Справа №483/1344/25 пров. №2/478/575/2025
29 грудня 2025 року Казанківський районний суд Миколаївської області
в складі: головуючої судді Сябренко І.П.
за участю: секретаря Поліщук С.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду с-ще Казанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
29 вересня 2025 року позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (далі - ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») звернулося до Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява обґрунтована тим, що 06 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4165416. Відповідно до умов якого останній надано кредит у розмірі 8000 грн строком на 30 днів, з 06 травня 2021 року по 05 червня 2021 року, зі сплатою: відсотків 3600 грн, які нараховуються за ставкою 1.50% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом; комісії за надання кредиту 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20% від суми кредиту одноразово. ОСОБА_1 не виконувала взятих на себе обов'язків за кредитним договором, не здійснювала погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було укладено Договір факторингу №07Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» право вимоги до позичальників, в тому числі за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року, укладеним з ОСОБА_1 .
На підставі викладеного, позивач ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року у розмірі 37200 грн, яка складається з: 8000 грн - заборгованість за основним зобов'язанням (тілом кредиту); 27600 грн - заборгованість за процентами; 1600 грн - заборгованість за комісією, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Ухвалою Очаківського міськрайонного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2025 року позовну заяву ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.31 ЦПК України, передано на розгляд до Казанківського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 30 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
17 листопада 2025 року відповідачем ОСОБА_1 , у відповідності до вимог ст.178 ЦПК України, подано до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на безпідставність та недоведеність обставин, на які позивач посилається як на правову підставу своїх вимог. Зазначила, що позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не доведено належними та достатніми доказами факту укладання Договору про споживчий кредит №4165416, між ТОВ «Мілоан» та нею від 06 травня 2021 року, отримання нею кредитних коштів та наявності у неї заборгованості, яка виникла внаслідок порушення умов неукладеного кредитного договору. Вважає, що вимоги про стягнення з неї відсотків у розмірі 27600 грн, які були нараховані позивачем після спливу строку кредитування, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, та комісії у розмірі 1600 грн, яка є незаконним платежем і суперечить вимогам ст.18 Закону України «Про споживче кредитування» та принципам прозорості умов, а тому підлягає виключенню з розрахунку. Крім того, відповідач вказує, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» пропустило встановлений ст.256 ЦК України трирічний строк позовної давності для звернення до суду з указаним позовом, оскільки перебіг позовної давності розпочався з 05 червня 2021 року та відповідно до ст.257 ЦК України така позовна давність сплила - 05 червня 2024 року. Однак з даним позовом ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» звернулося до суду лише 29 вересня 2025 року, тобто, поза межами строку позовної давності. Звертає увагу, що згідно зі ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Просить суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі з підстав викладених у відзиві та застосувати строки позовної давності (а.с.66-70).
25 листопада 2025 року представником позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Чуприною К.В., в порядку ст.179 ЦПК України, в електронному вигляді через систему «Електронний суд», подано до суду відповідь на відзив, згідно з якою вважає, що обставини, на які посилається відповідач у відзиві на позовну заяву, як на підстави для відмови у задоволені позовних вимог в повному обсязі є не обґрунтовані, недоведені, суперечать умовам укладеного правочину та нормам чинного законодавства. Зокрема, з посиланням на доводи аналогічні позовній заяві зазначила, що Договір про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року укладений між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 повністю відповідає вимогам чинного законодавства України. Оформлюючи кредитний договір, відповідач заходить на Веб-сайт ТОВ «Мілоан» https://miloan.ua/, реєструється та створює електронний кабінет (доступ до якого має тільки відповідач), в якому їй надходить текст кредитного договору та де вона має змогу ознайомитися з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, тощо. А тому 06 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір про надання споживчого кредиту. Зазначає, що переказ коштів по спірному Договору був здійснений шляхом перерахування на банківську картку, що підтверджується копією платіжного доручення. Платіжна банківська картка містить захищені та притаманні лише конкретній особі обов'язкові реквізити, які дають змогу ідентифікувати платіжну систему та емітента. Нарахування відсотків за користування кредитними коштами виданими в рамках кредитного договору, здійснювалось в межах строку користування кредитом, враховуючи вимоги чинного законодавства та на підставі умов кредитного договору. Отже, вважає, що підписуючи договір, позичальник погодився на укладення договору саме такого змісту, що фактично нівелює усі доводи стосовно невідповідності умов договору без достатніх на це доказів. Сторонами погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого сторонами строку. Нараховані відсотки не носять штрафного характеру, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту, розмір яких визначався договором. Крім того, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Вважає, що строк позовної давності станом на дату звернення до суду не сплив. Враховуючи вищевикладене, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с.96-105).
