 «Напрямки руху по смугах» та, відповідно, наявність в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, адже надані стороною відповідача відеоматеріали не містять фіксації події правопорушення. На досліджених відеозаписах з нагрудної камери поліцейського задокументовано лише процес оформлення адміністративних матеріалів. З відеозапису «Центр безпеки міста» IMG 1223, неможливо ідентифікувати автомобіль позивача та номера автомобіля, відтак факт вчинення ним адміністративного правопорушення.
Тому суд вважає, що порушення позивачем вимог ПДР, не спростована відповідачем, факт вчинення ним адміністративного правопорушення не доведений, що є підставою для закриття провадження у справі.
Відповідно до положень КУпАП, Закону України «Про дорожній рух», у разі порушення Правил дорожнього руху України, водій повинен бути зупинений, постанову складено на місці, у випадку незгоди з порушенням повинен бути складений протокол, у порядку передбаченому ст. 256 КУпАП, із зазначенням відомостей про особу, що скоїла правопорушення, пояснень цієї особи, та роз'ясненням її права на правову допомогу та на право оскарження даної постанови. Протоколу про адміністративне правопорушення у даному випадку складено не було, чим порушено ч.2 ст.254 КУпАП, ст.256 КУпАП, відповідно до яких, протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається у двох примірниках, один з яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. У ч.6 ст.258 КУпАП, передбачений випадок, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається, зокрема, у разі виявлення адміністративного правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованого за допомогою працюючих в автоматичному режимі спеціальних технічних засобів, проте навіть у самій назві винесеної постанови зазначено, що дане порушення зафіксоване не в автоматичному режимі.
Відповідно до п.3 ч.3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене суд доходить висновку, що оскаржувана постанова серії ЕНА №3210294 від 07.10.2024 підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення - закриттю.
Також згідно з платіжною інструкцією від 29 березня 2025 року ОСОБА_1 сплатив судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 605 гривень 60 копійок, тобто в розмірі, встановленому ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Відповідно до ч. 1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Отже, зважаючи, що суд ухвалив рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції у Львівській області на його користь слід стягнути судовий збір в розмірі 605 гривень 60 копійок.
Керуючись, ст. ст. 122, 245, 247, 252, 268, 287-289 КУпАП, ст. ст. 5, 9, 10, 118-123, 246-248, 272, 286 КАС України суд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.
Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення в справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №4353859 від 25 березня 2025, і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Управління патрульної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 судові витрати із сплати судового збору в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення складено 29 грудня 2025 року.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
Відповідач - Управління патрульної поліції у Львівській області, код ЄДРПОУ 40108833, юридична адреса: м. Львів, вул.Перфецького, 19;
третя особа - інспектор 2 взводу 3 роти 3 батальйону управління патрульної поліції у Львівській області лейтенант поліції Марциняк Михайло Олександрович, службова адреса: м. Львів, вул.Перфецького, 19.
Суддя Д.Б.Поворозник