Справа № 305/4059/25
Номер провадження 1-кп/305/318/25
29.12.2025 Рахівський районний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
законного представника ОСОБА_5
захисника - адвоката ОСОБА_6
представника ювенальної поліції ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 ,
У провадженні Рахівського районного суду Закарпатської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №120250711400000391 від 12.09.2025 про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, справа № 305/4059/25. Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року у кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, а 05.11.2025 призначено судовий розгляд.
Прокурор Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_9 03.11.2025 подав до суду клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в якому зазначає, що ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, починаючи з 12.09.2025 по 10.11.2025 з визначенням застави у розмірі 242 240 гривень. Неповнолітній ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи засуджений вироком Рахівського районного суду у справі №305/1414/23 від 31.08.2023 за ст. 185 ч. 4 КК України до покарання у виді іспитового терміну строком 1 рік, вироком Рахівського районного суду у справі №305/3783/24 від 02.12.2024 за ст. 289 ч. 2 КК України до покарання у виді іспитового терміну строком 1 рік, та відносно якого у Рахівському районному суді на розгляді знаходиться обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024071140000777 від 10.12.2024, за ч. 2 ст. 289 КК України, на шлях виправлення не став та вчинив новий тяжкий, умисний злочин проти власності. Так, 12 вересня 2025 близько 01 години 00 хвилин, неповнолітній ОСОБА_4 перебуваючи в АДРЕСА_1 , діючи умисно, з корисливих мотивів, маючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна та особистого незаконного збагачення, під час дії на території України воєнного стану введеного відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України №2102-IX від 24.02.2022, який був продовжений Указом Президента України №478/2025 від 14.07.2025 затвердженого Законом України №4524-IX від 15.07.2025 на 90 діб з 07.08.2025, через відчинені ворота проник на територію подвір'я житлового будинку АДРЕСА_1 , що належить громадянці ОСОБА_10 , де через незамкнені водійські двері проник до салону автомобіля марки "Opel" моделі "Vivaro" з реєстраційним номером НОМЕР_1 , який знаходився на території вказаного подвір'я, звідки із шкіряного гаманця залишеного на панелі приладів власницею автомобіля ОСОБА_10 , таємно викрав грошові кошти у сумі 17100 (сімнадцять тисяч сто) гривень, спричинивши потерпілій ОСОБА_10 , матеріальної шкоди на вказану суму. ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який згідно зі ст. 12 КК України належить до категорії тяжких, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років. Таким чином, встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Щодо ризику переховування обвинуваченого ОСОБА_4 від суду, прокурор відмічає, що усвідомлюючи тяжкість покарання за вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 , з метою уникнення покарання і затягування справи, може переховуватись від суду. Наявність певного ризику, зокрема ризику втечі, має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Becciey y. Moldova (Бекчиев проти Молдови), PanchenkovRussia (Панченко проти Росп)), а в даному конкретному випадку, такий ризик с обґрунтованим, оскільки він належним чином умотивований та підтверджуються наявними матеріалами. Дійсним є такий ризик у розрізі того, що обвинувачений, будучи обізнаним з санкцією статті, яка йому інкримінується, а саме те що за вчинення даного злочину передбачене покарання у вигляді позбавлення волі до 8 років, також те, що обвинувачений не має постійного місця роботи, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду надалі, може виїхати зі свого місця постійного проживання з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Крім того, даний ризик підтверджується тим, що ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №12024071140000777 від 10.12.2024 за ч. 2 ст. 289 КК України вже перебував у розшуку до 30.07.2025, оскільки місцезнаходження його було невідомо, останній вдався до втечі одразу після вчинення таких злочинів (305/3350/25). Також, наявний ризик щодо можливості обвинуваченого незаконно впливати на потерпілого та свідків у кримінальному провадженні з метою уникнення відповідальності, оскільки не всі свідки допитані на час розгляду даного клопотання. Оцінюючи наявність цього ризику (вплив на свiдкiв) у кримінальному провадженні, слід виходити з встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України порядку отримання показань від свідків та потерпілих у кримінальному провадженні на різних його етапах, та розуміти, що ризик такого впливу зберігається до отримання показань свідків безпосередньо судом під час розгляду справи по суті. Тим самим, не виключена ймовірність того, що підозрюваний не будучи обмежений у спілкуванні зі свідками та потерпілою, яким відомі обставини вчинення злочину, у якому останній обґрунтовано підозрюється, він може здійснювати на них вплив шляхом підбурювання, вмовляння, залякування, підкупу, з метою їх спонукання до ненадання в суді показів, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Тим самим, наявності ризику впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів під час проведення досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. Також, наявний ризик того, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, даний ризик є вмотивований тим, що останній неодноразово судимий за вчинення злочинів проти власності. Ризик того, що ОСОБА_4 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином обґрунтовується тим, що він може ухилятися від виконання процесуальних обов'язків, визначених ч. 7 ст. 42 КПК України, а саме ухилятися від явки на виклик до суду. Інший запобіжний захід, окрім тримання під вартою, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого. Більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не зможуть запобігти настанню вказаних ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, тому просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів.
Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав подане клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , з підстав викладених у ньому, просив суд таке задовольнити, адже строк тримання під вартою щодо ОСОБА_4 закінчується 04.01.2026. Вважає, що інші запобіжні заходи, які є більш м'якими, не зможуть забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.
Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечив щодо клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , просив змінити запобіжний захід на інший - не пов'язаний з триманням під вартою.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні заперечив щодо задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Законний представник обвинуваченого - ОСОБА_5 покладається з питанням про обрання запобіжного заходу на вирішення суду
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши їх доказами, суд дійшов до такого висновку.
Виключною метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Суд встановив, що у провадженні Рахівського районного суду знаходиться справа №305/4059/25 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 27.10.2025 року у кримінальному провадженні призначено судове засідання.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України суд зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.
Суд зобов'язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
Згідно з ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Прокурор не має права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
Вирішуючи питання, порушене у клопотанні прокурора, суд зазначає, що ОСОБА_4 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, який належить до категорії тяжких злочинів.
Суд враховує, що ОСОБА_4 раніше судимий, він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, він ухилявся від досудового розслідування, а отже ризики, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені пунктами 1-5 частини 1 статті 177 КПК України, що є визначеною законом підставою продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, окрім наявності ризиків, зазначених у пунктах 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 статті 177 КПК України, суд бере до уваги відсутність нарікань обвинуваченого на стан здоров'я, та те, що ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, не одружений, не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 3 Загальної декларації прав людини, ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 3 постанови Пленуму ВСУ від 25 квітня 2003 року № 4 "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строку тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", запобіжний захід у вигляді взяття під варту обирається лише тоді, коли на підставі наявних у справі фактичних даних із певною вірогідністю можна стверджувати, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Виходячи з п. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод позбавлення свободи - захід настільки суровий, що виправдати його можна лише у разі, коли інші, менш суворі заходи були розглянуті й визнані недостатніми для того, щоб забезпечити особисті або державні інтереси, які вимагають такого тримання під вартою.
Відтак, ретельно оцінивши в сукупності всі обставини справи суд приходить до висновку, що більш м'який запобіжний захід не забезпечить належної процесуальної поведінки обвинуваченого,
Таким чином, суд вважає, що наразі ризики, що були враховані при обранні запобіжного заходу у відношенні ОСОБА_4 не зменшилися, жоден із більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ч. 1 ст. 176 КПК України, не може запобігти встановленим під час розгляду клопотання ризиків, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є доцільним, та достатнім, а також відповідає принципу винятковості даного запобіжного заходу.
Також суд не вбачає й підстав для зменшення застави, яка була визначена слідчим суддею при обранні запобіжного заходу стосовно ОСОБА_4 , тому таку слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 193, 194, 314, 376 КПК України, суд
Клопотання прокурора Рахівського відділу Тячівської окружної прокуратури ОСОБА_8 про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, до 27 лютого 2026 року.
Визначений ухвалою слідчого судді Рахівського районного суду Закарпатської області від 15.09.2025 стосовно ОСОБА_4 розмір застави - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень 00 копійок, залишити без змін.
Заставу необхідно внести у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому КМУ, а саме: код отримувача (ЄДРПОУ) 26213408, банк отримувача ДКСУ, м.Київ, код банку отримувача (МФО) 820172, рахунок отримувача UA198201720355209001000018501.
У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув'язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_4 , з-під варти та повідомити про це орган досудового розслідування, а також Рахівський районний суд Закарпатської області.
З моменту звільнення ОСОБА_4 , у зв'язку із внесенням застави, він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали до 27 лютого 2026 року.
У разі внесення застави покласти на ОСОБА_4 такі обов'язки:
1. прибувати до слідчого чи суду за першою вимогою;
2. не відлучатися із населеного пункту, в якому підозрюваний зареєстрований та проживає, без дозволу органу досудового розслідування чи суду;
3. повідомляти орган досудового розслідування чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи;
4. здати на зберігання до Головного управління ДМС в Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну;
5. утримуватися від спілкування з потерпілою по кримінальному провадженню.
Вказані обов'язки в разі внесення застави покладаються на ОСОБА_4 на строк до 27 лютого 2026 року.
У разі невиконання зазначених вище обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Контроль за виконанням ухвали покласти на Рахівський відділ Тячівської окружної прокуратури Закарпатської області.
Ухвала підлягає негайному виконанню Рахівським РВП ГУНП в Закарпатській області, а в разі внесення застави в частині покладених обов'язків виконання ухвали доручити також Рахівському РВП ГУНП в Закарпатській області.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Копію ухвали негайно після її оголошення вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
Ухвала в частині продовження строку тримання під вартою може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом 7 (семи) днів з дня її проголошення, а обвинуваченим, що тримається під вартою, в той же термін з моменту вручення йому копії ухвали шляхом подачі апеляційної скарги через Рахівський районний суд Закарпатської області.
Подача апеляційної скарги на ухвалу не зупиняє її виконання.
Суддя: ОСОБА_1