Справа № 317/5138/25
Провадження № 2/317/2022/2025
26 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Запорізький районний суд Запорізької області в складі:
головуючого судді Каряки Д.О.,
при секретарі Щербини В.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивачем АТ КБ «ПриватБанк» (в особі представника Кіріченко В.І.), за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано позовну заяву до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором від 18.10.2023 р. № б/н у розмірі 44 524 грн. 96 коп. та понесених судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн. В обґрунтування позову посилається на те, що 18.10.2023 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг № б/н від 18.10.2023, ознайомився з умовами кредитування, підписавши 18.10.2023 р. Паспорт споживчого кредиту. 18.10.2023 Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг було підписано відповідачем у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТП, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання ОТП пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у Анкеті-опитувальнику від 08.08.2022 р., яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». На підставі вказаної заяви відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , тип - віртуальна карта «Універсальна», кредитування: 12 місяців з пролонгацією, строком дії - 11/27. Згодом відповідачем було отримано кредитну карту номер - НОМЕР_2 , строк дії - 10/27, тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000,00 грн., строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією. Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн., щомісячно, 10% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення, проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 60,00%. Відповідач після отримання картки за умовами укладено з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але в подальшому припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору. Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, у зв'язку з чим станом на 22.09.2025 р. має заборгованість в розмірі 44 524,96 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 35 442, 49 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 9082,47 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача, а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися. Представником позивача до позовної заяви долучено клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує (а.с.19), про що також зазначено у п.3 прохальної частини позовної заяви (а.с.4).
Відповідач ОСОБА_1 до суду не з'явився, про місце та час розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом направлення судових повісток на номер мобільного телефону належного відповідачу за допомогою додатку «Viber» (а.с.62), а також шляхом направлення судової повітки на належну відповідачу електронну адресу, яку останнім отримано, про що свідчить довідка про доставку електронного листа (а.с.63).
15.12.2025 р. представником відповідача - адвокатом Гешевою Ю.Л. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано на електронну адресу суду заяву при визнання відповідачем ОСОБА_1 позову та просила суд вирішити питання про стягнення з відповідача 50% суми судового збору за подачу позовної заяви на підставі ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку з визнанням ним позовних вимог. Крім того представник відповідача просила розстрочити ОСОБА_1 , виконання судового рішення шляхом сплати заборгованості рівними частинами протягом 12 місяців, тобто по 3871,45 грн. щомісячно, починаючи з наступного дня після набрання рішенням законної сили (а.с.65-66).
23.12.2025 р. представником позивача - Кіріченко В.Г. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано заяву стосовно надісланої представником відповідача заяви про визнання позову, зокрема представник позивача вважає, що надання розстрочки на максимально можливий строк загрожує Банку затягуванням процесу стягнення та операційними ризиками, що суперечить принципу пріоритету ризиків. Розстрочення виконання рішення суду не буде мати значного ефекту для боржника за причиною продовження дії кредитних правовідносин. У сукупності, з урахуванням заборгованості, на кінець виплат відповідно до розстрочення, у наявності буде новий борг, який донараховується протягом визначеного часу. Позовні вимоги Банку підлягають задоволенню в повному обсязі (а.с.69-70).
25.12.2025 р. представником відповідача - адвокатом Гешевою Ю.Л. за допомогою підсистеми «Електронний суд» на електронну адресу суду надіслано заяву про розгляд справи за її відсутністю та відсутністю відповідача. У зв'язку з визнанням відповідачем позову, керуючись ч. 1 ст. 142 ЦПК України просила стягнути з відповідача 50% судового, а інші 50% повернути позивачу з державного бюджету (а.с.87).
За таких обставин суд розглядає справу на підставі ч. 3 ст. 211 ЦПК України судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів і на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України без технічної фіксації процесу.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Згідно з ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
Судом встановлено, що 18.10.2023 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг № б/н від 18.10.2023, ознайомився з умовами кредитування, підписавши 18.10.2023 р. Паспорт споживчого кредиту. 18.10. 2023 Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг було підписано відповідачем у системі самообслуговування Приват24 за допомогою ОТП, про що зазначено в полі підпис Клієнта із позначкою дати та часу. Використання ОТП пароля в якості простого електронного підпису погоджено із відповідачем у Анкеті-опитувальнику від 08.08.2022 р., яка підписана відповідачем власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» (а.с.30-41,42-43,44-48).
Анкетою-опитувальником клієнта фізичної особи, підписано Угоду про використання простого електронного підпису: Банк та Клієнт узгодили при наданні Банком будь-яких послуг Клієнту, в т.ч., але не виключно, послуг з переказу коштів, укладення між Сторонами кредитних договорів та будь-яких інших правочинів використання електронного підпису (а.с.42-43).
На підставі вказаної Заяви відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку № НОМЕР_1 , тип - віртуальна карта «Універсальна», кредитування: 12 місяців з пролонгацією, строком дії - 11/27, з встановленням кредитного ліміту в сумі 1000,00 грн., який в подальшому було збільшено до 38 000,00 грн., що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 (а.с.28).
Згодом відповідачем було отримано кредитну карту номер - НОМЕР_2 , строк дії - 10/27, тип кредиту та розмір кредитного ліміту: відновлювальна кредитна лінія до 200 000,00 грн., строк кредитування: 12 місяців з пролонгацією, що підтверджується довідкою про видачу кредитних карт та підставі підписаного ОСОБА_2 кредитного договору №б/н (а.с.29)
Кількість та розмір платежів, періодичність: сплата мінімального обов'язкового платежу на поточний рахунок, для якого відкрито кредитну картку, до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено витрати за рахунок кредитного ліміту; розмір мінімального обов'язкового платежу - 5% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн., щомісячно, 10% від заборгованості, але не менше ніж 100,00 грн., щомісячно - у разі прострочки, починаючи з другого місяця прострочення, проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України встановлюються за домовленістю Сторін у процентах від простроченої суми заборгованості у розмірі 60,00%.