Ухвалою суду від 09 грудня 2025 року задоволено клопотання представника позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» Чуприни К.В. про витребування доказів.
25 грудня 2025 року на виконання вимог ухвали суду від 09 грудня 2025 року АТ КБ «ПриватБанк» надано докази, що вимагав суд.
Представник позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» в судове засідання не з'явився, але від нього надійшла заява в якій він просить справу розглядати без його участі, заявлені вимоги підтримує, просить їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з'явилася, від неї надійшла заява в якій вона просить справу розглядати без її участі, підтримала доводи та обґрунтування позиції висловлені у відзиві, просила відмовити у задоволені позову у повному обсязі.
Оскільки учасники справи у судове засідання не з'явились, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові докази та матеріали справи, суд приходить такого висновку.
За положеннями ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У відповідності до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1 ст.627 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19.
За ст.6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (крім послуг з торгівлі валютними цінностями та послуг з переказу коштів, якщо відповідні правочини повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення і при проведенні відповідних операцій у суб'єкта первинного фінансового моніторингу не виникає обов'язку здійснення ідентифікації та/або верифікації клієнта згідно із законом) укладається виключно в письмовій формі:
1) у паперовому вигляді;
2) у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг»;
3) шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;
4) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Закон України від 03 вересня 2015 року №675-VIII «Про електрон нукомерцію» (далі Закон № 675-VIII) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст.3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону №675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону №675-VIII).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону №675-VIII).
Згідно із ч.6 ст.11 Закону №675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилами ч.8 ст.11 Закону №675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до ч.1 ст.12 Закону №675-VIII моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Частиною 1 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Матеріалами справи встановлено, що 06 травня 2021 року ОСОБА_1 подала на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» (https://miloan.ua/) Анкету-заяву на отримання кредиту №4165416 (а.с.09). ТОВ «Мілоан» після верифікації позичальника направило ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого остання підтвердила прийняття умов Договору про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на сайті https://miloan.ua/.
Отже, 06 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено Договір про споживчий кредит №4165416, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Так, згідно п.1.1. Договору Кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п.1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п.1.2. договору, а позичальник зобов'язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
Відповідно до п.1.2. Договору загальний розмір кредиту становить 8000 грн.
Згідно з п.1.3. Договору кредит надається строком на 30 днів з 06.05.2021 року (строк кредитування) та відповідно п.1.4. Договору термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 05.06.2021 року.
Пунктом 1.5.1 Договору передбачено, що комісія за надання кредиту: 1600 грн, яка нараховується за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту одноразово.
Відповідно до п.1.5.2. Договору проценти за користування кредитом: 3600 грн, які нараховуються за ставкою 1,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Згідно з п.1.6. Договору стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 цього Договору (п.1.7. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.
В силу приписів п.2.2. Договору плата за кредитом: Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п. 1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (п.2.2.1. Договору). Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати, наступної за днем надання кредиту, по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п.2.2.2. Договору). Проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування, визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку, встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних - базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6 Договору (п.2.2.3. Договору).
Пунктом 2.3. Договору передбачені умови пролонгації строку кредитування, а саме, що продовження вказаного в п.1.3 Договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах, наступним чином (п.2.3.1. Договору):
Пролонгація на пільгових умовах: Позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що Кредитодавцем надана така можливість Позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) Товариством (далі - Правила), що розміщені на веб-сайті Товариства miloan.ua і далі Сайт Товариства) і є невід'ємною частиною цього Договору. Для продовження строку кредитування за цім пунктом Позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту. Можливі періоди продовження строку кредитування - 3, 7 та 15 днів.
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на пільгових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за ставкою визначеною п.1.5.2 Договору (п.2.3.1.1. Договору).
Пролонгація на стандартних (базових) умовах передбачає, що Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту).
Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору.
У випадку, якщо Позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах, вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п.2.3,1.2. Договору).
Згідно п.4.2. Договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
Відповідно до п.6.1. Договору, договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний, зокрема, через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.
Згідно з п.6.2. Договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію Кредитодавця про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення Кредитодавцю електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається Кредитодавцем електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником через сайт Кредитодавця, мобільний додаток, месенджери або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277 (вартість відправки SMS-повідомлення для позичальника визначено у правилах). Після укладення цей договір надається позичальнику шляхом розміщення в Особистому кабінеті позичальника. Додатково укладений кредитний договір та/або повідомлення про його укладення може бути на розсуд Кредитодавця направлено позичальнику на електронну пошту або іншими каналами (засобами) зв'язку, наданими позичальником Кредитодавцем.
