Заводський районний суд м. Запоріжжя
вул. Мирослава Симчича 65, м. Запоріжжя, 69106, тел.099-55-49-125 , inbox@zv.zp.court.gov.ua
Справа № 332/6685/25
Провадження №: 1-кс/332/545/25
29 грудня 2025 р. м. Запоріжжя
Слідчий суддя Заводського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
слідчого ОСОБА_4 ,
підозрюваного ОСОБА_5 ,
захисника ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Запоріжжя клопотання слідчого СВ Відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про продовження строку тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, який має базову середню освіту, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, який перебуває на посаді стрільця-номера обслуги 2 штурмового відділення 2 штурмового взводу 2 штурмової роти НОМЕР_2 штурмового батальйону, неодруженого, який не має на утриманні малолітню та неповнолітніх дітей, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:
09.07.2025 Південним міським судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільненого з випробуванням з іспитовим строком 2 роки. Вирок набрав законної сили 11.08.2025р.,
якому повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України,
Слідчий звернувся до суду із вищезазначеним клопотанням, в якому ставиться питання про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 .
В судовому засіданні прокурор та слідчий наполягали на задоволенні клопотання, посилаючись на те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Також прокурор наголосив, що існують достатні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення, внаслідок чого є підстави вважати, що ризики, передбачені ст. 177 КПК України, які слугували підставою для обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є актуальними, не відпали та не зменшилися. Строк тримання підозрюваного під вартою завершується 29 грудня 2025 року, а тому виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, водночас, завершити досудове розслідування наразі неможливо.
Підозрюваний у судовому засіданні пояснив, що перебував на бойовому завданні поблизу м. Покровська, 08 чи 09 грудня 2025 року він з іншим побратимом вийшов з позиції і направився до міста Запоріжжя. У свого знайомого, який проживає в районі Запоріжжя Лівого, він вирішив перепочити, відновити сили, після чого збирався зв'язатися з керівництвом частини і передати зброю, а саме, свій автомат і автомат свого побратима з позивним «Юрист», який мав намір кинути свою зброю. Проте не зміг повідомити командира з 10.12.2025, оскільки не знав номерів телефону та погано себе почував. Вважає себе невинним, має право на носіння вогнепальної зброї, просив у задоволенні клопотання відмовити.
Захисник в судовому засіданні висловив аналогічну позицію та зазначив, що ризики прокурором не доведені.
Ознайомившись з поданим клопотанням, заслухавши доводи учасників процесу щодо заявленого клопотання, слідчий суддя дійшла такого висновку.
Як вбачається з клопотання слідчого та наданих матеріалів, в провадженні СВ відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025082030000805, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 грудня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , усвідомлюючи протиправність своїх дій, в порушення вимог Постанови Верховної Ради України від 17 червня 1992 року № 2471-ХІІ «Про право власності на окремі види майна», п.п. 11, 15 «Положення про дозвільну систему», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 жовтня 1992 року № 576, вчинив кримінальне правопорушення за таких обставин.
У не встановлений під час проведення досудового розслідування день та час, але не пізніше 08 грудня 2025 року, у не встановленому під час проведення досудового розслідування місці, маючи умисел на незаконне придбання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, придбав штурмову гвинтівку «CZ Bren 2», № НОМЕР_3 , автомат АК-74 № НОМЕР_4 , 1982 року виготовлення, патрони калібру 5,56х45 мм у кількості 109 штук та патрони калібру 5,45 мм у кількості 149 штук.
У подальшому, ОСОБА_5 діючи умисно, маючи умисел на незаконне зберігання вогнепальної зброї та бойових припасів, без передбаченого законом дозволу, знаючи про те, що для зберігання даних предметів необхідний передбачений законом дозвіл, 08 грудня 2025 року, приніс за місцем свого тимчасового проживання, а саме, в приміщення будинку АДРЕСА_2 та розмістив в двох спальних кімнатах штурмову гвинтівку «CZ Bren 2», № НОМЕР_3 , автомат АК-74 № НОМЕР_4 , 1982 року виготовлення, патрони калібру 5,56х45 мм у кількості 109 штук та патрони калібру 5,45 мм у кількості 149 штук, які є боєприпасами бойової нарізної вогнепальної стрілецької зброї - проміжними патронами калібру 5,45*39 мм промислового виготовлення, придатні до стрільби, де надалі незаконно зберігав їх до моменту виявлення працівниками поліції.
Своїми умисними діями ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення (злочин), передбачене ч. 1 ст. 263 КК України, а саме, придбання, носіння, зберіганні вогнепальної зброї та бойових припасів без передбаченого законом дозволу.
16.12.2025 о 24 годині 00 хвилини (фактичний час затримання 22 година 15 хвилин 16.12.2025) ОСОБА_5 затримано у порядку ст. 208 КПК України.
