Справа № 478/1536/25 Пров.№ 1-кп/478/127/2025
про призначення судового розгляду
29 грудня 2025 року. Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
(в режимі відеоконференції)
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в с-щі Казанка обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному 07.08.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010004399 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
В силу ст. 34 КПК України кримінальне провадження за №62025150010004399 підсудне Казанківському районному суду Миколаївської області.
Підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої ст. 314 КПК України не встановлено.
Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
Сторони кримінального провадження висловили думку щодо відсутності перешкод для призначення судового розгляду.
Підстав для проведення закритого судового засідання не вбачається.
Клопотань щодо виклику свідків, витребування певних речей та документів сторонами кримінального провадження не заявлено.
Згідно заявлених позицій сторонами кримінального провадження, для участі у ході розгляду справи слід викликати прокурора, обвинуваченого та захисника.
23 грудня 2025 року до суду надійшло клопотання прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_3 про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою ОСОБА_4 обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
З клопотання вбачається, що ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 06.10.2025 року було застосовано до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у виді тримання під вартою до 01.12.2025 року включно. Визначено ОСОБА_4 заставу у розмірі 121 120,00, за умови внесення якої на призначений для цього депозитний рахунок ТУ ДСА України в Миколаївській області підозрюваного необхідно негайно звільнити з-під варти. Визначено, що у разі внесення вказаного розміру застави покласти на підозрюваного обов'язки:
- не відлучатись без дозволу слідчого, прокурора або суду за межі с. Дмитрівка Баштанського району Миколаївської області;
- повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місце роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному провадженні;
- у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвалою слідчого судді Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28.11.2025 року запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 було продовжено до 03.01.2026 року.
Прокурор обґрунтовує клопотання наявністю ризиків, передбачених пунктами 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: що обвинувачений, обізнаний із тим, що обвинувачується у вчиненні умисного тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, може переховуватися від суду з метою уникнення відповідальності; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки особисто з ними знайомий та може вчинити вплив на них з метою надання показів на свою користь; вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки обвинувачений займався збутом наркотичних засобів, бажаючи отримати дохід незважаючи на наявність офіційного місця роботи.
Прокурор вважає, що є всі підстави продовжити застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_4 виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримала, просила продовжити відносно обвинуваченого строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на шістдесят днів.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_5 просили змінити запобіжний захід обвинуваченого на домашній арешт, суду пояснили, що обвинувачений бажає приєднатися до лав Збройних сил України та бажає проходити військову службу. Також захисник звернув увагу на відсутність ризику щодо можливості продовження обвинуваченим кримінального правопорушення, оскільки обвинуваченого відсторонено від посади.
Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши докази при розгляді цього клопотання, суд вважає, що клопотання прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання ризикам, зазначених частиною першою вказаної статті.
Згідно з положеннями ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може вчинити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно зі ст. 178 КПК України, суд при вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу зобов'язаний врахувати ризики неправомірної процесуальної поведінки, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого правопорушення, міцність соціальних зв'язків обвинуваченого, наявність у нього родини та утриманців, його репутацію тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
З огляду на ст. 199 КПК України суд продовжує строк тримання обвинуваченого під вартою, якщо на момент розгляду клопотання про продовження цього строку ризики, враховані при застосуванні запобіжного заходу, не зменшилися.
У відповідності до ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 79 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
При вирішені питання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд враховує, що обставини у справі з часу обрання запобіжного заходу не змінилися, ризики, та наявні ризики встановлені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились від часу обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, ОСОБА_4 , обвинувачується у скоєнні тяжкого злочину, за який передбачено покарання від шести до десяти років позбавлення волі, пред'явлене обвинувачення характеризуються суспільно небезпечним діянням, що посягає на здоров'я населення та суспільний порядок, у зв'язку з чим пред'явлене обвинувачення та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому є достатнім мотивом та підставою для обвинуваченого переховуватися від суду.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 р. Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, Європейський суд з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»).