Відповідно до п.6.3. Договору, приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання цього договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід'ємними частинами (у т. ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов'язується неухильно дотримуватись умов договору та Правил надання фінансових кредитів (послуг) Кредитодавцем, що розміщені на сайті Кредитодавця та є невід'ємною частиною цього договору.
Згідно з п.6.4. Договору укладення Кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Відповідно до п.6.5. Договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
З платіжного доручення №45555379 від 06 травня 2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» перераховано ОСОБА_1 кредитні кошти в сумі 8000 грн на картковий рахунок № НОМЕР_1 (а.с.16).
Згідно відомостей наданих АТ КБ «ПриватБанк» на виконання вимог ухвали суду від 09 грудня 2025 року, за вих.№20.1.0.0.0/7-251216/113448-БТ від 17 грудня 2025 року, вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (ІВАN НОМЕР_3 ). Ідентифікаційні дані власника картки: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , серія та номер паспорта НОМЕР_5 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , номер телефону НОМЕР_6 . Номер телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій у період з 06.05.2021 року по 10.05.2021 року: фінансовий номер телефону: НОМЕР_7 (а.с.130). 06 травня 2021 року на платіжну картку № НОМЕР_2 було перераховано кошти в сумі 8000 грн, та ОСОБА_1 почала використання наданих їй кредитних коштів, що підтверджується випискою по рахунку № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) за період 06.05.2021 року по 10.05.2021 року (а.с.131 зворот).
Отже, матеріали справи містять достатньо доказів, з яких вбачається, що між сторонами був укладений кредитний договір в електронній формі, умови якого ТОВ «Мілоан» були виконані, однак відповідач ОСОБА_1 у передбачений договором строк кредит не повернула.
Аналогічні висновки щодо правомірності укладання сторонами кредитного договору в електронній формі та його відповідність вимогам закону, в тому числі Закону України «Про електронну комерцію», викладені у постановах Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19 та від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20.
Тому доводи відповідача ОСОБА_1 про те, що доказів укладення договору, який за формою відповідає вимогам цивільного законодавства, позивачем не надано, а наявна у матеріалах справи копія договору не може вважатись електронним документом, а також те, що відповідач не укладала спірний договір та не отримувала кредитних коштів, є необґрунтованими та такими, що суперечать наявним у справі доказам. При цьому, вимог щодо визнання зазначеного правочину недійсним чи встановлення факту його неукладеності із сторони ОСОБА_1 до суду заявлено не було.
Заборгованість відповідача ОСОБА_1 за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року, станом на 29 вересня 2025 року (на дату подання позову), становить 37200 грн, яка складається із заборгованості за основним зобов'язанням (тілом кредиту) - 8000 грн, заборгованості за нарахованими процентами - 27600 грн, заборгованості за комісією - 1600 грн.
13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан», як клієнтом, та позивачем, як фактором, укладено Договір факторингу №07Т, за умовами якого з урахуванням витягу з реєстру боржників позивач набув належних ТОВ «Мілоан» прав вимоги заборгованості за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року в розмірі кредитної заборгованості в загальній сумі 37200 грн (а.с.18-33).
Відповідно до п.2.1. Договору факторингу Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Відповідно до ст.1084 ЦК України, якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові. Якщо відступлення права грошової вимоги факторові здійснюється з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором, фактор зобов'язаний надати клієнтові звіт і передати суму, що перевищує суму боргу клієнта, який забезпечений відступленням права грошової вимоги, якщо інше не встановлено договором факторингу.
Отже, до ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до укладеного Договору факторингу №07Т перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі 37200 грн, з яких заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту) - 8000 грн, сума заборгованості за відсотками за користування кредитом - 27600 грн, сума заборгованості за комісією - 1600 грн. Приймаючи право вимоги до боржника ОСОБА_1 позивач погодився на розмір нарахованих первісним кредитором ТОВ «Мілоан» процентів, складає 27600 грн.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У ч.1 ст.612 ЦК України вказано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Отже, матеріалами справи встановлено, що ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги за вказаним вище кредитним договором, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання їх електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора, однак в порушення умов цього кредитного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення кредиту.
Між тим, договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).
Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст.ст.526, 530, 610 ЦК України та ч.1 ст.612 ЦК України зобов'язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Якщо в зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Одним з видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12.