Відповідач після отримання картки за умовами укладено з Банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Відповідач користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, але в подальшому припинив надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у розрахунку заборгованості за договором та прослідковується й підтверджується випискою за договором (а.с.22-24, 25-27).
Таким чином, банк свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість за Договором про надання банківських послуг, у зв'язку з чим станом на 22.09.2025 р. має заборгованість в розмірі 44 524,96 грн., яка складається з: заборгованості за тілом кредиту - 35 442, 49 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 9082,47 грн., розмір якої визнано відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч. 1, ч. 3 ст. 207 ЦК України Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.
Статтею 11 ЗУ «Про електрону комерцію» визначено порядок укладення електронного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями. Підписаний у порядку, визначеному статтею 12 ЗУ “Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ “Про електронну комерцію»).
Відповідно до ст. 6 ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг» відносини, пов'язані з використанням удосконалених та кваліфікованих електронних підписів, регулюються ЗУ «Про електронні довірчі послуги».
Згідно зі ст. 17 ЗУ «Про електронні довірчі послуги» електрона взаємодія фізичних та юридичних осіб, яка потребує відправлення, отримання, використання та постійного зберігання за участю третіх осіб електронних даних, аналоги яких на паперових носіях не повинні містити власноручний підпис відповідно до законодавства, а також автентифікація в інформаційних системах, в яких здійснюється обробка таких електронних даних, можуть здійснюватися з використанням електронних довірчих послуг або без отримання таких послуг, за умови попередньої домовленості між учасниками взаємодії щодо порядку електронної ідентифікації учасників таких правових відносин.
Проте, відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов'язання.
При укладанні договору, сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, за якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому; друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
За змістом ст. 3, 6, 627 ЦК України в Україні діє принцип свободи договору, відповідно до якого сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення цього кодексу, що регулюють договір позики.
Так, згідно з ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.
Відповідно до частини першої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З'ясувавши повно, всебічно та об'єктивно обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а також достатності і взаємозв'язку, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, діючи вільно, на власний розсуд, уклали кредитний договір.
При цьому, суд враховує, що правомірність укладеного між сторонами кредитного договору як правочину ким-небудь із сторін не оспорено, тому він є чинним і обов'язковим для виконання. Банк надав відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повертати шляхом внесення щомісячних платежів.
Банк виконав взяті на себе зобов'язання за Договором в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, не надав Банку своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору (не сплатила щомісячні мінімальні платежі в повному обсязі), що відображається у Розрахунку заборгованості за Договором.
З виписки про рух коштів по картці відповідача за весь час користування карткою, також прослідковується, що відповідач користувався кредитними коштами, ним було проведено поповнення карткового рахунку, що свідчить про те, що відповідач усвідомлював, що винен Банку кошти, які використав з кредитного ліміту, а отже повною мірою розумів наслідки та був ознайомлений з умовами використання наданих йому коштів.
Правомірність укладеного між сторонами кредитного договору, як правочину сторонами не оспорена, тому він є чинним і обов'язковим для виконання.
Банк надав відповідачу кредитні кошти, які останній повинен був повернути. Проте, відповідач зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Розмір заборгованості за кредитним договором підтверджується розрахунком наданим позивачем (а.с.22-24), що в свою чергу визнано відповідачем.
Розмір заборгованості за кредитом в сумі 44 524,96 грн. підтверджується розрахунком, наданим позивачем. Вказаний розрахунок є повним, чітким, об'єктивним, він узгоджуються з умовами кредитного договору. Тому суд вважає вказаний документ належним та допустимим доказом і бере за основу при винесенні цього рішення. Факт порушення відповідачем свого зобов'язання за кредитним договором знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду.
На підставі вищевикладеного, враховуючи визнання відповідачем позовних вимог, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь АТ КБ «ПритватБанк» заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.10.2023 р., яка станом на 22.09.2025 становить 44 524,96 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту - 35 442, 49 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 9082,47 грн.
Згідно з вимогами ч. 2. ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Як вбачається з матеріалів цивільної справи, позивачем при зверненні до суду за платіжною інструкцією №BOJ60B4DPQ від 30.09.2025 р. сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн. (а.с.53).
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, те, що 15.12.2025 р. від представника відповідача надійшла заява в порядку ст. 206 ЦПК України про визнання відповідачем позовних вимог, за таких підстав з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 50 відсотків понесених судових витрат на подання позову, сплаченого при поданні позову, а 50 відсотків понесених судових витрат підлягають поверненню позивачу з державного бюджету.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 509, 510, 525-527, 530, 610-612, 625, 1048-1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 4, 5, 13, 76-81, 89, 141, 142, 178, 191, 206, 211, 247, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,-
Позов Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ЄДРПОУ: 14360570) заборгованість за кредитним договором від 18.10.2023 № б/н у розмірі 44 524 (сорок чотири тисячі п'ятсот двадцять чотири) гривні 96 копійки, а також стягнути в рахунок повернення сплаченого судового збору 1211,20 грн.
Зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України у Запорізькій області повернути Акціонерному товариству комерційного банку «ПриватБанк» (м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д, ЄДРПОУ: 14360570) 50% суми судового збору в розмірі 1211,20 грн., сплачену 30.09.2025 р у АТ КБ «ПриватБанк» за платіжною інструкцією №BOJ60B4DPQ.
Копію рішення направити сторонам в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його підписання.
Суддя Д.О. Каряка