Справа № 469/1489/25
Провадження № 1-кп/945/650/25
Іменем України
29 грудня 2025 року м.Миколаїв
Миколаївський районний суд Миколаївської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , обвинуваченого ОСОБА_6 , захисника ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_8 , потерпілої ОСОБА_9 (приймає участь дистанційно з Жовківського районного суду Львівської області), під час розгляду у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в приміщенні Миколаївського районного суду Миколаївської області в м.Миколаєві кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України,
встановив:
18.11.2025 року до Миколаївського районного суду Миколаївської області з Миколаївського апеляційного суду в порядку, визначеному п.2 ч.1 ст.34 КПК України, надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України,
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2025 року вказане кримінальне провадження розподілено головуючому судді ОСОБА_1 , склад колегії суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 18.11.2025 року передано головуючому судді.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19.11.2025 року кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.115, п.13 ч.2 ст.115 КК України призначено до підготовчого судового засідання.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року обвинуваченому ОСОБА_6 продовжено строк тримання під вартою на 60 діб до 17 січня 2026 року (включно), без визначення розміру застави, та кримінальне провадження призначено до судового розгляду.
15 грудня 2025 року на адресу суду надійшло клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 терміном на 60 діб.без визначення розміру застави. В обґрунтування заявленого клопотання прокурор посилалась на існування ризиків, передбачених п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала клопотання та просила суд задовольнити його у повному обсязі.
Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник - адвокат ОСОБА_7 не заперечували щодо задоволення клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтримали клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили суд його задовольнити.
Дослідивши клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_10 ,заслухавши учасників процесу, суд дійшов наступного.
Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України, і може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст.177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, у тому числі: згідно з п.1 ст.177 КПК України переховуватися від суду; згідно з п.3 ч.1 ст.177 КПК України незаконно впливати на потерпілого, свідка, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженн; згідно з п.5 ч.1 ст.177 КПК України вчиняти інші кримінальні правопорушення.
Відповідно до ч.ч.2,3 ст.331 КПК України вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
При вирішенні питання про необхідність ув'язнення особи вагомою підставою є ризик переховування цієї особи від правосуддя та перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином. При цьому переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують.
Судом встановлено, що 23.08.2025 року слідчим суддею Березанського районного суду Миколаївської області відносно ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Миколаївський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, тобто до 19.10.2025 року, включно.
15.10.2025 року керівником Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону строк досудового розслідування у даному кримінальному провадженні продовжено до 3-х місяців, тобто до 22.11.2025 року, включно.
Відповідно до ухвали слідчого судді Березанського районного суду Миколаївської області від 16.10.2025 строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжено до 22.11.2025 року, включно.
Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 19 листопада 2025 року запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 продовжено до 17.01.2026 року.
При вирішенні питання про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченому, судом враховується, що ризики, передбачені п.п.1, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, продовжують існувати, а саме: можливість переховуватись від суду, незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, можливість вчинити інше кримінальне правопорушення.
Обвинувачений ОСОБА_6 є військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, який на момент вчинення кримінальних правопорушень перебував у статусі військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину; проходив військову службу на посаді помічника гранатометника з штурмового відділення 2 штурмового взводу і штурмової роти військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат»; в силу ст.89 КК України раніше не судимий; не одружений, малолітніх дітей на утриманні не має.
ОСОБА_6 обвинувачується у скоєнні особливо тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.
Усвідомлюючи тяжкість інкримінованого злочину, будучи обізнаним про покарання, яке загрожує у разі визнання винним за вироком суду, ОСОБА_6 може вжити заходів до переховування від суду для уникнення від кримінальної відповідальності за вчинені кримінальні правопорушення, здійснити виїзд на непідконтрольні або окуповані території України. Крім того, ОСОБА_6 не має утриманців, що свідчить про відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, а тому наявний ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КК України.
Також, суд вважає, що існує велика ймовірність ризику незаконного впливу обвинуваченим ОСОБА_6 на потерпілих та свідків у даному кримінальному провадженні.
Так, ОСОБА_6 обізнаний про анкетні дані потерпілих та свідків, а також їх місце проживання, тому, перебуваючи на волі, може шляхом підкупу, погроз фізичною розправою, знищенням або пошкодженням майна або іншим чином здійснювати тиск на учасників кримінального провадження з метою зміни ними показів на його користь. Крім того, при встановленні наявності ризику впливу на потерпілих та свідків, слід враховувати встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України).
Суд вважає, що продовжує існувати ризик вчинення ОСОБА_6 інше кримінальне правопорушення (п.5 ч.1 ст.177 КПК України). Так, ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушенні, які відносяться до категорії особливо тяжких злочинів. Дані щодо офіційного працевлаштування підозрюваного відсутні. Відсутність будь-яких засобів для існування: офіційних джерел доходів, постійного або тимчасового місця роботи, заощаджень, міцних соціальних зв'язків є неспростовним ризиком вчинення кримінальних правопорушень ОСОБА_6 у майбутньому.
За вказаного, суд вважає, що продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 є необхідним за конкретних обставин вказаного кримінального провадження, оскільки у судовому засіданні підтверджено достатніми та відповідними доводами, що є підстави вважати, що у обвинуваченого ОСОБА_6 наявні ризики переховуватись від суду, незаконно впливати на потерпілих та свідків у цьому кримінальному провадженні, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що матеріали клопотання прокурора містять достатньо обґрунтувань необхідності про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_6 та неможливості обрати відносно нього більш м'який запобіжний захід.
Відповідно доч.3 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно з п.1, п.2 ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування та щодо злочину, який спричинив загибель людини.
Отже, враховуючи те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні злочинів із застосуванням насильства, які спричинили смерть двох людей, суд вважає за необхідне не визначати йому розмір застави у даному кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 183, 194, 196, 197, 199, 203, 331, 369, ч.1 ст.370 Кримінального процесуального кодексу України, суд,
постановив:
Клопотання прокурора Миколаївської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_5 - задовольнити.
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити строк тримання під вартою на 60 діб, до 26 лютого 2026 року (включно), без визначення розміру застави.
Строк дії даної ухвали закінчується 26 лютого 2026 року (включно).
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів з дня оголошення ухвали.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3
29.12.2025