Справа № 489/649/22
Провадження №2-во/489/72/25
29 грудня 2025 року м. Миколаїв
Інгульський районний суд міста Миколаєва в складі головуючого судді Микульшиної Г.А.,
із секретарем судового засідання - Тищенко Д.О.,
за участі: відповідача ОСОБА_1 , який приймає участь у розгляді заяви у режимі відеоконференції,
розглянувши заяву представника правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про виправлення описки у рішенні Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2023 по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ частки у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою,
встановив:
05.12.2025 представник правонаступника позивача ОСОБА_2 - Родіонова В.Є. звернулась до суду із заявою про виправлення описки у рішенні Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2023 по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ частки у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою.
В обґрунтування заяви посилалась на те, що судом нібито помилково у вступній та резолютивній частинах рішення суду зазначено, що відповідачу ОСОБА_5 , виділено у власність в порядку поділу домоволодіння, зокрема ворота № 6, що знаходяться на території поділу земельної ділянки ОСОБА_4 та не можуть бути у власності ОСОБА_5 . У зв'язку з чим, просить виправити описки, шляхом зазначення у тексті рішення від 24.03.2023, що ворота літ. 6 виділено у власність ОСОБА_4 , замість ОСОБА_5 .
Ухвалою суду від 16.12.2025 питання про виправлення описки призначено до розгляду на 29.12.2025 на 10:00 год.
Згідно ухвали суду від 23.12.2025 відповідач ОСОБА_5 приймає участь у розгляді заяви у режимі відеоконференції у приміщенні Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області.
17.12.2025 від представника ОСОБА_3 надійшла заява про вирішення питання про виправлення описки без її участі.
22.12.2025 від відповідача ОСОБА_5 надійшло заперечення на заяву про виправлення описки, в якому посилаючись на безпідставність заяви та відсутність описок у рішенні суду, просить відмовити у задоволенні заяви.
У судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 наполягав на відсутності підстав для задоволення заяви представника ОСОБА_3 , посилався на те, що спірні ворота виділені у його власність за висновком експерта, рішенням суду від 24.03.2023, яке в цій частині залишено без змін постановою Миколаївського апеляційного суду. Зазначив, що аналогічне питання порушувалось ним у заяві про роз'яснення постанови Миколаївського апеляційного суду від 19.04.2024. Проте ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 17.10.2025 йому відмовлено в роз'ясненні постанови апеляційного суду. Тому вважає, що вказане питання щодо користування правонаступником позивача воротами № 6 може бути вирішено в порядку встановлення земельного сервітуту.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2023 року, з урахуванням ухвали про виправлення описки від 24 березня 2023 року, позов задоволено частково.
Проведено реальний поділ житлового будинку АДРЕСА_1 з прилеглими до нього господарськими та побутовими будівлями і спорудами між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , відповідно до варіанту № 1 висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 лютого 2023 року № 125-030, складеного судовим експертом Лесків С.А., графічно відображеному в додатку № 1 до висновку експерта.
Зокрема, у власність ОСОБА_5 виділено № 2,4,6 - огорожа з воротами, що відповідає висновку судової будівельно-технічної та земельно-технічної експертизи від 02 лютого 2023 року № 125-030, складеного судовим експертом Лесків С.А. (а.с.34 т. 1).
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року апеляційні скарги ОСОБА_4 , в інтересах якого діє його представник - ОСОБА_3 , та ОСОБА_5 задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 березня 2023 року в частині задоволення позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 та розподілу судових витрат змінено.
Виділено ОСОБА_4 у користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 423.30 кв.м, а саме: під будинком, господарськими будівлями та спорудами площею 207.37 кв.м; під двором та городом 215.93 кв.м, відповідно до варіанту, запропонованого у висновку експерта від 01 квітня 2024 року № СЕ-19/115-24/1903-ЗТ та додатку 1 до нього (земельна ділянка позначена зеленим кольором).
Виділено ОСОБА_5 у користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 211.60 кв.м, а саме: під будівлями площею 91.73 кв.м; під двором та городом 119.87 кв.м, відповідно до варіанту, запропонованого у висновку експерта від 01 квітня 2024 року № СЕ-19/115-24/1903-ЗТ та додатку 1 до нього (земельна ділянка позначена жовтим кольором).
Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 25 530 грн 72 коп. та в дохід держави - 18 286 грн. 05 коп.
В іншій частині зазначене рішення суду першої інстанції залишено без змін.
07 жовтня 2025 року ОСОБА_5 подав до Миколаївського апеляційного суду заяву про роз'яснення постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року.
В своїй заяви ОСОБА_5 зазначив, що своєю постановою від 19 квітня 2024 року Миколаївський апеляційний суд залишив без змін рішення суду першої інстанції в частині, відповідно до якої ОСОБА_5 залишено в порядку поділу у власності частину житлового будинку літ. «А-2», разом з надвірними узаконеними господарськими будовами, зокрема: № 6 - огорожа з воротами - та № I - замощення.
