Іменем України
29 грудня 2025 року м. Чернігівсправа № 927/1058/25
Господарський суд Чернігівської області у складі судді Шморгуна В. В., розглянувши матеріали справи у порядку спрощеного позовного провадження
Позивач: Військова частина НОМЕР_1 ,
код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр»,
код ЄДРПОУ 23940728, вул. Воронезька, буд. 2д, м. Дніпро, 49074
Предмет спору: про стягнення 75 528,00 грн
не викликались,
Військова частина НОМЕР_1 звернулась до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр», у якому просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 75 528,00 грн.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 03.11.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено сторонам строки для подання заяв по суті, зокрема, відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали для подання до суду та позивачу відзиву на позов з доданими до нього документами.
Ухвала суду від 03.11.2025 була доставлена відповідачу в його Електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 03.11.2025 о 19:47, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Отже, останнім днем для подання відповідачем відзиву є 19.11.2025.
Згідно з ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та відзиву на позов у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.
Короткий зміст позовних вимог та узагальнені доводи учасників справи.
Позовні вимоги обґрунтовано відмовою відповідача виконати умови договорів про закупівлю товарів за державні кошти від 29.03.2024 №132-24, від 01.04.2024 №136-24, від 23.05.2024 №232-24 в частині поставки товару, у зв'язку з чим позивач нарахував штраф.
Відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень у встановлений строк до суду не надходило.
Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 4 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Оскільки відповідач не подав відзив у встановлений судом строк, справа вирішується за наявними у ній матеріалами.
Обставини, які є предметом доказування у справі. Докази, якими сторони підтверджують або спростовують наявність кожної обставини, яка є предметом доказування у справі.
29.03.2024 Військова частина НОМЕР_1 (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (далі - Постачальник) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти №132-24 (далі - Договір від 29.03.2024), за умовами п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався у 2024 році поставити на склад Замовника товар - ковбасу напівкопчену «Прима», ТМ «Ковбасково» у кількості 6000,00 кг загальною вартістю 747 000,00 грн, а Замовник - прийняти та оплатити такий Товар.
01.04.2024 Військова частина НОМЕР_1 (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (далі - Постачальник) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти №136-24 (далі - Договір від 01.04.2024), за умовами п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався у 2024 році поставити на склад Замовника товар - грудинку свинячу к/в у кількості 3000,00 кг загальною вартістю 450 000,00 грн, а Замовник - прийняти та оплатити такий Товар.
23.05.2024 Військова частина НОМЕР_1 (далі - Замовник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (далі - Постачальник) уклали договір про закупівлю товарів за державні кошти №232-24 (далі - Договір від 23.05.2024), за умовами п. 1.1, 1.2 якого Постачальник зобов'язався у 2024 році поставити на склад Замовника товар - шинку із свинини к/в у кількості 2010,00 кг загальною вартістю 313 560,00 грн, а Замовник - прийняти та оплатити такий Товар.
Згідно з п. 3.1, 3.1.1 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 постачання товару здійснюється в термін до 30 листопада 2024 року включно. Постачання здійснюється партіями відповідно до графіка постачання (Додаток 1) Замовника.
Постачання Товару представникам Замовника здійснюється в кількості відповідно до графіка постачання на даний період місяця, зазначених в цьому Договорі Замовником.
Сума Договору від 29.03.2024 становить 747 000,00 грн; сума Договору від 01.04.2024 становить 450 000,00 грн; сума Договору від 23.05.2024 становить 313 560,00 грн (п. 5.1 зазначених договорів).
Відповідно до пункту 7.2.1 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 Замовник має право достроково, в односторонньому порядку, розірвати цей Договір у разі невиконання зобов'язань або порушення умов Договору Постачальником щодо якості поставленого Товару, повідомивши про це Постачальника у строк 5 календарних днів до дня розірвання, з подальшим стягненням штрафних санкцій.
За умовами п. 7.2.6 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 у випадку порушення Постачальником порядку постачання харчових продуктів, його кількості та якості, термінів та строків постачання, при зміні Постачальником в односторонньому порядку умов Договору чи відмови від виконання Договору Замовник, в односторонньому порядку, має право:
- частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання за Договором (відповідно до ст.615 ЦКУ). Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання;
- достроково розірвати Договір в односторонньому порядку у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань Постачальником, повідомивши про це Постачальника у письмовій формі у строк не пізніше ніж за 5 календарних днів до дня розірвання. При цьому Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати зазначеної Замовником у письмовому повідомлені, що направляється Постачальнику цінним листом з повідомленням про вручення. Часткова або повна відмова Замовником від зобов'язання за Договором (відповідно до ст.615 ЦКУ), тачи дострокове розірвання Договору не звільняє Замовника від обов'язку по розрахунку за прийнятий товар.
