КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4944/25
Провадження № 2-а/488/102/25
Іменем України
26.12.2025 року м. Миколаїв
Суддя Корабельного районного суду м. Миколаєва Чернявська Я.А., розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
Позивач, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Твердохліба Вадима Юрійовича звернувся в Корабельний районний суд м. Миколаєва з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якій просив суд скасувати постанову № R119146 винесену ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_2 , якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у сумі 17 000 грн., закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення та стягнути судові витрати з відповідача.
В обґрунтування позову представник зазначив, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_4 з 31.05.2017 року.
08.10.2025 року після уточнення облікових даних у мобільному застосунку «РЕЗЕРВ+» позивач отримав повідомлення про притягнення його до адміністративної відповідальності за неприбуття за повісткою та накладення штрафу. Однак, ознайомитися з повним текстом постанови № R119146 від 09.10.2025 позивач тривалий час не мав можливості, оскільки у застосунку відображалася лише обмежена інформація, а копія постанови у встановленому законом порядку йому не вручалася та не надсилалася.
Незважаючи на неодноразові звернення позивача та представника, копію постанови було отримано лише 31.10.2025 року через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», після направлення адвокатського запиту. У зв'язку з цим позивач пропустив строк на звернення до суду з поважних причин, що зумовлено діями відповідача.
Представник позивача наголошує, що підставою для притягнення до відповідальності визначено неприбуття за повісткою на 16.10.2024 року, однак правопорушення не є триваючим, а строки притягнення до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 38 КУпАП, сплинули 17.01.2025 року.
Крім того, представник зазначив, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ст. 283 КУпАП щодо її змісту.
Посилаючись на викладене, представник позивача вважає винесену постанову необґрунтованою та такою, що прийнята без належного з'ясування всіх обставин справи, просить її скасувати.
Ухвалою суду від 20.11.2025 року відкрито провадження у вказаній справі, визначено розгляд справи проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, копію ухвали надіслано сторонам по справі. Одночасно встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Згідно з ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача з клопотаннями про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін не звертався.
Проте скористувався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, у якому зазначив, що постанову про адміністративне правопорушення від 09.10.2025 № Я119146 винесено у встановленому законом порядку, позивач добровільно визнав допущене порушення та погодився на притягнення його до адміністративної відповідальності, а вимоги позову є необґрунтованими та підлягають відмові у задоволенні.
Представником позивача подано відповідь на відзив, у якій зазначено, що позивач не був належним чином повідомлений про розгляд справи та не отримував копію оскаржуваної постанови у порядку і строки, визначені ст. 285 КУпАП, а повідомлення у мобільному застосунку «Резерв+» не є належним способом її вручення. У відповіді на відзив також спростовано доводи відповідача щодо добровільного визнання позивачем правопорушення та згоди на притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки докази усвідомленого волевиявлення відсутні, а дії позивача свідчать про оскарження постанови. Крім того, зазначив, що адміністративне стягнення накладено з порушенням строків, установлених ч. 9 ст. 38 КУпАП, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є підставою для закриття провадження.
У зв'язку з наведеним представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги та скасувати оскаржувану постанову.
Враховуючи відсутність клопотань про проведення судового засідання та наявність достатніх доказів для розгляду справи, суд вбачає можливим розглянути справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, суд вбачає необхідним позов задовольнити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи ухвалені (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і у порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Джерела, які можуть бути доказами в справі про адміністративне правопорушення, наведені у статті 251 КУпАП.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Судом встановлено, що 09.10.2025 року тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 були розглянуті матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 та була винесена постанова № R119146 по справі про адміністративне правопорушення за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що громадянин ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце зазначені у повістці, чим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
З матеріалів справи встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 з 31.05.2017 року.
Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП стала його неявка за повісткою до ТЦК та СП для уточнення облікових даних.
Згідно з копією повістки від 06.10.2024 року, позивач викликався на 16.10.2024 року, однак поштове відправлення було повернуто АТ «Укрпошта» у зв'язку з відсутністю адресата за вказаною адресою.
Отже, судом встановлено, що позивач фактично не отримував повістку та не був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до ТЦК та СП, що виключає можливість покладення на нього обов'язку з'явитися у визначений день.
За такого, відповідач вважав, що громадянин ОСОБА_1 , діючи всупереч наведеним вище нормативно-правовим актам, вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. З ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 8 КУпАП, особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом'якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Положеннями норми ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» визначено, що під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися:
військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;
резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин;
військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку;
військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів;
особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
У повістці про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки зазначаються: 1) прізвище, ім'я та по батькові і дата народження громадянина, якому адресована повістка; 2) найменування територіального центру комплектування та соціальної підтримки, що видав повістку; 3) мета виклику до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; 4) місце, день і час явки за викликом; 5) підпис (електронний цифровий підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку; 6)реєстраційний номер повістки; 7) роз'яснення про наслідки неявки і про обов'язок повідомити про причини неявки.
Для громадян, які самостійно прибули до територіального центру комплектування та соціальної підтримки та підлягають направленню на навчання (підготовку) у зв'язку з призовом на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, час явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки встановлюється протягом двох місяців з дня проходження військово-лікарської комісії.
Під час вручення повістки представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки на вимогу громадянина, якому вручається повістка, зобов'язані назвати свої прізвища, ім'я та по батькові, посади, а також пред'явити службові посвідчення.
Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше трьох діб від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Пунктом 41 Порядку № 560, зазначено, що належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є: у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки.
У разі відсутності належного оповіщення військовозобов'язаного про виклик до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, не прибуття останнього не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Оскільки у такому випадку неможливим є встановлення порушення правил військового обліку в частині прибуття за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з огляду на відсутність належного виклику.
