Справа № 314/3265/25
Провадження № 2/314/1703/2025
16.12.2025 року м.Вільнянськ
Вільнянський районний суд Запорізької області у складі головуючий суддя Кононенко І.О., секретар судового засідання Печонкіна В.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №314/3265/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом «ВІН ФІНАНС» (адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112 ЄДРПОУ 38750239) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення кредитної заборгованості
Товариство з обмеженою Відповідальністю «ВІН ФІНАНС», звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позов обґрунтований тим, що 12.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №157319. Відповідно до індивідуальної частини договору № 157319 про надання фінансового кредиту, ТОВ «Авентус Україна» надано відповідачу позику у сумі 7000 грн.
ТОВ «Авентус Україна» виконано умови договору та вищевказані кошти перераховано на рахунок відповідача безготівковим шляхом.
ТОВ «Авентус Україна» виконав умови договору про надання фінансового кредиту № 157319 від 12.05.2018 року та перерахував на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 7000 грн., а відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС». Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15845,00 грн., а саме : Сума основного боргу - 3500,00 грн. Сума боргу за процентами - 1890,00 грн. Сума боргу за пенею і штрафами - 10455,00 грн.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами. Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018 року - окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги - кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній. 12.04.2018 року укладено додаткову угоду № 5 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 6 від 13.09.2018 року про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до ряду боржників в тому числі до гр. ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 157319 від 12.05.2018 року перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
25.07.2024 відповідно протоколу загальних зборів № 1706 перейменовано Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС».
Наказом № 55-к від 25.07.2024 на виконання протоколу загальних зборів № 1706 внесені зміни про перейменування до облікових та інших документів товариства.
Позивач в позовній заяві вказує, що відповідач належним чином не виконав взяті на себе зобов'язання щодо повернення суми позики та сплати пені і комісії, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед новим кредитором ТОВ «ВІН ФІНАНС».
У зв'язку з вищевикладеним, представник позивача просить поновити строк позовної давності для подання позову, стягнути з відповідача на користь ТОВ «ВІН ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором №157319 від 12.05.2018 у загальному розмірі 20737,09 грн., яка складається: з суми заборгованості 15845 грн., інфляційні втрати -3464,74, суми 3% річних 1427,35 грн., а також суму сплаченого судового збору у розмірі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.
Ухвалою від 08.09.2025 відкрито провадження по справі, призначено справу до розгляду у порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та надано відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та надано строк для подання відзиву на позовну заяву.
Представник позивача у позовній заяві просив розгляд справи проводити без його участі, у разі неявки у судове засідання належним чином повідомленого відповідача провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Відповідач повідомлявся належним чином, шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судової влади України. Відзив на позов, заяви про розгляд справи за його відсутності або відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходили.
Дослідивши письмові докази, які містяться в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 12.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №157319.
Вищевказаний договір укладений в електронній формі відповідно до закону України «Про електронну комерцію».
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
На сайті ТОВ «Авентус Україна» була зазначена процедура верифікації особистості та підтвердження заявки. Для цього необхідно підписати договір за допомогою одноразового паролю, який надходить позичальнику в СМС-повідомленні.
При укладенні договору № 157319 від 12.05.2018 на фінансовий номер телефону відповідача був відправлений одноразовий ідентифікатор (зазначений у довідці про ідентифікацію), який був використаний для прийняття та підтвердження умов вищезазначеного договору.
Шляхом введення коду підтвердження позичальник підписує та приймає пропозицію та підтверджує укладення договору.
З метою укладення договору про надання фінансового кредиту № 147671 від 02.05.2018 та отримання коштів, відповідач надав ТОВ «Авентус Україна» свої особисті дані, а саме: номер та серія паспорта, ідентифікаційний номер, місце проживання.
В свою чергу ТОВ «Авентус Україна» була надана довідка про ідентифікацію позичальника, де зазначаються його особисті дані, його фінансовий номер телефону, а також одноразовий ідентифікатор який був відправлений на фінансовий номер телефону із зазначенням дати банківського переказу.
12.04.2018 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу № 1, на підставі чого відбулося відступлення права вимоги за кредитними договорами.