Пунктом 7.3.1 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 визначено, що Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку Товару у строки, встановлені цим Договором.
Постачальник зобов'язаний сплатити нараховані Замовником штрафні та оперативно-господарські санкції згідно з направленої Замовником претензії за порушення, зазначені в Акті про порушення договірних зобов'язань суб'єктом господарювання, у тридцятиденний термін з дня отримання претензії (п. 7.3.9 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024).
Згідно з п. 8.7 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 при порушенні Постачальником строку поставки товару понад 10 календарних днів та у разі добровільної несплати ним пені та штрафу, передбачених пунктами 8.3. та 8.10. цього Договору, Замовник має право на відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням умов Договору Постачальником, та встановленим порядком на розірвання Договору в односторонньому порядку.
За умовами п. 8.8, 8.9 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов'язань за цим Договором, якщо вони стались не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов'язань.
Жодна із сторін не несе відповідальності за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов'язань за цим Договором, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлене дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
У п. 8.10 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 сторони погодили, що у разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків, передбачених пунктом 10.1.) Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від суми Договору.
Пунктом 10.1 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 встановлено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим Договором, якщо вони трапилися внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Договір набуває чинності з дати підписання Сторонами та діє до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків діє до повного виконання Сторонами взятих на себе зобов'язань за цим Договором (п. 11.1 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024).
Відповідно до графіку постачання (Додаток 1 до Договору від 29.03.2024) постачання товару повинно було здійснюватися у такі терміни: 1 партія (770 кг) - до 10.04.2024; 2 партія (720 кг) - до 10.05.2024; 3 партія (720 кг) - до 10.06.2024; 4 партія (700 кг) - до 10.07.2024; 5 партія (720 кг) - до 10.08.2024; 6 партія (720 кг) - до 10.09.2024; 7 партія (800 кг) - до 10.10.2024; 8 партія (850 кг) - до 30.11.2024.
Згідно з графіком постачання (Додаток 1 до Договору від 01.04.2024) постачання товару повинно було здійснюватися у такі терміни: 1 партія (400 кг) - до 17.04.2024; 2 партія (350 кг) - до 17.05.2024; 3 партія (350 кг) - до 17.06.2024; 4 партія (350 кг) - до 17.07.2024; 5 партія (350 кг) - до 17.08.2024; 6 партія (350 кг) - до 17.09.2024; 7 партія (400 кг) - до 17.10.2024; 8 партія (450 кг) - до 30.11.2024.
Відповідно до графіку постачання (Додаток 1 до Договору від 23.05.2024) постачання товару повинно було здійснюватися у такі терміни: 1 партія (330 кг) - до 30.06.2024; 2 партія (330 кг) - до 30.07.2024; 3 партія (330 кг) - до 30.08.2024; 4 партія (330 кг) - до 30.09.2024; 5 партія (330 кг) - до 30.10.2024; 6 партія (360 кг) - до 30.11.2024.
Позивач направив на адресу відповідачу:
- лист від 22.07.2024 №06.1.2/1582-24-Вих «Про нарахування пені», у якому зазначив про нарахування пені у розмірі 0,1% за кожний день прострочення поставки товару за Договором від 01.04.2024;
- лист від 04.10.2024 №06.1.2/2236-24-Вих «Про нарахування пені та розірвання договорів в односторонньому порядку», у якому зазначив про нарахування пені у загальному розмірі 4024,26 грн за прострочення поставки товару за Договорами від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024;
- лист від 09.10.2024 №06.1.2/2270-24-Вих «Про нарахування пені та розірвання договорів в односторонньому порядку», у якому зазначив про нарахування пені у загальному розмірі 4024,26 грн за прострочення поставки товару за Договорами від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 та штрафу за відмову від виконання зазначених договорів, а також про розірвання цих договорів в односторонньому порядку з 15.10.2024;
- від 25.09.2025 №06.1.2/13591-25-Вих «Про нарахування пені», у якому просив сплатити штраф та пеню у розмірі 79 552,26 грн.
Відповідно до платіжної інструкції №22192 від 09.10.2024 відповідач сплатив позивачу пеню у розмірі 4024,26 грн.
У листі від 13.10.2025 №68 відповідач повідомив, що ним було отримано листи позивача від 04.10.2024 та від 09.10.2024 та добровільно сплачено пеню у розмірі 4024,26 грн. Відповідач не визнає обов'язку сплатити штраф, оскільки він не відмовлявся від виконання умов договорів та пропонував варіанти вирішення ситуації з відновлення поставок, пов'язаних з вимушеними затримками з незалежних від нього причин, а договори були розірвані позивачем в односторонньому порядку.
Відповідач доказів сплати позивачу штрафу у розмірі 75 528,00 грн суду не надав.
Оцінка суду.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частиною 1 ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлює, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Частиною 1 ст. 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.
