Справа № 472/983/25
Провадження №2/472/581/25
29 грудня 2025 року с-ще Веселинове
Веселинівський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Тустановського А.О.,
за участю секретаря Маслюк А.М.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Фігурської К.М.,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду селище Веселинове Миколаївської області матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав,
20 серпня 2025 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав.
В позовній заяві представник позивача ОСОБА_2 зазначив, що 12 січня 2002 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Порічанською сільською радою Веселинівського району Миколаївської області, актовий запис № 09, який рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2016 року (справа № 472/238/16-ц) розірвано.
Від цього шлюбу у позивача та відповідача є неповнолітня дитина: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після народження сина позивач і відповідач мешкали разом в с. Поріччя Веселинівського (нині - Вознесенського) району Миколаївської області, а в 2015 році подружні стосунки між ними було припинено, так як відповідач ОСОБА_1 покинула сім'ю і стала проживати з іншим чоловіком в с. Поріччя за іншою адресою, а з 2017 року виїхала до смт. Веселинове Вознесенського району Миколаївської області, де і проживає до цього часу.
Після припинення подружніх стосунків - з 2015 року відповідачка припинила спілкування з сином ОСОБА_5 , його вихованням не займалася і не займається до цього часу, будь - якої допомоги на утримання та виховання сина не надавала і не надає на даний час. Син увесь час перебував і на даний час перебуває на утриманні батька - ОСОБА_3 , який постійно працював і працює до цього часу, який належним чином виконував і виконує свої батьківські обов'язки, забезпечував і забезпечує сина всім необхідним, який добре почувається біля батька.
Просить суд позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою від 28 серпня 2025 року провадження по справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання.
02 жовтня 2025 року ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представник позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримав з підстав зазначений в позовній заяві та просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.
Позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні суду зазначив, що позов підтримує з підстав зазначених представником в позовній заяві.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, але до суду надійшла заява про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги визнає повністю та не заперечує щодо позбавлення її батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
Представник третьої особи служби у справах дітей Веселинівської селищної ради Фігурська К.М. в судовому засіданні зазначила, що не заперечує щодо задоволення заяви.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 суду пояснила, що позивач ОСОБА_3 є її сином, ОСОБА_4 її онук, а відповідачка ОСОБА_1 невістка. Відповідачка ОСОБА_1 участі у вихованні свого сина не бере та приймає участі в його житті, навіть не вітає дитину з днем народження.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що позивач ОСОБА_3 є його однокласником, а відповідачка його колишня дружина. Дитина ОСОБА_4 проживає з батьком з дитячого садочка в с. Поріччя Вознесенського району, матір взагалі дитиною не цікавилася, участі у його вихованні та утриманні не приймала. Зараз позивач з дитиною проживає у селищі Веселинове Вознесенського району та більше про них нічого не може розповісти.
В судовому засіданні неповнолітній свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він проживає разом з татом ОСОБА_3 більше 10 років, пам'ятає, що коли ходив до дитячого садочка? то вже на той час проживав разом з батьком. Мама ОСОБА_1 з ним не спілкувалася, вже як більше 6 років не вітає його з днем народженням, нічим не допомагає. Він не бажає з нею спілкуватися, бачив один раз її на базарі, але вона з ним лише привіталася і пішла далі.
Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, свідків, дослідивши матеріали справи, в межах заявлених вимог та наданих доказів, приходить до наступних висновків.
В силу статті 9 Конституції України, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов'язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV, стаття 27 Віденської конвенції про право міжнародних договорів).
Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя.
Так, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року (далі - Декларація), у принципі 6 проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір'ю (батьком).
Положеннями ст. 3 Конвенції про права дитини (ратифікована Україною 27.02.1991 року) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Ухилення батьків від виховання дитини, як підстава до позбавлення батьківських прав можлива лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 164 СК України передбачено вичерпний перелік обставин, за яких матір або батька може бути позбавлено батьківських прав щодо усіх дітей або когось з них. Батьки можуть бути позбавленні батьківських прав у разі, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.
За змістом статті 164 СК України позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей (пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав").
Відповідно до ст. 150 СК України, ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства" батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Матеріалами справи встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого Веселинівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Вознесенському районі Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 26 червня 2024 року (а.с.11), є матір'ю неповнолітньої дитина: сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батько зазначено - ОСОБА_3 (а.с. 11).
Відповідно до довідки № 5989-07-2025 від 31.07.2025 року, наданої адміністратором відділу з питань забезпечення діяльності ЦНАП Веселинівської селищної ради Таїсією Паламарчук, зазначено, що відповідно до Реєстру територіальної громади Веселинівської селищної ради місце проживання громадянина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 10.07.1979 року по теперішній час, громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 з 24.07.1999 року по теперішній час; громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не зареєстровано на території громади (а.с. 13).