Відповідно до п.2.2 договір факторингу № 1 від 12.04.2018, окрім іншого зазначено: у випадку укладення сторонами більш ніж одного реєстру прав вимоги кожен наступний реєстр прав вимоги є самостійним додатком та не замінює попередній.
13.09.2018 укладено додаткову угоду № 5 та на виконання договору факторингу підписано реєстр прав вимоги № 6 від 13.09.2018 про те, що на умовах вищезазначеного договору право вимоги до боржників в тому числі до ОСОБА_1 за договором про надання фінансового кредиту № 157319 від 12.05.2018 перейшло до нового кредитора - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
У позові зазначено, що 25.07.2024 загальними зборами учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» прийнято рішення про зміну назви на ТОВ «ВІН ФІНАНС», що підтверджується копією наказу № 55-к від 25.07.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія», копією протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» № 1706 від 25.07.2024 та випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Згідно з п. 1.1 договору товариство надає клієнту грошові кошти в розмірі 3500,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом.
Відповідно до розрахунку заборгованості, що був складений на дату укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 12.04.2018, загальна сума заборгованості відповідача перед новим кредитором складає 15845,00 грн., а саме : Сума основного боргу - 3500,00 грн. Сума боргу за процентами - 1890,00 грн. Сума боргу за пенею і штрафами - 10455,00 грн.
Згідно з наведеним у позовній заяві розрахунком інфляційних втрат та суми збитків з урахуванням 3% річних, сума інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.09.2022 складає 3464,74 грн., сума 3% річних 1427,35 грн.
Відомостей про добровільне виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором №147671 від 02.05.2018 матеріали справи не містять.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст.525,526,530 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов'язань не допускається.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Згідно ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Таким чином, у порушення ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Матеріали справи не містять доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений кредитний договір недійсним не визнано. Крім цього відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, доказів належного виконання зобов'язань за договором не надано.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що на підставі наданих позивачем доказів було встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за укладеним договором щодо повернення кредиту, не виконує належним чином, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, а тому позовні вимоги про стягнення суми боргу за вказаним договором є законними, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.
Стосовно підставності поновлення строку позовної давності, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 256 ЦК, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої особи права на позов, тобто можливості захистити своє право чи інтерес через суд.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові, якщо суд не визнає поважними причини пропущення позовної давності (частини четверта, п'ята статті 267 ЦК).
Позивач звернувся до суду з позовом 21.07.2025, заявивши до стягнення із відповідача заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №157319 від 12.05.2018 та ініціювавши питання поновлення строку позовної давності, який був продовжений у зв'язку із запровадженням карантину, а в подальшому - оголошення в Україні воєнного стану.
Законом України від 30.03.2020 № 540-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 та від 20.04.2023 у справі №728/1765/21 зазначено, що у пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 №540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб'єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Крім того, Законом України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» від 15.03.2022, який набрав чинності 17.03.2022 розділ «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, пред'явлення позову ТОВ «ВІН ФІНАНС» відбулося у межах позовної давності та на час подання позову перебіг позовної давності не закінчився., крім того такий строк є матеріальним він застосовується за заявою відповідача, а не позивача, і взагалі поновленню не підлягає, і тільки у разі подання заяви відповідача про його застосування, суд може його застосувати як підстава для відмови у позові, отже вимога про поновлення строку позовної давності, яку заявляв у позові позивач не підлгаяє задоволенню, оскільки це не відповідає законодавству.
Крім того, представник позивача просив стягнути з відповідача судовий збір та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн. Понесені позивачем витрати на правову допомогу підтверджуються додатковою угодою до Договору №33 про надання правничої допомоги від 22 березня 2024, детальним описом робіт, згідно якого загальна вартість робіт склала 5000 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною, тому враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, доходить до висновку, що у зв'язку із задоволенням позову з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правничу допомогу, у розмірі 3000 гривень
З урахуванням вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст.509, 526, 549, 551 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112 ЄДРПОУ 38750239) заборгованість за кредитним договором № № 147671 від 02.05.2018 у розмірі 20737 (двадцять тисяч сімсот тридцять сім) грн. 09 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112 ЄДРПОУ 38750239) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІН ФІНАНС» (адреса м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, 04112 ЄДРПОУ 38750239) та витрат на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн.
Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Іван Олександрович Кононенко
16.12.2025