Справа № 307/4781/25
Провадження № 2-а/307/101/25
29 грудня 2025 року м. Тячів
Тячівський районний суд Закарпатської області у складі головуючого судді - Чопик В.В., при секретарі - Рішко О.Т., за участю, представника відповідача Фекете Й.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.08.2025 ІНФОРМАЦІЯ_2 була винесена постанова № 3066 про притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення штрафу. Про існування зазначеної постанови він дізнався лише після відкриття виконавчого провадження, оскільки жодних повісток, повідомлень чи копії постанови не отримував. З 16.02.2022 року проживає за межами України, а саме у Словацькій Республіці, що підтверджується дозволом на проживання. У зв'язку з цим не мав можливості бути присутнім під час розгляду справи та подати скаргу у встановлений законом строк. Строк на оскарження постанови було пропущено з поважних причин, які не залежали від його волі. Вважає постанову № 3066 від 25.08.2025 протиправною та такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона винесена з порушенням його права на захист та без належного повідомлення його як особи, щодо якої розглядалася справа. Тому просить суд поновити строк на оскарження постанови ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3066 від 25.08.2025, визнати протиправною, скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_3 № 3066 від 25.08.2025 та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо нього. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомити органи ДВС про скасування постанови.
Представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому, посилаючись на нормативні акти, що зазначені у постанові № 506 від 16 травня 2025 року та стверджує, що позивач належним чином викликався до ІНФОРМАЦІЯ_4 як військовозобов'язаний. Також, належним чином викликався для розгляду адміністративної справи, а тому вважає, що оскаржувана постанова відповідає вимогам закону і в задоволенні позову просить відмовити.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав клопотання про розгляд справи у його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
Ухвалою Тячівського районного суду Закарпатської області від 19 грудня 2025 року дану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного провадження з викликом сторін.
Заслухавши пояснення представника відповідача та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що 26.06.2025 була сформована повістка № 4229933 про виклик ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14:00 год. 09.07.2025 р. за адресою: АДРЕСА_1 , для звірки даних. Вказана повістка підписана з накладенням кваліфікованого електронного підпису керівника РТЦК Година Ігорем Михайловичем, та направлена засобами зв'язку за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 0610264981100.
З копії конверту який доданий до матеріалів справи та був адресований ОСОБА_1 , номер відправлення № 061026498 слідує, що на такому наявна довідка про причини повернення Укрпошти, з відміткою працівника поштового зв'язку ОСОБА_1 03.07.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою».
08.08.2025 т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було направлено ОСОБА_1 повідомлення про виклик на розгляд справи про адміністративне правопорушення призначене на 10:00 год. 25.08.2025.
Перевіркою стану відстеження вказаного повідомлення встановлено, що Укрпоштою таке повернуто відправнику (начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 ) з відміткою 22.08.2025 «адресат відсутній за вказаною адресою».
25.08.2025 року, начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 винесено постанову по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено на громадянина ОСОБА_1 штраф у сумі 17 000 грн. 00 коп.
У вказаній постанові, серед іншого, зазначено, що громадянин ОСОБА_1 не з'явився до ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно до повістки № 4229933 від 26.06.2025, за яким мав належним чином з'явитися до 09.07.2025 о 14:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_3 , для уточнення даних, чим порушив абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовчу та мобілізацію», вчинено в особливий період.
Згідно опису вкладення до рекомендованого поштового відправлення № 215600426655 ІНФОРМАЦІЯ_2 на адресу проживання ОСОБА_1 надіслано постанову у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.08.2025 року № 3066, для ознайомлення.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Статтею 7 КУпАП визначено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності до закону. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
У ч.1 ст.9 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно пункту 1 статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Тобто, обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Отже, наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Позивач просить скасувати постанову № 3066 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 25.08.2025 року, винесену відносно нього начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 , за невиконання вимог передбачених в ч. ч. 1, 3 ст. 22 Закону України « Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України, що також передбачено ч. 1ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні»із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб.
Згідно п. 1 Указу ПрезидентаУкраїни від 24 лютого 2022 року № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 14 березня 2022 року №133/2022 «Про продовженнястроку діївоєнного станув Україні» продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану неодноразово продовжувався, який триває і на даний час.
Відповідно до ч.ч. 1-3, 10 ст.1Закону України «Про військовийобов'язок та військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зокрема зобов'язані: прибувати за викликом районного (об'єднаного районного), міського (районного у місті, об'єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень призовника, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов'язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов'язаних та резервістів; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
Згідно ч. 3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію»під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються:1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6) реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Відповідно до п.п. 21, 24 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, затвердженого постановою КМУ від 16 травня 2024 року №560, за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальнихорганів, Центрального управління або регіональнихорганів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Відповідно до ч. 3 ст.210-1КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію , в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вказана норма права є бланкетною, тобто закріплює лише загальні ознаки правила поведінки, а для встановлення цих ознак необхідно звертатися до норм інших нормативно-правових актів у сфері мобілізаційної підготовки та мобілізації, оборони України та про військовий обов'язок та військову службу.