З Акту № 126 про фактичне проживання особи від 08.05.2024 року, виданої Управлінням соціального захисту населення та охорони здоров'я, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають фактично за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 14)
З Акту № 193 про фактичне проживання особи від 04.08.2025 року, виданої Управлінням соціального захисту населення, вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживають фактично за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 15)
Відповідно до довідки - характеристики № 51 від 31.07.2025 року, виданої старостою Порічанського старостинського округу Любов'ю Харламовою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , за період проживання зарекомендував себе з позитивного боку. З односельцями та сусідами ОСОБА_3 підтримував добросусідські відносини. За характером спокійний, врівноважений, працьовитий, відповідальний та люблячий батько. В порушенні громадського порядку не був помічений. З квітня 2015 року він сам займався утриманням та вихованням свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . З 2023 року гр. ОСОБА_3 не проживає за даною адресою. (а.с. 16).
Згідно довідки - характеристики № 52 від 31.07.2025 року виданої старостою Порічанського старостинського округу Любов'ю Харламовою, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Останнім часом її проживання на території Порічанського старостинського округу (колишньої Порічанської сільської ради) була помічена у прийманні алкогольних напоїв. З квітня 2015 року не проживає за даною адресою. З квітня 2015 року по 2023 рік участі в утриманні та вихованні свого сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , не приймала (а.с. 17).
Відповідно до характеристики директора гімназії Т.А. Демешиної, ОСОБА_4 навчається у Веселинівській гуманітарній гімназії імені Бориса Мозолевського з 5-го класу. Має навчальні досягнення середнього рівня. Виявив нейтральне ставлення до навчання. Має певні здібності, але не бажає докладати зусилля задля подолання труднощів і досягнення поставленої навчальної мети. Потребував детального кількаразового пояснення, роботу виконував під безпосереднім керівництвом. На уроках не завжди дисциплінований. Домашні завдання виконував частково і несистематично. Гімназію відвідував постійно, пропусків уроків без поважних причин не було. Батько цікавиться навчанням сина, приділяє увагу його вихованню (а.с. 18).
Відповідно до характеристики директора ліцею Тетяни Волошанівської на ОСОБА_4 , учня 9-Б класу Веселинівського ліцею Веселинівської селищної ради Миколаївської області, ОСОБА_4 навчається у Веселинівському ліцеї з 8 класу. Вчиться не на повну силу. Міг би вчитися краще, якби вдома більше працював над уроками. Особливого інтересу до окремих предметів не виявив. Хлопець належить до категорії учнів, які не повною мірою використовують свої можливості і здібності. Правила поведінки на уроці іноді ігнорує, має постійні зауваження. За характером хлопець різки, емоційний, не завжди стриманий. Часто потрапляє в конфлікти серед хлопців класу. Батько приділяє належну увагу вихованню сина (а.с. 19).
Згідно з висновком заступника голови комісії з питань захисту прав дитини, заступника селищного голови з питань діяльності виконавчих органів ради Ірини Жмурко, затвердженого рішенням виконавчого комітету Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області від 30.10.2025 року № 228, про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 орган опіки та піклування Веселинівської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області вважає за доцільне позбавити ОСОБА_1 батьківських прав по відношенню до неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до вимог ч. ч. 2, 3, 5 ст. 150, ч. 3 ст. 155, ст. 180 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про здоров'я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, що є найважливішими обов'язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.
Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.
Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.
Ч. ч. 1, 2 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» (аналогічно положеннями Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року) передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Згідно ч. 6 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Зокрема, п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Відповідно до п.п. 15, 16 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавлені батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).
Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).
В рішеннях Європейського Суду з прав людини у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року та у справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року висловлено наступне: «Оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним».
Фактичне розірвання сімейних зв'язків, що означає позбавлення дитини її коріння, може бути виправдане лише за виняткових обставин, має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини. Зокрема, якщо рішення мотивується необхідністю захистити дитину від небезпеки, має бути доведено, що така небезпека справді існує. Сам той факт, що дитина може бути поміщена в середовище, більш сприятливе для її виховання, не виправдовує примусового відібрання її від батьків. Такий захід не можна також виправдовувати виключно посиланням на ненадійність ситуації, адже такі проблеми можна вирішити за допомогою менш радикальних засобів, не вдаючись до роз'єднання сім'ї, наприклад, забезпеченням цільової фінансової підтримки та соціальним консультуванням (справа «Савіни проти України», рішення від 18 грудня 2008 року).
Тому, ретельно зваживши доводи, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд вважає доцільним позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно сина ОСОБА_4 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 258, 263-265 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Веселинівська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, про позбавлення батьківських прав - задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , проживаюча за адресою: АДРЕСА_3 , батьківських прав відносно неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 29 грудня 2025 року.
Суддя Веселинівського районного суду
Миколаївської області А.О. Тустановський