Водночас, цією ж постановою апеляційний суд змінив порядок користування земельною ділянкою, відповідно до варіанту, запропонованого у висновку експерта від 01 квітня 2024 року № СЕ-19/115-24/1903-ЗТ та додатку 1 до нього.
Додаток № 1 до висновку експерта встановлює таку лінію розмежування користування земельною ділянкою, за якою належні ОСОБА_5 на праві власності об'єкти (ворота № 6 та замощення № І, знаходяться на частині земельної ділянки, яку суд відвів у користування ОСОБА_4 .
Таким чином, на думку заявника, постанова Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року одночасно надає ОСОБА_5 право власності на ворота та замощення та позбавляє його права доступу до цього майна, оскільки земля під ним та єдиний шлях до нього відведені у користування ОСОБА_4 .
Посилаючись на викладене, ОСОБА_5 просив суд роз'яснити постанову Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2025 року, надавши відповідь на наступні питання:
- у разі конфлікту між правом власності ОСОБА_5 на «ворота № 6» та «замощенням № І» та правом користування ОСОБА_4 земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані, яке право є пріоритетним для виконання державними виконавцями, поліцейськими та іншими посадовими особами?;
- чи передбачає встановлений судом порядок користування земельною ділянкою право ОСОБА_5 безперешкодного користування, проходу та проїзду (земельний сервітут) через частину ділянки, що перебуває в користуванні ОСОБА_4 , для доступу до власності ОСОБА_5 , і якщо так, то в якому порядку це право має реалізовуватися?;
- чи зобов'язаний ОСОБА_5 надавати ОСОБА_4 доступ через свою власність, і якщо так, то яку конкретну суму в грн він має сплачувати за користування для підтримання власності ОСОБА_5 у належному стані?;
- з метою подальшого оформлення частини будинку ОСОБА_5 як окремого об'єкта з присвоєнням окремої адреси та подальшої приватизації землі, чи слід вважати, що земельна ділянка, яка фізично знаходиться під належними ОСОБА_5 на праві власності будівлями та спорудами (включаючи ворота та замощення) та є необхідною для їх обслуговування, має бути віднесена до частини землекористування ОСОБА_5 , незважаючи на суперечливий графічний план експерта ОСОБА_6 .?;
- яким чином державний виконавець має одночасно виконати обидві частини судового рішення: забезпечити право власності ОСОБА_5 на ворота та замощення і забезпечити право користування ОСОБА_2 земельною ділянкою, на якій ці об'єкти розташовані?;
- яким чином посадові особи Миколаївської міської ради, землевпорядних організацій та державних реєстраторів мають тлумачити постанову суду при розгляді заяв ОСОБА_5 про виділення земельної ділянки в натурі та присвоєння окремої поштової адреси, враховуючи наявну колізію?
При цьому постановою Миколаївського апеляційного суду від 17.10.2025 відмовлено ОСОБА_5 у роз'ясненні постанови Миколаївського апеляційного суду від 19 квітня 2024 року.
У відповідності до ч. 1 ст. 269 Цивільного процесуального кодексу України суд може з власної ініціативи або за заявою учасників справи виправити допущені в рішенні чи ухвалі описки чи арифметичні помилки.
Відповідно до п. 19 Постанови Пленуму ВС України № 14 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», при вирішенні питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
У розумінні процесуального закону описка це зроблена судом механічна (мимовільна, випадкова) граматична помилка в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу (помилка у правописі, у розділових знаках, одрук тощо). Не вважаються опискою помилки, які не викривляють зміст, тобто неправильне розташування розділових знаків, неправильні відмінки слів, застосування русизмів та діалектизмів тощо. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Такий висновок міститься в ухвалі Великої Палати Верховного Суду у справі № 990/106/22 від 23.03.2023. Подібні висновки містяться в ухвалах Великої Палати Верховного Суду у справі № 921/730/13-г/3 від 11.01.2022 і від 27.05.2020 у справі № 904/10956/16. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2024 у справі №990/162/23 зазначено, що опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання. Виправленню підлягають лише ті описки, які мають істотний характер. До таких належать написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат та строків тощо.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не має права змінювати зміст судового рішення, а лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності. Такий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 521/1074/17 від 21.07.2020 року.
Враховуючи викладене, суд вважає, що заява представника ОСОБА_3 про виправлення описок у судовому рішенні від 23.03.2023 є необґрунтованою, виправлення вказаної у заяві описки призведе до зміни змісту рішення суду, а тому у її задоволенні потрібно відмовити.
Керуючись статтею 269 ЦПК України, суд -
ухвалив:
В задоволенні заяви представника правонаступника позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_3 про виправлення описки у рішенні Ленінського районного суду м. Миколаєва від 24.03.2023 по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про виділ частки у спільній частковій власності та визначення порядку користування земельною ділянкою - відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення або з дня складання повного тексту ухвали. Учасник справи, якому повну ухвалу суду не було вручено у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому повної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 29.12.2025.
Суддя Г.А. Микульшина