17.12.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 2 ст. 263 КК України, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні вказаного кримінального правопорушення (злочину) повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- рапортами ЄО № 20636 від 16.12.2025, № 20628 від 16.12.2025 року;
- протоколом огляду місця події від 16.12.2025, а саме території домоволодіння АДРЕСА_2 , під час якого, в приміщенні житлового будинку, було виявлено та вилучено, зокрема, предмет, схожий на автомат «CZ Bren 2», предмет, схожий на автомат «Калашнікова74», предмети, схожі на набої калібру 5.56х45 у кількості 109 штук, предмети, схожі на набої калібру 5.45 у кількості 149 штук, предмети, схожі на магазини від «АК» у кількості 5 штук, предмети, схожі на магазини від «CZ» у кількості 4 штук;
- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 16.12.2025;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який, зокрема, пояснив, що тривалий час проживає за адресою: АДРЕСА_2 , сумісно зі своєю матір'ю - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Приблизно 3 роки потому, під час розпиття алкогольних напоїв біля одного з кіосків по вулиці Житомирській в місті Запоріжжі, познайомився з чоловіком на ім'я ОСОБА_9 , з яким в подальшому склалися дружні відносини. Свідок також зазначив, що приблизно півтори роки потому, під час зустрічі з ОСОБА_9 , останній повідомив про те, що він несе службу в ОШБ «Скеля». Після чого, вони не бачились. Так, 08.12.2025, в обідній час доби, до свідка прийшов раніше вказаний ОСОБА_9 та попрохав тимчасового прихистка на 3 доби. Причину свого візиту він не повідомив та ОСОБА_7 не з'ясовував, вважаючи, що він прибув з метою проходження ВЛК. Свідок узгодивши зі своєю матір'ю, погодився на прохання ОСОБА_9 , після чого останній почав мешкати разом з ними. Так, 16.12.2025, приблизно о 16:00 год., ОСОБА_9 повернувся за вищевказаною адресою у стані сильного алкогольного сп'яніння, та зайшовши до приміщення кухні, де перебував свідок зі своєю матір'ю, почав поводити себе агресивно та неадекватно, висловлювався підвищеним тоном в їх бік, та погрожував зброєю, з якою він прийшов до них мешкати. Вказані погрози були лише словесні, зброю він в свідка та його матір не направляв, фізичну силу не застосовував. Після чого, для забезпечення безпеки, свідок звернувся на лінію «102» та повідомив про ситуацію, що склалась. По приїзду, працівники поліції, з дозволу матері, провели огляд у приміщенні будинку, у якому вони мешкають та вилучили 2 автомати, магазини та набої до них. Свідок також зазначив, що вищеперераховані речі належать ОСОБА_9 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка повністю підтвердила покази ОСОБА_7 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_10 ;
- протоколом допиту свідка ОСОБА_11 ;
- іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Отже, під час досудового розслідування встановлено, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, який згідно з ч. 5 ст. 12 КК України віднесено до категорії тяжких, за який передбачено безальтернативне покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років.
Пункт 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури встановленої законом.
Як передбачено ч. 3 ст.315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Згідно з частиною 1 статті 177 КПК метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, передбаченим пунктами 1-5 частини 1 цієї статті, а саме: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Частиною 1 ст. 183 КПК України встановлено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
За змістом ст.199 КПК підставою для продовження строку тримання під вартою є обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
Під час вирішення питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою суд, крім наявності зазначених у ст.177 КПК ризиків, зобов'язаний оцінити та врахувати й передбачені ст. 178 КПК обставини, зокрема тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він обвинувачується, вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; дотримання обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює обвинувачений, у тому числі у зв'язку з його доступом до зброї.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як встановлено ч. 4 ст. 194 КПК України, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частинами п'ятою та шостою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Суд зазначає, що тривале тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принципи поваги до свободи особистості. Також згідно з п. 3 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини і основоположних свобод зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.
Крім того, суд враховує, що сама лише тяжкість вчиненого злочину, хоча і визначалась слідчим суддею визначальним елементом при оцінці ризику ухилення від суду, однак, на думку суду на даному етапі кримінального провадження не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою або самостійною підставою для тримання особи під вартою чинним законодавством України не визначається, а повинна враховуватися з іншими обставинами, які вказані в ст. 177, ст. 183 КПК України.
Відповідно до вимог пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватись виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це необхідно робити з урахуванням низки відповідних факторів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Так, у п. 80 рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2011 р. у справі «Марченко проти України» зазначено: «Тримання особи під вартою буде свавільним, оскільки національні суди не обґрунтували необхідність такого тримання і не було розглянуто можливість застосування більш м'якого запобіжного заходу», про це ж вказується у п. 29 рішення Європейського суду з прав людини від 11.10.2010 р. по справі «Хайреддінов проти України».
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини національні суди повинні з'ясувати, чи є тримання особи під вартою до судового розгляду справи єдиним запобіжним заходом, який забезпечив би належну процесуальну поведінку особи та виконання нею процесуальних обов'язків, а також чи є можливість обмежитися в даному випадку застосуванням менш суворого (альтернативного) запобіжного заходу.
При цьому береться до уваги, що «ризик втечі або уникнення правосуддя» зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти. При цьому на користь звільнення свідчать відсутність судимостей, наявність постійного місця проживання, роботи, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя (справа ЄСПЛ «Пунцельт проти Чехії»).