За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Стаття 549 ЦК України встановлює, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Відповідно до частини другої статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг)
З наведених вище положень статей 230-231 ГК України, статей 549, 551, 611 ЦК України слідує, що встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони, в межах встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при укладенні договору.
У п. 8.10 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 сторони встановили, що у разі відмови від виконання умов Договору (окрім випадків, передбачених пунктом 10.1.) Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 5% від суми Договору.
При цьому пунктом 10.1 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов'язків за цим Договором, якщо вони трапилися внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача штрафу у розмірі 75 528,00 грн на підставі п. 8.10 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 за відмову від виконання умов зазначених договорів.
Як встановив суд, 29.03.2024, 01.04.2024 та 23.05.2024 між сторонами були укладені договори про закупівлю товарів за державні кошти, за умовами яких відповідач зобов'язався поставити позивачу товар згідно з графіком, зазначеним у Додатку №1 до цих договорів.
Враховуючи непоставку відповідачем товару в обумовлені терміни, позивач скористався своїм правом, передбаченим п. 7.2.6 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024, на одностороннє дострокове розірвання зазначених договорів з 15.10.2024, про що зазначено у листі від 09.10.2024.
Відповідно до ч. 3 статті 651 ЦК України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за змістом ст. 651 ЦК України розірвання договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Право сторони на одностороннє розірвання договору може бути передбачено законом або безпосередньо у договорі, а може залежати від вчинення/невчинення сторонами договору певних дій, так і без будь-яких додаткових умов (безумовне право сторони на відмову від договору).
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. Подібні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №910/10233/20, від 01.04.2021 у справі №910/5206/20, від 13.12.2021 у справі №904/2780/19.
У п. 7.2.6 Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 передбачено право позивача на одностороннє розірвання договорів у разі невиконання або неналежного виконання Постачальником зобов'язань, у тому числі порушення порядку постачання харчових продуктів, його кількості та якості, термінів та строків постачання, повідомивши про це Постачальника у строк 5 календарних днів до дня розірвання. При цьому Договір вважається розірваним в односторонньому порядку з дати зазначеної Замовником у письмовому повідомлені, що направляється Постачальнику цінним листом з повідомленням про вручення.
Оскільки відповідач не виконав свого обов'язку з поставки товару у встановлені у Договорах від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 та у Додатку №1 до них терміни, дії позивача щодо одностороннього розірвання цих договорів про закупівлю суд вважає правомірними та такими, що тягнуть за собою відповідні правові наслідки.
Таким чином, Договори від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 вважаються розірваними з 15.10.2024.
Відповідач визнає факт непоставки позивачу спірного товару, про що свідчить інформація, наведена у його листі від 13.10.2025 №68, а також сплата ним пені за порушення свої зобов'язань. Натомість відповідач не визнає нарахування йому штрафу на підставі п. 8.10 договорів про закупівлю, посилаючись на те, що він не відмовлявся від виконання умов договорів, а затримки з поставки були обумовлені незалежними від нього причинами; при цьому позивач сам розірвав спірні договори.
Як вже зазначав суд, відповідач взяв на себе зобов'язання з поставки позивачу спірного товару, яких взагалі не виконав, у зв'язку з чим позивач розірвав укладені з відповідачем договори про закупівлю.
Тобто підставою для розірвання позивачем договорів про закупівлю стала саме бездіяльність відповідача, яка полягала у повному невиконанні ним своїх договірних зобов'язань.
При цьому відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, а відтак і не довів, що належне виконання зобов'язань за Договорами від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024 сталося не з його вини, у тому числі виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
За наведених обставин суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відповідач своєю тривалою бездіяльністю та відсутністю будь-яких реальних дій, спрямованих на виконання своїх договірних зобов'язань з поставки товару, фактично відмовився від виконання умов Договорів від 29.03.2024, від 01.04.2024 та від 23.05.2024, а тому суд вважає правомірним застосування до відповідача штрафу у розмірі 5% від суми договорів на підставі п. 8.10 договорів про закупівлю.
Суд, здійснивши перевірку розрахунку штрафу, заявленого до стягнення позивачем, дійшов висновку про правильне його нарахування, а відтак позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Висновки суду.
Доказами у справі, відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Інші докази та пояснення учасників справи судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують вищевикладені висновки суду.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Судом було вжито усіх заходів для забезпечення реалізації сторонами своїх процесуальних прав та з'ясовано усі питання, винесені на його розгляд.
За наведених у їх сукупності обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо судових витрат.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст. 14, 73-80, 86, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр» (код ЄДРПОУ 23940728, вул. Воронезька, буд. 2д, м. Дніпро, 49074) на користь Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) 75 528,00 грн штрафу та 2422,40 грн витрат зі сплати судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду у строки, визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.
Вебадреса Єдиного державного реєстру судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В. В. Шморгун