Вказаний висновок підтверджено Верховним Судом у постанові від 18 січня 2023 року у справі №686/13446/15.
Таким чином, ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до ст.1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
Відповідно до п.1.5.2 кредитного договору передбачено, що проценти за користування кредитом: 3600 грн, які нараховуються за ставкою 1.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
При цьому, як вбачається з договору сторони погодили, що кредит надається строком на 30 днів з 06.05.2021 року. Отже, за таких умов договору, які були погоджені сторонами, кредитор має право нараховувати відсотки за договором лише 30 днів, починаючи з дня укладення договору. Даним договором не передбачено нараховування відсотків після закінчення терміну дії договору, який складає 30 днів.
Таким чином, договором визначено розмір процентів за користування кредитом в розмірі 3600 грн (п.1.5.2), а тому суд приходить до висновку, що саме ця сума процентів за користування кредитом підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Щодо стягнення процентів в іншій частині, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.
Відповідно до п.1.4 кредитного договору термін повернення кредиту визначено 05.06.2021 року, тому правові підстави для стягнення заборгованості по відсоткам з 06.06.2021 року відповідно до п.2.3. договору відсутні.
Суд звертає увагу на те, що позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» відповідно до ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України не надано суду доказів, що строк кредитування за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року був пролонгований кредитодавцем відповідно до п.2.3. договору.
Згідно долучених до позовної заяви Відомостей про щоденні нарахування та погашення за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року (а.с.17), ОСОБА_1 за період дії встановленого строку кредитування, з 06.05.2021 року по 05.06.2021 року, не вчинила жодних дій передбачених розділом 6 Правил, а саме не сплатила комісію та певну частку заборгованості по кредиту.
Тобто позичальниця не провела погашення сум, передбачених договором в межах первісного строку кредитування, що свідчить про те, що остання не вчинила дій, необхідних для пролонгації строку кредитування, що було б підставою для пролонгації строку кредитування на пільгових умовах та стандартних умовах на 60 днів.
Крім того, не було надано оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією) (п.4.2 договору), тому строк кредитування становив 30 днів.
Отже, продовження нарахування процентів за ставкою згідно п.1.6 Договору після закінчення строку кредитного договору є неправомірним.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню 3600 грн нарахованих відсотків за 30 днів - період кредитування (строк кредиту з 06.05.2021 року по 05.06.2021 року).
Щодо доводів відповідача ОСОБА_1 про неправомірність стягнення заборгованості за комісією, то суд зазначає наступне.
Сторони Договору передбачили сплату позичальником комісії за надання кредиту в сумі 1600 грн (п.1.5.1. Договору).
10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв'язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст ст.11 викладено в такій редакції: цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Положення ч.ч.1, 2, 5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.
На виконання вимог, у тому числі п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року №49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року №168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п.5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в Додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Згідно з Додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов'язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.
Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.
Таким чином, виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст.1, ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз'яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року по справі №496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Отже, спеціальним законодавством України прямо визначені легальні можливості позивача як включати до тексту кредитних договорів із споживачами умови щодо нарахування комісії, так і в подальшому нараховувати її, а також витребувати суму несплаченої вищевказаної комісії від відповідача (зокрема і в судовому порядку).
За такого включення до тексту кредитного договору умови про необхідність сплати відповідачем комісії за надання кредиту у розмірі 1600 грн, а також подальше витребування нарахованої комісії позивачем з відповідача, суд вважає таким, що відповідає вимогам діючого законодавства.
Підстав для визнання умови договору про сплату комісії за надання кредиту нікчемною немає.
Отже, вимога позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» про стягнення комісії є правомірними та підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 .
Оцінюючи дослідженні в ході розгляду справи докази в їх сукупності та взаємозв'язку, суд вважає їх належними, допустимими, достовірними та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.
Отже, відповідач в порушення умов кредитного договору не виконала зобов'язання по сплаті кредиту та відсотків, в результаті чого виникла заборгованість, так відповідач порушила вимоги ст.ст.526, 530 ЦК України відповідно до яких зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений договором строк.
За таких обставин, суд приходе висновку про те, що з відповідача ОСОБА_1 слід стягнути на користь ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС», заборгованість за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року у розмірі 13200 грн, що складається із заборгованості за основною сумою боргу (тіло кредиту) - 8000 грн, заборгованості за відсотками - 3600 грн, та заборгованості за комісією - 1600 грн.
При цьому щодо застосування строків позовної давності, яка заявлена відповідачем ОСОБА_1 , слід зазначити наступне.