Згідно з правовою позицією ЄСПЛ у рішенні в справі «Харченко проти України» «розумність» строку тримання під вартою не може оцінюватися абстрактно. Вона має оцінюватися в кожному окремому випадку залежно від особливостей конкретної справи, причин, про які йдеться у рішеннях національних судів, переконливості аргументів заявника, щодо можливості його звільнення. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості» (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 р.).
Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 19.12.2025 (справа № 334/6685/25, провадження № 1-кс/332/516/25) було застосовано до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» на строк до 29.12.2025.
Зі змісту цієї ухвали вбачається, що слідчим суддею визначено підставами застосування запобіжного заходу щодо ОСОБА_5 обґрунтованість підозри та доведеність наявності достатніх підстав вважати, що існують ризики того, що підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення,
Наявність вказаних ризиків підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження та встановленими фактичними обставинами вчиненого кримінального правопорушення, а також матеріалами, що характеризують особу підозрюваного.
Так, ризик переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду обумовлюється тим, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, який згідно з ч. 5 ст. 12 КК України віднесений до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено безальтернативне покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 7 років. Розуміючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення (злочину), суворість та невідворотність покарання, відсутність стійких соціальних зв'язків, неповнолітніх та малолітніх дітей на утриманні, підозрюваний ОСОБА_5 може переховуватись від органів досудового розслідування та суду на початкових етапах притягнення особи до кримінальної відповідальності.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, обґрунтовується тим, що підозрюваний буде мешкати у безпосередній близькості із свідками даного злочину та підтримувати із деякими з них спілкування, так як він знайомий із даними особами, а відтак ОСОБА_5 може здійснювати тиск на них, у тому числі й шляхом погроз, умовлянь схилити їх до дачі неправдивих показів, що вплине на швидке, повне та неупереджене проведення досудового розслідування та на встановлення обставин, які, згідно зі ст. 91 КПК України, підлягають доказуванню.
При цьому слід враховувати встановлену Кримінальним процесуальним кодексом процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду, до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_5 як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі - Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час - у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби ЗС України.
Проте, в порушення вищезазначених вимог законодавства, ОСОБА_5 відповідно до наданої інформації командира військової частини НОМЕР_1 самовільно залишив військову частину 10.12.2025 року, що свідчить про те, що останній може вчиняти військові злочини. Більш того, перебуваючи особою, яка самовільно залишила військову частину, ОСОБА_5 , будучи засудженим 09.07.2025 Південним міським судом Одеської області за ч. 4 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 5 років та на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з випробуванням строком тривалістю в 2 роки,вчинив новий тяжкий злочин.
Станом на день розгляду клопотання нових доказів на підтвердження того, що підозрюваний буде ухилятись від виконання процесуальних рішень суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, матеріали кримінального провадження не містять.
Отже, оскільки прокурором не наведено нових ризиків, існування яких є обов'язковим для продовження строку тримання під вартою, то у суду відсутні підстави вважати, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Оцінивши обставини, визначені статтею 178 Кримінального процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що надані сторонами кримінального провадження докази доводять обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої статті 194 Кримінального процесуального кодексу України, але прокурор не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, тому належить застосувати щодо обвинуваченого більш м'який запобіжний захід ніж тримання під вартою.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 6 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі. Ухвала про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передається для виконання органу Національної поліції за місцем проживання підозрюваного, обвинуваченого. Строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.
За таких обставин, ураховуючи дані про особу обвинуваченого, для запобігання ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, та забезпечення належного виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків необхідним і достатнім є запобіжний захід домашній арешт із забороною покидати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період доби з 22 години 00 хвилин до 05 години 00 хвилин наступного дня.
Відповідно до частини 5 статті 194 Кримінального процесуального кодексу України на підозрюваного ОСОБА_5 належить покласти обов'язки: не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду, повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
На підставі викладеного, керуючись статтями 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 197, 350 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя
Клопотання слідчого СВ відділення поліції № 1 Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області капітана поліції ОСОБА_4 , погоджене прокурором Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 , про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити без задоволення.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, заборонивши ОСОБА_5 в період часу з 22-00 години до 05-00 години наступного дня залишати місце свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 у межах строку досудового розслідування, а саме, до 24 години 00 хвилин 17 лютого 2026 року.
Зобов'язати підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , протягом часу дії ухвали:
-не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, а саме: АДРЕСА_1 без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;
-здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що в разі невиконання покладених на нього обов'язків може бути застосований більш суворий запобіжний захід.
Строк дії обов'язків, покладених судом, визначити до 17 лютого 2026 року включно.
Звільнити підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , з-під варти в залі суду.
Ухвалу суду для виконання передати до відділення поліції № 1 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Роз'яснити ОСОБА_5 , що відповідно до ч. 5 ст. 181 КПК України працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Визначити строк дії ухвали до 17 лютого 2026 року.
Копію ухвали надіслати до ДУ «Запорізький слідчий ізолятор» до відома.
Копію ухвали вручити підозрюваному, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п'яти днів зі дня її оголошення, а особами, які перебувають під вартою, протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Повний текст ухвали виготовлено та проголошено о 16 годині 45 хвилин 29 грудня 2025 року.
Слідчий суддя ОСОБА_1