Згідно з абз.13 ч.1 ст.1 Закону України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
У відповідності до положень ст.235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Як вбачається із матеріалів справи, підставою для прийняття оспорюваного рішення стало неприбуття позивача, як військовозобов'язаного, належним чином повідомленого про необхідність прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 09.07.2025 року о 14:00 годині, для уточнення даних.
Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про оборону України» громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров'я і віком, а жіночої статі - також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов'язок згідно із законодавством.
Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
У відповідності до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 560, належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Так, доданою до матеріалів справи копії повістки № 4229933 підтверджується, що ОСОБА_1 було викликано до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09.07.2025 о 14:00 годині, для звірки даних, яку було направлено 26.06.2025 поштовим відправленням на адресу місця проживання позивача, однак така повернулася з відміткою працівника поштового зв'язку 03.07.2025 « адресат відсутній за вказаною адресою».
Адресу свого місця проживання, та на яку було скеровано повістку, позивач підтвердив і тим, що зазначив її і в позовній заяві.
Як зазначалось вище, у розумінні п. 41 Порядку №560 належним підтвердженням повідомлення військовозобов'язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки є поштове повідомлення з відміткою про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних.
Згідно із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.
За наведеного, суд вважає доведеним те, що позивач будучи належним чином повідомленим про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14:00 годину. 09.07.2025 року для уточнення даних, без поважних причин не прибув, відтак його правомірно було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст.210-1КУпАП.
Доказів, що підтверджують наявність поважних причин нез'явлення до ТЦК, що передбачені постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2010 № 673, матеріали справи не містять.
Так, згідно з ч.3 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк. Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
Посилання сторони позивача на те, що 16.02.2022 року він проживає за межами України, а саме у Словацькій Республіці, що підтверджується дозволом на проживання, у зв'язку з чим він не мав можливості бути присутнім під час розгляду справи та подати скаргу у встановлений законом строк, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 673 від 28.07.2010 не є поважними причинами неприбуття чи несвоєчасного прибуття військовозобов'язаного до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та не звільняє його від обов'язку з'явитися за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», невиконання якого тягне за собою передбачену ч.3 ст.210-1КУпАП відповідальність. Відтак, доводи сторони позивача на вказане оцінюються судом критично.
Таким чином, з врахуванням положень п. 41 Порядку №560, поштове повідомлення з відміткою про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних є належним підтвердженням повідомлення військовозобов'язаного про виклик до територіальному центру комплектування та соціальної підтримки.
Що стосується дотримання відповідачем вимоги процесуального законодавства під час провадження у справі про адміністративне правопорушення, дослідивши в сукупності всі надані у справі докази, суд вважає, що відповідач при прийнятті рішення про притягнення позивача до адміністративної відповідальності діяв у відповідності до вимог чинного законодавства, належним викликав позивача на розгляд адмінстартивної справи та належним чином оцінив обставини справи, розглянув справу про адміністративне правопорушення у порядку, що визначений КУпАП, прийняв рішення, яке відповідає вимогам Закону, а тому суд вважає прийняте рішення законним та обґрунтованим.
Між тим, слід зазначити, що у відповідності до положень ч. 6 ст. 258 КУпАП в даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 не складався.
Постанова, яка оскаржується позивачем, містить інформацію, зазначену у статті 283, 284 КУпАП, отже, відповідає чинному законодавству. Відповідач під час виявлення правопорушення та складання постанови про притягнення позивача до відповідальності діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова прийнята відповідно до вимог законодавства, обставин, які б могли потягнути за собою визнання постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності незаконною, судом не виявлено.
Повноваження адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, визначені ст. 286 КАС України.
Відповідно до ч. 3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Даючи оцінку оскаржуваній постанові відповідача на відповідність критеріям, визначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України, суд дійшов висновку, що відповідач в межах спірних правовідносин діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, з урахування усіх обставин, що мають значення для вчинення дій та неупереджено.
Суд у даній справі також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
З огляду на викладене, з врахуванням з'ясованих фактичних обставин по справі та досліджених доказів, суд приходить до висновку що оскаржуване рішення суб'єкта владних повноважень необхідно залишити без змін, а позовну заяву без задоволення.
Зважаючи на відмову в задоволенні позову, у відповідності до ст.139 КАС України судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст. ст.2 ,5 -10, 73-77, 90, 134, 139, 241-246, 271, 272, 286 КАС України, ст. ст. 210-1, 235, 245, 247, 251 КУпАП, суд
В задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення- відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_1 .
Повний текст рішення виготовлений 29.12.2025.
Суддя: В.В. Чопик