Згідно ст.ст.256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Крім того, ч.ч.1, 3 ст.264 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30.03.2020 року, який набрав чинності 02.04.2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено пунктом 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID- 19), строки позовної давності, визначені ст.ст.257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Частиною ст.29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що карантин встановлюється та відміняється Кабінетом Міністрів України.
Дію карантину було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами Кабінету Міністрів України по 30.06.2023 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 року №651 з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 року на всій території України відмінено карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 гострої респіраторної хвороби COVID-19.
Таким чином, карантин на території України було встановлено безперервно з 02.04.2020 року по 30.06.2023 року.
Разом з цим, відповідно Закону України №2120-IХ від 15.03.2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-IХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє до тепер.
У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст.ст.257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, починаючи з 02 квітня 2020 року строк позовної давності продовжився на строк дії карантину, який тривав до 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року, а починаючи з 24 лютого 2022 року строк позовної давності продовжився на строк дії в Україні воєнного стану, який діє на даний час.
Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» Закону №4434-IX від 14.05.2025 року, який набув чинності 04.09.2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено. Тобто строки, які були призупинені через карантин та воєнний стан (з 02 квітня 2020 року), поновлюють свій перебіг.
Отже, за загальним правилом строк позовної давності за Договором про споживчий кредит 34165416 від 06 травня 2021 року не сплинув, оскільки його перебіг був призупинений на період дії карантину та воєнного стану.
Відповідно до Закону України №4434-IХ перебіг позовної давності відновлюється з 04.09.2025 року, тобто саме з цієї дати продовжується (а не завершується) її відлік.
Таким чином, трирічний строк позовної давності за вказаним договором почав обчислюватися (продовжиться) з 04.09.2025 року, і спливе лише після спливу трирічного періоду - тобто 04.09.2028, якщо не буде інших підстав для його переривання чи зупинення, отже строки позовної давності позивачем ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» не пропущено.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат по справі, суд зазначає наступне.
В силу вимог п.6 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, у тому числі, питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.
Згідно ч.ч.1, 2, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Положеннями ч.1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог ч.4 ст.137 ЦПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До позовної заяви додано Договір про надання правової допомоги №42649746, укладений між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 від 05 травня 2025 року. Згідно умов якого, клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання надавати юридичні послуги (правову допомогу) в обсязі та на умовах, передбачених даним Договором, що передбачено п.2.1. Договору (а.с.45-48).
З Акту про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокат, складеного між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та ФОП ОСОБА_2 від 29 липня 2025 року вбачається, що виконавець надав, а замовник прийняв юридичні послуги відповідно до Договору про надання правової допомоги №42649746 від 05 травня 2025 року по справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Сума наданих послуг відповідно до Договору складає 5000 грн (а.с.51).
Беручи до уваги те, що розмір понесених ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрат на правничу допомогу підтверджений належними та допустимими доказами, відсутність клопотання відповідача про зменшення таких витрат, виходячи з критеріїв їх реальності та співмірності із складністю справи, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною ч.1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що суд задовольнив позовні вимоги позивача ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» на 35,48%, тому він має право на відшкодування з відповідача ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 35,48%, а саме в сумі 1774 грн.
Оскільки, позовна заява подана ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до суду в електронному вигляді з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», тому у відповідності до вимог Закону України «Про судовий збір» застосовується понижуючий коефіцієнт для обчислення судового збору.
При звернені до суду ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» було сплачено 2422 грн 40 коп. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №4165416 від 05 вересня 2025 року (а.с.1).
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача підлягає стягненню судовий збір, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, в сумі 859 грн 47 коп. (13200 грн х 100 : 37200 грн = 35,48%, 2422 грн 40 коп. х 35,48% = 859 грн 47 коп.).
Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264, 265, 268, 279 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (07406, Київська обл., м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. №21/1, код ЄДРПОУ 42649746, п/р № НОМЕР_8 , відкритий в АТ «ПУМБ») в рахунок відшкодування заборгованості за Договором про споживчий кредит №4165416 від 06 травня 2021 року 13200 (тринадцять тисяч двісті) грн, яка складається із: заборгованості за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 8000 грн; заборгованості за відсотками - 3600 грн; комісії за надання кредиту - 1600 грн.
В останній частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судові витрати, які складаються із витрат на професійну правничу допомогу, у розмірі 1774 грн та витрат пов'язаних зі сплатою судового збору, у розмірі 859 грн 47 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Повний текст рішення складено 29.12.2025 року.
Суддя І.П. Сябренко