З аналізу вищенаведених правових норм у контексті спірних правовідносин слідує, що для висновку щодо правомірності оскаржуваної постанови необхідно встановити: факт отримання позивачем повістки для необхідності з'явитися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки; факт відповідності змісту повістки вимогам законодавства; наявність поважних причин неприбуття позивача до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк, визначений у повістці.
Враховуючи наведене днем вчинення інкримінованого правопорушення є 16.10.2024 року, а днем його виявлення - 17.10.2024 року, коли відповідачу стало відомо про неявку позивача. Зазначене правопорушення має одноактний характер та не є триваючим.
Відповідно до ч. 9 ст. 38 КУпАП, адміністративне стягнення за правопорушення, передбачені ст. 210-1 КУпАП, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення. Таким чином, граничний строк для накладення адміністративного стягнення у даному випадку сплив 17.01.2025 року.
Разом з тим, оскаржувану постанову № R119146 винесено 09.10.2025 року, тобто після спливу встановлених законом строків притягнення до адміністративної відповідальності, що відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП є безумовною підставою для закриття провадження у справі.
Крім того, судом встановлено порушення відповідачем вимог ст. 285 КУпАП, ст. 279-9 КУпАП та п. 15 розділу II Інструкції, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 01.01.2024 № 3, щодо обов'язку вручення або направлення копії постанови особі, відносно якої її винесено, протягом трьох днів. Копію постанови позивач фактично отримав лише 31.10.2025 року через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», після звернень та адвокатського запиту.
Суд вважає недостатньо обґрунтованими доводи відповідача про добровільне визнання позивачем правопорушення та згоду на притягнення до адміністративної відповідальності, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів усвідомленого волевиявлення позивача. Надання згоди через інтерфейс мобільного застосунку без ознайомлення з повним текстом постанови не може вважатися належною реалізацією процесуальних прав особи.
Також суд звертає увагу, що оскаржувана постанова не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, оскільки не містить належного та конкретного опису обставин правопорушення, зокрема часу, місця та способу його вчинення, що унеможливлює перевірку законності притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об'єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.
Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Отже, одним із принципів, яким повинно відповідати рішення суб'єкта владних повноважень у публічно-правових відносинах щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення, є принцип обґрунтованості.
Принцип обґрунтованості прийнятого рішення, тобто прийняття рішення з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення або вчинення дії, вимагає від суб'єкта владних повноважень (в тому числі, при притягненні особи до адміністративної відповідальності) враховувати як обставини, на обов'язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації.
Щодо пропуску строку звернення до суду, суд зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 286 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву щодо оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови).
Разом з тим, положеннями частини першої статті 121 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.
Судом встановлено, що копія постанови № R119146 від 09.10.2025 року не була вручена позивачу у порядку та строки, визначені статтею 285 КУпАП, а також частиною четвертою статті 279-9 КУпАП. Відповідачем не надано суду доказів направлення або вручення копії постанови позивачу особисто під підпис чи засобами поштового зв'язку з підтвердженням її отримання.
З матеріалів справи вбачається, що до 31.10.2025 року позивач не мав можливості ознайомитися з повним змістом оскаржуваної постанови, оскільки інформація, що відображалась у мобільному застосунку «РЕЗЕРВ+», містила лише відомості про номер постанови, статтю КУпАП та суму штрафу без повного викладення мотивувальної та резолютивної частин рішення.
Лише 31.10.2025 року позивач отримав можливість завантажити повний текст постанови в електронній формі через мобільний застосунок «РЕЗЕРВ+», що підтверджується матеріалами справи. Саме з цього моменту позивач об'єктивно дізнався про зміст рішення, підстави притягнення до адміністративної відповідальності та порядок його оскарження.
За таких обставин суд доходить висновку, що пропуск строку звернення до суду з позовом зумовлений об'єктивними та незалежними від волі позивача причинами, пов'язаними з неналежним виконанням відповідачем обов'язку щодо своєчасного вручення копії постанови, а отже є поважним.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне поновити позивачу строк звернення до адміністративного суду, обчислюючи його з дати фактичного отримання копії постанови, тобто з 31.10.2025 року.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що постанова № R119146 від 09.10.2025 року винесена з істотним порушенням норм матеріального та процесуального права, а провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
У ч. 3 ст. 286 КАС України передбачено вичерпний перелік рішень, які має право прийняти місцевий загальний суд як адміністративний за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, а саме: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
За таких обставин суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позову та на підставі п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України слід скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Згідно з ч. 1, 3, 4 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Системний аналіз вказаних законодавчих положень дозволяє суду дійти висновку, що стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень підлягають компенсації документально підтверджені судові витрати, до складу яких входять, у тому числі, витрати у вигляді судового збору за подання позовної заяви.
Ураховуючи результати розгляду справи якими позов задоволено повністю, а також керуючись положеннями ст. 139 КАС України, суд вважає за належне стягнути з відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_2 , за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень на користь позивача, ОСОБА_1 , судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Відповідно до частини 5, 6 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст. ст. 2, 9, 73-77, 90, 205, 241-246, 255, 268, 286 КАС України, ст. ст. 22, 34, 245, 247, 251, 280, 293 КУпАП, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Постанову № R119146 по справі про адміністративне правопорушення від 09.10.2025 р., постановлену тимчасово виконуючим обов'язки начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - скасувати.
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 витрати по оплаті судового збору у сумі 1211,20 грн.
Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його проголошення до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: відсутній, паспорт громадянина Укарїни: серія НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_7 , код ЄДРПОУ: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ).
Суддя Я.А. Чернявська