Окрім цього, наявний ризик, передбачений п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме ризик незаконного впливу на свідків у вказаному кримінальному провадженні, оскільки будучи особисто знайомим зі свідками, обвинувачений може отримати змогу схиляти їх до спотворення показів та об'єктивно перешкоджати встановленню судом об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Вказані вище обставини унеможливлюють застосування до обвинуваченого більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, яке не знизить вказані ризики, передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Щодо заявленого ризику прокурором про можливість вчинення обвинуваченим інших кримінальних правопорушень, то суд приходить до висновку щодо його необґрунтованості, виходячи з наступного.
Так, ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку обвинувачений, вдасться до певних вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, як наприклад: вчинення нових злочинів.
Між тим, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності вчинення нових дій протиправного характеру зазначеною особою.
Посилаючись на п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України прокурор ґрунтується на припущенні, яке належним чином не обґрунтовує, а ні у виді пояснень, а ні у виді доказів.
За такого, суд вважає, що прокурором доведено, ризики передбачені пунктами 1 та 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були також підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, які на теперішній час не зменшились, а тому суд приходить висновку, що клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_4 підлягає задоволенню, у зв'язку з чим строк тримання під вартою підлягає продовженню на 60 днів.
Наведені вище обставини у виді наявних ризиків у обвинуваченого переховуватися від правосуддя та вчинити вплив на свідків унеможливлюють зміну запобіжного заходу обвинуваченому та визначення йому більш м'якого запобіжного заходу, у зв'язку із чим, клопотання сторони захисту щодо зміни запобіжного заходу не підлягає задоволенню.
На час розгляду клопотання суду не надано доказів про неможливість перебування обвинуваченого в умовах попереднього ув'язнення за станом здоров'я або з інших причин.
Між тим, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд вважає за необхідне визначити в якості альтернативи заставу.
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
При цьому, п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України передбачає, що розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину визначається у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Визначаючи розмір застави, який необхідно застосувати до обвинуваченого як альтернативний триманню під вартою, суд виходить з того, що перш за все має бути врахована реальна можливість обвинуваченого виконувати умови запобіжного заходу.
Зокрема, у разі визначення застави в порядку ч. 3 ст. 183 КПК України, необхідно встановити такий її розмір, який не буде завідомо непомірним для підозрюваного і не становитиме для нього надмірного тягаря до такої міри, що фактично застосоване до нього тримання під вартою стане безальтернативним.
З урахуванням обставин цього кримінального правопорушення, майнового стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає за необхідне визначити як альтернативний запобіжний захід заставу у межах сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Керуючись ст. ст. 177, 182,183,199, 314-317, 331, 369-372,383,395 КПК України, суд
Кримінальне провадження, внесене 07.08.2025 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62025150010004399 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України призначити до судового розгляду на 06 січня 2026 року на 11 год 00 хв.
Розгляд кримінального провадження проводити у відкритому судовому засіданні протягом усього судового розгляду.
У судове засідання викликати прокурора, захисника та обвинуваченого.
Етапувати обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з Миколаївського слідчого ізолятора до Казанківського районного суду у призначене судом судове засідання 06 січня 2026 року на 11 год 00 хв.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів.
Строк дії ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 до 26 лютого 2026 року включно.
Встановити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заставу, в розмірі 40 (сорока) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 121 120 (сто двадцять одну тисячу сто двадцять гривень) 00 коп.
У разі внесення вказаного розміру застави покласти на обвинуваченого обов'язки:
- не відлучатись без дозволу прокурора або суду за межі місця проживання: с. Дмитрівка, Баштанського району, Миколаївської області;
- повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та місце роботи;
- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;
- у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання вище перелічених обов'язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень ч.7 ст.194 КПК України.
Відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 .
Ухвали вручити прокурору, обвинуваченому та захиснику.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.
Суддя